Економічна політика держави

План

1. Поняття "економічна політика"

2. Який інструмент регулювання економіки вибрати?

3. Грошово-кредитна (монетарна) політика

4. Бюджетно-податкова (фіскальна) політика

5. Чи потрібна ринку допомога держави?

Що таке економічна політика? Які економічні завдання і функції сучасної держави? Як діють механізми грошово-кредитної і податкової політики держави?

ПОНЯТТЯ "ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА"

У даний час практично всі реально діючі економічні системи характеризує тісне переплетення ринкових відносин з елементами державного контролю і регулювання. Світовий досвід доводить, а численні наукові дослідження підтверджують, що не може бути ефективної ринкової економіки без активної регулюючої ролі держави. Для здійснення цієї ролі вона використовує різні важелі впливу на економіку, з якими ви коротко познайомилися в попередньому параграфі.

Масштаби державного регулювання, його конкретні форми і методи істотно розрізняються в різних країнах. Вони відбивають і історію, і традиції, і масштаби країни, і інші фактори. Тривалу історію має дискусія між тими, хто абсолютизується і перебільшує роль ринку, недооцінюючи роль держави, і тими, хто перебільшує можливості сучасної держави, не визнаючи роль ринкової саморегуляції. Пошук шляхів раціонального співвідношення цих двох підходів ведеться дотепер. І тут особливого значення набуває економічна політика держави.

Економічна політика держави є процесом реалізації її економічних функцій шляхом різноманітних державних заходів впливу на економічні процеси для досягнення певних цілей. До найбільш загальних економічних цілей держави можна віднести наступні: забезпечити економічний ріст; створити умови економічної свободи (право господарюючих суб'єктів самим вибирати вид, форму і сферу економічної діяльності, методи її здійснення і використання доходу від неї); забезпечувати економічну безпеку й економічну ефективність (здатність всієї економіки одержати максимальний результат з наявних обмежених ресурсів); піклуватися про забезпечення повної зайнятості (кожний, хто може і хоче працювати, повинен мати роботу); здійснювати допомогу тим, хто не може себе цілком забезпечити тощо.

Економічна політика будується на вмілому сполученні перспективних і поточних цілей. До перспективних цілей української економічної політики відноситься, наприклад, формування соціально-орієнтованого ринкового варіанту економіки. До поточних завдань можна віднести, наприклад, вирішення проблем державного боргу, дефіциту бюджету тощо.

Визнаєте, що в економічній політиці виділяють фінансову, інвестиційну, аграрну, науково-технічну, зовнішньоекономічну політику. Спробуйте самі доповнити перелік напрямів економічної політики.

Які економічні завдання і функції виконує держава в сучасному суспільстві? За державою завжди зберігаються такі класичні функції, як стабілізація економіки; захист прав власності; регулювання грошового обігу; перерозподіл доходів; регулювання взаємин між роботодавцями і найманими робітниками; контроль за зовнішньоекономічною діяльністю; виробництво суспільних благ тощо.

З розвитком суспільства відбувається збагачення, уточнення функцій держави. Цей процес йде наступними напрямами: послідовний перехід від прямих до непрямих методів регулювання економікою; посилення ролі держави у вирішенні соціальних проблем (зниження диференціації доходів населення, забезпечення стабільності в суспільстві, регулювання трудових відносин).

Виникають і якісно нові функції держави, пов'язані зі становленням пості індустріального суспільства. Це підтримка фундаментальної науки, участь у вирішенні таких відомих вам глобальних проблем людства, як подолання екологічної кризи і її наслідків, усунення економічного відставання країн третього світу від передових держав Заходу, скорочення гонки озброєнь.

Звичайно державі в економіці призначають роль компенсатора недосконалостей ринку. Однак вона має функції, що відносяться до її виняткової компетенції. Так, з ускладненням відносин між державою і підприємництвом економічні завдання сучасної держави не тільки пов'язуються зі створенням умов для функціонування ринку, але і припускають визнання її ролі в дотриманні балансу суспільних інтересів, соціальній стабільності і захисту загальнонаціональних інтересів.

Роль держави значно розрізняється на різних етапах розвитку ринкових відносин в економіці. Які економічні завдання і функції характерні для політики української держави, що знаходиться на етапі становлення цих відносин? Це формування основних інститутів ринкової економіки: фінансові і фондові ринки, інститути регулювання ринку праці і зайнятості, нова система відносин власності, становлення малого підприємництва тощо.

Держава в оновлюваній Україні відіграє роль не стільки організатора виробництва, скільки арбітра, що здійснює контроль над економікою і вибір пріоритетних напрямів економічної політики.

Реалізація економічної політики припускає застосування певного інструментарію (методів, форм регулювання). Його вибір визначається станом національної економіки, пріоритетним напрямом економічної політики, пануючою в даний момент теоретичною концепцією регулювання.

ЯКИЙ ІНСТРУМЕНТ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ ВИБРАТИ?

У державній економічній політиці можна виділити два головних напрями: стабілізаційний і структурний. Перший містить у собі в основному бюджетно-податкову (фіскальну) і кредитно-грошову (монетарну) політику.

Структурний напрям використовує такі методи впливу на економіку, як державна підтримка особливо важливих для розвитку всього господарства країни галузей, виробництво суспільних благ, приватизація, сприяння конкуренції й обмеження монополій тощо. Якщо стабілізаційна політика спрямована переважно на оздоровлення "захворілої" економіки, то структурна - на підтримку її збалансованого розвитку, тобто здорового способу життя.

У суперечках учених-економістів про способи і масштаби втручання держави в економіку можна виділити два погляди, що відбивають різні напрями в економічній теорії: монетаризм і кейнсіанство.

Позиція монетаристів (Д. Юм, М. Фрідмен): якнайбільше звільнити економіку від опіки держави, скоротити податки і державні витрати, даючи можливість ринковому механізму самому забезпечувати стійку економічну систему.

Уряди, що дотримуються цієї теоретичної концепції, здійснюють вплив на економіку переважно за допомогою грошово-кредитної політики. Контроль за інфляцією і стимулювання економічного росту досягається за допомогою контролю за кількістю грошової маси (кількість грошей в обігу на території країни). Єдино правильна політика уряду і банків, вважають монетаристи,- збільшувати кількість грошей в економіці не швидше, ніж зростає продуктивність господарства країни. Тоді вільний ринок сам відрегулює всі пропорції в економіці, і вона буде розвиватися нормально (нижче ми розглянемо більш детально механізми грошово-кредитної політики).

Представники кейнсіанського напряму, пов'язаного з ім'ям англійського економіста Дж. Кейнса (1883-1946), вважають, що тільки ринковий механізм не в змозі вирішувати різноманітні проблеми в економіці (подумайте, чи можна успішно регулювати такі сфери життя суспільства, як наука, освіта, екологія, покладаючись на чинність закону попиту та пропозиції). Вони вважають за необхідне збільшити втручання держави в ринкову економіку, її регулювання шляхом збільшення або скорочення попиту за допомогою зміни грошової маси. Цей напрям зміцнив свої позиції в період Великої депресії на початку 30-х рр. XX ст. Економічна криза показала, що долю держави не можна кидати на сваволю ринкових сил. Держава повинна вживати заходів з пожвавлення ділової активності, заохочувати розвиток економіки. Дж. Кейнс прийшов до висновку, що тільки активна фінансова політика держави, що стимулює попит, здатна упоратися з масовим безробіттям. Для задоволення сучасних економічних потреб суспільства, вважають його послідовники, необхідні і неминучі урядові міри.

До 70-х рр. XX ст. чільну роль в економічній політиці відігравав кейнсіанський напрям. Надалі поширення одержав монетаризм. У практиці уряду більшості держав використовують широкий набір стабілізаційних мір, як монетарних, так і кейнсіанського характеру.

Вплив держави на ринковий механізм здійснюється шляхом прямого і непрямого регулювання. Пряме регулювання припускає використання переважно адміністративних методів, а непряме - економічних.

Проявом прямого регулювання є насамперед законодавча діяльність держави, розширення державних замовлень, розвиток державного сектора в економіці. Непряме регулювання ринку здійснюється за допомогою методів кредитно-грошової і бюджетно-податкової політики.

ГРОШОВО-КРЕДИТНА (МОНЕТАРНА) ПОЛІТИКА

Монетарна політика означає контроль за грошовою масою в економіці. її ціль - підтримка стабільного розвитку економіки. Держава звичайно збільшує кількість грошей у період економічного спаду і стримує їх ріст при підйомі.

Провідником грошово-кредитної політики держави виступає центральний банк у взаємодії з комерційними банками (згадайте, які функції банки виконують у сучасній економіці). В економічній практиці використовуються наступні інструменти регулювання грошової маси: установлення дисконтної ставки відсотка, установлення норми обов'язкових резервів. Розглянемо різні варіанти грошово-кредитної політики.

Центральний банк видає кошти комерційним банкам, а останні - своїм клієнтам за певну плату, яка називається "відсоток за кредит". Наприклад, якщо фірма бере в банку 20 тис. гривень на рік під 50% річних, то повертати їй прийдеться ЗО тис. карбованців. Дисконтна ставка процента - норма відсотка, якою центральний банк дає кредити комерційним банкам. Підвищуючи або знижуючи дисконтну ставку, центральний банк робить кредит більш дорогим або дешевим.

Якщо кредити стають більш дорогими, то відповідно зменшується кількість бажаючих їх брати. Це призводить до зменшення грошей в обігу і допомагає знизити темпи інфляції, але підсилює спад виробництва, тому що фірми позбавляються можливості одержати кредит.

Знижуючи дисконтну ставку відсотка і роблячи кредит дешевим, держава збільшує число позичальників, стимулюючи їхню економічну активність, що сприяє підйому виробництва. Але збільшення грошової маси в обігу веде до посилення інфляції.

Таким чином, держава може впливати на всю економіку шляхом зміни дисконтної ставки відсотка, стимулюючи або обмежуючи виробництво і споживання.

За законом комерційні банки зобов'язані частину своїх засобів тримати у вигляді резервів у центральному банку, щоб здійснювати виплати клієнтам, які бажають одержати гроші зі своїх рахунків. Установлюючи норму обов'язкових резервів, центральний банк впливає на можливість банків надавати кредити, змінюючи тим самим загальну кількість грошей в обігу.

Збільшення норми обов'язкових резервів призводить до зменшення грошей у банків для