Насамперед цей поділ праці або спеціалізація виробників на якому-небудь виді діяльності. При виконанні окремого продукту або дрібної операції робітник може стати віртуозом, і в результаті його продуктивність зростає.

Технічний прогрес як фактор припускає використання у виробництві нової, більш продуктивної техніки чи технології, дозволяє збільшувати обсяг виробництва за той же проміжок часу, як правило, при меншій кількості зайнятих.

І нарешті, рівень освіти і професійної підготовки працівників. Кваліфікована праця більш результативна не тільки тому, що здатна зробити більший обсяг продукції. Чим вищий рівень професійної майстерності працівників, тим вище якість продукції, що виготовляється, а виходить, вона міцніша, довговічніша, що дозволить заощаджувати ресурси, пов'язані з її виробництвом, і переключити їх на виготовлення інших економічних благ.

Учений Бруклінського інституту (США) Едвард Денісон зробив спробу кількісно співвіднести вплив різних факторів підвищення продуктивності праці на ріст обсягів виробництва. Відповідно до його оцінок, 28% приросту реального національного доходу в період з 1929 по 1982 рр. у США відбувалося за рахунок технічного прогресу, 19% - за рахунок витрат капіталу, 14% - за рахунок росту освітньої і професійної підготовки працівників.

У вирішенні ключової для суспільства проблеми ефективного використання обмежених ресурсів активно беруть участь не тільки виробники, але і споживачі. Розглянемо, якими правилами раціональної поведінки вони користуються.

ЕКОНОМІКА СПОЖИВАЧА

Економічна діяльність органічно пов'язана зі споживанням, що є її кінцевою метою.

Споживачі - це ті, хто купує і використовує товари, замовляє роботи і послуги для особистих побутових потреб, не пов'язаних з отриманням прибутку. Кожний з нас є споживачем, бажаючи яким-небудь способом задовольняти свої потреби. Споживачем виступає фірма, організація, у цілому держава.

Ціль споживача - мати максимальну корисність від споживання товарів і послуг. На шляху до цієї мети в споживача виникає маса обмежень: сімейний бюджет, ціни, асортимент пропонованих товарів і послуг. Тому споживач, як і виробник, відчуває на собі вплив обмежених можливостей. Перед ним теж стоїть проблема раціонального вибору.

Споживачу, зацікавленому в задоволенні своїх потреб з найменшими витратами обмежених засобів, доводиться задумуватися над наступними питаннями: на що, в першу чергу, витратити свої доходи? Як вибрати товар або послугу бажаної якості і відповідні його купівельним можливостям? Як скоротити фінансові втрати? Яким чином зберігати наявні доходи?

Раціональна поведінка споживача при виборі товару або послуги припускає, як правило, певну послідовність дій: усвідомлення необхідності покупки, пошук інформації про товар чи послугу, оцінка можливих варіантів покупки, прийняття рішення про покупку. Звернемося до конкретної ситуації. Припустимо, ви вирішуєте придбати автомобіль. З чого почати?

Постарайтеся одержати максимально повну інформацію про товар: де і за якою ціною його можна придбати, який асортимент цього виду товару, які умови гарантійного обслуговування тощо. У цьому вам допоможуть рекламні оголошення, знайомі власники машин, кваліфіковані фахівці магазинів. Виберіть спеціалізований магазин, де можна одержати дані про властивості товару: швидкість, економічність (витрата бензину), зручність керування, колір тощо. Аналіз усіх факторів допоможе зробити раціональний вибір.

Отже, вибір зроблено, але чи завжди ми можемо купити бажане? На жаль, часто ми наражаємось на такий обмежник наших можливостей, як рівень наших доходів.

Основними джерелами доходу споживача є заробітна плата, трансферти (соціальні виплати держави окремим громадянам у вигляді допомоги, пенсій, стипендій), дохід від підприємницької й іншої діяльності, дохід від власності (плата, отримана за оренду вашої квартири чи дачі, дохід від заощаджень).

У багатьох домашніх господарствах отриманий дохід розпадається на дві частини: одна призначається для покупки товарів і оплати послуг, необхідних для задоволення особистих потреб людей; інша частина доходу утворює їх заощадження. Цей розподіл не залежить від форм і джерел доходу, однак залежить від його розміру. Чим більший дохід одержує споживач, тим більшу суму грошей він здатний витратити на споживання. З ростом доходу росте і сума заощаджень. Ці залежності очевидні. Але економісти установили й інші залежності доходів і витрат: чим більший дохід сім'ї, тим менші витрати на харчування і більші на товари тривалого користування, а також більша питома вага заощаджень.

За часткою витрат сім'ї на харчування можна робити висновок про рівень добробуту громадян. У країна знаходиться за цим показником на останньому місці серед найбільших країн світу (більше 40% витрат на харчування).

Як зберегти і збільшити свої доходи? Це питання хвилює всіх споживачів, незалежно чи то сім'я, чи фірма.

Раціональному споживачу важливо не тільки вміло витрачати гроші, але і правильно розміщати свої заощадження. Розумні люди користуються ощадними рахунками в банку, одержуючи дохід від внеску, або купують цінні папери (акції, облігації), одержуючи дивіденди за них (відзначимо, що сказане справедливе в умовах економічної стабільності).

Ще один надійний спосіб розміщення заощаджень, особливо в ситуації економічної і фінансової нестабільності в країні, при високому рівні інфляції,- це придбання нерухомості (квартира, будинок, дача), ціни на яку ростуть швидше, ніж знецінюються гроші.

Формою розміщення заощаджень є також страхування життя, здоров'я, майна тощо. Заощадження, якщо вони правильно розміщені, дозволяють споживачу не тільки мати додатковий прибуток, але і здійснювати дорогі покупки; вони необхідні на випадок непрацездатності, оплати освіти і підвищення професійного рівня тощо (наведіть приклади заощаджень у домашньому господарстві, що підтверджують їх необхідність).

При виборі варіантів де заощаджувати, споживачу необхідно порівнювати усі варіанти з погляду надійності, відсотка на дохід, ліквідності (можливості легкого обертання заощаджень у готівку).