Дорослість. Це 25-літній період між 35 і 60 роками життя. Він характерний розвитком творчості (термін, що акцентує увагу на діяльності і досягненнях). Люди на цьому етапі життя підтверджують продуктивне й творче застосування своїх талантів і можливостей. У контексті роботи зрілість означає участь у розбудові трудової організації, виробництво нових ідей і продуктів, навчання молоді та ін. Ця стадія життя збігається з останніми роками етапу розвитку кар'єри і з етапом збереження протягом усього життя. Успіх на цьому етапі не залежить від досягнення "тотожності Я" до згоди з іншими, досягнення цілей попередніх двох стадій.

Зрілість є останньою стадією життя. Люди успішно проходять її, якщо досягають "повноти Я", тобто не впадають у відчай від свого життя і свого вибору. У тому сенсі, в якому ця стадія являє собою кульмінацію продуктивного, творчого життя на користь іншим, вона служить власному задоволенню. Цей етап у житті збігається з пенсійним періодом.

У деяких дослідженнях в особливий етап життя виокремлюється період від 35 до 50 років, пов'язаний із серединою службової кар'єри*121. Наголошується, що в багатьох людей у цьому віці настає етап "бродіння", коли мотивація стрімко спадає. Натомість виникає багато проблем, причини яких кореняться досить глибоко.

Посередині службової кар'єри людина усвідомлює свою смертність. Одночасно вона бачить обмеженість власних можливостей. У багатьох на передній план знову виступають суперечності й почуття, властиві молодості. Відхід дорослих дітей із дому, конфлікти або емоційні переживання змінюють у середньому віці ставлення до дітей і дружини чи чоловіка. З цих причин у службовій кар'єрі спадає мотивація до роботи і збільшуються проблеми на роботі та вдома.

Типовими для цього періоду є такі проблеми:*

вузька / широка спеціалізація на роботі;*

пошук свого місця в організації і пізнання власних сильних сторін;*

з'ясування межі між мрією і дійсністю;*

прийняття обов'язків, пов'язаних з керівництвом іншими;*

досягнення рівноваги в зобов'язаннях стосовно роботи, родини, захоплення, власного розвитку;*

збереження позитивного прагнення до розвитку.

На завершення розгляду етапів кар'єри звернемо увагу на те, що успішна кар'єра часто є результатом досягнення певних її щаблів до певного віку. Згідно з дослідженнями, люди, чиє просування відбувалося не в ногу з їхнім життям, мають відносно низьку продуктивність у роботі.

5. Класифікація трудової кар'єри

Типи й види трудової кар'єри в літературі розрізняють за достатньо широким колом підстав.

Залежно від кількості займаних робочих місць протягом трудової діяльності:*

стабільна кар'єра, якщо трудова діяльність обмежена одним робочим місцем;*

динамічна, якщо були зміни робочих місць (чи хоча б однієї з його основних характеристик).

Залежно від напрямків переходів:*

горизонтальна кар'єра, якщо відбувається перехід на робочі місця того самого соціального рангу;*

вертикальна, якщо відбувається перехід на робочі місця різних соціальних рангів;*

змішана, яка об'єднує ділянки горизонтальної і вертикальної кар'єр;*

висхідна в разі переходу з робочих місць нижчих соціальних рангів на вищі;*

спадна (деградація) в разі переходу з робочих місць вищих соціальних рангів на нижчі;*

зигзагоподібна, яка поєднує у собі ділянки висхідної і спадної кар'єр.

Залежно від швидкості переходів із одного робочого місця на інше:*

нормальна кар'єра, якщо за швидкістю переходів співвідноситься із середнім показником професійної групи;*

стрімка, якщо за швидкістю переходів випереджає нормальну кар'єру в два і більше рази;*

бурхлива, якщо поєднує в собі ділянки як висхідної, так і стрімко спадної кар'єри.

Фінський дослідник П. Синісало до стабільної і нестабільної кар'єр додає ще дві:*

призупинену, яка охоплює тих, хто часто був без роботи, а періоди зайнятості чергувалися з періодами безробіття;*

навчальну кар'єру, що стосується тих, хто здобуває кваліфікацію або перекваліфіковується, а також навчається на курсах підвищення кваліфікації.

Характерно, що між двома останніми видами кар'єр виявлені найбільші розходження в пріоритетах сфер діяльності. Так, представники навчальної кар'єри більшого значення надають навчальній діяльності, особливо розвитку професійних знань та умінь, підвищенню загального рівня знань, культури, творчій діяльності й мистецтву. Водночас вони менше уваги приділяють забезпеченню свого економічного й родинного стану.

Для представників призупиненої кар'єри характерна недооцінка значення професійних знань і навичок, відпочинку, ідеологічної, суспільної і політичної діяльності. Тобто ті, хто був обділений доступом до цих видів діяльності, найменше до них і тягнуться.

Зауважимо, що ці висновки мають практичне значення для розуміння проблем трудової кар'єри молодих людей і в Україні у зв'язку з переходом до ринкової економіки.

В економічній літературі трапляється виокремлення двох видів кар'єри: професійної та внутрішньо-організаційної (у значенні відповідно динамічної і стабільної) кар'єри.

Крім вертикального і горизонтального напрямків внутрішньо-організаційної кар'єри, виокремлюється так званий доцентровий напрямок.

Рис. 4. Типи трудової кар'єри

Доцентрова кар'єра — це рух до ядра, до керівництва організації. Наприклад, запрошення працівника на недоступні раніше зустрічі, наради як формального, так і неформального характеру, довірчі звертання, окремі важливі доручення керівництва.

Іноді поряд із професійною розрізняють:*

галузеву кар'єру, якщо відбувається переміщення між підприємствами й галузями;*

територіальну (міграція), якщо зміна робочого місця пов'язана зі зміною природно-географічного середовища.

Наочне уявлення про взаємозв'язок різних видів кар'єр дає схема (рис.4).

Уточнимо, що автор схеми В. А. Калмик розуміє кар'єру тільки як вертикальний трудовий шлях працівника, а це не збігається з тією класифікацією кар'єри, що затвердилася в сучасній соціологічній та управлінській літературі.

Аналіз соціологічної літератури дає змогу уявляти сутність трудової кар'єри, її чинники, етапи і скласти певну класифікацію її видів. Водночас цього недостатньо, щоб, по-перше, зрозуміти особливості ділової кар'єри, тобто кар'єри менеджера; по-друге, дістати уявлення про закономірності управління кар'єрою.

Тому дослідження ділової кар'єри доцільно проводити на стику соціології праці, менеджменту персоналу і самоменеджменту.

Завершуючи розгляд теми, спід зазначити, що актуальність вивчення явища кар'єри зумовлена переходом українського суспільства до ринкової економіки, демократизацією управління, відмовою від командно-адміністративних методів управління.

Кар'єра є об'єктом вивчення ряду наук: соціології, соціальної психології, психології, управлінських наук, економіки. Найбільш вивчене це явище соціологією. У широкому значенні під кар'єрою розуміють загальну послідовність етапів розвитку людини в основних сферах її життєдіяльності, зокрема трудової, суспільної, дозвілля та ін. У вузькому значенні кар'єру розуміють як послідовність занять, виконуваних індивідом протягом його трудового життя.

Кар'єра розглядається як прояв індивідуальної соціальної мобільності. Залежно від сфер діяльності вона буває: трудова, політична, службова, артистична та ін.

Трудову кар'єру визначають як послідовність займаних індивідом робочих місць в ієрархічній системі трудової діяльності суспільства, а також як сам процес переміщення працівника з нижчих позицій на вищі. Трудова кар'єра розглядається як індивідуальна трудова мобільність. На неї поширюються закономірності процесу мобільності.

Трудова кар'єра розглядається, з одного боку, як процес зміни індивідом робочого місця, а з другого — як процес виникнення рішення про зміну роботи, його мотивація.

Загальна схема зміни робочого місця охоплює:*

зовнішні стимули й гальма зміни робочого місця;*

індивіда та його особистісні характеристики;*

ставлення індивіда до зміни робочого місця й акту переходу.

На кар'єру впливають особистісні, соціальні, ринкові чинники, а також чинники соціально-трудової ситуації.

Основними етапами кар'єри є: попередній, становлення, просування, збереження, завершення, пенсійний. Зв'язок між потребами індивіда, етапами кар'єри і стадіями життя зумовлений етапами соціалізації індивіда.

Класифікація трудової кар'єри вибудовується на таких підставах: за кількістю займаних робочих місць протягом життя — стабільна й динамічна; за напрямком переходів – горизонтальна, вертикальна, змішана; висхідна, низхідна, зигзагоподібна, доцентрова; за швидкістю переходів — нормальна, стрімка, бурхлива; за масштабами переходів — професійна, галузева, територіальна.

ЛІТЕРАТУРА

1. Дворецька Г. В. Соціологія праці: Навч. посібник. К., 2001.

2. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. М., 1986.

3. Иванцевич Д. С, Лобанов А. А. Человеческие ресурсы управления. М., 1999.

4. Кравченко А И. Введение в социологию: Учебное пособие. М., 1995.

5. Лукашевич М. П., Альшевська И. Ю. Ділова кар'єра в банку: шляхи ефективного управління. К., 1998.

6. Лукашевич Н. П. Самоменеджмент: как достигнуть успеха в деловой карьере. Кн. 1. Деловая карьера: путь к успеху. X., 1998.

7. Лукашевич Н. П. Социология карьеры. X., 1999.

8. Лукашевич И. Л. Социология труда: Учебное пособие. К., 2001.

9. Методологические проблемы социологического исследования мобильности трудовых ресурсов / Отв. ред. Т. И. Заславская, Р. В. Рывкина. Новосибирск, 1974.

10. Подмарков В. Г. Введение в промышленную социологию. М., 1973.

11. Полторак В. А. Социология труда: Справочник. Днепропетровск, 1997.

12. Психология жизненного успеха: Опыт социально-психологического анализа преодоления критических ситуаций / Л. В. Сохань, Е. И. Головаха, Р. А. Ануфриева и др. К., 1995.

13. Сорокин П. А. Человек. Цивилизация. Общество. М., 1992.

14. Социология. Основы общей теории / Под ред. Г. В. Осипова, Л. Н. Москвичева. М., 1996.

15. Фролов С. С. Социология. М., 1996.

16. Щепаньский Я. Элементарные понятия социологии. М., 1969.

17. Щекин Г. В. Практическая психология менеджмента: Как делать карьеру. Как строить организацию. К., 1994.

18. Энциклопедический социологический словарь / Под общ. ред. Г. В. Осипова. М., 1995.