Сучасні автори, прихильники теорії локальних цивілізацій, вважають, що прийдешні світові конфлікти будуть зіткненнями не держав чи окремих народів, а різних цивілізацій.

Локально-цивілізаційний підхід дозволяє зосередитися на вивченні реальних історичних спільностей у їх унікальних неповторних проявах. Разом з тим, очевидні і його слабкості. Головна з них - перебільшення моменту взаємної ізоляції цивілізацій. Навіть Древній світ знав міжцивілізаційні контакти. Що ж стосується сучасного суспільства, то його взагалі неможливо зрозуміти без урахування зв'язків і взаємовпливів народів, країн, цивілізацій.

ЩО ТАКЕ ЦИВІЛІЗАЦІЯ

Ми побачили, які різні змісти вкладаються в поняття "цивілізація". Якщо одні вважають цивілізацією епоху, що прийшла на зміну дикості і варварству, інші зв'язують це поняття з цілком конкретними державами чи регіональними співтовариствами.

При відмінності тлумачень можна, проте, виділити деякі ознаки цивілізаційних спільностей, що відзначають більшість сучасних істориків і соціологів. Головне, що надає стійкість і своєрідність цивілізації, - це властива їй система цінностей.

У нашій повсякденній мові слово "цінність" означає найчастіше корисність чи вартість чого-небудь: цінний внесок, цінна пропозиція. Однак для нас зараз важливий інший зміст цього слова - норми, уявлення про належне, переконання. Наприклад, більшість людей вважає, що головне в житті кожного - це міцна сім'я. У цьому випадку ми говоримо, що в суспільстві зберігають стійкість сімейні цінності. Якщо при цьому багато хто відводить вирішальну роль чоловіку, вважаючи, що він повинен бути на чолі сім'ї, а роль жінки пов'язують головним чином з веденням домашнього господарства і вихованням дітей, від яких вимагають беззаперечного підпорядкування дорослим, то ми уточнюємо своє колишнє твердження і говоримо про збереження цінностей патріархальної чи традиційної сім'ї.

Будь-яка цивілізація характеризується не тільки специфічними економічними, соціальними і політичними відносинами, але своєю системою духовних цінностей. Саме цінності поєднують людей у цивілізаційне співтовариство і забезпечують його єдність протягом усієї власної історії. У своїй роботі "Протестантська етика і дух капіталізму" німецький соціолог М. Вебер показав вплив релігійних цінностей на формування нового ставлення людей до праці, свого життєвого покликання, багатства і бідності. А ці зрушення у свідомості, у свою чергу, стимулювали виробництво і торгівлю, змінили відносини власності і розподілу, вплинули на інші сторони життя. У результаті з'явилося нове суспільство. Вебер показав, як моральні норми, що проповідував протестантизм, звільняли енергійних, заповзятливих людей від обвинувачень у торгашестві, шахрайстві; більше того, у рамках протестантизму підприємництво стало розглядатися не тільки як законне, але і як бажане Богу заняття. Не випадково саме в цю епоху з'являються життєві правила, що виражають "дух капіталізму": "Пам'ятай, що час - гроші" . Пам'ятай, що гроші за своєю природою плодоносні і здатні породжувати нові гроші", "Пам'ятай прислів'я: тому, хто точно платить, відкритий гаманець інших".

Таким чином, ми можемо визначити цивілізацію як соціальну і культурну спільність людей, яка спирається на єдину систему основних духовних цінностей.

ЦИВІЛІЗАЦІЯ І КУЛЬТУРА

Розвиток культури і цивілізації нерозривно пов'язані: поза духовними цінностями, створеними у процесі культурної діяльності людей, не може скластися і цивілізаційна спільність.

Деякі дослідники цілком ототожнюють культуру і цивілізацію. Така точка зору зародилася ще в епоху Просвітництва, коли Вольтер, Тюрго розглядали культуру насамперед як розвиток розуму. При цьому "культурність", "цивілізованість" чи нації країни протиставлялися "дикості" і "варварству" первісних народів.

Є й інша точка зору. Відповідно до неї, культура уявляється вмістилищем усього кращого у людині, а цивілізація пов'язується тільки зі стандартизованим масовим виробництвом. Так, німецький філософ О. Шпенглер (1880-1936) виділив вісім культур. Кожна з них проходить за період свого існування ряд стадій і, умираючи, перетворюється в цивілізацію. Перехід від культури до цивілізації означає занепад творчості, героїчних діянь; справжнє мистецтво виявляється не потрібним, тріумфує механічна робота.

Прихильники такого підходу заперечували взаємозв'язок і наступність у розвитку культури.

Однак, як уже відзначалося, більшість дослідників вважає основою будь-якої цивілізації духовні цінності, духовну культуру, тому не протиставляє культуру цивілізації.

На закінчення ще раз підкреслимо, що поняття "цивілізація" дуже широко використовується сьогодні і не тільки в науковій літературі, присвяченій вивченню всесвітньої історії. Політики, соціологи, журналісти, звертаючись до проблем сучасності, часто і багато міркують про цивілізаційну своєрідність нашого світу і його перспективи. Кращому осмисленню суспільних явищ буде сприяти зближення локально-цивіліааційного і стадіально-цивілізаційного підходів, а також використання формаційного аналізу, які виправдали себе.