і зростання залежності. У цих умовах особливу гостроту набуває питання про взаємодію науки й ідеології. Вони принципово відрізняються одна від одної за своїм призначенням, змістом, методами. Наука націлена на аналіз сутності явищ, процесів, на пошук істини. Ідеологія покликана уловлювати, виражати, формулювати і захищати інтереси соціальних спільнот, формулювати програми їхньої дії. На ранніх етапах свого розвитку наука й ідеологія поєднувалися в рамках філософії, що існувала як нерозчленована форма суспільної свідомості. Потім поступово від філософії відбрунькувалася спеціальна наукова думка, спрямована на вивчення природи, а, починаючи з епохи Відродження, виокремлюється вивчення соціального, зв'язки науки й ідеології стають більш складними, багатогранними. Важливо мати на увазі, що ідеологія — це не тільки система поглядів, але і система установ, організацій. Вона впливає на соціальну організацію науки, масштаби і форми її використання, визначає відношення до науки. Розвиток ідеології впливає безпосередньо в рамках духовного виробництва через концептуально-теоретичні системи, опосередковано — через масову свідомість, соціальну практику, спілкування і т. д. Соціолог повинний пам'ятати про це і прагнути нейтралізувати в тій мірі, у якій це можливо, ідеологічний тиск, забезпечуючи послідовно наукову незалежну позицію. У цілому в нашій країні система науково-дослідної діяльності не задовольняє потреб суспільства. Наукову інноваційну діяльність на сучасному етапі насамперед гальмують: протиріччя між інноваційною сутністю науки і відставанням Ті організаційних форм, консерватизмом управлінських структур між високим науковим потенціалом і низьким рівнем його використання в економіці, політиці, освіті, між професійною підготовкою кадрів у науці і рівнем їхньої загальної культури.
Щоб перебороти відставання науки від потреб розвитку суспільства, необхідно:*
зміцнити матеріальну базу науки,*
забезпечити випереджальний розвиток фундаментальних досліджень,*
підняти на світовий рівень якість досліджень,*
забезпечити розвиток пріоритетних галузей,*
позбавити науку від бюрократичних форм управління,*
забезпечити співробітництво різних наук,*
звільнити при цьому суспільні науки від службової ролі стосовно політичної системи.
Література
1. Арутюнов B.C., Стрекова Л.Н. Административно-информационная система науки. — М., 2001.
2. Богданова И.Ф. Эффективность подготовки молодых ученых // СОЦИС. —1998. —№9.
3. Бутенко И.А. Прикладная социология: наука и искусство. — K: Анкил, 1999.
4. Зиятдинова Ф.Г. Образование и наука в трансформирующемся обществе//СОЦИС. — 1998. —№11.
5. Мангейм К. Очерки социологии знания. — М., 2000.
6. Руткевич М.Н. Социальная ориентация выпускной активной школы // СОЦИС. —1994. —№10.
7. Щукин Н.Н. Практическая функция социального знания // Социально-политический журнал. —1996. —№5.