Звернемося до конкретного прикладу. Простежимо, як мінялися знання і уявлення людей про устрій Всесвіту. Уже древні люди, спостерігаючи за небесними явищами, побачили, що, крім Місяця і Сонця, є ще п'ять світил, що постійно переміщаються небом. їх назвали планетами. Астрономічні спостереження дозволили визначити тривалість року, скласти перші календарі. При цьому панувало уявлення про те, що Земля - нерухоме плоске тіло, навколо якого обертаються Сонце, Місяць і планети. В II ст. до н.е. давньогрецький астроном Птоломей висунув свою "систему світу": куляста Земля - нерухомий центр Всесвіт. Ці погляди протрималися майже півтори тисячі років. І справа не тільки в тому, що ці уявлення узгоджувалися з релігійною картиною світу. Вони містили в собі певні елементи істинних знань, зокрема, що стосуються траєкторій планет. Це дозволяло заздалегідь обчислювати рух планет, що було необхідно для орієнтування під час подорожей і для календаря.

У XVI ст. польський учений М. Коперник на основі спостережень і складних математичних розрахунків переконливо показав, що Земля лише одна з планет і всі планети обертаються навколо Сонця. При цьому, однак, Коперник вважав зірки нерухомими, а орбіти руху планет круговими. Драматична була доля цього справді новаторського вчення. Захист і пропаганда його суворо каралися католицькою церквою. Через три чверті століття німецький учений І. Кеплер довів, що орбіти планет є еліпсами, він же вивів закони руху планет. Італійський учений Г. Галілей своїми спостереженнями підтвердив правильність вчення Коперника.

Нова сторінка в дослідженні Всесвіту була відкрита наприкінці XVII ст. англійським ученим І. Ньютоном. Саме йому, що відкрив закон всесвітнього тяжіння, вдалося з'ясувати істинну причину руху планет. (Кеплер помилково порівнював Сонце з гігантським магнітом і думав, що планети рухаються по орбітах під впливом магнетичної дії Сонця.)

У процесі нагромадження знань було встановлено, що галактики віддаляються одна від одної. Сьогодні вчені, використовуючи новітні методи дослідження, намагаються з'ясувати, чому почалося розширення Всесвіту, що було до цього, як утворилися галактики. Таким чином, одержуючи відповіді на одні питань, допитливий розум людини ставить нові проблеми і шукає способи їхнього вирішення.

"ЯК МАЛО ПРОЙДЕНО ШЛЯХІВ, ЯК БАГАТО ЗРОБЛЕНО ПОМИЛОК..."

Якщо ми володіємо могутнім і ефективним інструментом пізнання -мозком, знаємо, що таке істина, прагнемо до істинних знань, то чому така велика кількість помилок людства в цілому і кожного з нас окремо? (тут ми відкидаємо випадки завчасної неправди, свідомого підтасування фактів).

Почасти причини цього криються в деяких особливостях пізнавальної діяльності людини. Про ці особливості, що відводять зі шляху істинного знання, писав ще в XVI ст. англійський філософ Ф. Бекон. Він назвав їх ідолами. Ось, зокрема, як він характеризував ідолів роду, тобто джерела помилок, що кореняться в самій людській природі: "Розум людини уподібнюється нерівному дзеркалу, яке, домішуючи до природи речей свою природу, відбиває речі у викривленому і спотвореному вигляді". Напевно, залишати на частку людей лише "викривлення" і "спотворювання" пізнаваного світу несправедливо. Але те, що людина не може залишатися лише стороннім спостерігачем у процесі пізнання, визнається сьогодні, як ми уже відзначали, багатьма дослідниками. З часів Ф. Бекона перелік таких ідолів свідомості, що перешкоджають віднайденою істинного знання, істотно поповнився.

Добре відомо, наскільки ми залежні від загальноприйнятих думок, навіть якщо вони розходяться з достовірними фактами і науково обґрунтованими висновками. Деякі з цих думок складаються стихійно, інші нав'язуються пропагандою або рекламою. Приміром, довгий час багато хто був переконаний, що вгодованість, "огрядність" — ознака здоров'я. Такий погляд зберігався всупереч запевнянням медиків у зворотному. Окремі з таких ідей можна вважати сучасними міфами. Детальніше про них буде розказано нижче.

Людям також властиво встановлювати зв'язки там, де їх насправді немає. Так, чимало тих, хто вважає, що землетруси, як би далеко вони не відбувалися, неодмінно викликають погіршення самопочуття людей. Ми занадто довіряємо першому враженню, нерідко перебільшуємо число тих, хто розділяє наші погляди.

Але головне, що перешкоджає встановленню істини, - це, говорячи мовою науки, відсутність повної і точної інформації про цікавлячий нас предмет, а також необхідних засобів її обробки. Звичайно, навряд чи можна мати вичерпні відомості, особливо про складний об'єкт пізнання. Саме тому ми говоримо, що наше знання утворює відносні істини. Але і те, що уже вірогідно відомо, далеко не завжди враховується кожним з нас: щось здається несуттєвим, щось ми відкидаємо як суперечне сформованим поглядам. Психологи вважають, що це викликане прагненням заощаджувати пізнавальну енергію. З лавиноподібним ростом інформації ми неминуче стаємо пізнавальними "скнарами". Але подібний психологічний захист веде до того, що ми будуємо свої умовиводи на неповних, нерідко і на недостовірних даних, а виходить, вони, швидше за все, будуть помилковими. Приміром, купуючи який-небудь продукт, ми, в першу чергу, звертаємо увагу на яскраву картинку на упакуванні і вважаємо, що зображене на ній відповідає вмісту. При цьому рідко звертаємося до поміщеного на тім же упакуванні тексту, що, як правило, містить більш корисну і точну інформацію про склад продукту, його харчову цінність, фірму-виготовлювача. У результаті покупка далеко не завжди виправдовує наші чекання.