М. Холодна наводить три найважливіші, на її думку, докази значущості інтелекту:—

до вирішальних факторів економічного розвитку належить інтелектуальне виробництво, а ключовою формою власності є інтелектуальна власність; аналітики досліджують глобальний інтелектуальний переділ світу, суть якого зводиться до жорсткої конкурентної боротьби окремих держав за володіння інтелектуально обдарованими людьми — потенційними носіями нового знання;—

інтелектуальна творчість, що становить невід'ємну частину людської духовності, виступає як соціальний механізм і є противагою регресивним лініям у розвитку суспільства. Продукт інтелектуальної творчості — ідеї. Шар ідей у суспільній атмосфері подібний до озонового шару в звичайній земній атмосфері. Чим менше в суспільстві розумних людей, тим більшою мірою витончується інтелектуальний культурний шар, тим більше "озонових дір" і тим вираженіші деструктивні тенденції в суспільстві. А "сон розуму породжує чудовисько". І цим сказано все;—

робота інтелекту — це гарантія особистої свободи людини і самодостатності її індивідуальної долі. Чим більше людина використовує свій інтелект в аналізі й оцінці того, що відбувається, тим менше вона піддається спробам маніпулювання нею.

Отже, на порядок денний висувається таке важливе питання, як інтелектуальне виробництво. Воно може бути економічним, Ось чому, на нашу думку, важливо наголосити на необхідності виділення в структурі суспільного менталітету надзвичайно важливого його елемента — суспільного економічного менталітету, а в складі суспільного інтелекту — суспільного економічного інтелекту. Це означає, що може бути мова і про культурний менталітет, і про сакральний менталітет.

Дослідження суспільного розуму і суспільного інтелекту — це новий і надзвичайно важливий напрям географічних досліджень, який отримує інтенсивний розвиток у XXI ст.

Оцінка сучасного суспільного менталітету й інтелекту України.

У зв'язку з тривалою соціально-економічною кризою в Україні, яка затягнулася більше, ніж на десятиліття, дослідження суспільного економічного менталітету і суспільного економічного інтелекту надзвичайно актуальне: саме завдяки останнім можна суттєво активізувати економічне життя в країні.

Суспільний економічний менталітет ми розуміємо як вміння частини суспільства чи суспільства загалом мислити економічно, тобто вміти адекватно оцінювати економіку (наприклад, економіку регіону, держави), доходити логічних висновків, умовиводів про її стан крізь призму існуючих правил, норм і законів господарювання.

Наголосимо, що тільки завдяки суспільному економічному менталітету можна формувати суспільний ментальний економічний простір регіону, держави, тобто такий суб'єктивний діапазон відображення реального економічного світу населенням досліджуваного територіального утворення, в межах якого можливі різні уявні переміщення економічних об'єктів, явищ, процесів. Цей суспільний ментальний економічний простір формується внаслідок відображення реального економічного світу засобами масової інформації, у тому числі міжнародною інформаційною системою Internet, науковими економічними публікаціями тощо.

Сучасний суспільний ментальний економічний простір України можна охарактеризувати як деформований, нестійкий, неповноцінний. Це зумовлюється такими причинами:—

реальні трансформаційні процеси перехідної економіки, які дуже часто не відповідають тим, що мають місце у програмних документах, і є надзвичайно суперечливими, провокують появу деформованих ментальних економічних структур; під ментальними економічними структурами загалом ми розуміємо психічні утворення, які в умовах пізнавального контакту етносу (соціуму) з довкіллям забезпечують поступання інформації про економічні події, явища та процеси, можливість перероблення цієї інформації, управління процесами перероблення інформації завдяки вибірковості інтелектуального відображення; отже, деформовані ментальні економічні структури — це такі психічні утворення, що є відображеннями реальності, яка неадекватна економічній дійсності; серед прикладів деформованих ментальних економічних структур можна назвати: "В Україні неможливо досягти самореалізації в сфері бізнесу", "В Україні невигідно займатися підприємництвом", "Україна — бідна країна" та ін.;—

боротьба інших країн світу за можливість контролювати економіку України зумовлює насичення її інформаційного простору фальшивими даними про економічну ситуацію в країні з метою створення дезатрактивних суспільних ментальних репрезентацій економічних об'єктів, явищ, процесів, тобто непривабливих актуальних образів останніх;—

надмірний розвиток тіньової економіки підсилює деформованість ментальних економічних структур елементами нестійкості, неповноцінності: вони не дають навіть приблизної уяви про загальний обсяг фактичної економічної діяльності, справжні економічні результати цієї діяльності тощо.

Все це гальмує розвиток в Україні підприємництва — ініціативної, самостійної, здійснюваної від свого імені, на власний ризик, під свою відповідальність діяльності громадян, спрямованої на систематичне отримання доходу, прибутку від користування майном, продажу товарів, виконання послуг, без чого неможливо побудувати ефективне суспільство. Адже деформований, нестійкий, неповноцінний ментальний економічний простір України виступає потужним негативним фактором розвитку підприємницьких здібностей підприємців. Це означає, що особи, котрі займаються підприємництвом" не можуть сформувати повноцінний набір якостей, вмінь, здібностей, що дають їм змогу знаходити і використовувати краще поєднання ресурсів для виробництва, продажу товарів, приймати розумні, послідовні рішення, створювати і застосовувати новинки, виправдано ризикувати.

Суспільний економічний менталітет і суспільний економічний інтелект безумовно мають відмінності в розрізі регіонів. Спробуємо дати порівняльну оцінку рівня розвитку суспільного економічного менталітету та суспільного економічного інтелекту в розрізі регіонів України. З цією метою виведемо інтегральний індекс на основі врахування низки показників, серед яких — порівняльна оцінка розвитку підприємництва в розрізі регіонів України. Названі деформовані суспільні ментальні економічні структури засвідчують, що для розрахунку відносного стосовно середньоукраїнського рівня розвитку суспільного економічного менталітету необхідно використати сальдо міждержавної міграції. Саме ці показники виокремлюють групу населення, невдоволеного можливостями самореалізації в Україні у сфері бізнесу та в інших сферах. Цікаво, що за даними найрізноманітніших соціологічних опитувань, цією верствою населення на перший план як головний аргумент завжди висувається набагато вищий рівень доходів, який би вона могла мати в інших розвинутих країнах світу за ту саму роботу, що виконує в Україні. Аналіз сальдо міждержавної міграції засвідчив: таким найвищим абсолютним показником виділяються Автономна Республіка Крим, Херсонська та Запорізька області.

Ментальний економічний досвід, тобто система інтелектуальних ресурсів, зумовлених особливостями пізнавального відношення суб'єкта до господарювання і характер відтворення дійсності в індивідуальній та суспільній свідомості, який був отриманий населенням різних регіонів у період існування колишнього Радянського Союзу, виробив ще й такі деформовані ментальні економічні структури: "Якщо вони (владні ограни) думають, що нам платять, то нехай думають, що ми (народ) працюємо", "Хіба це зарплата?", "Краще вдома полежати, ніж задурно працювати". Саме набутий ментальний економічний досвід став вирішальним фактором стрімкого поширення офіційно зареєстрованого безробіття в сучасній Україні. Зауважимо, що при цьому, очевидно, варто задуматися, чи можна вважати безробітним того, хто має землю (принаймні, понад 0,06 га) і можливість використовувати продукти для власних потреб, вирощені на цій землі. На нашу думку, показник безробіття слід вважати таким, що понижує відносний рівень розвитку суспільного економічного менталітету і в країні загалом, і в розрізі її регіонів. У такому плані найбільше вирізняються Івано-Франківська, Чернігівська та Волинська області.

При розрахунку названого інтегрального індексу враховані й такі показники, як кількість випускників вищих навчальних закладів економічних спеціальностей, вертикальна мобільність трудового потенціалу та ін.

Отримані показники дали змогу виділити регіони з такими рівнями розвитку суспільного економічного менталітету: надзвичайно високим, дуже високим, високим, середнім, низьким, дуже низьким, критичним (табл. 3.2).

Таблиця 3.2.

Групування областей України за рівнем розвитку суспільного економічного менталітету

Рівень розвитку суспільного економічного менталітету | Показники відкоригованого інтегрального індексу (Ів) | Назви областей, міст загальнодержавного значення

Надзвичайно високий | понад 3,91 | м. Київ

Дуже високий | 1,51—1,60 | Миколаївська, Львівська обл.

Високий | 1,21—1,50 | Закарпатська, Харківська, Херсонська обл., м. Севастополь

Середній | 0,61—1,20 | Запорізька, Полтавська, Кіровоградська, Луганська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська обл., Автономна республіка Крим

Низький | 0,31—0,60 | Київська, Черкаська, Івано-Франківська, Одеська обл.

Дуже низький | 0,01—0,30 | Чернігівська, Чернівецька, Хмельницька, Рівненська, Вінницька, Волинська обл.

Критичний | нижче 0,00 | Сумська, Тернопільська обл.

Отримані та надані у таблиці результати можуть бути відкориговані, якщо при розрахунку інтегрального індексу будуть враховані ще й інші якісні показники: соціальна напруга, якість життя населення тощо. Однак справа не стільки в необхідності отримання точніших результатів, скільки в очевидній наявності надзвичайно широкого діапазону показників, що відображають рівень розвитку суспільного економічного менталітету в розрізі регіонів України. Це засвідчує необхідність реалізації на рівні держави негайних серйозно продуманих і науково обґрунтованих заходів, спрямованих на ліквідацію деформованості суспільних ментальних економічних структур, а також на розвиток індивідуального та суспільного економічного мислення через організацію наукових семінарів, спеціальних передач у ЗМІ та ін. Без таких заходів буде проблематичним подальший інтенсивний розвиток суспільного інтелекту. Для того, щоб створювати нове і швидко впроваджувати створене в життя, необхідний належний рівень розвитку