Напрями перспективного розвитку географії культури

В межах географії культури слід розглянути всі підходи до вивчення сфери культури. Різні вчені неоднозначно трактують зміст понять "сфера культури", "культура" й інші дотичні до цих понять терміни. Це, з одного боку, зумовлене тим, що наука "географія культури" перебуває в стадії становлення, з іншого — сфера культури і сама культура — це складні системні утворення, а тому поняття, які розкривають їх зміст, зазвичай багатозмістовні.

О. Топчієв зазначає: "Суспільство і особистість завжди були полюсами цивілізації, і культура була посередником між ними: перехід від індивідуальності до людини як соціального суб'єкта і далі — до суспільства". Далі він наголошує: "Культура зароджується в точках перетину особистості й суспільства, індивіда й соціальних груп".

Безумовно, географія культури повинна виробити власні підходи до вивчення свого об'єкта.

При визначенні предмета й об'єкта дослідження географії культури необхідно також зупинитися на доказах географічності сфери культури, що виявляється у таких аспектах:—

розмаїття культурних традицій населення у різних геопросторово-часових координатах;—

існування геопросторових монофункціональних і багатофункціональних "фокусів" ("ядер") культури;—

розвиток інфраструктури культури (театрів, клубів, кінотеатрів, бібліотек тощо), яка забезпечує культурні потреби населення;—

залежність територіальної диференціації сфери культури від геопросторових відмінностей у демографічній і природно-географічній ситуації.

Об'єкт вивчення географи діяльності — людина, її поведінка у сфері культури в культурному часі та культурному просторі у конкретних геопросторово-часових координатах і геопросторові форми систем об'єктів, що забезпечують культурні потреби населення.

Аспект дослідження цієї науки становлять територіальні особливості розвитку і функціонування об'єкта географії культури, а також територіальна організація сфери культури в умовах інтегрального суспільного простору й інтегрального суспільного часу, що накладаються на конкретні геопросторово-часові координати.

Найважливіший метод дослідження в географії культури — геометод, а також низка методів, які використовуються в інших географічних науках (зокрема, картографічні, моделювання, статистичні, соціологічні).

Метою дослідження географії культури є виявлення територіальних закономірностей та особливостей територіальної організації сфери культури як комплексу явищ, процесів і об'єктів. Досягнення цієї мети вимагає розв'язання таких завдань:—

виявити причини і фактори розвитку сфери культури в межах конкретної держави і світі загалом;—

з'ясувати закономірності розподілу споруд, в яких здійснюються ті чи інші види культурних послуг по території;—

вивчити вплив функціонування видів об'єктів сфери культури у конкретних геопросторово-часових координатах на спосіб життя різних соціальних верств населення;—

визначити особливості поведінки людей в умовах отримання культурних послуг;—

дослідити вплив культури на формування суспільного розуму та суспільного інтелекту на конкретній території;—

вивчити роль культури у конкретних геопросторово-часових координатах у формуванні динаміки соціальних процесів;—

дослідити регіональні особливості розвитку сфери культури та виявити їх вплив на рівень життя населення.

Серед завдань географії культури до найважливіших, на нашу думку, належить обґрунтування системи чинників розвитку та геопросторової організації важливого елемента територіальних суспільних систем — сфери культури; виявлення й обґрунтування законів і закономірностей її формування й функціонування, дослідження структури сфери культури, виявлення її відповідності потребам населення та ін.

Предмет географії культури — територіальна організація сфери культури світу та її вплив на територіальну організацію суспільства загалом в умовах інтегрального суспільного простору й інтегрального суспільного часу, що накладаються на конкретні геопросторово-часові координати.

Географія культури населення виконує численні функції (загальноосвітню, світоглядну, виховну та ін.). Вона допомагає не лише формувати власний світогляд і створювати свою картину світу, а й свідомо регулювати свої відносини з різними людьми, розвивати у собі толерантність, уміння поважати інші погляди тощо.

Географія культури — це самостійна галузь соціально-географічних знань, що має власний об'єкт, аспект, мету, завдання дослідження, отже, і предмет вивчення. Вона виконує низку функцій, необхідних і корисних для суспільства.

Оскільки географія культури входить до системи географічних наук, то вона також ґрунтується на таких загальних методологічних підходах, як просторовість (територіальність, або, точніше, геоторіальність). Комплексність, конкретність і глобальність дають підставу віднести географію діяльності населення до географічних наук. Загальним для цієї системи наук є екологічний підхід. Географія культури також використовує картографічний метод, спільний для всіх географічних наук.

Географія культури входить до складу соціальної географії, отже, є суспільною наукою. Як соціально-географічна наука географія культури тісно пов'язана з усіма іншими соціогеографічними галузями знань. На нашу думку, насамперед треба наголосити на зв'язках культури населення зі сакральною географією. Особливо тісні зв'язки спостерігаються між географією культури і географією діяльності, зумовлені тим, що життєдіяльність населення, сакральне життя людини, суспільства сприяли формуванню культури як у вузькому, так і в найширшому розумінні. Дуже важлива роль географи культури у формуванні індивідуального і суспільного здоров'я, тому простежуються суттєві взаємозв'язки географії культури з медичною географією, рекреаційною географією тощо.

Тісні зв'язки географії культури з іншими соціогеографічними галузями знань, а також і з суспільними науками значною мірою зумовлюється тим, що як суспільна наука географія культури також використовує властиві суспільним наукам методи, зокрема соціологічний, економічний.

Зв'язки географії культури з соціально-географічними й іншими науками засвідчують, що вона посідає чітко визначене місце в системі наук. Географія культури пов'язана також з природничими науками, філософією та багатьма іншими. У числі суміжних їй дисциплін можна, зокрема, назвати екологію, соціальну психологію, територіальне планування. Географія культури робить унікальний внесок у теорію соціально-географічної науки: вона здійснює розроблення "власної" проблеми — оцінку культурного суспільного простору і культурного суспільного часу в конкретних геопросторово-часових координатах, культурну діяльність людини, суспільства, розробку еталонів культурних послуг для різних верств населення. З одного боку, подальший розвиток географії культури, її внесок у потреби практики перебуває у прямій залежності від успіхів і досягнень в інших галузях знань. З іншого — географія культури є потужним фактором розвитку різних наук.

Географія культури має достатньо розвинутий понятійно-термінологічний апарат — сукупність термінів, що відображають систему понять тієї галузі знань. Формування понятійно-термінологічного апарату географії культури виділяється такими специфічними особливостями:

1. Наявність у понятійно-термінологічному апараті географії культури значної кількості філософських і загальнонаукових термінів і понять.

2. Використання у межах географії культури понятійно-термінологічної системи "Географія".

3. Перебування понятійно-термінологічної системи "Географія культури" на стадії становлення.

4. Наявність у складі наукової мови географії культури значної кількості абстракцій, що характерно, як уже зазначалося, і для інших соціальних та соціально-географічних наук.

5. Перебування понятійно-термінологічного апарату географії культури на стадії трансформації у зв'язку з сучасними особливостями формування української термінології.

Звичайно, існують й інші особливості формування понятійно-термінологічного апарату географії культури, пов'язані з історією розвитку як цієї галузі знань, так і суспільства й науки загалом. Усі перелічені особливості мають вплив і на формування окремих понятійно-термінологічних систем географії культури.

У географії культури використовуються понятійно-термінологічні системи "Наука", "Географія", "Соціологія" й інші, а також понятійно-термінологічна система "Географія культури"" яка почала формуватися з появою аналогічного терміна, що стало юридичним свідченням народження нової науки. До складу понятійно-термінологічної системи "Географія культури" входять такі терміни й поняття:—

об'єкт дослідження географії культури (людина, територіальні й інші спільності людей, суспільство; сфера культури, види об'єктів культурної соціальної інфраструктури; поведінка людини, груп людей у сфері культури);—

предмет дослідження географи культури (територіальна організація сфери культури в конкретних геопросторово-часових координатах в умовах конкретного суспільного часу і суспільного простору);—

культурні комплекси (поєднання об'єктів культури та поведінка людей у їх межах, котрі розташовані в конкретному суспільному просторі та суспільному часі в процесі життєдіяльності у конкретних геопросторово-часових координатах, поєднання видів інфраструктури тощо);—

культурна поведінка людини, різних груп людей, суспільства в конкретному суспільному просторі та суспільному часі у процесі життєдіяльності в конкретних геопросторово-часових координатах;—

інфраструктура культури для отримання культурних послуг (сукупність культурних споруд, які забезпечують культурну життєдіяльність людини, груп людей, суспільства);—

територіальні системи культури, до складу яких входять: функціональне ядро — сукупність установ, підприємств, закладів, що здійснюють головну функцію системи — надання послуг населенню для реалізації культурної життєдіяльності; периферійна частина — культурна життєдіяльність населення поза функціональним ядром; сукупність закладів та інституцій культури. Територіальні системи культури можуть мати власні назви, які залежать від розмірів території (наприклад, національний центр культури).

На сучасному рівні розвитку географії культури не менш важливим завданням — реєстрація термінів і понять, якими вона користується, і створення спеціального понятійно-термінологічного словника.

Отже, географія культури має власний багатий і різноманітний понятійно-термінологічний апарат, що постійно перебуває у процесі розвитку й удосконалення. В царині цієї галузі знань також необхідне узгодження національної і міжнародної термінології, вироблення методологічних засад перспективного розвитку українських терміносистем, залучення українських термінологів для розробки міжнародних понятійно-термінологічних словників.

До основних методів у географії культури належить також геометод. Ця галузь знань ґрунтується на застосуванні геопросторової парадигми, принципу взаємозв'язку і взаємозумовленості.

Географія культури — соціально-географічна наука, тому соціальний підхід є визначальним у її царині.

Географія культури перебуває у пошуках власної нової парадигми. Нова парадигма географії культури повинна сприяти отриманню нових знань про майбутню культуру людини, ймовірний розвиток сфери культури в умовах культурного суспільного часу і культурного суспільного простору при їх співвідношенні з конкретними просторово-часовими координатами.

Хоча географія культури охоплює геопросторову парадигму, оперує