Цей вплив може здійснюватися двома шляхами. Перший передбачає відособленість, нерівність, співпорядкованість соціальних суб'єктів, тобто жорстке державне регулювання. Його використовування пов'язано з зовнішнім управлінням і по суті виражається в примушенні до виконання обов'язків. Засобами здійснення цього методу соціального регулювання міжетнічних відносин можна вважати закон, концепцію, директиву, рішення суду, тобто владний наказ. Його можна назвати авторитарним, імперативним, адміністративним, централістським.

Інший шлях - ліберальний, диспозитивний, цивільно-правовий, автономний - повинен базуватися на рівності, самостійності, природній взаємозалежності людей і пов'язуватися з використанням різних форм координації і саморегулювання, автономії та кооперації, базисом яких виступає добровільна угода. Принципова особливість цього підходу полягає в тому, що обов'язки не покладаються на індивіда ззовні, а приймаються на себе його власним волевиявленням. Інакше кажучи, тут має місце не зовнішнє управління, а саморегулювання. Значну роль у цьому відіграє саме суспільство й громадянські інститути. І насамперед засоби масової комунікації, які в умовах інформаційного суспільства в поліетніч- них державах стають найефективнішим і дієвим інструментом соціалізації особи й керування суспільною свідомістю, а в умовах української політичної дійсності багато в чому й інструментом впливу на індивідуальну й групову поведінку.

На жаль, в Україні сьогодні, відповідно до висновків науковців, перевага надається першому шляху, переважають недостатнє знання управлінцями теорії і практики розвитку націй і національних відносин, плинність і навіть випадковість кадрів у цій сфері, невисока компетентність багатьох керівників, недооцінка владними структурами національного фактора [6].

В умовах же трансформації суспільства, що наявні в Україні, ігнорування в керуванні етнонаціональною сферою або неефективне керування нею призводить до деформацій, які можуть спричинити відчутні негативні наслідки. Сьогодні етнонаціональні процеси не можуть бути некерованими. У випадку відсутності керівництва ними з боку держави, його місце посяде контроль з боку інших держав або інших міжнародних суб'єктів.

Отже, завдання зі створення механізму ефективного державного керування етнонаціональними процесами набуває державної значення. Одним з перших кроків у його вирішенні має стати забезпечення їх належного інформаційно-аналітичного супроводу. У першу чергу постає необхідність постійного системного моніторингу політичного, соціально-економічного та культурного стану, у якому перебувають етнічні спільноти, що сприятиме виявленню реального рівня задоволення їхніх інтересів і потреб та налагодженню між ними діалогу для обговорення суперечностей, що виникають на ґрунті розбіжностей інтересів. Необхідно прагнути того, щоб соціальна стратифікація етнічних груп - за доходами, престижем, владою, доступом до тих або інших соціальних благ і цінностей - була близька до соціальної стратифікації сусідніх етнічних груп, а в ідеалі збігалася з загальнонаціональною соціальною структурою. Важливим є також налагодження ефективної координації реалізації державної етнонаціональної політики в системі органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, насамперед через інформаційний взаємообмін.

Великим потенціалом у реалізації цих завдань володіють інформаційно-аналітичні структури, служби, підрозділи, створені як при органах виконавчої та місцевої влади, так і в системі відповідних незалежних державних або приватних інституцій, у діяльності яких доцільно виокремити напрям етнополітичних досліджень. Однією з таких служб, з більш ніж десятирічним досвідом успішної співпраці з владними структурами різного рівня, є створена в системі Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського НАН України Служба інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади (СІАЗ) (далі - Служба). її перевагою є оперативний доступ до великих масивів різноманітної за своїм характером інформації: наукової монографічної літератури (що стає науковою базою інформаційно-аналітичних матеріалів, що готуються Службою), наукових статей, матеріалів періодики, інформації електронних інтернет-видань, сайтів центральних і місцевих органів влади, партійних та громадських організацій, місцевих громадських організацій національно-етнічного спрямування, веб-сторінки релігійних організацій тощо. Отже, співробітники Служби працюють в умовах, що сприяють підготовці якісного, оперативного, науково обґрунтованого інформаційно-аналітичного продукту, який відповідає вимогам замовників.

Серед функцій інформаційно-аналітичної діяльності, зокрема у сфері етнонаціональних досліджень, можна виділити такі:

інформаційно-пошукова - пошук, систематизація, структури- зація первинної інформації з проблем. З розвитком інформаційно- комунікаційних технологій, широким впровадженням Інтернет значення цієї функції зростає. Адже збільшення інформаційних потоків ускладнює пошук потрібної інформації, актуалізує питання протидії «інформаційним шумам»;

інформаційно-аналітична - аналіз первинної інформації, теоретичне осмислення ситуації на основі наявної інформації, створення вторинної інформації;

прогнозна - на основі теоретичного осмислення ситуації розробка ймовірних моделей її розвитку;

превентивна - на основі теоретичного осмислення ситуації та з урахуванням власного негативного досвіду та досвіду інших держав визначення факторів ризику, імовірних вогнищ конфліктів, бажаних заходів щодо їх запобігання;

- теоретична - з урахуванням власного позитивного досвіду та досвіду інших держав розробка оптимальних моделей розвитку, рекомендацій щодо шляхів вдосконалення ситуації, нових по суті, змісту і формі моделей розв'язання проблеми. Ефективне здійснення цієї функції сприятиме виробленню стратегічного бачення щодо бажаних перспектив розвитку наявних відносин з наступним визначенням його етапів і засобів забезпечення.

При цьому кореспондування теоретичних підходів і політичних практик потребує зваженого підходу до вибору тієї або іншої політико-ідеологічної і культурної стратегії (наприклад, інтернаціоналізму, американського «плавильного казана», ідеї мультикуль- туралізму, моделі канадської «етнічної мозаїки» та ін.);

інформаційно-комунікативна - надання доступу до вторинного інформаційного продукту;

функція