Особливості древніх цивілізацій

План

1. Світ древніх цивілізацій

2. Відмінність стародавності від первісності

3. "Очевидне - неймовірне"

4. Єдність світу древніх цивілізацій

Що являє собою загадковий і неповторний світ древніх цивілізацій? Чому розуміння цього світу складне для сучасної людини? Як у стародавності відбувався обмін досягненнями цивілізації?

Епохи, як і люди, неповторні. Кожна має свій характер, тільки їй властиві риси. Віддаленість древніх цивілізацій від нас у часі і просторі не дозволяє в точності відтворити їхній вигляд, реально відчути подих життя, до кінця усвідомити високі духовні устремління і самі повсякденні справи людей, що колись жили. Проте ми прагнемо заглянути у світ стародавності, щоб зрозумівши його, краще зрозуміти себе. Стародавність вабить нас, захоплює своєю загадковістю і непоясненою чарівністю.

СВІТ ДРЕВНІХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ

Одні цивілізації пройшли перед нами в курсі стародавньої історії: "Дарунок Нілу" - цивілізація Стародавнього Єгипту; Месопотамія - одна з найдавніших у світі цивілізацій; загадковий Стародавній Китай; цивілізація Стародавньої Індії, названою ще в ті часи "країною мудреців"; давньогрецька цивілізація, чиї досягнення лягли в основу європейської культури; цивілізація еллінізму, у якій ніби зустрілися Захід і Схід, породивши найвищі прояви культури; Древній Рим з його особливою системою цінностей.

Про інші цивілізації ви дізнавалися, вивчаючи історію як нашої, так і інших країн. Це цивілізації Середньої Азії, що зберігали культурну своєрідність і в греко-македонську епоху; самобутні цивілізації Закавказзя, які відрізнялися надзвичайною стійкістю культурних традицій. Особливе місце займала цивілізація скіфів, що не мала власної писемності, а пам'ять про неї збереглася в літературних пам'ятниках інших народів, в археологічних знахідках.

Світ древніх цивілізацій включає і маловідомі нам цивілізації Африки і Південної Аравії, традиції яких зберігалися багато століть і вплинули на розвиток Єгипту; цивілізації Древнього Ірану, Древнього Афганістану, Малої Азії, що була природним мостом у передаванні культурних досягнень між Європою й Азією; древні цивілізації Південно-Східної Азії - регіону неповторної культури, порівняно пізно відкритої європейськими вченими і відносно мало вивченої; древньояпонська цивілізація, і зараз вражаюча своєю загадковістю, яка доводить, що її культурні цінності мають достатню стійкість у часі й у просторі; цивілізації Нового Світу, де представлені майже всі стадії розвитку людства.

У короткому нарисі неможливо дати детальний опис світу стародавніх цивілізацій. Наше завдання - зазирнути на той шлях, який людство пройшло від древніх цивілізацій до сучасної епохи.

ВІДМІННІСТЬ СТАРОДАВНОСТІ ВІД ПЕРВІСНОСТІ

Стародавні цивілізації при всій їхній несхожості між собою представляють усе-таки деяку єдність, на відміну від колишніх станів суспільства і культури. Не випадково ще порівняно недавно деякі вчені навіть називали первісне суспільство "доісторичним". Зараз, коли дослідження періоду, що передував цивілізації, збагатилося новими даними, від цього визначення довелося відмовитися.

Проте виникнення і розвиток міст, писемності, ускладнення соціальних відносин наповнили історичний час якісно новим, набагато більш багатим змістом. Безумовно, цивілізації стародавності зберігали багато чого з первісного суспільства, і насамперед залежність від природи, міфологічні форми мислення, культ і ритуали, орієнтовані на природні цикли. Так, у релігійних віруваннях древніх народів відбивалася зміна пір року, помирання і відродження природи. Однак характер взаємодії суспільства з природою при переході від первісного суспільства до древніх цивілізацій істотно міняється. Це пов'язано з поширенням знань про природу, з їхнім прагненням повніше використовувати її багатства для задоволення потреб суспільства, із заміною споживаючого типу господарства виробляючим.

Залежність людей від природи була усе ще велика, що особливо сильно виявлялося в екстремальних ситуаціях: повенях, землетрусах, виверженнях вулканів тощо. Але оволодіння металами, нагромадження знань і передача їх за допомогою писемності змінювали форми цієї залежності. Неможливо уявити собі Стародавній Єгипет чи Межиріччя без іригації, Древню Грецію без мореплавання і морської торгівлі. Однак головним, що знаменував перехід від первісності до древніх цивілізацій, був початок організованої виробничої діяльності людини. Цей стрибок у розвитку суспільства отримав назву "аграрна революція". І хоча протягом всієї стародавності суспільство усвідомлювало себе як частину природи, безпосередньо зв'язану з нею, проте в період аграрної революції людина нерідко відігравала роль творця.

Перехід від первісності до цивілізації пов'язаний і зі зміною характеру взаємодії людей у суспільстві, з народженням нового типу суспільних відносин, викликаних ростом міст, зосередженням у них значної частини населення й економічної діяльності, з ускладненням соціальної структури, становленням державності, з появою нових видів діяльності, особливо в сфері управління і навчання, зі зміною способів збереження і передачі інформації.

Для доміської безписемної культури первісної епохи характерна відсутність самостійних каналів передачі інформації, життєвого і виробничого досвіду: навчання необхідним господарським, промисловим і ремісничим навичкам, а також релігійному ритуалу здійснювалося в процесі безпосередньої практики. Людина була цілком занурена в діяльність, вона не оцінювала свої вчинки, відчуття.

Її мислення було "нерозчленованим", вона ще не могла визначити сутність подій і процесів, що відбувалися. Над усім панував звичай, який замінював узагальнені уявлення. Життя текло повільно, зміни відбувалися рідко, у самому устрої життя мало що мінялося від покоління до покоління.

Оволодіння новими видами діяльності сприяло розвитку іншого типу свідомості і появі більш сучасних каналів передачі інформації. Від людини було потрібно вже не просте повторення прийнятих зразків поведінки, а міркування, аналіз власних дій і станів. Однак спочатку аналітичний тип мислення був притаманний лише частині древнього суспільства, насамперед чиновникам і ученим переписувачам. Люди, що керували складним царським чи храмовим господарством, планували великі будівельні роботи чи військові походи, зайняті прогнозуванням майбутнього, нагромадженням корисних даних, удосконаленням системи письма і підготовкою майбутніх учених, не могли обмежитися автоматичним відтворенням дій за зразком традиції. Були потрібні нові знання, нетрадиційні способи дій.

Нові можливості збереження і передавання інформації дала писемність. Письмові пам'ятки стародавності, що дійшли до наших днів, відкривають завісу часу і дозволяють проникнути у світ древніх цивілізацій.

Читання і розуміння древніх письмових джерел із усією гостротою ставлять завдання відтворення цілісної картини древніх цивілізацій.

"ОЧЕВИДНЕ - НЕЙМОВІРНЕ"

При всій удаваній простоті досягнень древніх цивілізацій однією з найбільш складних проблем для сучасної науки залишається проблема їхнього правильного розуміння. Світ стародавності багато в чому і дотепер загадковий і незрозумілий. Його простота виявляється примарною, а глибоке проникнення в минуле ставить питань більше, ніж може дати відповідей.

Найчастіше при спогаді про стародавність ми звертаємося до Древньої Греції. Багато сторін її життя знайомі нам з уроків історії. Хто не пам'ятає про знамениту Саламінську битву, кому не знайоме ім'я Фемистокла? Але, згадуючи про ці події, ми не задумуємося над тим, що саме напередодні Саламінського бою Фемистокл розпорядився принести в жертву богам трьох знатних перських юнаків. І нікому це не здавалося дивовижним чи недоречним. Сама ідея акту принесення в жертву полягала в тому, що людина ставала жертвою подібно жертовній тварині. До речі, раз вже зайшла мова про жертовних тварин, хіба задумуємося ми над тим, що древні античні храми, включаючи прекрасний Парфенон, під час жертвоприносин нагадували суспільні бойні?

Як винесли б ми сьогодні запах крові, горілого м'яса і жиру, якими наповнювалися античні святилища в найбільш урочисті для людей дні?

А психологія рабства? Хіба вона не породжувала суцільно разючі, на наш погляд, явища? У кращу пору демократичних Афін раба, який ні в чому не обвинувачувався і навіть не підозрювався, але просто залучався до дізнання як свідок, в обов'язковому порядку допитували під катуванням. Примітний не сам цей факт - історії відомі і більш Жорстокі вдачі, - а ставлення до нього суспільства, найбільш освіченого і вільного в античному світі.

Древні цивілізації виключали чужинця і зневажали неповноправного, причому зневажали відверто і спокійно, не лицемірячи або виправдовуючись. І в той же час саме в лоні древніх цивілізацій зароджувалися принципи вселюдської єдності і морального удосконалювання особистості, усвідомлення нею можливості вибору і відповідальності. Ці принципи утвердилися разом З появою і розвитком світових релігій, які неодмінно припускали залучення на свою сторону віруючих, що свідомо вибирають дану віру, а не приналежних до неї за законом народження. Надалі саме світові релігії зіграли роль одного з факторів цивілізаційної інтеграції.

Доти, поки моральність не відокремилася від священних родових табу (заборон), а особиста моральна свідомість ототожнювалася із суспільною думкою родового колективу, самостійний вибір способу життя і думок був неможливий. Лише з руйнуванням автоматизму традицій роду проблема самостійного вибору життєвої позиції кожною людиною набула своєї актуальності.

Саме в період древніх цивілізацій люди зрозуміли владу і силу ідеї, здатної перетворити поведінку людини відповідно не зі звичками і ритуалами, а з істиною. Звідси таке багатство барвистих і незвичних деталей у біографіях борців за свої ідеї, подібних до філософа Діогена, який відмовився від домашнього затишку і поселився у глиняній посудині, чи великого мудреця Сократа, що прийняв за вироком суду отруту (цикуту), але не відмовився від того, що він вважав істиною.

У