значних представниках...». І далі: «Абсолютно неправильно думати, що саме великі люди завжди прокладають «нові шляхи»» [1, с. XIV]. В результаті С. А. Венгеров приходить до висновку, що «у цілому словник письменників і учених є реєстрація духовних сил країни, і саме коли число внесених до нього діячів велике, він дає міцну основу для визначення всякого роду висновків, для встановлення того, що з часів Кетле в соціології відомо під ім'ям закону великих чисел» [1, с. XV]. Точку зору про необхідність включення в біографічні словники імен малопомітних сучасників підтримували в своїх працях фахівці в області бібліографії JI. С. Мандельштам [12] таї. М. Кауфман [8]. Ця проблема постає і перед укладачами енциклопедій, які, як правило, на одну третину є джерелами біобібліографічної інформації.
На сьогодні різними бібліотеками створено велику кількість біобібліографічних покажчиків і персональних баз даних, присвячених діячам науки, техніки, мистецтва, культури у зв'язку з їх пам'ятними ювілеями і датами. Персональні бібліографічні покажчики, бази даних і інтернет-сайти створюються нині також з метою рекламування діяльності фахівців, формування імідау організацій, в яких вони працюють. Особливе місце належить краєзнавчим біобібліографічним виданням, мета яких - розширити уявлення про той чи інший край.
Одним із різновидів персоналій є авторитетні бази даних (БД). У зв'язку з необхідністю машинної обробки інформації найбільш гостро стає проблема уніфікації написання імен індивідуальних і колективних авторів, тобто створення авторитетних БД. Перед кожною країною стоїть завдання підготовки цих БД національних авторів з атрибуцією імен: вказівкою прізвища та імені автора, дат життя, галузі, в якій він працює; вченого ступеня та звання, якщо такі є. Відносно письменників повинно бути вказано хто він: драматург, прозаїк, поет. Передбачається, що заголовки бібліографічного опису в каталогах і бібліографічних посібниках будуть замінятися авторитетними даними, у випадку розходження даних пріоритет надаватиметься останнім. Однією з перших цією проблемою зайнялася Бібліотека конгресу у Вашингтоні (США). У 1976 р. був сформований масив авторитетних даних із всесвітнім охопленням. З 1978 р. спеціальний відділ веде обробку ретроспективного масиву даних. На початку 80-х років XX ст. в систему MARC було занесено більше 500 тис. записів [2, с. 54].
Інформація в авторитетних БД ділиться на дві основні частини: заголовок авторитетного запису, представлений індивідуальним автором, і довідкова частина. Заголовок містить ім'я індивідуального автора і коротку біографічну довідку. Вказується також тематична спрямованість робіт, приналежність автора до країни, мова тексту оригіналу творів, відомості з формулювання посилальних записів від встановленої форми заголовка опису до іншого формулювання, що використовувалася раніше, менш поширена, альтернативна і т. д. Окрім того дані авторитетного запису включають список робіт автора [29].
Інститутом біографічних досліджень НБУВ останнє десятиріччя проводиться робота зі складання та наповнення електронної біобібліографічної БД «Персоналії». В основу структури БД було закладено формат UNIMARC / AUTHORITIES, який використовується для укладання авторитетних БД. До неї включаються два види відомостей: біографічні (стать, національність, інформація жива особа чи померла, дати життя, місце народження, смерті, поховання; інформація чим займалася людина, в яких ділянках мала досягнення; дані про нагороди, звання і т. п.) і бібліографічні (з яких джерел отримано інформацію). На сучасному етапі актуальним є включення до БД також повнотекстових (електронні повнотекстові документи: біографічні довідки, статті, розвідки тощо) та мультимедійних матеріалів (аудіо-та відеоматеріали: інтерв'ю, виступи, лекції, зустрічі і т. п.).
До електронної БД діячів української землі заносяться біобібліографічні матеріали про діячів, починаючи з історичної давнини українського народу й до нашого часу. За змістом БД має бути якомога ширшою: вона повинна охопити біографії: вчених всіх галузей знань, письменників та діячів освіти, як світських, так і духовних; громадських діячів; митців; діячів управління, починаючи від найдавнішої доби аж до сьогодення. БД має охоплювати не тільки українців у тісному розумінні цього поняття, але також росіян, поляків, євреїв та представників інших національностей, якщо вони народилися, жили й працювали на території, яку займає український народ (Українська держава, Галичина, Буковина, Угорська Русь, Кубань і т. д.).
Біобібліографічна БД мусить заповнити прогалину в нашій історичній літературі. Але це складне й відповідальне завдання, яке не під силу виконати одній людині. Тому для того, щоб скласти електронний масив такого типу, постає необхідність у скоординованій праці багатьох наукових сил та громадськості.
До сьогодні не створено універсальної методики виробництва БД персоналій, що пов'язано зі складністю і новизною такої роботи, величезними часовими та фінансовими витратами на проведення досліджень, метою яких є пошук і аналіз матеріалу. Крім того, часто бібліотеки, виші, інші установи, що створюють БД, в які включено інформацію про одних і тих самих осіб, виходять із різних методичних принципів, діють ізольовано. Назріла необхідність у корпоративній роботі з формування БД даних персоналій, з урахуванням наявних наукових і практичних досягнень Інституту біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського у цій ділянці.
Ми окреслили багатовіковий шлях становлення, розвитку бібліографії та біобібліографії: від виникнення рукописної, друкованої форм біобібліографічної інформації до формування біобібліографічних матеріалів у вигляді електронних БД. Біобібліографія, надавши початок бібліографії, з часом увійшла до неї як один із її розділів. Але не варто принижувати її бібліографічне значення. Підсумовуючи, треба зауважити, що майбутнє біобібліографічної інформації належить організації електронних
