Молодь у сучасному суспільстві

План

1. Від дитинства - до дорослості

2. Громадянське повноліття

3. Освіта і професійна підготовка

4. Початок трудової діяльності

5. Молодіжна культура 

Кого вважати молодим? Що означає громадянське повноліття? Нові соціальні ролі: додаткові обов'язки чи зростаючі можливості? Чи зберігає освіта свій престиж в очах молодих? Чи є майбутнє в платного навчання? Чому сьогодні важко влаштуватися на роботу випускнику вузу? Молодіжна культура: бути подібним чи відрізнятися?

Цей параграф написаний не тільки для вас, але і про вас. Саме ви, 16-17-літні, що ще сидите за шкільною партою, але вже спрямовані в інше, велике життя, знаходитеся в тій чудовій і дуже відповідальній порі життя, яке і називають молодістю чи юністю. Це погляд на вас і ваші проблеми з позицій людей старших поколінь. Можливо, він не цілком збігається з вашим власним уявленням "про час і про себе". Однак задумайтеся над наведеними тут фактами і судженнями: це розсуне межі особистого досвіду, а можливо, внесе і певні зміни у ваші погляди й оцінки.

ВІД ДИТИНСТВА - ДО ДОРОСЛОСТІ

Звичайно на шляху дорослішання виділяють два етапи: підлітковий період і юність. Однак вікові рамки кожного з етанів досить розпливчасті. У сучасній вітчизняній психології підлітковим найчастіше вважається вік 1115 років, а раннім юнацьким 16-18 років, однак у ряді випадків верхньою межею виступає 20-літній вік. З західної психології до нас прийшов термін тінейджер, що охоплює молодих людей від 13 до 19 років, тобто у віці, що позначається числівниками, які закінчуються на "teen" (thirteen - nineteen).

Молодь як соціальну групу виділяють найчастіше соціологи і відносять до неї людей у віці від 16 до 25 років (деякі дослідники включають у неї людей до 30 років).

Але не так істотні вікові межі, як характерні специфічні риси молодіжної свідомості і поведінки.

Ж.-Ж. Руссо називав юність другим народженням людини, підкреслюючи тим самим глибину і значимість змін, що відбуваються на цьому життєвому етапі; у юності завершується фізичне дозрівання людини, розвиваються її інтелект і воля.

Один з головних, на думку психологів, результатів цього періоду - відкриття власного "Я". Якщо для підлітка важливі, в першу чергу, зовнішні події, учинки, то з вступом у пору юності усе більшу значимість для людини здобуває її внутрішній світ. Власні думки і почуття стають не меншою реальністю, ніж навколишня дійсність.

Людина все чіткіше і глибше усвідомлює свою індивідуальність, неповторність. І якщо в підлітковому віці в багатьох переважало прагнення бути такими, як інші, то в юності власна унікальність усвідомлюється як цінність; її розвивають, її демонструють.

ГРОМАДЯНСЬКЕ ПОВНОЛІТТЯ

318 років відповідно до Конституції нашої держави громадянин України може самостійно здійснювати в повному обсязі свої права й обов'язки. Сьогодні наш основний закон гарантує кожному, як ви вже знаєте, широкий спектр прав і свобод: громадянські і соціально-економічні права (право на власність, вільну працю, освіту, охорону здоров'я тощо), політичні права (право на об'єднання, участь в управлінні державою, право обирати і бути обраним), особисті права (право на життя, свободу й особисту недоторканність, право на волю пересування тощо), а також свободу совісті, думки і слова, засобів масової інформації.

Досягнувши 18-літнього віку (а жінки - 17-літнього), громадянин може вступити в законний шлюб. Разом з тим, при наявності поважних причин (вагітність, народження дитини, безпосередня загроза життю однієї зі сторін) місцеві органи влади мають право знизити шлюбний вік.

Повна правоздатність припускає не тільки можливість використовувати права, але і необхідність виконувати певне коло громадянських обов'язків. Відповідно до Конституції України до них відносяться: дотримання Конституції і законів країни, турбота батьків про дітей, а також дітей, якщо вони досягли 18 років і працездатні, про своїх непрацездатних батьків, своєчасна сплата законних податків і зборів, охорона природи, пам'яток історії і культури. Обов'язковим є одержання основної загальної освіти. Обов'язком громадян України є захист Батьківщини. Законом передбачено, що призову на військову службу підлягають чоловіки - громадяни України у віці від 18 до 25 років, які не мають права на звільнення чи відстрочку від призову на військову службу.

Набуття всієї повноти прав і обов'язків змінює становище молодої людини й істотно розширює її можливості. Ролі дитини і підлітка в основному пов'язані з сім'єю (син, дочка, брат, сестра, онук), школою (учень), різними формами дозвільної діяльності (учасник спортивної секції). Надалі при збереженні деяких колишніх соціальних позицій (син, брат тощо) з'являються нові: студент, робітник, військовослужбовець, виборець, член політичної партії, батько, учасник однієї з громадських організацій тощо.

Однак у юності, як відзначають психологи, багато з нових ролей не засвоюються всерйоз і остаточно, а ніби приміряються, випробуються. Молодості властиво шукати, вибирати, пробувати. І старші покоління ніби резервують за молодими "право на помилку", на деякий необдуманий вчинок чи ризиковану дію: "Молодому помилка - посмішка, старому - гірка сльоза". Але така широта вибору соціальних ролей і високий ступінь свободи молодих затвердилися в суспільстві порівняно недавно.

У минулому перехідний період від дитинства до дорослості був набагато коротшим. Протягом багатьох століть досвід, накопичений старшими поколіннями, передавався молоді шляхом включення її безпосередньо в трудову діяльність, яка починалася дуже рано.

У селянських родинах дітям уже з п'ятилітнього віку доручалася певна робота. Молодші в сім'ї училися не стільки "говорячи і слухаючи", скільки беручи участь. Багато сторін життя були жорстко регламентовані, і навіть у молоді роки залишалося мало простору для незалежних і самостійних дій.

Так, ще в XIX ст. вибір чоловіка не був особистою справою, що стосувалася тільки молодих людей, тих, що зібралися одружитися. Підготовка до шлюбу регулювалася родичами. Нерідко шлюби укладалися через посередників - свах: знаючи "придатних" (за матеріальним становищем, походженням) кандидатів, вони за відповідну винагороду влаштовували потрібний шлюб.

У нинішніх умовах самостійне доросле життя для багатьох починається досить пізно: подовжився період навчання, професійної підготовки молоді, чимало і тих, хто відкладає на майбутнє і створення власної сім'ї.

Молодих нерідко обвинувачують в інфантилізмі (від лат. infantilis -дитячий), тобто в прагненні до утриманства, вимогах постійної турботи інших про себе, заниженої критичності стосовно себе.

Очевидно, ідо такі прояви не рідкісні у молодіжному середовищі. Разом з тим, сам факт набуття молодою людиною всієї повноти громадянських прав і обов'язків свідчить про те, що суспільство уже визнає за нею високий ступінь соціальної зрілості, розвинуте почуття відповідальності, здатність приймати рішення, керуючись не тільки особистими інтересами, але і громадянськими почуттями.

ОСВІТА І ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА

Значна частина молоді - це учні і студенти. Щодня в нашій країні відкривають двері, крім десятків тисяч шкіл, профтехучилища, середні професійні навчальні заклади, близько 200 вузів.

Значення освіти в сучасних умовах розуміють багато хто. Вона і сьогодні розглядається як найважливіший показник соціального статусу людини. Якщо раніше батьки пов'язували гідне майбутнє своїх дітей із вдалим одруженням, то тепер усе частіше - із престижним університетом. За прогнозами в поточному сторіччі, яке вже назвали століттям знань і інформації, освіта набуде ще більшої цінності.

На яких принципах будується освіта в нашому суспільстві? У Законі України "Про освіту" говориться, що держава гарантує громадянам загальнодоступність і безкоштовність загальної середньої і початкової професійної освіти, а також на конкурсній основі безкоштовність середньої професійної та вищої освіти в державних навчальних закладах.

Поряд з державною системою освіти виникли і набирають силу приватні гімназії і ліцеї, коледжі і вузи. Більшість недержавних навчальних закладів діють на платній, комерційній основі.

Ставлення до платної освіти в нашому суспільстві подвійні: є ті, хто її підтримує, однак висловлюються і критичні оцінки. Розглянемо аргументи кожної з груп.

Прихильники платної освіти вказують насамперед на недоліки державних освітніх установ: низькі зарплати викладачів, переповненість шкільних класів і студентських аудиторій, що не дозволяє враховувати індивідуальні особливості учнів, недолік технічних засобів, застаріле лабораторне обладнання. Таке становище викликане тим, що від збіднілого державного "пирога" освіті дістаються просто "крихти". Але не тільки цим. Як показує досвід розвинутих країн, приватні школи і вузи й у багатій державі привабливіші і престиж ніші від державних. До мінусів державних вузів і технікумів відносять також і те, що вони слабко орієнтовані на нові спеціальності, затребувані ринком. Наслідком цього є високий рівень безробіття серед випускників професійних навчальних закладів: у середині 90-х рр. XX ст. близько 40% молодих безробітних мали вищу і середню фахову освіту.

Серед аргументів, висунутих супротивниками розширення платних освітніх послуг, виділимо наступні. Комерціалізація освіти порушує законодавчо закріплені принципи її гуманізації і демократизації, оскільки руйнує рівність шансів у залученні до знань і культури, поглиблює майнову і соціальну нерівність у суспільстві. Приватні навчальні заклади в нинішньому вигляді це школи для багатих, а багатство в нас часто пов'язане з владою. Це значить, що відроджується становий характер школи. Крім того,