Із січня 2000 р. Державна науково-педагогічна бібліотека України ім. В. О. Сухомлинського (ДНПБ), об'єднавши фонди наукової бібліотеки Інституту педагогіки АПН України та Центральної освітянської бібліотеки Міністерства освіти і науки України і продовжуючи розвивати напрями діяльності цих бібліотек, розпочала свою історію як науково-дослідна установа з питань галузевого бібліотекознавства, бібліографознавства та книгознавства, національне галузеве книгосховище, всеукраїнський науково-інформаційний, координаційний та науково- методичний центр бібліотек освітянської галузі України. У 2003 р. ДНПБ спільно з Міністерством освіти і науки України, Інститутом психології ім. Г. С. Костюка засноване практичне фахове видання «Шкільна бібліотека плюс», що виходить двічі на місяць, і яке сьогодні передплачують понад 1500 бібліотек галузі. На шпальтах цього видання науковці ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського надають методичну та інформаційну допомогу шкільним бібліотекарям держави. Серед стратегічних цілей Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка (ХДНБ) - трансформація бібліотеки в сучасний бібліотечно-інформаційний центр, що відповідає європейським стандартам. Досягнення цієї мети пов'язане з оновленням концепції інформаційної діяльності бібліотеки під впливом впровадження сучасних інформаційних технологій, відповідно до завдань інформатизації суспільства. ХДНБ належить до провідних наукових бібліотечних установ загальнодержавного значення. Наукова робота є однією з пріоритетних сфер її діяльності. Науково-видавнича діяльність, яка є наслідком багатопланової наукової роботи, характеризується широким тематико-видовим діапазоном друкованої продукції. Бібліотека поширює вплив як науково-методичний центр з питань формування, збереження та використання раритетних бібліотечних зібрань. За останній час бібліотека підготувала важливі для книгозбірень України документи і посібники з питань збереження бібліотечних фондів, зокрема проект «Інструкції по збереженню локальних електронних документів», методичні рекомендації «Використання у бібліотеках сучасних технологій копіювання документів».

Один із традиційних напрямів видавничої діяльності - розкриття фондів бібліотек. До 75-річного ювілею Національної бібліотеки імені В. І. Вернадського Інститут рукопису (створений у 1992 р.) підготував і видав спільно з Інститутом української археографії АН України тематичний збірник наукових праць «Рукописна та книжкова спадщина України», в якому науковці аналітично осмислюють багатоаспектні матеріали рукописної та книжкової спадщини України, що містяться у фондах бібліотеки, і цим сприяють її пропаганді і введенню до наукового та суспільного обігу. Інститут рукопису прагне до цілеспрямованої науково-видавничої діяльності, оскільки в період розвитку незалежної держави Україна інститут, враховуючи необхідність якнайшвидшого введення до наукового обігу важливої інформації про рукописні джерела, які є історико-культурним та національним надбанням України, та поширення про них знань, вважає видавничу справу однією з основних сфер своєї діяльності й активно цьому сприяє. Так протягом останніх років зусиллями науковців були опубліковані монографічні дослідження, наукові збірники, методичні розробки, каталоги, покажчики, наукові статті. Завдяки активній діяльності науковців видавнича справа інституту почала ширше розгортатися на базі комп'ютерного обладнання, наданого Українським науковим інститутом Гарвардського університету та заснованим у 1957 р. при ньому Фондом Катедр Українознавства, а також при сприянні Інституту української археографії АН України. Опубліковано ряд праць наукового, методичного та довідкового характеру, присвячених зокрема історії та теорії української рукописної книги та кодикографічних систем; проблемам джерелознавства, науково-технічної обробки фондів, організації та збереженню рукописних та документальних фондів; вивченню книг та рукописних документів, пов'язаних з історією України, а також нових джерел, що вводяться до наукового обігу, та новим аспектам вивчення історико-культурних процесів. Проте у фондах інституту є чимало цікавих, змістовних матеріалів та документів з історії України, які, по суті, не введені до наукового та суспільного обігу; вони не відомі ані дослідникам, ані громадськості, і,

таким чином, залишаються поза межами наукового вивчення [5].

Сьогодні змінюється характер видавничої діяльності, вона набуває нового значення, нової складової. Розширюється тематичний репертуар видань. Якщо раніше процес публікації наукової літератури замикався в основному в межах бібліотеки, то нині розвиваються відносини в цьому плані з міжнародними організаціями. Провідні наукові бібліотеки України є членами Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій та установ (ІФЛА) і беруть участь у виконанні її програм. Ряд бібліотек входить до Бібліотечної асоціації Євразії (БАЄ), створеної у 1992 р. з метою збереження та розвитку єдиного інформаційно-гуманітарного простору. Бібліотеки академічних установ співпрацюють з відповідними структурами Міжнародної асоціації академій наук (МААН). На базі Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського діє Рада директорів бібліотек та інформаційних центрів академій наук - членів МААН, а також щорічно видається спеціальний бібліотечний збірник МААН. Наукові бібліотеки України беруть участь у конференціях європейських бібліотек та асоціацій національних бібліотек світу з питань спільного видання монографічних досліджень, публікації рукописних та книжкових джерел, довідників з бібліотечних фондів, зокрема рукописів, стародруків тощо.

Провідні наукові бібліотеки розвивають інформаційно-аналітичні служби,