Духовна культура

План

1. Традиції і новаторство в культурі

2. Культури в культурі

3. Діалог культур

4. Проблеми сучасної вітчизняної культури

Як накопичуються культурні цінності? Творці культури: хто вони? Що читають, слухають і дивляться широкі маси? Чи потрібна суспільству елітарна культура? Як зберегти вітчизняні культурні цінності?

Ви вже знаєте, що культура в широкому розумінні це все цінне, створене суспільством. Ллє не тільки суспільство творить духовну культуру. Вона, у свою чергу, також виливає на всі сфери громадського життя, на кожного з нас. І не буде перебільшенням, якщо сказати, що духовна культура є мірою людського в людині.

ТРАДИЦІЇ І НОВАТОРСТВО В КУЛЬТУРІ

Розглядаючи культуру певного суспільства на конкретному історичному етапі, прийнято насамперед характеризувати існуючу в ньому систему основних моральних, естетичних, духовних, політичних, наукових цінностей (тобто менталітет даного суспільства), які втілені в науці, релігії, моральності, мистецтві, політиці тощо. В історії формування культур є ряд особливостей. Нагромадження культурних цінностей йде за двома напрямами - по вертикалі і горизонталі.

Перший напрям пов'язаний з передачею культурних цінностей від одного покоління до іншого, тобто з наступністю в культурі. Наступність як закономірність розвитку, наприклад, науки можна проілюструвати відомими фактами: виявлення В. Рентгеном невидимих променів привело Л. Пуанкаре до гіпотези про зв'язок між цими променями і явищем флюоресценції; А. Беккерель, перевіряючи дану гіпотезу, випадково зафіксував невідоме раніше мимовільне випромінювання урану, що, у свою чергу, призвело подружжя Кюрі до відкриття радію і явища радіоактивності в ряді інших елементів.

Виходячи з цієї закономірності, можна сміло стверджувати, що без евклідової геометрії не було би геометрії Лобачевського, а без відкриттів Ньютона : теорії відносності Ейнштейна.

Найбільш стійка сторона культури культурні традиції, елементи соціальної і культурної спадщини. Що зберігаються протягом тривалого часу, протягом життя багатьох поколінь.

Традиційними можуть бути цінності, ідеї, звичаї, обряди тощо (спробуйте самі навести приклади).

Багато традицій, звичних для нас, прийшли з різних епох і цивілізацій. Так, звичай відзначати весняне свято Масниці знайоме ще з часу древніх слов'ян, а правило етикету пропускати жінку вперед дійшло до нас з періоду матріархату. Творцями традицій були люди, що жили в різні епохи, представники різних соціальних груп і класів, тому традиції іноді настільки суперечливі. Кожна культура здійснює добір тих чи інших традицій і в цьому розумінні вибирає не тільки майбутнє, але і минуле.

Друга лінія нагромадження культурних цінностей (по горизонталі) найбільше чітко виявляється в художній творчості. Вона виражається в тому, що, на відміну під науки, успадковуються як цінності не окремі компоненти, актуальні ідеї, частини теорії, а цілісний художній твір. Творчість Шекспіра так само не може замінити творінь Данте, як твори Данте - творів великих трагічних поетів стародавніх часів. Однак художній твір, створений у XIX ст.. Читачами XX ст. сприймається зовсім інакше. Це відбувається тому, що змінилися суспільство, спосіб життя і менталітет людей, змінилася культура. Людство, здобуваючи новий досвід, інакше сприймає спадщину минулого, відкриваючи в ньому те, що не побачили сучасники.

З'явилися нові творці. Своїми творами здійснивши вплив на свідомість людей, що жили в XX ст. У такому одночасному існуванні і взаємодії сьогодні творів, створених у різні епохи, народжується культура сучасної цивілізації.

Але проблема особливостей формування культури того чи іншого суспільства не зводиться тільки до успадкування деяких (далеко не усіх) елементів старого. Людина за натурою творець. Ми творимо навіть тоді, коли сприймаємо створене іншими.

Але цим проблема формування культури, звичайно ж, не вичерпується. Кожна епоха породжує своїх творців, Своїх новаторів, які роблять видатні наукові відкриття створюють оригінальні, іноді геніальні твори мистецтва.

Правда, буває і так, що ці твори не знаходять визнання в сучасників. Але якщо несправжні духовні цінності, то час їх приходить і наступні покоління відплачують їм належне.

КУЛЬТУРИ В КУЛЬТУРІ

Ви вже знаєте, що культура різноманітна не тільки за змістом, але і за своїми формами, різновидами. В другій половині XX ст. особлива увага була приділена проблемам масової й елітарної культур.

Масова культура сформувалася одночасно із суспільством масового виробництва і споживання. Радіо, телебачення, сучасні засоби зв'язку, а потім відео і комп'ютерна техніка сприяли її поширений). У сучасній соціології масова культура розглядається як комерційна, оскільки твори мистецтва, науки, релігії тощо виступають у ній як предмети споживання, здатні при продажу приносити прибуток, якщо вони враховують смаки і запити масового глядача, читача, аматора музики.

Як і в будь-якому іншому виді комерції, невід'ємною частиною масової культури є реклама. Деякі видавництва, кінокомпанії витрачають до 15-20% прибутку на рекламування своєї продукції і на вивчення смаків її споживачів. Відповідно до запитів глядачів комерційний кінематограф пропонує набір фільмів жахів, мелодрам, бойовиків, секс-фільмів тощо. З огляду на потреби молоді в самоствердженні, її прагнення до лідерства, у кіно і літературі з'явився відповідний герой деякий супермен типу знаменитих Джеймса Бонда, Рембо, Індіани Джонса, наділений такими якостями, як сміливість, рішучість, воля, спритність, своєрідно зрозумілим почуттям справедливості тощо. Вони завжди здобувають перемогу. Такими героями буяє сьогодні і наш кінематограф.

Зачинателями масової культури були бізнесмени Голівуда (США). Вони розробили цілу систему виробництва подібних фільмів, які сьогодні заполонили екрани кінотеатрів світу. Не випадково зараз усе частіше говорять про художню експансію американського кінематографа в Європі, Азії і Латинській Америці. Подібній комерціалізації піддалися також друкарство, преса, живопис, музика, фотографія.

Кілька слів про вплив масової культури на психіку людини. Слідом за австрійським психологом 3. Фрейдом більшість дослідників вважають, що при споживанні масової культури діє механізм навіювання і зараження. Людина ніби перестає бути самою собою, а стає частиною маси, зливаючись з нею. Вона заражається колективним настроєм і тоді, коли слухає рок-музику чи дивиться фільм у великому залі, і тоді, коли сидить вдома біля телевізора. При цьому люди часто створюють собі кумирів з кінозірок, ведучих телепрограм, модних модельєрів, популярних письменників, чому великою, мірою сприяє створювана навколо них реклама.

В американського письменника Ела Моргана є роман "Велика людина". Перед його героєм, скромним репортером, раптово відкривається блискуча перспектива здобути популярність. В автомобільній катастрофі гине відомий актор Герб Фуллер, і репортеру пропонують зробити спеціальну передачу про нього. Він зустрічається з людьми, що близько знали кіноактора, кумира багатьох американців. Але... після кожної зустрічі виявляється усе більш дивовижна невідповідність між міфічним і дійсним Фуллером. Велика людина насправді виявилася п'яницею, розпусником, циніком, егоїстом і нікчемою. "Ми творили Фуллера з рваних ганчірок",- відверто сказав могутній президент телемережі.

Чи не так створюються і сьогодні іміджі багатьох зірок української естради, бізнесменів і політиків?

Масову культуру називають по-різному: розважальним мистецтвом, мистецтвом "антивтоми", кічем (від німецького жаргонізму "халтура"), нанівкультурою. У 80-х рр. XXст. термін "масова культура" стали вживати рідше, оскільки він скомпрометований тим, що використовувався винятково в негативному розумінні. У наші дні його замінило поняття популярна культура, чи поп культура. Характеризуючи її, американський філолог М. Белл підкреслює: "Ця культура демократична. Вона адресована вам, людям без відмінностей класів, націй, без огляду на бідність і багатство. Крім того, завдяки сучасним засобам масової комунікації людям стали доступні багато творів мистецтва, що мають високу художню цінність".

Масовій культурі чи поп-культурі часто протиставляють елітарну, складну за змістом і важку для непідготовленого сприйняття культури. До неї звичайно відносять фільми Фелліні, Тарновського, книги Кафки, Белла, Базена, Воннегута, картини Пікассо, музику Дюваля, Шнітке. Твори, створювані в рамках цієї культури, розраховані на вузьке коло людей, які тонко розбираються в мистецтві і служать предметом жвавих суперечок серед мистецтвознавців і критиків. Ллє масовий глядач, слухач може не звернути на них ніякої уваги чи не зрозуміти.

Комерційна вигоди не є мстою для творців елітарних творів мистецтва, які прагнуть до новаторства, повного самовираження і художнього утілення своїх ідей. При цьому можлива поява унікальних творів мистецтва, які іноді (як трапилося, наприклад, з фільмами Ф. Копполи і Б. Бертолуччі, з картинами С. Далі і М. Шемякина) приносять їхнім творцям не тільки визнання, але і чималий дохід, стаючи дуже популярними.

Поп-культура й елітарна культура не ворожі одна одній. Досягнення, художні прийоми, ідеї елітарного мистецтва через якийсь час перестають бути новаторськими і переймаються масовою культурою, підвищуючи її рівень. У той же час поп-культура, що приносить прибуток, дає можливість кінокомпаніям, видавництвам, будинкам моделей надавати підтримку творцям елітарного мистецтва.

Деякі дослідники вважають, що межі між "високою" (елітарною) і «низькою» (масовою) культура ми дуже рухливі і багато в чому умовні. Є і такі, хто намагається поставити популярну культуру, що відповідає естетичним запитам і смакам переважаючої більшості, вище елітарної. А як вважаєте ви?

Дуже специфічною галуззю культури кінця XX і XXI ст. є культура народна. Вона розгортається в просторі між класичною фольклорною традицією, з якої виростає, і вищезгаданою масовою культурою. Цим, власне,