шляхом приватизації, тобто переходу в приватні руки, великих державних підприємств. Уряди пояснили ці заходи неефективністю, важким фінансовим становищем даних підприємств. Але, як правило, приватизація ніде не поширюється на залізниці, гідростанції, пошту, канали, портові спорудження, які мають велике значення для нормального функціонування економіки в цілому.
У колишньому СРСР, країнах Східної Європи, деяких країнах Азії державна власність у результаті соціальних революцій початку і середини XX ст. стала пануючою. Це численні заводи, фабрики, шахти, радгоспи, банки, засоби транспорту і зв'язку, основний житловий фонд тощо. Державною власністю була також земля. У Радянському Союзі в середині 80-их рр. XX ст. понад 90% усієї продукції вироблялося на державних підприємствах. З отриманням незалежності Україною почався процес роздержавлення і приватизації державних підприємств.
В економіці багатьох країн існує і кооперативна власність. У світі діє близько 1 млн. кооперативних організацій, які об'єднують 600 млн. осіб. Кожен член кооперативу має свою частку в його майні і може вийти з нього з поверненням цієї частки. Члени кооперативу безпосередньо беруть участь у його діяльності. Одним з видів кооперативних організацій є виробничий кооператив.
Виробничий кооператив - це самостійна організація, створена групою людей, що добровільно об'єдналися для спільного використання власного (чи орендованого) майна у своїй господарській діяльності. У кооперативах здійснюється самоврядування, тобто їхні члени самі спільно вирішують питання господарської діяльності, обирають органи оперативного управління.
У ряді країн існують також колективні ("народні") підприємства, що перейшли тим чи іншим способом у власність колективу. Трудовий колектив, будучи власником, бере участь в управлінні виробництвом.