Власне, «бібліотека помилування» не була справжньою бібліотекою, оскільки зберігала тексти в електронному форматі та робила їх доступними через термінал. Цифровий код робив можливою надмірну місткість бібліотеки: «У 2014 р. архів вміщував 143 мільйони текстів» [4, с. 354]. «Бібліотека помилування» не лише підтримувалась електронними технологіями, а й повністю на них базувалася. Місцем бібліотеки є цифровий простір. Тобто, йдеться не про читання творів, а про їхній пошук. «Ця бібліотека - це не простір спокою, читання й рефлексії, а місце пошуку текстів. Вона позбавлена пам'яті. Її фізичний простір немає значення. В її величезних залах знаходяться не систематизовані тексти, а комп' ютерні термінали для входження у кібернетичний простір, віртуальну бібліотеку. Матеріальні оригінали текстів - це лише набридливий баласт. Вони накопичуються у підземних архівах, складах і споруджених за необхідністю тимчасових сховищах», - аналізує Ґ. Штокер [7, с. 276]. Так сучасна людина приречена на постійний пошук, що обґрунтовує особливо актуальну сьогодні проблему вибору.

Порядок для цієї бібліотеки перестає бути категорією. У ній не діє принцип селекції ані за формальними ознаками, ані за якістю. «Бібліотека помилування» не підкоряється законам літературного підприємництва, ринкового суспільства та літературної критики. Вона більше не виступає у функції пам'яті, бо зберігає все з єдиною метою - бути якомога повнішою. Наростаюча кількість літератури електронно фіксується, але не може бути науково опрацьована й систематизована. Та перш, ніж доходить до того, що ідеальна бібліотека відповідатиме універсуму, повне знання урівноважиться незнанням, примноження текстів регулює бібліотечний міф. Згідно цього міфу, бібліотека, що постійно зростає, водночас є мрією й катастрофою.

«Бібліотека помилування» сприймається як свого роду рай чи утопія. Але кожна утопія є ілюзією. Навіть віртуальна бібліотека не змогла витримати нестримного потоку книг. Хаос і випадковість, на яких вона ґрунтувалася, став початком її кінця.

Роман закінчується руйнуванням бібліотеки. Замість результатів пошуку на екрані з' являється значок у вигляді полум'я: бібліотека потерпає від свого роду віртуальної пожежі. Автор не випадково створив образ цифрової бібліотеки та показав її занепад. У такий спосіб він наголошує на тому, що сучасний світ навіть завдяки високим технологіям далеко не такий досконалий і якщо нічого не змінити, то світ чекає така ж доля, як бібліотеку. Але залишається надія на відродження. За Гераклітом, вогонь - це початок всіх речей: «...якби він міг повернути хід еволюції до моменту - Гераклітового моменту, - коли закінчаться заміна та смерть [4, с. 89].

Отже, бібліотеку за Т. Лєром можна розглядати як символ для світу як життєвого простору людини та перевантаженого інформацією мозку. Засоби масової комунікації, телебачення, комп' ютер поширюють у людському світі хаос, руйнівну силу якого можна простежити на долі електронної бібліотеки, описаної у романі. Здавалося б, засоби, які повинні сприяти комфорту та розвитку людини, підносять її до вершини Олімпу та надають божественної сили. Проте їх дія є абсолютно зворотною. Телебачення та комп'ютер призводять до занепаду людських душ, адже сіють страх та демонструють жах реальності. Вони позбавляють людину необхідності мислити, а значить згодом і елементарної здатності думати. Телебачення та комп'ютер стають добровільним наркотиком для сучасних людей. Навіть книга, яка споконвіків була носієм мудрості предків та спонукала людський мозок до аналізу та роздумів, стає шедевром лише після її екранізації. У світі технологій люди самі ризикують стати машинними механізмами. Тому вибір Т. Лєра створити в романі «Цвайвассер, або бібліотека помилування» саме електронну бібліотеку та показати її крах не є випадковим. Автор таким чином демонструє людству, що те, що люди вважають ідеальною технологією, теж піддається руйнації. Т. Лєр ілюструє шлях людства до власного краху, якщо воно продовжуватиме існувати у тіні машин. Електронна бібліотека Т. Лєра зазнає падіння через те, що за відсутності селекції творів, які до неї потрапляють, перетворюється на сміттєзвалище. Це ж явище спостерігаємо на даний час у світовій мережі інтернет. На таке сміттєзвалище може перетворитись людський мозок, символом якого у даному творі виступає ця ж «бібліотека помилування». Отже, у такий складний філософський спосіб, оприлюднюючи закономірності фукціонування світу, Т. Лєр застерігає сучасну людину від наслідків «тіньового існування».ЛІТЕРАТУРА

Бегун Б. Последний мир К. Рансмайра : избавление от текста или неизбывность текста? / Б. Бегун // Вікно в світ. Зарубіжна література : наукові дослідження, історія, методика викладання. - Житомир, 1998. - № 2. - С. 141-160.

Кун М. А. Легенди і міфи Стародавньої Греції / М. А. Кун. - Київ : Мистецтво, 1999. - С. 20-21.

Надольний І. Ф. Філософія : Навчальний посібник : [підруч. для студ. вищ. навч. закл.] / І. Ф. Надольний, В. П. Андрущенко, І. В. Бойченко. - Київ