культури другої половини XX ст. Ю.М. Лотман відзначив два питання: 1."Чому його (мистецтва) так багато? Чому, маючи поезію, треба мати ще прозу? Маючи прозу, треба мати театр? Маючи театр, треба мати кінематограф?". 2."Мистецтво, здавалося б, річ дуже марнотратна. Воно віднімає багато засобів, відволікає величезне число людей у суспільстві, причому не найбільш слабких і дурних... Ми ж не можемо сказати, що Шекспір писав драми тому, що не був здатний ні до чого кращого...".
В умовах матеріальної потреби, що завжди супроводжувала людство, така розтрата сил виглядає дивною. Відчуття це ще більш посилюється, якщо взяти до уваги бум, пережитий мистецтвом у XX ст. З'являються все нові його види і стилі. І це відбувається в епоху технічно розвинутої цивілізації, благоговійної перед точними науками, керуючись принципом "час - гроші". Те, що багато великих фізиків і математиків, політичних діячів і навіть великих підприємців XX ст. були тонкими цінителями і знавцями мистецтва, не можна пояснити тільки бажанням відпочити від повсякденної праці. Адже з погляду фізіології заняття в тренажерному залі корисніше, ніж відвідування театру чи картинної галереї. Секрет такої захопленості мистецтвом багато хто бачить у тому, що воно стимулює творчість в інших видах діяльності.
Культура є єдиною системою, що складається з багатьох складових (науки, техніки, мистецтва, релігії тощо), які істотно відрізняються одне від іншого, але повноцінно можуть розвиватися тільки у взаємодії. "Я думаю, - писав Ю.М. Лотман, - що де немає поезії, там не буде і науки... Можу послатися на слова Ейнштейна про те, що одним з імпульсів до теорії відносності були романи Достоєвського".
Рубіж XIX-XX ст. характеризується гігантськими економічними, соціально-політичними потрясіннями. Втрачається віра в прогрес і його розумність, руйнується стара система цінностей, падає авторитет традиційних релігій. Зміни охоплюють і науку. Теорія відносності, створена Ейнштейном, давала новий погляд на світ, малювала аномальні для повсякденної свідомості картини предметів, окремі частини яких рухаються з різною швидкістю, простір постав різнорідним, як клаптева ковдра, час потік по-різному в різних галузях простору, відрізках часу тощо.
Усі канони зруйновані, і нове мистецтво звертається до всіх традицій (від наскального живопису до імпресіоністів) і синтезує їх. Мистецтво в очах багатьох перетворюється в найдосконаліший інструмент пізнання буття. У великих художниках і поетах знову починають бачити пророків, а їхні твори перетворюються в об'єкти культового поклоніння. А на початку нового сторіччя ідолами стають зірки шоу-бізнесу. Мистецтво вже претендує на те, щоб створювати реальність, керуючись свідомістю мас. Цьому сприяють можливості, відкриті перед людством кінематографом і віртуальною реальністю комп'ютера. Проникнувши в усі галузі людського буття - від високих естетичних переживань до побуту (через дизайн і рекламу), мистецтво XXI в. знайшло величезну владу над людською свідомістю, яка може бути повернута як у найбільше благо, так і в найбільше зло. Подумайте, від чого це залежить.