інформації стають загальнодоступні тематичні зібрання публікацій. Зокрема, у проекті універсальної спрямованості «Наука - суспільству», який сприяє популяризації досягнень академічної науки, представлено звіти НАН України, суспільно значущі (проблемні, прогностичні, аналітичні) версії публікацій вітчизняних та закордонних учених. Тут представлено повні тексти національних доповідей «Новий курс: реформи в України. 2010-2015» (К., 2009), «Соціально-економічний стан України: наслідки для народу і держави» (К., 2009). Крім того, на розділі сайту НБУВ «Публікації Інституту архівознавства» для користувачів є по- внотекстові версії таких значущих для академії видань як «Національна академія наук України. 1918-2008: до 90-річчя заснування» (К., 2008; укр., рос.), «Історія Національної академії наук України. 1946-1950:
Документи і матеріали» (К., 2008; у 2-х частинах), «Історія Національної академії наук України. 1941-1945: Документи і матеріали» (К., 2007; у 2-х частинах) та інші видання.
При цьому безпосередньо на порталі президії НАН України (www.nas.gov.ua) у концентрованому вигляді такого типу ресурси не представлено. Лише на першій сторінці порталу в розділі «Звіти» представлено тексти коротких річних звітів про діяльність НАН України (1999-2009). Посилання на деякі важливі публікації дає підрозділ «Новини» розділу «Наукові публікації і видавнича діяльність НАН України». У ньому повнотекстово представлено другий випуск збірника статей «Наука України у світовому інформаційному просторі», актуальну для теми нашого дослідження статтю ученого секретаря Науково- видавничої ради (НВР) НАН України Г. І. Радченко «Періодика майбутнього - паперова чи електронна?» (Наука і наукознавство, 2010, № 2), публікації голови НВР Я. С. Яцківа. Ці публікації у поєднанні з інформацією звітів НВР (1999-2009), добре структурованими та організованими каталогами книжкових та періодичних видань дають уявлення про динаміку й структуру друкованої продукції НАН України. Проте на часі створення комплексного повнотекстового ресурсу видавничої продукції НАН України, можливо, на початку - за рахунок гіпертекстових посилань на ресурси сайтів академічних інститутів і видавництв, а з часом - єдиного, де були б представлені на спільній платформі в електронному вигляді як сучасні видання (монографічні, довідкові, енциклопедичні, періодичні тощо), так і архівні колекції. Адже досі залишаються доступними здебільшого лише в паперовому вигляді цикли наукових публікацій та монографічних досліджень видатних учених України, яким присуджуються академічні премії, видання в межах спеціальних проектів «Наукова книга», «Наукові переклади», «Наука для всіх».
Необхідно зазначити, що електронні версії журналів, періодичних збірників, матеріалів конференцій, а інколи й монографічних видань доступні на сайтах установ НАН України. У 2008 р. вибірковий аналіз наповнення сайтів (перевагу було віддано установам соціогуманітарного спрямування) продемонстрував найбільше представлення електронних версій статей з періодичних збірників, досить вибірково були представлені авторські та колективні монографії. При цьому динаміка представлення інформації на сайті індивідуальна для кожної установи, зокрема, на сайті Інституту історії НАН України у квітні 2009 р. було представлено понад 10 тис. бібліографічних позицій та 3700 повних текстів статей, розділів монографій, збірників, окремих книг; на червень 2010 р. - це вже майже 24 тис. бібліографічних позицій та 7700 повних текстів.
Проведене у 2010 р. дослідження інформаційно-бібліотечних складових сайтів науково-дослідних установ (НДУ) НАН України показало, що лише на 16 сайтах НДУ є посилання на повні тексти окремих видань, представлених у бібліографічних переліках [8, с. 4], на сайтах НДУ можна знайти інформацію про понад 100 періодичних видань, які представлені, здебільшого, як архіви номерів з посиланням на зміст і двомовні анотації; на повні тексти статей своїх журналів частково посилаються лише 22 установи [там само, с. 5].
Отже, установами НАН України накопичений достатній досвід як створення окремих ресурсів, так і розвитку цілих проектів представлення власних видань в електронній формі. Представлення періодичних наукових видань як ресурсу відкритого доступу реалізується в межах загальнодержавного депозитарію «Наукова періодика України». Електронні версії авторефератів дисертацій, захищених в Україні після 1997 р., представлені у фонді електронних видань НБУВ.
Перспективою розвитку такого типу ресурсів вважаємо створення комплексного ресурсу повнотекстових версій сучасної академічної видавничої продукції в поєднанні з оцифрованими копіями найбільш значущих видань і документів (архівних матеріалів, офіційних документів) попередніх років. Реалізацію даної ідеї можна представити як окремий проект загальнонаціонального значення. Цьому сприятимуть реалізація заходів ряду державних програм. Так, Державна цільова програма популяризації вітчизняної книговидавничої продукції на 2009-2012 рр., схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 772-р (дія якої триває до 2015 р.), передбачає наповнення українського сегмента Інтернет новими інформаційними ресурсами стосовно вітчизняного книговидання, використання сучасних інформаційних технологій для поширення інформації про видавничу продукцію країни та інші стратегії і проекти. Наукові видання не виокремлюються в межах даної програми як пріоритетні (головну увагу приділено освітньо-просвітницькій, художній та дитячій літературі), проте передбачено проведення цілого ряду досліджень і заходів, що сприятимуть сфері наукового книговидання, зокрема розвиток інтернет-проектів з популяризації книжкової продукції.
Концепція Державної цільової національно-культурної програми створення єдиної інформаційної бібліотечної системи «Бібліотека- ХХІ», схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 р. № 1579-р, виконуватиметься протягом п'яти років, починаючи з 2011 р., як складова Національної програми інформатизації. Програмою «Бібліотека-ХХІ» передбачається: удосконалення нормативно- правової бази з питань статусу електронних інформаційних ресурсів, розміщених в Інтернеті, статусу електронних видань, що не мають друкованих аналогів (це, безсумнівно, стосується й наукових видань такого типу); створення загальнодержавних тематичних колекцій документів шляхом переведення в електронну
