- відкриті електронні тематичні та/чи інституційні репозита- рії та журнали відкритого доступу. Відкритий доступ працює за принципами: доступності наукової інформації через публічний Інтернет (користувач має можливість читати, завантажувати, копіювати, розповсюджувати, друкувати, шукати повні тексти статей чи через посилання зв'язуватися з ними, використовувати їх з будь-якою іншою законною метою без фінансових, юридичних чи технічних бар'єрів, крім тих, що пов'язані з доступом до Інтернет) та покриття всіх коштів за рахунок автора чи його інституції і потім організації безкоштовного доступу всіх бажаючих, а не через організацію передплати [4, с. 100]. На початок 2009 р. цю ініціативу було підтримано 5 тис. осіб та майже 500 організаціями з усього світу, у тому числі 48 установами з України.
Статистика показує, що розміщення статті в Інтернеті у відкритому доступі збільшує кількість «паперових» посилань на неї у три-п'ять разів!
Тепер закцентуємо увагу на електронному сегменті представлення наукової інформації в Україні. З цією метою проаналізуємо загальнодоступні ресурси сайтів президії НАН України, Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (НБУВ), науково-дослідних інститутів системи НАН України і відзначимо базові тенденції в розвитку наукового книговидання. Отже, вітчизняні реалії.
Пріоритетним проектом для аналізу в даному контексті визначаємо загальнодержавний депозитарій «Наукова періодика України», який був започаткований як «Загальноакадемічний портал наукової періоди- ки» (НБУВ; проект отримав розвиток відповідно до постанови президії НАН України від 05.04.2006 р. № 96 «Про організацію мережевого інформаційного забезпечення наукових досліджень»). Головною метою проекту було визначено концентроване представлення відомостей про найновіші результати теоретичної й прикладної діяльності НАН України, основним напрямом розвитку - включення інформаційних ресурсів порталу до міжнародної системи наукових електронних комунікацій. Портал містить три інформаційні складові - перша подає загальні відомості про наукову періодику (засновник видання, періодичність виходу, редколегія, контактна інформація та ін.); друга розкриває зміст журналів на основі загальнодержавної реферативної бази даних «Україніка наукова» (поповнюється з 1998 р. Інститутом проблем реєстрації інформації НАН України і НБУВ за участі Національної наукової медичної бібліотеки України, Державної науково-педагогічної бібліотеки України ім. В. О. Сухомлинського). Третя складова була спрямована на отримання повних текстів статей. Спочатку доступ до статей забезпечувався в більшості випадків гіпертекстовими посиланнями на існуючі в Інтерне- ті електронні версії журналів, які містяться на сайтах академічних установ. Передбачалося поступове перенесення електронних версій журналів (за умови згоди засновника) на портал, де вони мали б бути представлені на єдиній платформі з інтегрованою пошуковою системою. У 2007 р. межі проекту були розширені - зібрання академічних журналів трансформувалося в загальнодержавний портал наукової періодики. Реалізація проекту сприяє зміцненню інформаційної бази для підтримки інноваційної діяльності та супроводження процесу суспільних реформ у державі, включенню національних інформаційних ресурсів у міжнародну систему наукових електронних комунікацій, формуванню позитивного іміджу української науки. На сьогодні портал «Наукова періодика України» має п'ять інформаційних складових. Четверта й п'ята інформаційні складові порталу - це зібрання «Наукові біографії вчених, діячів науки та техніки України» та «Наукові установи України», їх призначення - сприяння встановленню семантичних зв'язків між суб'єктами й об'єктами документальних наукових комунікацій, тобто підтримка когнітивного напряму розвитку порталу.
Додатковий поштовх для наповнення третьої складової проекту дав спільний наказ ВАК України та НАН України від 07.07.2008 р. № 436/311, яким, з метою забезпечення якісно нового рівня повноти й оперативності задоволення інформаційних потреб суспільства в знаннях, удосконалення механізму оприлюднення творчого доробку науковців, був затверджений порядок передавання електронних копій періодичних друкованих наукових видань на зберігання до Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.
І якщо на квітень 2008 р. на порталі була розміщена інформація про 452 журнали та збірники наукових праць, лише 10 % з яких було представлено з повними текстами статей (безпосередньо на сайті НБУВ або на сайті відповідної наукової установи, вищого навчального закладу тощо), то сьогодні зібрання «Наукова періодика України» є загальнодержавним депозитарієм електронних копій журналів і збірників наукових праць України і містить понад 250 тис. електронних копій статей з більш як 1300 часописів. У середині березня 2010 р. лише за добу було зафіксовано 252 тис. звернень користувачів до електронних копій періодичних видань (http://nbuv.gov.ua/portal/stat.html).
Також, відповідно до «Положення про електронні наукові фахові видання» (2004), НБУВ здійснює збереження цих видань, включення інформації про статті з них до загальнодержавної реферативної бази даних, розміщення видань на сайті та забезпечення безкоштовного доступу до повних текстів статей. У 2008 р. у даному проекті брали участь 14 наукових періодичних та продовжуваних видань, у 2010 р. - 28 видань з різних регіонів країни, засновниками яких є вищі навчальні заклади (університети, академії) різного відомчого підпорядкування, наукові установи академій педагогічних і медичних наук України, державна галузева бібліотека.
Фонд електронних видань, представлений на сайті НБУВ (www.nbuv.gov.ua), містить понад 68 тис. документів, серед яких 49 тис. текстів авторефератів дисертацій, захищених в Україні після 1997 р., понад 18,5 тис. статей з періодичних видань, 400 електронних версій книг та окремих текстів. Центр бібліотечно-інформаційних технологій НБУВ веде цілеспрямовану діяльність із залучення наукових установ та навчальних закладів з метою включення інформації про їхні публікації в електронний фонд задля повнішого представлення результатів наукових розробок у світовому інформаційному просторі.
Окремим сегментом електронного представлення наукової
