організація, група і сам працівник, що надає контролю характеру, відповідно, адміністративного, суспільного, групового та самоконтролю.
Реалізація соціального контролю у сфері праці здійснюється через взаємодію планових та оціночних показників трудової діяльності, соціальних норм-еталонів трудової поведінки і санкцій — оціночної реакції на трудову поведінку. В сукупності вони є механізмом реалізації соціального контролю.
Дисциплінарна політика як метод зміцнення трудової дисципліни реалізується в цілеспрямованому застосуванні адміністрацією тих чи інших санкцій. Вона вибудовується відповідно до принципів системності та універсальності санкціонування, заохочень і покарань, а також санкцій масштабів і характеру конкретних учинків, невідворотності покарання, врахування особистісного сприйняття санкцій, скоординованості впливу суб'єктів соціального контролю.
Розвиток соціального контролю в трудовій сфері відбувається через подолання залишків від колишньої радянської економічної культури політизованості, ідеологізованості і міфологізованості й повернення до таких нагромаджених світовою цивілізацією цінностей і норм трудової поведінки, як працьовитість, відповідальність, готовність до інтенсивної праці, заповзятливість, професійна гордість та ін.
ЛІТЕРАТУРА
1. Арсеенко А. Г. Социально-экономический механизм регулирования трудовых отношений (на примере США, Канады, Великобритании). К., 1995.
2. Арская Л. П. Японские секреты управления. М., 1991.
3. Бобнева М. И. Социальные нормы и регуляция поведения. М., 1978.
4. Верховин В. И. Социальная регуляция трудового поведения в производственной организации. М., 1991.
5. Генкин Б. М. Экономика и социология труда. М., 1999.
6. Герчиков В. И. Демократизация управления на промышленном предприятии // Экономическая социология и перестройка. М., 1989.
7. Давыденко В. А. Теоретико-методологические аспекты предпринимательского поведения: экономико-социологический подход. Омск, 1995.
8. Дворецька Г. В. Соціологія праці: Навч. посібник. К., 2001.
9. Дикарева А. А., Мирская М. И. Социология труда. М., 1989.
10. Дорин А. В. Экономическая социология: Учеб. пособие. Минск, 1997.
11. Дятченко Л. Я. Социальные технологии в управлении общественными процессами. Белгород, 1993.
12. Лукашевич М. П., Туленков М. В. Соціальні та галузеві соціологічні теорії. К., 1999.
13. Лукашевич Н. П. Социология труда: Учеб. пособие. К., 2001.
14. Пилипенко В. Е. Социальная регуляция трудового поведения (социологический анализ). К., 1993.
15. Полторак В. А. Социология труда: справочник. Днепропетровск, 1997.
16. Предприниматель Украины: эскизы к социальному портрету. К., 1995.
17. Рокоти В. Д. Стимулы к труду в новых условиях хозяйствования. М., 1986.
18. Ромашов О. В. Социология труда. М, 1999.
19. Ручка А. А. Социальные ценности и нормы (некоторые теоретические и прикладные вопросы социологического анализа). К., 1976.
20. Рынок труда: заработная плата и занятость. М., 1997.
21. Саморегуляция и прогнозирование социального поведения личности. Ленинград, 1983.
22. Слезингер Г. Э, Труд в условиях рыночной экономики: Учеб. пособие. М., 1996.
23. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. М., 1992.
24. Соціологія: короткий енциклопедичний словник / За ред. В. 1. Воловича. К., 1998.
25. Тощенко Ж. Т. Социальные резервы труда: актуальные вопросы социологии труда. М., 1989.
26. Чернима Н. Трудовое поведение в новых условиях хозяйствования. Новосибирск, 1992.