Ізоляція виникає тоді, коли робітники втрачають почуття належності до групи чи корпорації, не можуть чи не бажають ідентифікувати себе з організацією та її цілями.

Самовідсторонення наголошує на суб'єктивній складовій відчуження. Цим концепція Р. Блаунера відрізняється від концепції К. Маркса, у якого відчуження описувалося тільки об'єктивним процесом. Самовідсторонення виникає в тому разі, коли монотонна, одноманітна праця не дає внутрішнього задоволення. Наслідком стає невтягненість у трудову діяльність — самовідсторонення.

Не абсолютизуючи значення названих причин відчуження, слід зазначити їх злободенність за реальних умов переходу до ринкових відносин у сфері праці. Деструктивна небезпека постійного відчуження продукту праці від безпосереднього виробника полягає в перетворенні самої діяльності в самовідчуження праці, яке не припиняється. До того ж, відчуження в основній сфері життєдіяльності не може не позначитися на стані інших сфер — політичній, соціальній і духовній. Воно веде до відчуження працівника від влади та управління, від можливостей самореалізуватися у сфері соціальної активності, до відчуження від духовного життя суспільства.

Проте слід пам'ятати й те, що взаємозв'язок виробничо-економічних відносин припускає і зворотний вплив деформацій у духовній, політичній і соціальній сферах на виробничо-економічні відносини. Це не може не позначитися на соціально-трудових відносинах і багато в чому зумовлює особливості праці в Україні, що виявляються в її соціальних функціях.

Успадкований від тоталітарного політичного режиму диктат політики над економікою, здійснюваний організаційно владою командно-адміністративної системи, проявився в умовах економічних реформ, з одного боку, у невмінні номенклатурного апарату організувати виробництво на сукупності, взаємодії різних форм власності, а з другого боку — у небажанні це робити через загрозу втратити економічну владу та привілеї. У результаті в змінах форм власності на засоби виробництва домінує процес (у громадській думці він дістав назву "приватизація"), який полягає у використанні владних повноважень для забезпечення привілеїв у приватизації державної власності. Некомпетентні, непрофесійні управлінські рішення у сфері виробничо-економічних відносин є чи не основною причиною економічної кризи в країні, катастрофічного спадання виробництва, гіперінфляції. Суспільство, вольовим шляхом "переведене" на рейки ринкової економіки, як і раніше, послуговується методами колишньої командно-адміністративної системи. У цьому полягає одна з основних соціальних суперечностей, що визначають проблеми і складнощі функціонування суспільства, специфіку соціально-трудових відносин у перехідний період. Досліджувати особливості праці за цих умов є завданням соціології праці. Без таких досліджень навряд чи можливо вести мову про управління трудовими процесами та очікувати ефективного функціонування виробництва.

Література

1. Актуальные проблемы разработки и внедрения социальных технологий в трудовых коллективах. М., I99L

2. Бирюкова М. В. Социальные технологии и проектирование. X.. 2001.

3. Бойдаченко П. Г. Служба управления персоналом. Новосибирск. 1997.

4. Иванов В. Н., Петрушев В. И. Социальные технологии: Курс лекций. М., 1999.

5. Лукашевич Н. П. Социология труда. К., 2001.

6. Марков М. Технология и эффективность социального управления. М., 1982.

7. Методологические основы социального управления / Пол пел. Г. П. Давидюка и др. Минск, 1977.

8. Молодцов А. В. Управление и планирование социального развития трудового коллектива. К., 1991.

9. Патрушев В. И. Социальные резервы трудового коллектива: пути реализации (социологический анализ). К., 1990.

10. Подшивалкина В. И. Социальные технологии: проблемы методологии и практики. Кишинев, 1997.

11. Полторак В. А. Социология труда: справочник. Днепропетровск, 1997.

12. Ромашов О. В. Социология труда. М., 1999.

13. Слепенков И. М., Аверин Ю. П. Основы теории социального управления. М., 1990.

14. Социальное управление в производственных коллективах: опыт, проблемы и перспективы. М., 1985.

15. Социальное управление трудовым коллективом / Пол ред. Ю. Е. Волкова. М., 1987.

16. Социология труда / Под ред. Н. И. Дряхлова, А. И. Кравченко, В. В. Щербины. М., 1993.

17. Тищенко Ж. Т. Социальные резервы труда. Актуальные вопросы социологии труда. М., 1989.

18. Управление трудовым коллективом (социально-психологические факторы оптимизации) / Отв. ред. К. К. Грищенко, Н. А. Сакада. К., 1988.

19. Чернявский А. Д. Организация управления в условиях рыночных отношений: Учебное пособие. К., 1994.

20. Шепель В. М. Социальное управление производственным коллективом (опыт социологического исследования проблемы). М., 1976.

21. Щекин Г. В. Теория социального управления. К., 1996.

22. Щербина В. В. Средства социологической диагностики в системе управления. М., 1993.