Л яка ваша позиція з цього питання? Обговоріть його в класі.

Багато хто з тих, кому довелось у свій час учитися в інституті, згадують студентство як кращу пору свого життя. Творча активність, відкритість у спілкуванні, великі життєві плани і віра у власні сили та можливості забарвлюють життя в оптимістичні тони. У той же час не всім, особливо на перших курсах, удається правильно розпорядитися високим ступенем свободи, у тому числі й у навчальній діяльності. Нездатність до систематичних розумових зусиль, робота уривками можуть стати причиною неуспіху і розчарування в навчанні.

ПОЧАТОК ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

У пору юності, як уже відзначалося, для багатьох молодих людей провідною діяльністю залишається навчання. При цьому проблеми вибору майбутньої професії чи безпосереднього працевлаштування уже виходять на перший план. Саме навчання (навіть в старших класах школи, не говорячи про вищий навчальний заклад) сприймаються не як самоцінність, а як ступінь до оволодіння професією.

Початок трудової діяльності після закінчення школи, училища, інституту завжди було серйозним іспитом для молодої людини. Не легшою є справа і сьогодні.

Нинішня соціально-економічна ситуація з погляду можливостей працевлаштування молоді дуже суперечлива.

По-перше, останнє десятиліття було періодом спаду вітчизняного виробництва, зниження рівня оплати праці на багатьох державних підприємствах. Це неминуче вело до скорочення робочих місць. Наявні ж вакансії далеко не завжди залучають молодь через недостатню оплату праці. Найбільша кількість відмовлень припадає на молодих людей у віці до 18 років, які не мають ні професії, ні досвіду роботи. Інакше кажучи, орієнтація на високий заробіток далеко не завжди підкріплюється власними можливостями.

По-друге, держава перестала бути єдиним монопольним роботодавцем. З'явилися приватно-індивідуальні, акціонерні, кооперативні підприємства, де праця працівників оплачується, як правило, вище, ніж у державному секторі. Ці підприємства охоче приймають на роботу молодь, хоча в останні роки вимоги до професійної підготовки працівника і наявності виробничого стажу посилилися.

Потрете, здійснювані в країні реформи привели до зміни характеру трудових відносин. Закон про зайнятість населення, закріпив право власності громадян України на свою робочу силу. Це означало відмову від раніше діючою і законодавчо закріпленого принципу загальної зайнятості. Був скасований централізований розподіл випускників навчальних закладів. Наслідки такого кроку виявилися суперечливими. З одного боку, з'явилася можливість вільно вибирати придатну роботу і вид діяльності тим, хто уперше виходить на ринок праці з іншого боку, у сформованих умовах це неминуче вело до росту безробіття серед молоді. В другій половині 90-х рр. XX ст. молодь у віці від 15 до 24 років складала приблизно п'яту частину працездатного населення. Серед безробітних на частку молодих припадало більш 30%.

Українське законодавство передбачає можливість влаштування на роботу з 16-літнього віку. При цьому для працівників, які не досягли 18 років, уводяться різні пільги на виробництві: забороняється використовувати їхню працю на важких роботах, небезпечних чи шкідливих виробництвах, а також у тих видах діяльності, які можуть заподіяти шкоду моральному розвитку (в ігорному бізнесі, нічних клубах, у виробництві, перевезенні, продажі спиртних напоїв). Закон передбачає також щорічні медичні огляди неповнолітніх, зайнятих у виробництві, забороняє залучати їх до нічних і понаднормових робіт, установлює щорічну оплачувану відпустку менше 31 дня. Усі ці міри з погляду охорони здоров'я молоді абсолютно правомірні. У той же час в умовах скорочення зайнятості вони перешкоджають найманню неповнолітніх працівників: керівники підприємств не хочуть зазнавати економічних збитків через надані пільги. З огляду на це, держава закріплює в законі норму, що зобов'язує роботодавця приймати на роботу випускників шкіл і профучилищ, а також деякі категорії осіб молодших 18 років, у рахунок квоти, установлюваної регіональними і місцевими органами влади.

МОЛОДІЖНА КУЛЬТУРА

Окремим суспільним групам властиві особливі риси свідомості, поведінки, стилю життя. Вони створюють власну культурну нішу - субкультуру, яка може бути досить замкнута й автономна стосовно пануючої культури (від лат. sub - частка, що вказує на перебування під чим-небудь, біля чого-небудь) або протистояти її фундаментальним цінностям - контр культ ура.

Про особливу молодіжну субкультуру заговорили в країнах Заходу після Другої світової війни. Молодіжна культура далеко не однорідна; у ній виявляються статеві, етнічні, соціально-класові відмінності. Так, для співтовариств молодих чоловіків характерний дух змагальності, установка на власний успіх. Для дівчат важливий не стільки результат спільної діяльності, скільки характер міжособистісних відносин, що складаються. Вони більш тонко підходять до вибору партнера для спілкування.

У той же час молодіжну культуру можна розглядати як деяке ціле, якій притаманні певні характерні риси. Насамперед це особливий характер відносин, зосереджений скоріше на дружбі і приятелюванні в групах однолітків, ніж на сім'ї. Потреба в спілкуванні з ровесниками виникає, як відомо, дуже рано. Юнацькому віку властиво як прагнення до відокремлення, насамперед від старших (учителів, батьків), так і бажання належати до якої-небудь спільності однолітків. Складаються так звані неформальні молодіжні групи (слово "неформальні" уданому випадку вживається, щоб підкреслити принципове розходження з офіційно зареєстрованими і керованими дорослими суспільними молодіжними організаціями).

Потреба в спілкуванні в кожного перетворюється у свої, особливі мотиви, що спонукують примикати до тієї чи іншої групи, до того чи іншого молодіжного напряму. Хтось сподівається знайти тут розуміння й емоційну підтримку, якої позбавлений у товаристві дорослих. Інший відчуває, що групова приналежність множить його сили і робить більш захищеним у безжалісному світі гострої конкуренції і суперництва. Є і ті, хто прагне відчути владу над іншими.

Багатьом молодіжним групам властиве суперечливе сполучення однаковості і неподібності, особливості. Однаковість (у стилі поведінки, музичних. пристрастях, модній атрибутиці) підтримується усередині груші. Разом з тим, саме співтовариство прагне (насамперед зовні) виділитися в загальному потоці молодіжних рухів.

Деякі неформальні молодіжні об'єднання не тільки відокремлюють себе від суспільства, але й у певних межах протистоять йому, відкидаючи сформовані цінності і культуру (у цьому випадку можна говорити про молодіжну контркультуру). Таке демонстративне неприйняття суспільних засад, моралі, способу життя більшості особливо яскраво проявилося в молодіжних рухах у західних країнах у 60-і рр. XX ст. Деякі виступи студентів і молодих робітників проходили навіть під політичними гаслами (нові ліві). Надалі протест став виражатися не стільки в прямому протистоянні суспільству, скільки в спробах "піти" від нього, створивши нові форми людського гуртожитку (колонії хіпі).

У нашій країні часом появи неформальних молодіжних об'єднань стали 80-і рр. XX ст. Найбільш впливовим напрямом став рок-рух, об'єднане, крім захоплень певним музичним стилем, загальними ідейними установками: анти-бюрократизмом, пацифізмом, антитоталітаризмом. У 1987 р. пройшли перші фестивалі популярних рок-груп на великих концертних площадках,

Сьогодні існує безліч груп і напрямів у молодіжній культурі. Діяльність більшості з них охоплює сферу дозвілля (музика, спортивно-технічні захоплення тощо). Виклик суспільній думці найчастіше виражається в особливостях одягу і модних доповнень до нього. Іноді, однак, відбуваються і прямі антигромадські дії (хуліганство, бійки), наприклад, між групами футбольних чи хокейних фанатів. У цьому випадку суспільство зіштовхується з поведінкою, яка відхиляється від норм.

Крайній і найнебезпечніший прояв поведінки, яка відхиляється від норм, - злочинність - теж, на жаль, зустрічається в молодіжному середовищі (згадайте, що ви знаєте про поведінку, яка відхиляється від норм. Які причини злочинності? У чому полягають головні напрями боротьби з нею?). Молодіжні кримінальні угруповання відрізняє тверда ієрархія і підпорядкування, строгий розподіл функцій, кругова порука. Вони замкнуті і закриті.

Велику роль у виникненні і поширенні молодіжної культури відіграють засобу масової інформації. Схильність наслідувати моделям побаченого по телебаченню й у кіно зазначають не тільки підлітки, але і молодь. Проілюструємо це на такому прикладі. У 1993 р. у США був показаний кінофільм "Програма". В одному з його епізодів студент університету з метою демонстрації власної мужності лежав на розділовій смузі оживленого шосе, у той час як важкі вантажівки зі свистом проносилися поруч з ним. Протягом двох тижнів після демонстрації фільму двоє молодих хлопців у різних штатах спробували проробити теж саме. Наслідки виявилися трагічними: обидва були задавлені на смерть водіями, що їх не помітили.