Інша надзвичайно важлива функція — виховна. Маючи знання географи діяльності населення, людина може свідомо регулювати свої відносини з різними людьми, розвивати у собі толерантність, терпимість, уміння поважати інші погляди.

Географія діяльності населення — це самостійна галузь соціогеографічних знань, що має власний об'єкт, аспект, мету, завдання дослідження, отже, і предмет вивчення. Як і кожна самостійна наука, вона виконує низку функцій, необхідних і корисних для суспільства.

Теоретичне і практичне значення кожної конкретної галузі знань визначається її місцем у системі наук, взаємозв'язками з іншими науками.

Географія діяльності населення входить до системи географічних наук: такі критерії у вигляді загальних методологічних підходів, як просторовість (територіальність, геоторіальність), комплексність, конкретність і глобальність дають підставу віднести географію діяльності населення до географічних наук. Загальний для цієї системи наук екологічний підхід. Географія діяльності населення використовує такий важливий метод, як картографічний, спільний для всіх географічних наук метод опису об'єкта, збору, збереження й аналізу інформації.

Отже, географія діяльності населення входить до складу соціальної географії, тобто є суспільною наукою. Вона надзвичайно тісно пов'язана з усіма соціальними науками.

Як соціогеографічна наука географія діяльності населення пов'язана також з усіма іншими соціогеографічними галузями знань. Передусім наголосимо на зв'язках географії діяльності населення з сакральною географією. Особливо тісні зв'язки спостерігаються між географією діяльності населення і географією культури — адже саме життєдіяльність населення, сакральне життя людини, суспільства сприяли формуванню культури і у вузькому, і в найширшому розумінні. Не менш важлива роль належить діяльності населення в індивідуальному і суспільному здоров'ї, отже, простежуються сильні взаємозв'язки географії діяльності населення з медичною географією, рекреаційною географією та ін.

Тісні зв'язки географії діяльності населення з іншими соціогеографічними галузями знань, а також і з суспільними науками значною мірою зумовлюються тим, що як суспільна наука географія діяльності населення використовує властиві суспільним наукам методи, зокрема соціологічний, економічний та ін. Отже, як уже зазначалось, географія діяльності населення — соціогеографічна наука. Спільний об'єкт вивчення для всіх соціогеографічних наук — людина, суспільство, різні групи людей. Водночас кожна соціогеографічна наука конкретизує об'єкт дослідження, акцентуючи на своєрідному, властивому цій науці компонентові. Зокрема, географію діяльності передусім цікавлять найрізноманітніші види діяльності людини, суспільства. Тісні зв'язки географії діяльності населення з соціально-географічними й іншими науками засвідчують, що вона посідає чітко визначене місце в системі наук.

Географія діяльності населення пов'язана і з природничими науками, і з філософією, і з багатьма іншими. До суміжних їй дисциплін, зокрема, належить екологія, соціальна психологія, територіальне планування. При цьому зазначимо її унікальний внесок у теорію: розроблення "власної" проблеми — дослідження структури, особливостей, характеру діяльності людини, суспільства в суспільному просторі та суспільному часі, діяльності у межах конкретних геопросторово-часових координат. Отже, подальший розвиток географії діяльності населення, її внесок у потреби практики перебуває у прямій залежності від успіхів і досягнень в інших галузях знань. У свою чергу географія діяльності населення виступає в ролі стимулятора чи одного з найважливіших факторів розвитку інших наук.

Під понятійно-тєрмінологічном апаратом географії діяльності населення слід розуміти сукупність термінів, що відображають систему понять цієї галузі знань.

Формування понятійно-термінологічного апарату географії діяльності населення має такі специфічні особливості:

1. Філософський зміст діяльності, її світоглядне значення сприяють використанню у понятійно-термінологічному апараті географії діяльності населення значної кількості філософських і загальнонаукових термінів і понять.

2. "Географічність" географії діяльності населення, тобто входження цієї галузі знань до системи географічних наук, детермінує використання в її межах понятійно-термінологічної системи "Географія".

3. Молодість географії діяльності населення є причиною того, що на сучасному етапі найважливіша для цієї галузі знань понятійно-термінологічна система "Географія діяльності населення" перебуває на стадії становлення.

4. Наукова мова географії діяльності населення вирізняється наявністю у її складі значної кількості абстракцій, що характерне для всіх соціальних наук, до складу яких входить і ця самостійна галузь знань.

5. Понятійно-термінологічний апарат географії діяльності населення перебуває на стадії трансформації У зв'язку зі сучасними особливостями формування української термінології.

Можна назвати ще й інші особливості формування понятійно-термінологічного апарату географії діяльності населення, пов'язані з історією розвитку суспільства, науки загалом, а також самої географії діяльності населення. Аналіз перелічених особливостей дає підставу дійти висновку, що вони мали вплив не лише на численність і розмаїття термінів, а й на їх структуру, формування окремих понятійно-термінологічних систем географії діяльності населення.

У географії діяльності населення використовується понятійно-термінологічна система "Наука", а в її складі — велика кількість філософських і загальнонаукових термінів: наука, буття, дія, відображення, символ, суспільство тощо.

Розвиток географії діяльності населення, як і кожної іншої галузі знань, — один із способів встановлення істини, тому загальнонаукові терміни істина, істинність, реальність часто фігурують у процесі вивчення її об'єкта, характеристики предмета. Пошук істини приводить до формування наукових шкіл у тій чи іншій галузі знань. Оскільки наукові школи — осередки пошуків істини, то слід очікувати їх появу і в цій царині знань.

Науки розвиваються за допомогою методологи, методів. Очевидно, що загальнонаукові терміни методологія, методи не можуть не використовуватися географією діяльності населення як самостійною наукою.

Отже, в географії діяльності населення вживається чимало загальнонаукових термінів і понять., а це — своєрідний критерій істинності цієї галузі знань.

Оскільки географія діяльності населення — наука географічна, то вона використовує значну кількість термінів, спільних для всіх географічних наук. Такі терміни об'єднуються в понятійно-термінологічну систему "Географія"'. До найважливіших належить територія, елементи земної поверхні, географічні утворення й об'єкти, географічні таксони, структурні характеристики таксонів, географічні відношення, геопросторові процеси.

У межах кожної конкретної території виділяють географічні об'єкти й утворення, серед яких розрізняють: географічне утворення, географічне формування, географічний об'єкт, об'єкт географічного дослідження, об'єкт географічного спостереження. При цьому, як уже зазначалось, розрізняють об'єкти, які не мають ознак стаціонарності (мобіль), прості об'єкти (симплекс, елемент, компонент), складні об'єкти (симплекс, поєднання, група, мережа, система, комплекс тощо).

Самостійне значення в географічних дослідженнях має просторова структуризація. Вона полягає у виділенні різних таксонів — територіальних (геоторіальних) одиниць, які мають специфічні кваліфікаційні ознаки. Просторова структуризація, або таксонування, належить до основних методологічних прийомів або підходів у географії, в тому числі й географії діяльності населення. Найпоширеніші такі таксони: ареал, зона, район, регіон. Залежно від будови таксонів виділяють їх структурні характеристики. Зокрема, для окремих частин таксонів вживають єдиний узагальнюючий термін ділянка (ареалу, зони, району тощо). З інших структурних елементів виділяють: точка, центр, вогнище, фокус, ядро, периферія, лінія.

Особливе значення у межах географії діяльності населення мають понятійно-термінологічні підсистеми "Географічні відношення" (до її складу входять терміни: розміщення, щільність, критична щільність, граничнодопустима щільність, ємність території; потенціал території, кратність, покритість, концентрація, ієрархія), "Територіально-структурні геопросторові процеси" (до них відносять диференціювання, нівелювання, концентрування, деконцентрування, стягування, дифузія, поляризація та ін.), "Взаємозв'язки" (у межах цієї підсистеми відношення між географічними об'єктами визначається такими термінами, як дія, взаємодія, зв'язки, процес).

Отже, географія діяльності населення як географічна наука може використовувати багату понятійно-термінологічну систему "Географія" у дослідженнях, розробленні та збагаченні власної теоретичної основи, подальшому розвитку цієї важливої та цікавої галузі знань.

Понятійно-термінологічна система "Географія діяльності населення9* почала формуватися з появою аналогічного терміна, що юридично засвідчило народження нової науки. До складу понятійно-термінологічної системи "Географія діяльності населення" входять такі поняття і терміни:—

об'єкт дослідження географії діяльності населення (людина, територіальні й інші спільності людей, суспільство);—

предмет дослідження географи діяльності населення (територіальна організація життєдіяльності людини, соціальних та інших груп населення, суспільства у конкретних геопросторово-часових координатах в умовах конкретного суспільного часу та суспільного простору);—

комплекси життєдіяльності населення (поєднання людей та їх спільностей у конкретному суспільному просторі та суспільному часі в процесі життєдіяльності в конкретних геопросторово-часових координатах, поєднання видів інфраструктури тощо);—

поведінка людини, різних груп людей, суспільства у конкретному суспільному просторі та суспільному часі в процесі життєдіяльності у конкретних геопросторово-часових координатах;—

інфраструктура для реалізації діяльності (сукупність виробничих, рекреаційних, культових, житлових та інших споруд, які забезпечують життєдіяльність людини, груп людей, суспільства);—

територіальні системи життєдіяльності (ТСЖД), до складу яких входять: а) функціональне ядро — сукупність установ, підприємств, закладів, що здійснюють головну функцію системи — надання послуг населенню для реалізації життєдіяльності; б) периферійна частина — життєдіяльність населення поза функціональним ядром; в) сукупність закладів та інституцій управління діяльністю. Зазначимо, що територіальні системи життєдіяльності можуть мати власні назви, які залежать від розмірів території (наприклад, Західний район життєдіяльності населення).

Географія діяльності населення у процесі розвитку збагачуватиметься новими власними термінами та поняттями. Крім того, вона використовує численні терміни і поняття інших наук, зокрема логіки, етики, естетики (знак, значення, совість, краса, милосердя).

На сучасному рівні розвитку географії діяльності населення важливо реєструвати всі терміни і поняття, якими вона користується, і створити спеціальний понятійно-термінологічний словник. До нього повинні увійти терміни, що відповідають таким головним вимогам: значення терміна має бути постійним і відповідати одному поняттю в межах певної терміносистеми; точність терміна —