Ще один приклад національного моніторингу — моніторинг макроекономічних показників України, розміщений на такій електронній інтернетівськійсторінці:http://www/.ukrdzi.com.ua/www/information/ vvp.shtml.

Обидві згадані національні чи загальнодержавні моніторингові системи містять низку показників, які характеризують особливості використання трудового потенціалу. Це засвідчує, що вже у найближчій перспективі зі складу названих національних, або загальнодержавних моніторингових систем можуть бути виділені моніторинги використання трудового потенціалу.

Регіональний соціально-економічний моніторинг — це соціально-економічний моніторинг. Він здійснюється впродовж визначеного періоду в розрізі регіонів, розташованих у межах конкретної держави або на території кількох держав. Прикладом регіонального моніторингу може бути моніторинг соціальних показників, який здійснюється Міністерством економіки України в межах областей. З результатами цього моніторингу можна ознайомитися на електронній інтернетівській сторінці за адресою: www.megov.ua.

Локальний соціально-економічний моніторинг організовується на відносно невеликій території (міста, селища міського типу, сільського поселення, адміністративного району) впродовж визначеного періоду. Приклад локального соціально-економічного моніторингу — система інформаційного обігу в будь-якому сучасному органі місцевого самоврядування. У такій системі розглядається низка проблем. Так, у глобальній комп'ютерній мережі Львівська міська рада має свою web-сторінку за адресою http://www/city-adm.lviv.ua, робота над створенням і розміщенням якої в системі Internet розпочата в грудні 1997 р. Сторінка

Львівської міської адміністрації має шість мов: українську, англійську, російську, польську, французьку, німецьку. Її щоденно відвідують приблизно 150 осіб. На ній міститься:—

інформація для гостей міста: розклад руху літаків, поїздів, автобусів, маршрутних таксі, віртуальна екскурсія по Львову ("Львів у світлинах");—

новини міської ради: прес-релізи, графік прийому громадян керівниками міської ради, рішення і розпорядження міської ради, вихід на законодавчі бази;—

історична довідка про Львів;—

інформація про неурядові організації міста;—

відомості відділу культури і мистецтва про бібліотеки, театри, музеї, фестивалі, новини культурного життя;—

мапа Львова;—

відомості про погоду в м. Львові;—

виходи на пошукові сервери України та Росії;—

вихід на інші Львівські web-сторінки;—

інформація про українську геральдику.

Сторінка містить книгу відгуків і прямий зв'язок із web-майстром, а гості львівської Інтернет-сторінки мають змогу отримати свіжу інформацію про події в місті.

Ще один приклад локального тематичного соціально-економічного моніторингу — моніторинг публікацій у засобах масової інформації, який здійснює Комітет моніторингу свободи преси в Криму. Результати цього моніторингу періодично висвітлюються на інтернетівській електронній сторінці за адресою:http://www.press.crimea.ua/projectur.html.

Елементи ієрархічної будови соціального моніторингу можуть організовуватися як інформаційно-пошукові системи, орієнтовані на конкретну територію, тобто як геоінформаційні системи (ГІС). Активно розробляються різноманітні моделі геоінформаційних систем із широкими можливостями автоматизації географічних досліджень будь-якого напряму. Спостерігається справжній бум розроблення і впровадження пошукових систем практично в усі сфери людської діяльності. Сектор ГІС становить важливу гілку ринку програмних засобів.

Значущість ГІС важко переоцінити: адже це — комп'ютерні системи, призначені для роботи з картами і прив'язаними до них базами даних. Отже, геоінформаційні системи — сучасні комп'ютерні технології, що використовуються для візуалізації існуючих у цифровому вигляді даних за допомогою картографічного матеріалу, їх обробки, аналізу та подання результатів цього аналізу в картографічному і цифровому вигляді.

Геоінформаційні технології використовують так звані просторові й атрибутивні дані. При цьому просторові дані — це інформація про земну поверхню, об'єкти, що на ній розташовані, та про їх просторові взаємозв'язки. Атрибутивні дані — ознаки, властивості земної поверхні чи об'єктів.

Геоінформаційні системи відрізняються від усіх інших технологій тим, що вони:—

дають змогу працювати з цифровою моделлю території;—

допомагають формувати бази даних і прив'язувати їх до об'єктів на території;—

дають змогу здійснювати низку маніпуляцій з усіма видами даних;—

містять окремий блок для оформлення картографічного матеріалу і його видруку.

За допомогою ГІС можна (і доцільно) розв'язувати різноманітні завдання інформаційного характеру, які стосуються ведення та використання даних стосовно:—

земельного кадастру;—

містобудівного кадастру;—

нерухомого майна (будинки та споруди);—

систем інженерних комунікацій;—

інформаційних систем у проектно-будівельному комплексі;—

управління промисловим комплексом території;—

екології та санітарного очищення території;—

управління і контролю за станом благоустрою території;—

житлового господарства;—

транспортного комплексу;—

охорони пам'яток історії та культури;—

управління оперативними службами території.

ГІС застосовуються при розв'язанні найрізноманітніших завдань, наприклад, при:—

виборі місця розташування нових об'єктів діяльності (точок роздрібної торгівлі, банкоматів, об'єктів обслуговування тощо);—

визначенні зон обслуговування (об'єктів соціальної інфраструктури й інших об'єктів);—

плануванні маршрутів у аварійних службах, службах доставки товарів і послуг;—

проведенні демографічного аналізу в інтересах розвитку соціальної сфери та ін.

Найпоширеніші настільні ГІС-системи: ArcView 2.х-3.х (ESRI Inc., www.e8ri.com) і Mapinfo 3.х-4.х (Mapinfo Corp., www. mapinfo.com).

Соціально-економічний моніторинг можна розглядати як складну інформаційну систему. Вона, подібно до інших систем (наприклад, екологічного моніторингу), рівноправною складовою входить до інформаційної суперсистеми під назвою загальний моніторинг. Моніторинг соціальних показників можна розглядати як відносно самостійну систему, що виступає у ролі елемента підсистеми соціально-економічного моніторингу під назвою "моніторинг соціальної сфери".

Як відносно самостійна і велика інформаційна система моніторинг соціальної сфери має складну структуру (будову): складається з підсистем, що в свою чергу є складними системними утвореннями і складаються з низки відносно самостійних і складних елементів. Серед підсистем соціально-економічного моніторингу найважливішими, на нашу думку, такі:—

накопичення інформації, яка складається з елементів: збір інформації та збереження інформації про соціальні об'єкти, явища і процеси;—

аналізу інформації про соціальні об'єкти, процеси та явища з блоком програм для здійснення всебічного вивчення особливостей їх функціонування;—

діагностики й оцінки стану соціальної сфери, а також політико-соціально-економічної ситуації, охопленої моніторингом території загалом;—

прогнозування зміни стану в соціальній сфері, зокрема у мережі об'єктів соціальної інфраструктури, а також соціально-економічної ситуації;—

виявлення відхилень від запрогнозованих показників і попередження про бажані та небажані очікувані зміни;—

оцінки бажаних і небажаних змін та їх наслідків;—

розроблення науково обґрунтованих рекомендацій з метою реалізації відповідних заходів.

Структуру моніторингу можна показати і в іншому ракурсі: залежно від кількості та характеру обстежуваних соціальних об'єктів і процесів, їх видів і груп на кожному з ієрархічних рівнів розрізняють тематичний моніторинг і комплексний моніторинг* Якщо моніторингом охоплений певний вид об'єктів соціальної сфери (наприклад, заклади охорони здоров'я), то такий вид моніторингу можна назвати тематичним. Якщо обстежуються різноманітні соціально-економічні об'єкти та сфери, то маємо право говорити про комплексний моніторинг. Моніторинг закладів охорони здоров'я може виступати як самостійний тематичний моніторинг або бути елементом в іншому тематичному моніторинзі, наприклад, у медичному.

В нормативно-законодавчих актах України неодноразово наголошувалося: одним із найважливіших складових механізму й ефективності реалізації соціальної політики визначено проведення моніторингу соціальних процесів. Адже реалізація комплексу завдань у царині соціальної політики вимагає прийняття зважених управлінських рішень з урахуванням результатів моніторингових досліджень. Це забезпечує науковий підхід до реалізації стратегії соціальної політики.

Шляхи організації системи моніторингу соціальної політики висвітлені на конференціях, у пресі, наукових розробках спеціалістами Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства фінансів, Державного комітету статистики, соціальних фондів, профспілок і науково-дослідних установ, а також представниками Тасіс-проекту "Соціальна політика в Україні".

У перспективі структура соціального моніторингу ускладнюватиметься. Якщо вона висвітлюється в засобах масової інформації, у тому числі й у міжнародній інформаційній системі Internet фрагментарно, спонтанно і в процесі виникнення, то очевидно, що найближчим часом ця структура буде детально продумана найкращими фахівцями світу й обговорена. її кістяк повинен бути розміщеним в Internet. Тоді він постійно доповнюватиметься новими моніторинговими системами, які матимуть чітко визначене місце. Це не лише полегшить користувачам доступ до соціальних моніторингових систем, а й допоможе зробити цю загальну моніторингову суперсистему обґрунтованішою, стрункою та надійною в користуванні.

Сучасні інформаційні технології та можливості їх адаптації до реалізації завдань соціально-географічних досліджень

Розвиток комп'ютерних технологій, інформатизація наукової діяльності — потужний фактор інтенсифікації та поглиблення регіональних соціально-географічних досліджень.

Наприкінці XX ст. з'явилася низка праць географів різних країн світу, присвячена особливостям застосування комп'ютерних технологій у географічних дослідженнях. Більшість таких праць належить вченим англомовного світу, а першість у застосуванні комп'ютерних технологій у географічних дослідженнях належить американським ученим.

Зазначимо, що під сучасними комп'ютерними технологіями розуміють використання в сукупності інформаційної інфраструктури, яка формується засобами обчислювальної техніки (самою комп'ютерною технікою, засобами зв'язку, комп'ютерною периферією та ін.), міжнародної інформаційної системи Internet і комп'ютерного програмного забезпечення для отримання, збереження інформації, здійснення її обробки.

Величезна роль у впровадженні комп'ютерних технологій у географічні, в тому числі соціально-географічні дослідження, у постсоціалістичних країнах належить праці І. Портянського "Комп'ютерний арсенал географії". На думку вченого, найдоцільніший шлях створення систем автоматизації географічних досліджень — це острівна автоматизація, яка ґрунтується на обов'язковому дотриманні загальносистемних принципів, що забезпечують можливість спільного функціонування автономно створюваних засобів. Найважливіші з цих принципів:—

ерготичність — можливість для людини виконувати активну роль у всіх основних компонентах системи;—

модульність — реалізація програмного забезпечення системи у вигляді мінімальних, функціонально незалежних одиниць (модулів);—

мультиінформаційність — здатність системи сприймати вхідну інформацію незалежно від форми її подання (алфавітно-цифрова, графічна, картографічна та ін.);—

еволюційність — можливість розвитку системи і в кількісному, і в якісному відношеннях внаслідок введення нових програмних засобів;—

декомпозиційність — можливість використання окремих компонентів системи в автономному режимі.

В незалежній Україні впровадження комп'ютерних технологій у географічні, в тому числі соціально-географічні дослідження, активізувалося у зв'язку з розробленням низки нормативно-законодавчих актів. Наведемо найголовніші