Наукові уявлення про устрій світу, про місце і роль людини в ньому (наукова картина світу) у тому чи іншому ступені проникають у свідомість кожної окремої людини; вироблені наукою принципи і підходи до осмислення дійсності стають орієнтирами й у нашому повсякденному житті.

Приблизно з XVII ст., у міру розвитку індустріального суспільства, усе більш зміцнювався авторитет науки і принципів наукового мислення, поступово витісняючи або послабляючи вплив альтернативних картин світу, у тому числі і релігійних, і інших способів пізнання (містицизму, астрології).

Однак в останні десятиліття в ряді країн Заходу, а порівняно недавно й у нас ситуація стала мінятися. Багато дослідників відзначають посилення впливу ненаукових знань, усе більше число людей розділяють релігійні уявлення про світ. У зв'язку з цим говорять навіть про два типи людей. Пері ний тип орієнтований на науку. Представникам цього типу властива активність, внутрішня незалежність, відкритість назустріч новим ідеям і новому досвіду, готовність гнучко пристосовуватися до змін у роботі і житті, практицизм, терпимість до інших людей з їхньою своєрідністю. Вони відкриті для дискусій, скептично ставляться до авторитетів, сприймають зміни у світі як в основному еволюційні, прагнуть до об'єктивності в оцінці результатів діяльності.

Мисленню іншого типу особистості, орієнтованого на ненаукові картини світу, властива установка на практичну користь, інтерес, на таємниче і чудесне. Ці люди, як правило, не шукають доказів отриманих результатів і не зацікавлені в їхній перевірці. Пріоритет віддається чуттєво-конкретній, а не абстрактно-теоретичній формі знання. Визнається право і можливість робити "відкриття" для всіх бажаючих, а не тільки для наукової еліти. Головною опорою служать віра, думки, авторитет (спробуйте співвіднести з викладеним свої власні установки, зробіть необхідні висновки).

Але чому ж зростає вплив альтернативних науковим поглядів і установок? Пояснення тут даються різні. Деякі вважають" що в XX ст. наука показала своє безсилля у вирішенні ряду важливих для людства проблем, більш того, стала джерелом багатьох нових утруднень, ведучи західну цивілізацію до неминучого заходу і загибелі. Є і така точка зору: людство, подібне до маятника, постійно переходить з фази переваги раціонального мислення і науки у фазу занепаду раціоналізму і посилення тяги до віри й одкровення. Так, перший розквіт освіти припадає на епоху класичної Греції VI ст. до н.е., коли греки зробили перехід від міфологічного до раціонального мислення. До кінця періоду правління Перикла маятник відхилився в зворотну сторону: центральне місце зайняли всілякі культи, магічне лікування, астрологічні прогнози. Видно, і сучасне людство вступило в завершальну фазу розквіту раціоналізму, початок який було покладено епохою Просвітництва. Але, може, усе простіше? Можливо, цивілізація вже нагромадила певну "утому" відтяжного щоденного тягаря вибору і відповідальності? Можливо, краще строга зумовленість астрологічної долі, ніж ця свобода, що не несе ні ясності, ні впевненості? А як вважаєте ви?