Чернігівська | 1 186,0 | 708,4 | 477,6 | 1 186,9 | 708,7 | 478,2

Київ | 2 667,4 | 2 667,4 | х | 2 666,9 | 2 666,9 | х

Севастополь (міськрада) | 378,5 | 356,3 | 22,2 | 378,5 | 356,4 | 22,1

2. Постійне населення (осіб)

Україна | 4 7062,5 | 31 735,7 | 15 326,8 | 47 081,5 | 31 744,7 | 15 336,8

Автономна Республіка Крим | 1 984,5 | 1 238,9 | 745,6 | 1 985,0 | 1 239,1 | 745,9

Вінницька | 1 711,4 | 804,0 | 907,4 | 1 712,2 | 804,1 | 908,1

Волинська | 1 041,5 | 520,2 | 521,3 | 1 041,8 | 520,2 | 521,6

Дніпропетровська | 3 469,8 | 2 885,2 | 584,6 | 3 471,4 | 2 886,4 | 585,0

Донецька | 4 654,1 | 4 196,9 | 457,2 | 4 656,5 | 4 199,0 | 457,5

Житомирська | 1 344,6 | 757,6 | 587,0 | 1 345,3 | 757,8 | 587,5

Закарпатська | 1 245,3 | 457,2 | 788,1 | 1 245,5 | 457,3 | 588,2

Запорізька | 1 874,7 | 1 422,5 | 452,2 | 1 875,6 | 1 423,1 | 452,5

Івано-Франківська | 1 390,4 | 584,4 | 806,0 | 1 390,6 | 584,3 | 806,3

Київська | 1 771,5 | 1 038,8 | 732,7 | 1 772,3 | 1 038,9 | 733,4

Кіровоградська | 1 075,9 | 652,4 | 423,5 | 1 076,7 | 652,7 | 424,0

Луганська | 2 432,8 | 2 097,0 | 335,8 | 2 434,2 | 2 098,2 | 336,0

Львівська | 2 568,1 | 1 526,4 | 1 041,7 | 2 568,9 | 1 526,6 | 1 042,3

Миколаївська | 1 227,6 | 818,3 | 409,3 | 1 228,2 | 818,7 | 409,5

Одеська | 2 402,9 | 1 575,4 | 827,5 | 2 403,8 | 1 575,9 | 827,9

Полтавська | 1 562,9 | 923,2 | 639,7 | 1 563,8 | 923,5 | 640,3

Рівненська | 1 159,1 | 540,8 | 618,3 | 1 159,4 | 540,9 | 618,5

Сумська | 1 240,2 | 810,1 | 430,1 | 1 241,0 | 810,5 | 430,5

Тернопільська | 1 115,5 | 473,7 | 641,8 | 1 115,9 | 473,7 | 642,2

Харківська | 2 830,3 | 2 230,2 | 600,1 | 2 831,5 | 2 230,9 | 600,6

Херсонська | 1 135,7 | 583,2 | 452,5 | 1 136,2 | 683,5 | 452,7

Хмельницька | 1 383,6 | 718,5 | 665,1 | 1 384,2 | 718,5 | 665,7

Черкаська | 1 352,0 | 734,6 | 617,4 | 1 352,8 | 734,8 | 618,0

Чернівецька | 908,0 | 467,5 | 540,5 | 908,2 | 367,6 | 540,6

Чернігівська | 1 177,5 | 698,3 | 479,2 | 1 178,3 | 698,5 | 479,8

Київ | 2 626,1 | 2 626,1 | х | 2 625,6 | 2 625,6 | х

Севастополь (міськрада) | 376,5 | 354,3 | 22,2 | 376,6 | 354,4 | 22,2

Із загальної кількості зафіксованих органами внутрішніх справ і прокуратури кримінальних виявів майже половина (48,2 %) — тяжкі й особливо тяжкі. За січень-лютий 2005 р. було зафіксовано зниження кількості тяжких та особливо тяжких злочинів у всіх регіонах України (крім м. Києва, де зареєстровано зростання на 12,8 %).

У загальній кількості злочинів 58,2 % становили злочини проти власності, 14,1 % — у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення, 4,7 % — злочини у сфері службової діяльності, 4,3 % — проти громадського порядку і моральності, 4,2 % — проти життя та здоров'я особи; 3,3 % і 2,5 % — відповідно злочини проти безпеки руху й експлуатації транспорту і злочини проти громадської безпеки.

Впродовж січня — лютого 2005 р. скоєно 483 умисні вбивства та замахи на вбивство, 150 зґвалтувань і замахів на зґвалтування.

Кількість грабежів порівняно з відповідним періодом минулого року зменшилась на 8,7 % і становила 6,5 тис. випадків, а розбоїв — на 5,5 % (0,9 тис).

За січень — лютий 2005 р. зафіксовано 28,2 тис. крадіжок стосовно приватної власності (серед яких третину становлять крадіжки з квартир) і 6,2 тис. стосовно державної або колективної власності, що менше порівняно з січнем — лютим 2004 р. відповідно на 24,6 % та 27,6 %.

Органами внутрішніх справ і прокуратури виявлено 110 організованих груп і злочинних організацій (на 4,3 % менше, ніж у січні — лютому 2004 p.), що скоїли 1068 злочинів, з яких більше ніж три чверті (88,5%) — тяжкі й особливо тяжкі (збільшення на 14,7 %).

Найпоширенішою організована злочинність була у Дніпропетровській області, де виявлено 13 організованих груп і злочинних організацій, з них дев'ять мали загальнокримінальну спрямованість, решта — економічну; у Луганській області виявлено 12 злочинних угруповань, шість з них — економічної спрямованості; у Донецькій — 11 злочинних угруповань, чотири з яких — економічного спрямування. Членами злочинних формувань цих областей було скоєно відповідно 43, 69 та 52 злочини. У м. Севастополі три кримінальні угруповання скоїли 116 злочинів.

Кількість потерпілих від злочинів за січень — лютий 2005 р. становила 50 тис. осіб (на 17,4 % менше, ніж у січні — лютому 2004 p.), з яких 16,3 тис. — жінки, 5,6 тис. — пенсіонери (зменшення відповідно на 19,3% та 30,2 %), 1,8 тис. — неповнолітні (збільшення на 21,6%). Від грабежів потерпіло 6,4 тис. осіб, серед них майже кожна третя — жінка (2,4 тис). Від злочинних діянь загинуло 1456 осіб.

Із загальної кількості осіб (37,1 тис), причетних до злочинів, кожен четвертий скоїв його у групі (25,5 %); 14 % скоїли злочин у стані алкогольного сп'яніння; 21,5 % раніше вже ставали на злочинний шлях, кожен другий з них має не зняту або непогашену судимість. З виявлених осіб 10,9 % — жінки, 10,3 % — неповнолітні. Дві третини (68,8 %) осіб, котрі підозрювались у скоєнні злочинів, на момент вчинення злочину не працювали і не навчались.

У XXI ст. уточнюються "паспортні дані" регіональної географії діяльності як самостійної галузі знань, що почала викристалізовуватися в наш час. У межах цієї науки в найближчий час необхідно розв'язати найголовніші проблеми:

1. Виявлення в умовах суспільного часу і суспільного простору основних видів діяльності населення в межах конкретного регіону, що формують каркас регіону, визначають розвиток регіону як самостійної суспільної територіальної системи.

2. Дослідження впливу структури й характеру діяльності населення регіону в умовах суспільного простору й суспільного часу на формування полів регіону і мотиваційних хвиль поведінки населення (трудової, сакральної, рекреаційної).

3. Вивчення взаємовпливу видів і характеру діяльності одних регіонів на інші.

4. Встановлення місця регіону за видами і характером діяльності в національному діяльнісному комплексі.

Отже, в XXI ст. географії діяльності та регіональній географії діяльності необхідно розв'язати низку теоретичних і практичних завдань, які не лише зміцнять їх як самостійні галузі, а й допоможуть людині, групам людей орієнтуватися в реаліях повсякдення.

Література

1. Алаев Э. Б. Социально-экономическая география: Понятийно-терминологический словарь. — М.: Мысль, 1983.

2. Иваничка К. Социально-экономическая география. — М.: Прогресс, 1987.

3. Олійник Я. Б., Степаненко А. В. Вступ до соціальної географії: Навч. посіб. — К.: Т-во "Знання", KOO, 2000.

4. Пістун М. Д. Основи теорії суспільної географії. — К.: Вища шк., 1994.

5. Софронова В. М. Прогнозирование и моделирование в социальной работе. — М.: Издат. центр "Академия", 2002.

6. Соціально-економічна географія / За ред. О. Шаблія. — Львів: Світ, 1994.

7. Социологический энциклопедический словарь / Ред.-коорд. акад. РАН Г. В. Осипов. — М.: Издат. группа ИНФРА-М — НОРМА, 1998.

8. Соціологія: короткий енциклопедичний словник / Уклад. В. I. Волович, В. I. Тарасенко, М. В. Захарченко та ін. За заг. ред. В. I. Воловича. — К.: Укр. Центр духовної культури, 1998.

9. Топчієв О. Г. Основи суспільної географії. — Одеса: Астро-принт, 2001.

10. Філософський словник / За ред. В. J. Шинкарука. — К.: Головна редакція УРЕ, 1986.

11. Шаблій О. І. Суспільна географія: теорія, історія, українознавчі студії. — Львів: Львів, нац. ун-т ім. І. Франка, 2001.