Людина у системі економічних відносин

План

1. Людина і відносини власності

2. Людина і праця

3. Підприємництво

4. Доходи і витрати

Чи може людина бути незалежною від економіки? Як збільшити свої доходи? Що значить розумно господарювати?

Кожна людина вступає з іншими в різноманітні економічні відносини. Вона створює товари чи послуги, одержуючи за них винагороду; володіє більшою чи меншою власністю; виступає в ролі продавця чи покупця.

Гроші дозволяють їй одержувати частку матеріальних і духовних благ, створюваних суспільством. У людині, як у фокусі, сходяться невидимі нитки економічних зв'язків і відносин.

ЛЮДИНА І ВІДНОСИНИ ВЛАСНОСТІ

Західні учені вже давно розглядають священними і невід'ємними правами людини в індустріальному суспільстві права набувати власність, володіти нею і мати з неї прибуток. Якою б бідною не була людина, вона все-таки чимось володіє і дорожить цим малим так само, як власник капіталу своїм багатством. Власністю людини є взуття, одяг, предмети домашнього побуту, багато хто має власний будинок, дачу, машину. Як власність людина розглядає своє тіло, свої знання, уміння, здатність до праці. Власністю людини (інтелектуальної) є її винаходи, написана нею чи музика чи наукова праця.

Громадянин України може бути власником земельної ділянки, житлового будинку, коштів, акцій, облігацій і інших цінних паперів, підприємств у різних сферах підприємницької діяльності, транспортних засобів, іншого майна. Ця власність створюється, відповідно до закону, за рахунок трудових доходів, підприємницької діяльності, ведення свого господарства, доходів від засобів, вкладених в акції й інші цінні папери, придбання майна в спадщину.

В усіх перерахованих випадках людина є справжнім господарем наявних у неї засобів виробництва і продуктів своєї праці, може використовувати їх за своїм розсудом, продавати, дарувати, передавати в спадщину, розпоряджатися ними, як вона вважає за потрібне. Нормальна людина піклується про збереження і збільшення своєї власності, її дбайливого використання.

Складнішою є справа з підприємствами, на яких людина працює за наймом. Коли існувало натуральне господарство, людина власними знаряддями праці створювала продукт, який сама і споживала. Надалі, з розвитком товарного господарства, продукт праці "ішов" від виробника, хоча в ремісника і селянина були своє господарство, свої засоби виробництва. Перехід до капіталізму призвів до звільнення маси виробників від засобів виробництва. І засоби праці, і продукт праці стали належати капіталісту. Для робітника вони чужі, чужа власність. Так, капіталізм помітно підсилив відчуження працівників від засобів і продукту виробництва. Праця теж тепер перестала бути працею для себе, це праця на власника заводу, фабрики. Звідси і ставлення робітника до такої праці як до чогось чужого, від чого прагнуть позбутися.

У наш час у країнах Заходу почуття відчуження працівників від засобів виробництва в тому чи іншому ступені знімається шляхом поширення акцій, участі в управлінні виробництвом разом з власниками власності і менеджерами (керуючими). У Західній Європі практично повсюдно є робоче представництво у виробничих заводських комітетах. У ряді країн робітники представлені в адміністративних органах підприємств. Це стало можливим, з одного боку, у результаті боротьби робочих організацій, а з іншого боку - завдяки прагненню власників підприємств перебороти негативні наслідки відчуження при збереженні приватної власності на засоби виробництва.

У нашій країні зі встановленням влади більшовиків були проголошені гасла, які закликали до подолання відчуження від засобів виробництва і результатів (продуктів) праці: "Земля - селянам, фабрики робітникам". Однак сформована в країні адміністративно-командна система, декларуючи загальнонародний характер власності, затвердила загальне одержавлення, що поставило всіх учасників виробництва у відчужене становище до засобів і результатів їхньої праці. Сприйняття суспільної власності як не своєї, "нічийної" породжувало байдужість до її долі, лінь, безвідповідальність. Незацікавленість у результатах праці вела до заспокоєності і настання загальної стагнації виробництва.

Чи може економічна реформа перебороти відчуження людини від власності, умов і результатів її праці? Важливий напрям змін - роздержавлення, приватизація власності. На власному підприємстві, у кооперативі, акціонерному товаристві, де людина працює, вона є власником чи співвласником виробництва: разом з іншими працівниками, членами кооперативу, акціонерного товариства вона вирішує питання виробництва продукції і розподілу доходів, а її особистий дохід прямо залежить від результатів господарювання.

Інший напрям подолання відчуження працівника - демократизація управління підприємствами, розширення прав трудового колективу, залучення працівників підприємства до участі в управлінні.

І ще один шлях зняття відчуження від праці і її результатів - гуманізація умов праці, зміна її змісту, збагачення за рахунок зростання в ній творчих засад. Ці зміни безпосередньо пов'язані з новою технікою і технологією.

ЛЮДИНА І ПРАЦЯ

Науково-технічний прогрес, як уже говорилося, викликає зміну ролі людини в процесі виробництва, впливає на зміст її трудової діяльності.

Істотно міняється співвідношення між фізичною і розумовою працею, фізичними й інтелектуальними здібностями. Якщо колись робітник реалізовував у процесі праці переважно фізичні здібності (витривалість, мускульну силу, професійну натренованість), то створення машин, що виконують логічні операції, математичні розрахунки тощо, висуває на перший план такі людські здібності, як уміння аналізувати ситуацію, зіставляти дані, ставити цілі тощо. Чітку межу між розумовою і фізичною працею установити важко. Ремонт комп'ютера пов'язаний і з ручною (фізичною), і з розумовою працею. А чи можна розділити два види праці, наприклад, у діяльності хірурга?

Однак і в нас, і в усьому світі науково-технічна революція спричиняє посилення розумових функцій праці. При цьому зростає творчий початок - здатність оцінювати ситуацію і приймати самостійні рішення.

Новітні техніка і технологія стимулюють розвиток здібностей людини й у той же час висувають високі вимоги до особистості працівника. Наслідком помилки робітника-верстатника могла стати одна зіпсована деталь. Помилки оператора автоматичної лінії спричиняють сотні бракованих деталей. Помилки оператора АЕС чи помилки пілота авіалайнера можуть призвести до надзвичайно важких наслідків. Здавалося б, робота зводиться до спостереження за приладами і натискання кнопок, насправді ж, посилюються емоційна напруга, психічні навантаження, зростає роль таких моральних якостей особистості, як почуття відповідальності, самодисципліна, самоконтроль.

Таким чином, поряд з перетворенням речовинного фактора виробництва значно збільшується роль людського фактора. На досвіді 62 найбільш процвітаючих корпорацій американські послідовники прийшли до висновку: головним джерелом росту продуктивності варто розглядати не капіталовкладення, не автоматику, а людей. Мова йде і про кваліфікацію працівників, і про їхні здібності, і про ставлення до праці.

Ставлення до праці відображає зв'язок між людиною і суспільством у процесі виробничої діяльності, а також прагнення людини реалізувати свої здібності в праці для прогресу суспільства і свого соціального самоствердження. У нашій країні частина трудящих усвідомлено, ініціативно виконують нормативи праці. Вони виявляють організованість, ощадливість, не миряться з безгосподарністю, розхитаністю, недисциплінованістю. У цьому зацікавлені і суспільство, і сама людина, яка пишається своєю професійною діяльністю, одержує від неї не тільки матеріальне, але і моральне задоволення. Але чимало людей працюють абияк, готові жити на грані бідності, аби не напружуватися на роботі.

Зміна ставлення до праці пов'язана з подоланням відчуження працівника від праці, розвитком відповідальності з підвищенням загальної культури і кваліфікації працівників; із впровадженням у виробництво досягнень науково-технічної революції, скороченням питомої ваги монотонної, важкої ручної праці; з поліпшенням санітарно-гігієнічних, естетичних умов праці; з оздоровленням соціально-психологічного клімату в трудових колективах, розвитком виробничої демократії.

ПІДПРИЄМНИЦТВО

Підприємницька діяльність - це ініціативна самостійна діяльність громадян і їх об'єднань, спрямована на одержання прибутку. Громадянин України може починати і вести підприємницьку діяльність шляхом заснування, придбання чи перетворення підприємства або домовившись з власником про використання його майна.

Підприємець використовує майно підприємства, формує виробничу програму, вибирає постачальників сировини, вихідних матеріалів і споживачів продукції, установлює на неї ціни відповідно до закону України. Він керує підприємством, наймає і звільняє працівників, розпоряджається прибутком підприємства. Після сплати податків, платежів, дивідендів прибуток підприємства надходить у розпорядження підприємця.

В американській економічній літературі підприємництво характеризується як спроба придумати і зробити щось нове чи поліпшити вже існуюче, як готовність добровільно взяти на себе ризик, пов'язаний з реалізацією нових ідей.

Однак далеко не кожний може успішно займатися підприємницькою діяльністю. В умовах ринкової економіки людина намагається правильно визначити свої сильні і слабкі сторони, професійні здібності, розумовий розвиток і інші якості, необхідні для підприємницької діяльності. Помилка тут може дорого обійтися людині як у моральному, так і в матеріальному плані. Які ж якості необхідні підприємцю? Насамперед ініціатива, здатність йти на ризик, вести за собою людей, організувати роботу, рішучість, завзятість.

Поряд з діяльністю професійного керуючого (менеджера) успішним бізнесом може бути робота економістів, аналітиків-математиків, дослідників маркетингу, менеджерів з реклами, агентів фірм-виробників, фахівців з операцій з цінними паперами, страхових агентів, адвокатів, клерків, секретарів, стенографістів і багатьох інших фахівців.

Найважливішою рисою людей, що займаються бізнесом, є незалежність економічного мислення, самостійність у судженнях і прийнятті рішень.

Але не будь-яка діяльність, що дозволяє "робити гроші", є бізнесом. Шахрай, злодій теж "добувають гроші", але населення і держава в цивілізованих країнах ці дії