Однак, у міру розвитку й ускладнення соціуму складаються самостійна життєва траєкторія і поведінка людини, а також обслуговуючі їх семіотичні моделі (уявлення про походження людини, її особистих богів і демонів, про індивідуальність і особистість).
З одного боку, особистість сформована і живе за законами соціуму, але з другого — має самостійне буття. Ступінь цієї самостійності може бути різним: від мінімального, що практично збігається з варіантами поведінки, які жорстко контролюються соціумом, до максимального, коли індивід, наприклад, в окремих релігійних чи езотеричних практиках діє настільки самостійно і незалежно від соціуму, що ніби перестає йому належати. У цьому останньому випадку, що не так часто зустрічається, можна говорити про вітальну і культурну сумірність соціуму й особистості (езотеричної чи релігійної).
Формування особистості — одна з необхідних умов становлення езотеричного світовідчування. Езотерик — це людина, яка самостійно, за своїми ідеалами, вибудувала цілий світ і так себе змінила (перетворила), що може в цьому світі жити. При цьому потрібно усвідомити, що особисте буття людини, яке протікає В суспільстві чи поза ним, - це буття культурне. Різниця лише в одному: як член суспільства, людина підкоряється і дотримується загальнозначущих соціальних норм, поза суспільством — ідеалів, які їй притаманні (почасти останні сформувалися в результаті її особистих міркувань і усвідомлення власного досвіду життя). З культурологічної точки зору, ці ідеали є одним з варіантів соціальної семіотики, не менш значущої в соціальному плані, ніж інші семіотичні системи.
Звичайні люди або цілком ігнорують життєвий приклад езотерика або (що рідше) намагаються його зрозуміти і навіть піти за ним. У першому випадку езотерика оцінюють у кращому разі як людину дивну, у гіршому - як божевільну. В іншому – він розглядається як пророк, геній, людина, що пішла вперед у своєму духовному розвитку. Якщо події розгортаються за другим сценарієм, творчість і життєвий приклад езотерйика входять культуру, впливаючи на неї (як відомо, у нашу цивілізацію значний внесок внесли езотерично орієнтовані релігійні діячі, філософи, учені, художники, політики тощо). Виходить, що езотеризм - це одна з форм еволюції соціуму, що спирається на особисту творчість, самоактуалізацію і психотехнічну роботу. У лоні езотеричної культури існує не тільки експериментальний розвиток людини, але, що більш важливо, йдуть проби еволюційного розвитку. Численні випадки випадання езотериків з культури, входу в себе чи просто психічного і фізичного руйнування — природна плата за еволюцію і можливість езотеричної самоактуалізації.
Література
1. Американська соціологія: Перспективи. Проблеми. Методи. - М.: Прогрес, 1972. БахтінМ.М. До методології гуманітарних наук//Бахтін М.М. Естетика словесної творчості. — М.: Мистецтво, 1979.
2. Бахтін М.М. Марксизм і філософія мови. — Л., 1930.
3. БахтінМ. М. Проблема мовних жанрів//Бахтін М.М. Естетика словесної творчості. -М.: Мистецтво, 1979.
4. Бахтін М.М. Проблеми поетики Достоєвського. — М., 1972. Бахтін М.М. Естетика словесної творчості. — М.: Мистецтво, 1979. Бсрндт P.M. Берндт К.Х. Світ перших австралійців. — М.: Наука, 1981. Вебер М. Вибрані твори. — М.: Прогрес, 1990.
5. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму. Протестантські секти і дух капіталізму// Вебер М. Вибрані твори. — М.: Прогрес, 1990.
6. Вебер М. Господарська етика світових релігій. Соціологія релігії// Вибране. Образ суспільства. — М.: Юрист, 1994.
7. Веблен Т. Теорія панівного класу. — М.: Прогрес, 1984. Вернадський Г.В. Нариси російської історії. — Прага, 1927. Вернадський Г. В. Досвід історії Євразії. — Берлін, 1934.
8. Волков В.К. Етнократія — непередбачений феномен посттоталітарного світу// Поліс - 1993. — №2.
9. ВиготськийЛ.С. Мислення і мова. — М.,Л., 1934.
10. Гаджієв К.С. Геополітика: історія і сучасний стан дисципліни // Поліс. — 1996. — №2. Гайденко П.П. Філософська герменевтика і її проблематика // Природа філософського знання. Част. 1, — М., 1975.
11. Гайденко П.П., Давидов Ю.Н. Історія і раціональність. Соціологія Макса Вебера і веберівський ренесанс. — М., 1991.
12. Іонін Л.Г. Консервативний синдром //Соціологічні дослідження -1987 -№б
13. Іонін Л.Г. Повсякденна і професійна інтерпретація // Структура культури і людина в сучасному світі. — М.: Ін-т філософії, 1987.
14. Іонін Л.Г. Розуміюча соціологія. Історичний і критичний аналіз. — М.: Наука 1979
15. Калашник Я.М. Судова психіатрія. — М., 1961.
16. Календарні звичаї й обряди в країнах зарубіжної Європи. Історичні корені і розвиток звичаїв. — М.: Наука, 1993.
17. Канетті Е. Маса і влада. — М., 1997.
18. Комарів М.С. Вступ до соціології. — М.: Наука, 1994.