Попередній системний аналіз предмета дослідження - це по суті "моделювання" досліджуваної проблеми, тобто таке концептуальне розчленування та деталізація, які найкраще дозволять сформулювати загальні і часткові гіпотези.

Логічний аналіз припускає точне, всебічне пояснення їх змісту та структури і як наслідок – дозволяє скласти чітке уявлення про предмет дослідження. При такому аналізі застосовують такого типу логічні процедури, як інтерпретація та операціоналізація понять. Пошук емпіричних визначень понять називають інтерпретацією, уточненням понять. Перш за все виділяються ключові поняття певного явища з точки зору розуміння проблеми. (Зауважимо: в різних ситуаціях, поняття можуть відображати (вміщувати) різні значення, розуміння). Суть цих процедур полягає у логічному структуруванні, тлумаченні (поданні) та уточненні змісту основних понять, котрі є головними компонентами у визначенні предмета дослідження. Це дозволяє дати опис і основних сторін предмета дослідження.

Особливе значення надається і операціоналізації понять, котрі певною мірою, ніби задають хід дослідженню, диктують логіку вивчення проблеми. Процедура інтерпретації основних понять здійснюється у формі пошуку тих окремих "підпонять", котрі і характеризують складові розуміння цього терміна. Надалі, на цьому етапі логічного аналізу інтерпретація поступається місцем уточненню (деталізація інтерпретації) основних понять. Ця процедура продовжує і деталізує інтерпретацію у вигляді розчленування раніше виділених складових основного поняття на їх елементи - ведучі характеристики предмета дослідження.

Більш простою формою операціоналізації є структурна. Однак для поглибленого аналізу предмета дослідження передбачають не тільки його структурування, а і вияв допустимих причин та факторів, які визначають характер стану, зміст та зміни даного явища. Тому схема операціоналізації основного поняття включає і факторну операціоналізацію. Такого типу комплексне "розчленування" основного поняття показано на прикладі (див. рис. 1, с. 132) "стану організації навчального процесу").

Рис. 1

Таким чином, хід інтерпретації та операціоналізації вияву елементів основного поняття здійснюється за чітко заданими параметрами аналізу, а також за операціональними поняттями, котрі відображають якісні сторони явища. Слід зауважити, що кожне питання (чи то блок питань) у будь-якій анкеті є проекцією (відображенням) системи завдань дослідження, гіпотез та елементів логічного аналізу предмета дослідження.

а) Стратегії дослідження

Конкретна форма або, інакше кажучи, конкретний характер соціологічного дослідження обумовлені поставленою метою, висунутими завданнями, гіпотезами. Саме відповідно до них, а також і залежно від глибини аналізу предмета дослідження, масштабності та складності завдань розрізняють чотири типи соціологічного дослідження: розвідувальний, описовий, аналітико-експериментальний, повторно-порівняльний Основною передумовою для вибору плану (стратегії) є стан наших знань до моменту збору інформації і можливість розробки гіпотез.

Розвідувальний тип - найбільш простий тип конкретно-соціологічного аналізу, базується на спрощеній програмі. Розвідувальне дослідження застосовують в якості попереднього етапу глибоких та масштабних досліджень. Потреба в ньому виникає особливо в тих випадках, коли предмет дослідження відносять до числа мало або взагалі не вивчених проблем. Мета такого типу дослідження - отримання додаткової інформації, виявлення проблем, висунення гіпотез з подальшим уточненням, коректування завдань, інструментарію, та ін. Як правило, у розвідувальному дослідженні використовується будь-який один з найбільш доступних методів збору інформації, що дозволяє здійснити його в короткі строки (наприклад, анкетне опитування).

Описовий тип дослідження - більш складний тип конкретно-соціологічного аналізу. За своїми метою та завданнями він обумовлює отримання емпіричних даних, котрі дають відносно цілісне уявлення про дане явище та його структурні компоненти і застосовують тоді, коли знання об'єкта достатні для висунення "гуртових" гіпотез. Мета такого типу дослідження – суворий опис якісно-кількісних особливостей, процесу, явища.

Аналітико-експериментальний - найбільш значний і поглиблений варіант соціологічного аналізу, який застосовують за умови досить високих знань, що дозволяє висувати пояснювальні припущення. Його мета - не тільки опис структурних елементів досліджуваного явища, а й з'ясування причин, котрі лежать в його основі, та дослідження функціональних взаємозв'язків. Підготовка такого типу дослідження потребує значного часу, ретельно розробленої програми та інструментарію. Тому нерідко за допомогою розвідувального та описового дослідження збираються дані, які дають попереднє уявлення про окремі сторони даного досліджуваного об'єкта.

Повторно-порівняльний тип дослідження впроваджується для виявлення тенденцій, закономірностей досліджуваного явища і застосовується для зіставлення даних у певному часовому інтервалі. Одним із найпоширеніших різновидів даного типу досліджень є панельні дослідження.

б) Вибірковий метод в соціологічному дослідженні

Визначення об'єкта дослідження ще не вирішує питання про кількісні та якісні характеристики тієї сукупності одиниць спостереження, котрі повинні бути охоплені цим дослідженням. Це вже - процедура вибору параметрів та структури досліджуваного об'єкта. Більшість соціологічних досліджень має вибірковий характер. Це означає, що згідно з досить строгими правилами відбирається та певна кількість людей, що відображає структуру досліджуваного об'єкта з основних соціально-демографічних та інших ознак. Мовою соціологів ця процедура називається вибірка. У більшості іноземних мов вибірка визначається словом "проба". Вона служить одним з найбільш економних засобів для перевірки припущень про властивості предметів чи явищ. Так, наприклад, щоб зробити висновок про смак винограду з будь-якого куща, достатньо попробувати кілька ягід. Ця достатність визначена нашою впевненістю, що якісні (смак, колір, форма) характеристики ягід, зібраних з одного куща, будуть тотожними. Тому відбір елементів, які необхідно дослідити, здійснюється завдяки тісно пов'язаним з об'єктом ознакам.

Вибірка (вибіркова сукупність) - це та сукупність осіб, котрих потрібно опитати, і яких можна характеризувати як типових, тотожних з якісним складом населення. Для проведення соціологічного дослідження необхідно з'ясувати кількісні та якісні характеристики вибіркової сукупності. Існують вимоги репрезентативності вибірки, тобто відповідальності, правильності, адекватності. Це означає, що за певними параметрами склад досліджувальних одиниць має бути якомога наближеним до відповідальних пропорцій у генеральній сукупності (загальній сукупності людей, що на них зосереджена увага). При цьому статистика виробила сукупність правил для визначення розміру вибірки. Від правильності її здійснення суттєво залежить якість та достовірність соціологічної інформації.

У соціологічній практиці застосовують чимало видів та методів вибірки. Одні можна віднести до імовірних (випадкових), інші - до цілеспрямованих вибірок.

В основу простої випадкової (імовірної) вибірки покладена одноманітна процедура випадкового відбору одиниць аналізу до потрібної кількості із дотриманням їх пропорційності в генеральній сукупності. Соціолог буде перебирати (випадково відбирати) одиниці спостереження доти, доки не буде отримана задана кількість респондентів, пропорційна до генеральної сукупності (якщо це вимагається).

Метод крокової (механічної) вибірки полягає у тому, що всі елементи генеральної сукупності зводяться до єдиного списку і через рівні інтервали відбирається відповідне число респондентів (кожний 5-й, або 10-й, або 100-й).

Досить зручним та точним є метод серійної вибірки, при якому число респондентів, котрі відбираються з кожної однорідної серії людей (щодо заданого параметра) генеральної сукупності, пропорційно загальній чисельності у ній. (Так, наприклад, із певної аудиторії слухачів із 1000 чол., серед яких 500 - школярів, 300 - учнів технікумів та училищ, 200 - студентів, потрібно опитати 100 чол. Тому із кожної категорії (серії) людей пропорційно відберемо відповідно задану кількість: 50/30/20 = 100.

Метод гніздової вибірки зумовлює відбір як одиниці дослідження не окремих людей, а групи чи колективи з наступним суцільним їх опитуванням. Як відібрані для дослідження можуть виступати групи студентів, виробничі колективи, інші угруповання, які з точки зору соціологічного вивчення, представляють собою цілісний об'єкт.

Поряд із цим методом, соціологічних дослідженнях застосовують також і цілеспрямовані вибірки, для яких не характерні правила теорії ймовірності (стихійна вибірка, вибірка основного масиву, квотна вибірка). Так, метод стихійної вибірки застосовують при поштовому опитуванні читачів журналу та газет, коли не можна заздалегідь передбачити структуру масиву (сукупності) респондентів. Ось чому висновки дослідження, як правило, поширюються лише на опитувану сукупність. Метод основного масиву найбільш зручно застосовувати у розвідувальних дослідженнях для зондування певного питання яке цікавить (опитування певної цільової аудиторії).

Найбільш точним та широко застосовуваним, зокрема при вивченні громадської думки, є метод квотної вибірки. Його застосовують тоді, коли до початку дослідження є в наявності статистичні дані про контрольні (основні) ознаки елементів генеральної сукупності. При квотній вибірці респонденти відбираються інтерв'юерами цілеспрямовано, з дотриманням параметрів квот. Всі дані про ту чи іншу ознаку виступають в якості квоти, а їх окреме числове значення - як параметри квоти.

Найважливіші питання вибірки - визначення обсягу вибіркової сукупності і забезпечення її репрезентативності (відповідності). З одного боку, величина вибіркової сукупності повинна бути "статистично значимою", тобто достатньо великою, щоб отримати достовірну інформацію. З іншого боку, вона повинна бути "економною", раціональною. Тому злиття цих двох параметрів окреслює оптимальність в кількості опитуваних. Математичні та статистичні методики вивели чисельність формул та критеріїв, котрі окреслюють та визначають потрібну кількість вибіркової сукупності. Чисельність або обсяг вибірки залежить, насамперед,