розвиток соціального організму, з іншого, — індивідуальне життя його членів. Отже, соціальне життя — це життя людей у колективі чи в соціальній групі, де реалізується їхня спільна діяльність, спілкування, обмін послугами, користування спільними речами і цінностями, виробляються стереотипи поведінки, організаційної дисципліни, соціального контролю та норм, які вимагають відповідних реакцій і дій, де формується певний тип соціальних відносин.
Безумовно, соціальна життєдіяльність водночас виражає безпосереднє життя індивідів. Без цієї форми життєдіяльності воно просто неможливе. Соціальне життя — це засіб підтримання індивідуального існування (життя) людини.
Соціальне життя характеризується ритмом, динамікою, інтенсивністю, що виявляються як рух соціальних подій, акцій, взаємодій у певному соціальному просторі та соціальному часі, які накладаються на конкретні геопросторово-часові координати. Усвідомлення і розуміння рівня та значення цих характеристик соціального життя залежить від рівня їх вивчення у межах соціальної географи та в межах регіональної соціальної географії. Отже, практичне значення соціально-географічних досліджень у згаданій площині, безперечно, дуже важливе. Впровадження результатів таких досліджень у соціальну життєдіяльність має надзвичайне значення і на індивідуальному рівні соціального життя, тобто соціального життя особи, і на рівні масових процесів життєдіяльності, тобто соціального життя верстви, суспільства, групи. Досліджуючи соціальне життя на індивідуальному мікрорівні в межах конкретного соціального простору і соціального часу в співвідношенні з конкретними геопросторово-часовими координатами, соціальна географія має змогу вивчити нові особливості розвитку територіальних соціальних систем, отримати нові соціально-географічні знання, застосування яких на практиці допоможе зробити соціальну життєдіяльність людей цілеспрямованою, усвідомленою, високодуховною.
Суспільне життя розглядають як триєдиний процес взаємодії, самозбереження і самооновлення соціальних організмів. Воно виявляється і як єдність матеріального та духовного, стихійного й свідомого, біологічного і соціального. Саме суспільне життя породжує суспільний розум і суспільний менталітет, що повинні розглядатися як конкретні об'єкти вивчення в соціальній географії та в регіональній соціальній географії. Суспільне життя розглядають як сукупну життєдіяльність всіх індивідів, що були, є і будуть у майбутньому. Таке життя регламентується певною мірою законодавством країни. В наш час поняття і терміни, які вживаються в царині соціальної географії, використовуються в законодавчо-нормативних актах України. Для прикладу можна навести поняття і терміни медичної географії, використані в законодавчо-нормативних актах, що регламентують розвиток сфери охорони здоров'я; терміни і поняття, які стосуються туризму, використані в законодавчо-нормативних актах, що регламентують розвиток сфери туризму. Отже, розвивається не лише наукова мова, а й мова, яка використовується на різних ієрархічних рівнях управління. Згодом вона стає "своєю" для широких верств населення.
Реальне суспільне життя збагачується і надалі збагачуватиметься внаслідок впровадження соціально-географічних знань про нього в практику життєдіяльності етносів, спільнот у межах конкретних регіонів та цивілізації XXI ст.
Список рекомендованої літератури
1. Алаев Е. Б. Социально-экономическая география: Понятийно-терминологический словарь. — М.: Мысль, 1983. — С. 11—46.
2. Джонстон Р. Дж. География и географы. — М.: Прогресс, 1987.
3. Захарченко М. В., Погорілий О. І. Історія соціології (від античності до початку XX ст.). — К.: Либідь, 1993.
4. Иваничка К. Социально-экономическая география. — М.: Прогресс, 1987.
5. Мороз С. А, Онопрієнко В. Бортник С. Ю. Методологія географічної науки: Навч. посіб. — К.: Заповіт, 1997.
6. Олійник Я. Б. Степаненко А. В. Вступ до соціальної географії: Навч. посіб. — К.: Т-во "Знання", КОО, 2000.
7. Пістун М.Д. Основи теорії суспільної географії. — К.: Вища шк., 1994.
8. Соціально-економічна географія/За ред. О. І. Шаблія. ~~ Львів: Світ, 1994. - С. 10—21.
9. Социологический энциклопедический словарь/Ред.-коорд. акад. РАН Г. В. Осипов. — М.: Издат. группа ИНФРА-М -НОРМА, 1998.
10. Соціологія: Короткий енциклопедичний словник/Уклад.: В. /. Волович, В.І. Тарасенко, М. В. Захарченко та ін. За заг. ред. В. I. Воловича. — К.: Укр. Центр духовн. культури, 1998.
11. Топчієв О. Г. Основи суспільної географії. — Одеса: Астро-принт, 2001.
12. Філософський словник/За ред. В. І. Шинкарука. — К.: Головна редакція УРЕ, 1986.
13. Шаблій О. /. Суспільна географія: теорія, історія, українознавчі студії. Львів: Львів, нац. ун-т ім. І. Франка, 2001.
14. Шевчук Л. Т. Основи медичної географії. — Львів, 1997.
15. Шевчук Л. Т. Сакральна географія. — Львів: Світ, 1999.