Активність і свідомість особистості є її якості і як суб'єкта діяльності, і як суб'єкта життя. Діяльність особистості - це не тільки праця, необхідна для заробляння засобів існування. Це і її життєві починання, які вона не тільки реалізує сама, але, доводячи їхню важливість, "пробиває", відстоює, домагаючись визнання їхньої соціальної важливості.

МІКРОКОСМОС ЛЮДИНИ

Античні філософи називали внутрішній, духовний світ людини мікрокосмом, на відміну від "великого світу" - "космосу", що оточує і саму людину, і населену людством область всесвіту - Ойкумену. Мікрокосмом людини, з одного боку, індивідуальний, оскільки кожна людина неповторна завдяки унікальності своїх особистих якостей, здібностей, життєвого шляху, свого місця в суспільстві. Але, з іншого боку, у духовному світі людини не можуть не міститися моменти, що поєднують її з іншими людьми, загальні іноді для всього людства, іноді для етнічної чи вікової групи, іноді для соціальної групи чи колективу.

Що ж є найбільш істотним для духовного світу людини? Почнемо з духовних потреб. Це насамперед потреби в знаннях просвіт, про себе, про зміст і призначення свого життя. На задоволення цієї групи духовних потреб спрямована, по суті, уся пізнавальна діяльність людини. Пізнання - фундамент духовного життя особистості.

У процесі пізнання формується і така якість внутрішнього світу людини, як інтелект.

Що таке інтелекті Слово це латинського походження, означає "пізнання, розуміння, розум".

Інтелектуальний потенціал людини пов'язаний з тією культурою, на якій вона будує свою діяльність, якою опанувала і яка проникнула в її внутрішній світ. Відзначають також, що інтелект це здатність людини одержати нову інформацію на основі тієї, котра в неї була на тім чи іншому етапі процесу пізнання, шляхом роздумів, висновків, доказів.

У діяльності людини дуже важлива культура інтелектуальної праці, що дозволяє їй усвідомити свої власні пізнавальні можливості, дає уміння одержати необхідну інформацію, переробити, нею скористатися і передбачати наслідки своєї діяльності.

Але духовний світ людини не вичерпується знаннями. Важливе місце в ньому займають емоції - суб'єктивні переживання з приводу ситуацій і явищ дійсності. Людина, одержавши ту чи іншу інформацію, переживає через свої почуття: горе чи радощі, любов чи ненависть, страх чи безстрашність. Емоції ніби забарвлюють набуті знання чи інформацію в той чи інший "колір", виражають ставлення людини до них. Духовний світ людини не може існувати без емоцій, людина не є роботом, який переробляє інформацію, а особистістю, не тільки здатною володіти спокійними почуттями, але в якій можуть вирувати пристрасті - почуття виняткової сили, стійкості, тривалості, що виражаються в спрямованості помислів і сил на реалізацію певної мети. Пристрасті ведуть особистість іноді на найбільші подвиги в ім'я щастя людей, а іноді і на злочини. Людина повинна вміти керувати своїми почуттями.

У житті людини особливу роль відіграють орієнтири її діяльності, своєрідні духовні "маяки". Ці "маяки" не є продуктом діяльності лише тієї людини, яка "носить" їх у собі; як правило, вони вироблені багатовіковим досвідом людства і передаються від покоління до покоління, від батьків до дітей, від учителів до учнів. Якщо грунтовніше їх називають цінностями життя і культури.

Цінності - це те, що дороге людям, що робить життя людини більш осмисленим, дозволяє розбиратися в явищах навколишнього світу, орієнтуватися в ньому. Справді, хіба не є для кожної людини цінністю розуміння, що таке добро і зло, прекрасне і потворне, віра і безвір'я? Хіба не є цінністю для кожної людини приналежність до свого народу, його культури, любов до Батьківщини і повага до інших народів? Безумовною цінністю для особистості є оволодіння досягненнями загальнолюдського, цивілізаційного розвитку, професійними знаннями, що дозволяють людині зайняти своє місце в сформованій системі поділу праці. Тому можна погодитися з філософами, які вважають, що цінність - це життєва орієнтація, це індивідуальний вибір. Цінність виростає з ідеалів особистості.

Сукупність ряду кращих, так би мовити, благородних, особистісних якостей індивіда характеризується поняттям інтелігентність (у перекладі з лат. - розуміючий, мислячий). До числа ознак інтелігентності можна віднести: наслідування велінням совісті і загострене почуття соціальної справедливості; прилучення до багатств світової і національної культури та засвоєння загальнолюдських цінностей; особиста порядність і тактовність, що виключає прояви нетерпимості і ворожнечі в національних взаєминах, брутальності в міжособистісних відносинах; терпимість до інакомислення, що сполучається з умінням відстоювати свою точку зору; здатність до жалю.

Характеристика духовної культури людини не може бути повною, якщо в ній не зачіпається її моральна сторона. Добре, коли людина прагне до знань, підвищує рівень розвитку свого інтелекту. Однак важливо знати і те, на що спрямовані ці знання, якою мірою пов'язані вони з гуманістичними цілями: одному знання потрібні, щоб створити засіб лікування нині ще невиліковної хвороби, іншому - щоб винайти хитромудрі пристрої для пограбування банку.

Світоглядна ідея цінності рядової людини, її життя змушує сьогодні в культурі, яка традиційно розуміється як сукупність цінностей, виділити цінності моральні як найважливіші, зумовлюючі в сучасній ситуації саму можливість її існування на Землі.