і виконує чисто інструментальні функції. В більшості випадків її участь у державних соціальних програмах зводиться до соціологічного обґрунтування уже сформованих рішень.
В інших навчальних джерелах функції соціології поділяють на: пізнавальну, практичну та ідеологічну.
Пізнавальна функція зводиться до дослідження соціальних явищ з метою отримання адекватних наукових уявлень про їх природу і на основі аналізу соціальних процесів вироблення наукових прогнозів їх подальшого розвитку.
Практична функція соціології полягає в тому, щоб на основі емпіричного та теоретичного аналізу соціальних явищ і процесів розробити практичні рекомендації з вирішення ряду соціальних проблем.
Відкритим залишається питання щодо наукової та суспільної легалізації так званої ідеологічної функції соціології. З одного боку, соціологія так чи інакше виражає інтереси певних соціальних кіл, груп, класів, політичних партій та рухів. Тим самим, дані, висновки, узагальнення набувають ідеологічного змісту, певного ідеологічного відтінку. В цьому плані соціологія завжди ідеологічно орієнтована. І хоч цьому запобігти важко, все-таки не слід допускати ідеологічних перекосів, потрібно запобігати "нерозумній" ідеологізації та політизації наукових засобів.
Сама соціологія як наука не перебуває у статичній формі (не стоїть на місці), а разом з суспільством, котре динамічно змінюється, вона шукає та вивчає нові підходи розуміння, вивчення та пояснення соціальної дійсності на всіх своїх структурних рівнях, а рівноцінно і вирішує власні фундаментальні та прикладні проблеми. Власне тому соціологія відносно і розмежована на фундаментальну та прикладну. Такий поділ вказує на вирішення нею власне наукових або практичних завдань.
Література
1. Ильин В. В. Социология как фундаментальная наука // Социол. исслед. – 1994. – №3. –С. 29-34.
2. Тернер Дж. Структура социологической теории. – М., 1985.
3. Тощенко Ж. Т. Социология. –М., 1994.
4. Черниш Н. Соціологія: Курс лекцій. Вип. 1, 3. –Львів, 1996.