визначення об'єкта географічного дослідження (необхідність відповідності дослідження трьом методологічним принципам географії: територіальності, чи "геоторіальності", комплексності, конкретності, можливості застосування картографічних методів, отримання нових знань про геоверсум). Соціальний підхід — це метод дослідження, у центрі уваги якого постають інтереси людей, спільності людей, суспільства загалом.
Наголосимо, що вивчення не просто Людини, соціальних та інших груп людей суспільства, а дослідження інтересів людини, мотивації її поведінки, взаємодії та взаємовпливів суспільних і територіальних груп, взаємовідносин й взаємозв'язків Людини з соціальними й іншими групами і Суспільством становить головну специфіку, яка вирізняє соціальну географію з-поміж інших географічних наук. Вивчення регіональних інтересів Людини, мотивації її поведінки, взаємодії та взаємовпливів суспільних і територіальних груп, взаємовідносин й взаємозв'язків Людини з соціальними та іншими групами і Суспільством у конкретних регіональних суспільних системах — головна специфіка, що вирізняє регіональну соціальну географію з числа інших географічних наук, а також від загальної соціальної географії.
Уже згадувалось, що соціальна географія має свою ціль дослідження, під якою розуміють очікуваний результат наукового процесу і його відношення або до суспільної практики, або до розвитку самої науки. Аналогічно регіональна соціальна географія також має свою ціль дослідження.
Головна мета, ціль соціальної географії — це визначення темпів, інтенсивності й інших параметрів, особливостей розвитку процесів соціалізації людини, суспільних та інших груп, суспільства в конкретних просторово-часових координатах як системотворчих процесів при формуванні й розвитку територіальних суспільних систем різного ієрархічного рівня, створення адекватних таким процесам інструментів, методів і теорії цієї галузі знань як конструктивної самостійної географічної науки, що зробить свій внесок у майбутній розвиток світу. Дослідження зазначених процесів у регіональних суспільних системах з метою оптимізації їх розвитку становить головну ціль регіональної соціальної географії.
Отже, і соціальна географія, і регіональна соціальна географія мають власні об'єкт, аспект, метод і ціль дослідження. Низка вчених, зокрема Е. Юдін, Б. Алаєв та інші наголошують, що У сукупності "об'єкт, аспект, метод і ціль" становлять предмет дослідження наукової дисципліни, своєрідний "паспорт", який засвідчує її суспільну функцію, необхідність і право на існування". Сказане ще раз засвідчує право на існування і соціальної географії, і регіональної соціальної географії як самостійних галузей знань і вселяє надію на розв'язання ними важливих завдань життєдіяльності людини у майбутньому.
Література
1. Алаев Э. Б. Социально-экономическая география: Понятийно-терминологический словарь. — М.: Мысль, 1983.
2. Иваничка К. Социально-экономическая география. — М.: Прогресс, 1987.
3. Олійник Я. Б., Степаненко А. В. Вступ до соціальної географії: Навч. посіб. — К.: Т-во "Знання", KOO, 2000.
4. Пістун М. Д. Основи теорії суспільної географії. — К.: Вища шк., 1994.
5. Софронова В. М. Прогнозирование и моделирование в социальной работе. — М.: Издат. центр "Академия", 2002.
6. Соціально-економічна географія / За ред. О. Шаблія. — Львів: Світ, 1994.
7. Социологический энциклопедический словарь / Ред.-коорд. акад. РАН Г. В. Осипов. — М.: Издат. группа ИНФРА-М — НОРМА, 1998.
8. Соціологія: короткий енциклопедичний словник / Уклад. В. I. Волович, В. I. Тарасенко, М. В. Захарченко та ін. За заг. ред. В. I. Воловича. — К.: Укр. Центр духовної культури, 1998.
9. Топчієв О. Г. Основи суспільної географії. — Одеса: Астро-принт, 2001.
10. Філософський словник / За ред. В. J. Шинкарука. — К.: Головна редакція УРЕ, 1986.
11. Шаблій О. І. Суспільна географія: теорія, історія, українознавчі студії. — Львів: Львів, нац. ун-т ім. І. Франка, 2001.