Не меншою проблемою є і споживачі культурної продукції (у тому числі і ми з вами). Сам спосіб життя в сучасному індустріальному суспільстві (який погіршується в Україні частими економічними і політичними безладдями) формує особливий тип людини. По-перше, вищою цінністю значна частина наших сучасників (як показують опитування) вважає матеріальне благополуччя. І за останнє десятиліття дуже багато людей залишили гуманітарну сферу діяльності, оскільки вона не приносила відповідних доходів. По-друге, багато людей втягнуто в надзвичайно інтенсивну трудову діяльність, що супроводжується великою концентрацією зусиль, і, разом з тим, одноманітну діяльність з вузькою спеціалізацією в сфері виробництва і послуг. Подібний ритм життя разом з вільним часом, що скоротився, дуже обмежує розумові обрії і можливість доступу до серйозної культурної інформації, оскільки культурна продукція сприймається тільки як варіант відпочинку і розслаблення. Більш того, людина поступово позбавляється здатності серйозно аналізувати яку-небудь інформацію, передоручаючи це ЗМІ, що надзвичайно полегшує маніпулювання її свідомістю. Потрете, перед поглядом споживача відкривається величезна кількість галузей культури, варіантів культурної продукції і постійно з'являються все нові. "Гарним тоном" вважається прагнення прилучитися до максимально більшої їхньої кількості (звичайно, у міру матеріальних і інтелектуальних можливостей), що створює ілюзію пізнання життя у всій її повноті. Наявність подібного широкого вибору, звичайно, розширює кругозір і робить людину більш вимогливою. Але, разом з тим, неможливість "осягти неосяжне" змушує її ковзати верхівками, а смаки робить усе більш рухливими і нестійкими.

В усіх сферах діяльності людина оточується усе більшою кількістю складних речей (машини, комп'ютери, факси, домашня техніка тощо). Причому у сучасному способі життя вона взаємодіє з ними набагато частіше і більше, ніж з людьми. Ці, далеко не єдині, проблеми свідомості сучасної людини пояснюють усе частіші заклики інтелектуальної еліти, суспільства до гуманізації сучасної культури.

Особливою проблемою є сильні культурні виливи ззовні, що відбуваються на тлі серйозних змін і навіть повного зникнення багатьох традиційних галузей вітчизняної культури. Особливо відчутне проникнення в Україну американської культури (що, як ми вже говорили, відбувається і в усьому іншому світі). І справа тут не втому, духовна вона чи бездуховна, просто вона інша.

Багато європейських країн приймають закони, що утруднюють проникнення американської культури і захищають культуру національну. Особливо цим прославилася Франція, де ще в 1982 р. міністром культури була складена програма боротьби з тим, що він назвав "американським культурним імперіалізмом". Видно, це дуже актуально і для нас. Справа не в тому, щоб діалог різних культур припинився, але втому, щоб він сприяв взаємозбагаченню, а не руйнуванню однієї культури іншою.

Ми розповіли далеко не про всі проблеми, пов'язані з розвитком нашої культури за останнє десятиліття, але вони дають уявлення про характер тих труднощів, з якими вона стикається. Подолання цих труднощів багато в чому буде залежати від того, наскільки серйозно суспільство і держава будуть турбуватися плануванням і проведенням продуманої культурної політики.

Культурна політика полягає не в підпорядкуванні національної культури державі, але в її підтримці, причому аж ніяк не тільки фінансової, але й інтелектуальної. Серед цих мір - розробка нових освітніх програм, що сприяють гуманізації освіти, де оптимально сполучалися б загально-гуманітарні і національні цінності, закон про охорону мови (прийнятий, зокрема, у Франції), програми, що сприяють збереженню і вивченню традиційних видів мистецтв тощо.

Державу повинна турбувати проблема збереження національної картини світу (національного світогляду), що об'єднує масу індивідуальностей у націю і безліч субкультур у національну культуру.

Перефразуючи відомі слова Наполеона, можна сказати, що ті, хто не хочуть піклуватися про свою культуру, будуть піклуватися про чужу.