Економічна діяльність

План

1. Навіщо потрібна економічна діяльність

2. Ресурси - виробництво - розподіл - споживання 

3. Виміри економічної діяльності

4. Економіка виробника

5. Економіка споживача 

Яка роль економічної діяльності у вирішенні проблем життєзабезпечення людей, структура цієї діяльності? Як виміряти економічну діяльність? Яким чином виробники і споживачі беруть участь у вирішенні економічних проблем?

НАВІЩО ПОТРІБНА ЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

У широкому розумінні економіка - це сукупність методів створення умов для виживання і прогресу людства. Звідси можна сказати, що економічна діяльність - це всі види господарської діяльності людей, спрямовані для задоволення їхніх потреб і забезпечення матеріальних умов життя. При цьому вибирати способи задоволення потреб необхідно, зважаючи на обмеженість ресурсів. Суспільна наука економіка описує, як люди роблять цей вибір.

Економічна діяльність необхідна для того, щоб перетворювати ресурси в потрібні для людини економічні блага - товари і послуги, що задовольняють ту чи іншу потребу людини і наявні в розпорядженні суспільства в обмеженій кількості. Схематично процес перетворення об'єктів природи в предмети споживання можна представити так:

РЕСУРСИ - ВИРОБНИЦТВО - РОЗПОДІЛ - СПОЖИВАННЯ

Власне економічна діяльність включає виробництво і розподіл. Ці дві складові нерозривно зв'язані, тому що вироблені блага можуть дати корисний результат у тому випадку, коди вони дійшли до споживача.

Різноманітні відносини, що складаються в процесі виробництва і розподілу матеріальних благ" охоплюються поняттям "економічна сфера суспільства" (згадайте, які ще виділяють сфери суспільства, як вони пов'язані з економікою).

Успіх вирішення головної проблеми економіки - визначення найбільш ефективних способів використання обмежених ресурсів - багато в чому залежить від правил, принципів організації діяльності. Так, уже не одне сторіччя світом економіки керує один з основних принципів - принцип раціональності, що дозволяє вибрати рішення, засновані на прагненні одержати найбільші економічні результати з мінімально можливими витратами всіх необхідних для цього ресурсів.

(Порівняєте знайомі вам з історії форми ведення господарства: натуральне і товарне. Яке з них більш повно враховує принцип раціональності? Яке більш ефективне?)

Результати економічної діяльності залежать не тільки від загальних принципів її організації, але і від так званих економічних механізмів, тобто способів і форм з'єднання людьми своїх зусиль при вирішенні завдань життєзабезпечення. Такими найважливішими механізмами економіки є, наприклад, поділ праці і спеціалізація, торгівля (подумайте, як ці вже знайомі вам способи співробітництва людей впливають на зміст і результати економічної діяльності).

Суспільство одержує товари і послуги або роблячи їх самостійно, або за допомогою обміну вироблених продуктів на необхідні товари. Тому щоб підвищити рівень життя населення, необхідно знайти шляхи збільшення обсягу виробництва. Таких шляхів два: розширити обсяги використання економічних ресурсів чи збільшити ефективність їхнього використання. Показником або мірою того, наскільки ефективно використовуються доступні ресурси, є продуктивність (не плутайте з продуктивністю праці). Коли більше товарів кращої якості виробляється при тих же ресурсах, продуктивність зростає.

Продуктивність - це обсяг товарів і послуг, створюваних на одиницю витрат. Витратами можуть бути будь-які ресурси, задіяні в процесі виробництва: земля, паливо, витрати на устаткування тощо. На продуктивність прямо впливає якість трудових ресурсів (професійна підготовка, кваліфікацій працівників), використовувані технології й ефективність управлінських рішень.

ВИМІРИ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Для виміру економічної діяльності використовуються різні економічні величини і показники, що характеризують стан, властивості, якість економіки, її об'єктів, економічних процесів. Ці величини дозволяють дізнатися, як ідуть процеси виробництва, розподілу, споживання, які їх результати.

Економічні величини і показники можна розділити на об'ємні (характеризують кількість продукту) і якісні (характеризують відношення двох величин). Ви зустрічаєте дані про те, що Україна, наприклад, продає на світовому ринку 200 млн. тонн вугілля або що сьогодні 50% української міжнародної торгівлі припадає на країни з розвинутою ринковою економ і кою, Перед вами приклад об'ємних показників. Якщо ж економісти відзначають, що цього року спад виробництва складає 90% стосовно торішнього чи витрати на продукти харчування української сім'ї складають 50% сімейного бюджету, це приклади якісних показників.

Для оцінки рівня виробництва і розвитку економіки країни використовується ряд показників. У більшості країн обсяг річного виробництва національної економіки вимірюють черев показник валового національного продукту (ВНП). Цей показник використовується і в Україні.

ВНП визначається як сума ринкових цін усіх кінцевих продуктів (товарів і послуг). створених виробниками даної країни протягом року як усередині країни, так і за рубежем.

Чому мова йде тільки про кінцеві продукти? Щоб обсяг національного продукту був визначений правильно, необхідно всі продукти врахувати тільки один раз. Більшість товарів і послуг проходить безліч стадій виробничого процесу до того, як потрапити до кінцевого споживача. Наприклад, перш ніж книга потрапить до читачів у руки, вона повинна пройти кілька технологічних етапів від розробки змісту автором, виготовлення паперу, друкування до продажу.

У ВНП включаються продажі тільки кінцевих продуктів (у нашому випадку книги), крім продажів проміжних продуктів, тобто використовуваних при виготовленні кінцевого продукту (у нашому випадку папір, друкарські роботи, витрати видавництва). Це дозволяє виключити подвійний рахунок і завищену оцінку ВНП.

ВНП вважається вимірником економіки як цілого, тому що реально включає вартість усіх зроблених протягом року товарів і послуг. На основі ВНП розраховуються ще кілька показників: валовий внутрішній продукт, чистий національний продукт, національний дохід.

Зупинимося на подібному з ВНП і настільки ж часто використовуваному показнику - валовому внутрішньому продукті (ВВП). Це показник обсягу національного виробництва визначається як сума ринкових цін усіх кінцевих продуктів, зроблених за рік безпосередньо усередині країни і тільки національними виробниками.

Наприклад, продукція спільного українсько-шведського підприємства в Україні враховується у ВВП української економіки тільки в тій частині, що належить українській стороні. Продаж на внутрішньому українському ринку товарів закордонних фірм, розташованих на території України, теж не включається у ВВП нашої економіки.

Розділивши ВВП країни на кількість громадян, ми одержуємо показник, що називається ВВП надушу населення. За цим показником можна порівнювати ступінь економічного розвитку і рівень життя різних країн.

Отримана за допомогою різних вимірників економічна інформація є вихідним матеріалом для аналізу розвитку економіки країни, розробки економічних прогнозів.

Головними діючими особами економічної діяльності є виробники і споживачі. Розглянемо далі, як вони своїми діями забезпечують її мету і результативність.

ЕКОНОМІКА ВИРОБНИКА

Виробники - це люди, фірми, підприємства, тобто всі ті, хто виготовляє і продає нам товари і надає послуги. Те, що виробник одержує, продавши свою продукцію, називається його виторгом або валовим доходом. Те, що виробник витрачає на придбання виробничих ресурсів, утворює його витрати. Різниця між доходом і витратами складає прибуток.

Ціль виробника в ринковій економіці - одержати як можна більший прибуток. Для цього він прагне знизити витрати на виробництво, адже чим нижчі витрати, тим вищий прибуток. Зниженню витрат сприяють більш економічна комбінація ресурсів, упровадження нової техніки, економія сировини й енергії і багато чого іншого. Проблема обмеженості виробничих ресурсів змушує окремо узятого виробника, фірму, суспільство в цілому вирішувати проблеми, що, як і для кого робити.

Що виробляти? Виробники приймають рішення проте, як розподілити ресурси між виробництвом різних продуктів; які з необхідних суспільству і споживачам уданий момент часу благ виробити й у якій кількості; чи віддати пріоритети, наприклад, виробництву військової техніки або побутової.

Як виробляти? Виробництво обраного обсягу продукції можна здійснити по-різному. Обробити землю, зібрати врожай можна вручну, залучаючи значне число працівників, чи обійтися їх меншим числом, використовуючи сільськогосподарську техніку. Застосування нової техніки і технології може забезпечити більший обсяг продукції, що випускається, при використанні наявних ресурсів. Однак виробнику варто пам'ятати, що це вигідно лише в тому випадку, якщо дохід від використання нової техніки і технології перевищує витрати, пов'язані з їх упровадженням.

Для кого робити? Оскільки суспільство поєднує людей з різними доходами, різною купівельною спроможністю, виробникам доводиться вирішувати, на які верстви суспільства орієнтуватися при виробництві товарів і послуг, хто буде їхнім потенційним споживачем.

Виявляючи способи ефективного використання ресурсів, економічна наука виходить з раціональної поведінки суб'єктів економічної діяльності, тобто їхнього прагнення домогтися певного результату при найменших витратах.

Раціональна організація економічної діяльності вимагає від виробника рішення цілого ряду питань: як, маючи обмежені ресурси, домогтися цілей свого виробництва? Яким чином комбінувати виробничі ресурси, щоб витрати були мінімальні? Як збільшити обсяг продукції, що випускається, при наявних ресурсах?

Так, для вирішення останньої проблеми, як ми уже відзначали раніше, є два способи: розширити обсяг виробництва за рахунок кількісної зміни ресурсів (збільшення виробничих потужностей, кількості використовуваних природних ресурсів, числа зайнятих працівників) і за рахунок поліпшення якісних характеристик ресурсів, поліпшення їхньої продуктивності.

Більшість країн сьогодні, зіштовхуючись із проблемою виснаження сировини чи її подорожчання, наголошують на другому способі розширення границь виробничих можливостей. Це призводить до росту продуктивності праці. Нагадаємо, що цей економічний показник ефективності використання виробничих ресурсів характеризується кількістю продукції, виробленої за одиницю часу одним працівником.

Фактори, які визначають ріст продуктивності праці, одночасно можна розглядати як фактори збільшення обсягу продукції, що випускається.