Нерідко можна почути думку, що телебачення не стільки розвиває інтерес до культури, мистецтва, дожиття взагалі, скільки перетворює глядача в пасивний додаток до самого себе, прирікаючи його на бездіяльність. Справді, набагато легше одержати готову "картинку" з телеекрана, ніж читати або намагатися збагнути важкі для розуміння твори елітарної культури. І в той же час зафіксовано, що, наприклад, після демонстрації на телеекрані екранізацій літературного шедевра росте популярність автора, книги розходяться великими тиражами.

Як і будь-яке явище культурного життя, телебачення дуже суперечливе. Воно може стати і могутнім засобом розвитку, і не менш могутнім засобом деградації і так званого "промивання розуму".

Головним джерелом укоріненої в глядача звички дивитися телепрограми підряд, на жаль, є існуючий порядок складання програм. Глядачу пропонують конвеєр передач, у потоці яких неможливо заздалегідь розібратися і вибрати найбільш цікаве. І вже зовсім безглуздо виглядають ті телеглядачі, для яких телевізор лише додаткове джерело шуму. При цьому той, хто в такий спосіб використовує видатне досягнення сучасної техніки, подібний до дикуна, що не усвідомлює багатства можливостей цього невеликого приладу з величезними інформаційними й образотворчими Можливостями.

Масова аудиторія телебачення, як і читачі преси, поділяється на різні групи. Тому, якщо уже враховувати ступінь підготовленості глядача до сприйняття Мистецтва, то телепрограми повинні складатися з передач, що враховують цю обставину, а також усілякі смаки глядачів.

У завдання телебачення входить не тільки задоволення культурних запитів, але і їхній розвиток, виховання в людини потреби в насправді великому мистецтві.