Об'єкт і предмет дослідження соціальної географії

Визначення окремої наукової галузі знань як самостійної вимагає існування в складі її теоретичної основи чіткого визначення об'єкта, аспекту, методу, цілі та предмета дослідження. На це звертають увагу вітчизняні вчені-географи, котрі зробили вагомий внесок у розвиток теорії географії (зокрема, О. Шаблій, М. Пістун, Я. Олійник, А. Степаненко), зарубіжні (наприклад, Б. Алаєв). Так, М. Пістун наголошує: теорія кожної науки ґрунтується насамперед "на уніфікованому розумінні таких категорій, як об'єкт і предмет вивчення". Вчений аргументує питання такими доводами: "Нечіткість у цьому питанні може зумовити безперспективність окремих її напрямів, дублювання досліджень з дослідженнями суміжних наук, суб'єктивність в класифікації знань, а також недоліки в структурі й організації процесу навчання".

У надзвичайно важливій (з погляду розвитку соціальної географії) праці "Вступ до соціальної географії" Я. Олійник і А. Степаненко зазначають: "Сутнісна сторона в обґрунтуванні наукового статусу соціальної географії (так само, як і будь-якої іншої науки) лежить у розрізненні її об'єкта і предмета".

Під об'єктом дослідження слід розуміти те, що вивчає галузь науки, яке об'єктивне матеріальне явище або категорію духовного порядку дослідник уявляє "як конкретну сукупність незалежних від нього явищ, що підлягають вивченню".

Я. Олійник та А. Степаненко наголошують: "Об'єктом дослідження соціальної географії виступає суспільство в територіальному вимірі і соціальному просторі". При цьому "потрібно розрізняти просторову організацію суспільства як інтегрованого цілого і просторову організацію його складових частин — населення, соціальної інфраструктури" регіональних соціальних систем тощо", "територіальна організація суспільного життя завжди має на собі відбиток соціальної диференціації в просторі". На думку цих вчених, соціальний простір виступає атрибутного формою існування і розвитку соціально організованого суспільства, виражає співіснування та взаємодію різних сторін і моментів соціального буття, а також характеризує протяжність, щільність та структуру суспільної форми руху матерії. Вони наголошують на необхідності врахування того, що соціальний простір — це соціально освоєна частина природного простору як середовища проживання людей, просторово-територіальний аспект життєдіяльності суспільства і предметного світу людини, характеристика соціальної структури суспільства з погляду "розміщення" соціальних груп, прошарків, "простору" (умов, можливостей) їх розвитку. Я. Олійник та А. Степаненко міркують так: "Соціальний простір відображає структуру життєдіяльності суспільства і виражається в способах розселення і типах поселення людей. Із соціальним простором тісно пов'язаний соціальний час як одна із форм існування суспільства, функціонування якого протікає в часі, невіддільне від нього. З одного боку, соціальний час є часовим простором людської діяльності, з іншого — її мірою. Він характеризує також послідовність різних видів діяльності. Соціальний час — специфічна характеристика часу, в якому існує і розвивається суспільство, соціальні спільності, індивіди. Властивості й протікання соціального часу залежать від форм життєдіяльності людей і характеризуються своїми ритмами, циклічністю, темпами протікання, а також ставленням людей до самого соціального часу".

Аналізуючи визначення об'єкта дослідження соціальної географії, дане Я. Олійником та А. Степаненком, переконуємося, що воно дуже узагальнене, якоюсь мірою розмите і в окремих частинах стосується більше об'єкта вивчення суспільної географії, а не соціальної. Очевидно, усвідомлюючи це, вони намагаються конкретизувати окреслення об'єкта дослідження соціальної географії такими доповненнями: "Соціальна географія вивчає всю сукупність проблем соціального розвитку в їх регіональному виразі, включаючи територіальну організацію соціального життя, властивості й особливості способу життя, різноманітні структури населення. У дослідженнях соціальної географії особливе місце належить просторовим суспільним системам, під якими розуміють просторово-часові частини антропосфери, в яких взаємопов'язано і взаємообумовлено поєднуються всі форми життєдіяльності суспільства. Дослідження регіональних особливостей соціальних явищ і процесів не може бути досить глибоким без залучення матеріалів, що характеризують природу, економіку і демографічну ситуацію регіонів".

Аналіз цих суджень викликає низку запитань. Найголовніші з них: про об'єкт якої науки йдеться — соціальної географії, регіональної соціальної географії чи суспільної географії? Отже" визначення об'єкта соціальної географії та регіональної соціальної географії вимагає уточнення.

Зазначаючи надзвичайну складність об'єкта вивчення географії, М. Пістун пропонує з метою наукового пізнання вивчати його нарізних рівнях: глобальному (планетарному), регіональному (територіальному) і локальному (елементарному).

Дещо по-іншому підходить до врахування складності об'єкта дослідження географи О. Шаблій. На його думку, необхідно розрізняти загальний (онтологічний) і конкретні об'єкти дослідження. В суспільній географії загальним об'єктом "вважається людське суспільство в цілому чи окремі його частини — населення (народонаселення), господарство (як єдність сфер виробництва і послуг), соціальна сфера тощо".

Поділяючи погляди О. Шаблія, ми вважаємо: необхідно розглядати головний, центральний або загальний об'єкт соціальної географії, який виокремлюється із загального об'єкта суспільної географії. Наприклад, таким загальним об'єктом соціальної географії є, як і в суспільній географії, Людина, Суспільство, але соціальна географія вивчає дещо інший аспект названого об'єкта, ніж суспільна географія. Впродовж тривалого часу географічні науки не приділяли належної уваги вивченню Людини. Географія вникала в проблеми територіально-природних і територіально-виробничих комплексів. Людина ж перебувала ніби за штучно створеною перегородкою. Така позиція сприяла виникненню різних негативних моментів. Зокрема, К. Іваничка наголошував, що "відсутність комплексності в методиці вивчення людини, її творчих здібностей, призводять до помилок в теорії. Внаслідок цього відкривається шлях до поширення детермінізму, оскільки штучно створені категорії, які поширюються на різні сфери людської діяльності, не дають змоги вивчити правильне співвідношення між силами природи і людськими устремліннями, між відхиленнями у співвідношенні руйнівних і творчих процесів у історії людства і середовища його життєдіяльності. Такий підхід не дає змоги правильно розуміти рушійні сили розвитку людини"*24. На думку цього вченого, зниження ролі Людини у формуванні ландшафту й інших структур — це соціальна помилка, яка унеможливлює розуміння зв'язку між індивідуумами та суспільством. Безумовно, ця помилка випливає із нехтування законом обов'язкової різноманітності. К. Іваничка акцентує і на тому, що відповідно до детерміністської концепції людям приписується роль маріонеток. Саме тому вони діють за попереднім сценарієм. Це якоюсь мірою зумовлене недостатньо комплексним сприйняттям Людини, що є викликом існуванню Людства.

Отже, центральний (загальний) об'єкт дослідження соціальної географії — Людина. Як об'єкт дослідження виступає суспільство, суспільні групи людей, територіальні спільності й інші спільності людей. При цьому центральний об'єкт соціальної географії, як і центральний об'єкт регіональної соціальної географії, не може розглядатися виокремлено чи ізольовано від інтегрального соціального простору і часу в співвідношенні з реальними геопросторово-часовими координатами.

Крім загального об'єкта дослідження, дослідники виділяють конкретні об'єкти. На думку О. Шаблія, конкретні об'єкти дослідження суспільної географії — це форми геопросторової (територіальної) організації суспільства загалом чи його складових частин. Продовжуючи думку, зазначимо: конкретними об'єктами дослідження соціальної географії е соціальні підсистеми форм геопросторовової (територіальної) організації суспільства загалом або його складових частин, тобто соціальна сфера та її елементи (соціальні об'єкти, соціальні явища, соціальні процеси) в умовах співвідношення конкретного соціально-часового виміру з геопросторово-часовими координатами. Отже, конкретні регіональні соціально-географічні об'єкти — це регіональні соціальні підсистеми форм геопросторовової (територіальної) організації суспільства загалом чи його складових частин, тобто соціальна сфера регіону та її елементи (соціальні об'єкти, соціальні явища, соціальні процеси) в умовах співвідношення конкретного соціально-часового виміру з геопросторово-часовими координатами.

З-поміж конкретних соціально-географічних об'єктів найголовніші: Людина, соціальні верстви, групи, соціальна структура населення, суспільство та ін. Найважливішими регіональними соціально-географічними об'єктами є, наприклад, соціальна структура населення регіону, соціальна сфера регіону за умови, що вони розглядаються як елементи територіальної суспільної системи "регіон" загалом і соціальної підсистеми зокрема.

Конкретними соціально-географічними об'єктами можуть бути і соціальні явища. Аби вияснити, що таке соціальне явище, необхідно окреслити спочатку зміст категорії "явище", яку завжди розглядають у взаємозв'язку з категорією "суть". Суть (сутність) — це внутрішній зміст предмета. Він виражається у єдності всіх багатоманітних і суперечливих форм його буття, а явище — це виражені чи виявлені зовнішні форми його існування. Явища — конкретні події, властивості або процеси, що виражають зовнішні аспекти дійсності й становлять форму вияву і виявлення певної суті. Суть завжди прихована за поверхнею явища, і чим вона глибше лежить, тим складніше і триваліше її пізнання в теорії. Отже, пізнання суті можливе лише на основі абстрактного мислення і створення теорії досліджуваного процесу.

Пізнання суті вимагає переходу від опису до пояснення явища, розкриття причин і основ його існування. У взаємозв'язку суті та явища простежується діалектика єдності, багатоманіття. Адже одна і та сама сутність може мати багато виявів, а складне явище може визначатися кількома сутностями. Отже, розглядаючи конкретну соціальну структуру визначеної територіальної суспільної системи як явище, можна дійти висновку: її суть чи основу становить нерівність людей та їх груп, зокрема майнова нерівність, освітня нерівність та ін.

Ще один вид конкретних об'єктів соціально-географічного дослідження — соціальні процеси. Вони найчастіше трактуються як послідовна зміна станів суспільства або його окремих систем і елементів соціальних груп, верств, прошарків, людини. Кожен соціальний процес виявляється як рух соціальних подій або