с. 192]. Таким чином забезпечувалось впорядкування документів для зберігання та подальшого цільового та компетентного їх використання в процесі науково-дослідницької роботи вчених. Структура «Таблиць...» Каллімаха є еволюційним надбанням і фактично пролонгацією підходів щодо формування класифікації знань Аристотеля. Адже бібліотека Аристотеля та його твори становили значну частину бібліотеки Мусейону. Його «Дидаскалії» були фактично першим бібліографічним твором, сформованим на базі архівних даних, та представляли собою систематизаційну працю [11, с. 15-16], яка лягла в основу одного з підрозділів «Таблиць...» Каллімаха. З іншого боку, принагідно варто зазначити про абсолютну предметність «Таблиць...» Каллімаха в аспекті розуміння змісту структури класифікаційної схеми, за якою і побудовані таблиці. Цей факт дає можливість констатувати, що фактично «Таблиці...» Каллімаха були першою бібліотечно-бібліографічною класифікацією, побудованою у відповідності та для роботи з конкретним фондом. Більше того, аналогічний систематизаційний механізм структурно був організований і щодо підходів до організації знань, що характеризує його не як суто штучну класифікацію, а класифікацію, в основу якої закладена здатність динамічно розвиватися.
Як осередок бібліотечної систематизації можна також представити Ізборник Святослава 1073 року (далі Ізборник), який являє собою логічно складену класифікаційну організацію інформації. Принцип десятковості говорить про наявність певного класифікаційного стрижня, відображеного у вигляді основного ряду. Тобто зміст Ізборника відображає склад каталогізаційної організації бібліотеки Ярослава Мудрого (далі Бібліотека), «інформаційного ядра бібліотеки» [10, с. 6]. Про структурну змістовність даного видання можна говорити як про класифікаційне ядро Бібліотеки - серединну глибинність, зосереджену суть організації каталогу відповідно до певних класифікаційних принципів. Що ж до історії створення і розвитку Бібліотеки та Ізборника, цікавими є результати продовження очевидного ряду аналогій щодо династії Птолемеїв та родини Ярослава Мудрого. Вони характеризують структурну змістовність Ізборника як результат розуміння та бачення мислителями Київської Русі систематизаційних підходів, притаманних зарубіжним (зокрема старогрецьким) упорядникам подібних збірників. А з огляду на те, що серед матеріалів Ізборника є і твори Аристотеля [6, л. 7 la], можна припустити певний вилив його філософських категорій на розвиток організації знань на теренах Київської Русі - з огляду на те, що свого часу основні ідеї і систематизаційні підходи Аристотеля лягли в основу «Таблиць...» Каллімаха, які, своєю чергою, відображали основний фонд Александрійської бібліотеки. Необхідно відмітити, що незважаючи на панування християнської ідеології у Київській Русі, а звідси, так би мовити, теологізацію в аспекті організації освіти й науки, цікавим та дивним є те, що структурно Ізборник побудований відповідно до десятковості дробів - усі класи кратні десяти, а в цих класах по десять рубрик. Це фактично десятковий, або ж децимальний принцип класифікації інформації, який був теоретично означений тільки багато століть потому. Тобто, в плані розгляду та визначення каталогізаційної основи Бібліотеки та Ізборника як систематизаційного механізму останнього, Ізборник Святослава 1073 р. можна назвати класифікаційним ядром каталогізаційної організації Бібліотеки Ярослава Мудрого.
Одним із важливих етапів розвитку класифікації та систематизації знань, на нашу думку , є схоластична класифікація6 з її ідеологічною компонацією. Сутність елементного представлення межує з елементами змісту, що утворюють єдине ціле. Оригінальність такої класифікації вирізняється у здатності подання кількісного більшого у вигляді кількісного меншого - і все це засобами сутнісних характеристик кожного елементу, що складає дане кількісне. З іншого боку, структурна особливість схоластичної класифікації зумовлена також поданням переліку кількості, інструментарієм, радше змістовним інструментарієм сутнісного. Це певна структура оберненої ієрархії в ієрархічному антонімізмі, що продиктовано еманаційністю богословського вчення. І така структурна організація є оригінальною, навіть з огляду на сьогодення. Парадоксальність, що зумовлена необхідністю, стала, по суті, ентелехіальною в аспекті бачення результату структурної побудови класифікаційної системи Середньовіччя, що системно представила, таким чином, гносеологічну проблему співвідношення віри та розуму [14, с. 17], коли динамічність знання вміщувалась у рамки еманації теологічного вчення. Всі розділи схоластичної класифікації є складниками двох наукових модусів Квадріуму та Тривіуму, що, своєю чергою, виражають зміст Семи вільних наук. Аналіз системності схеми та розуміння присутності вище описаної еманації класифікаційної суті вказує на першочерговість ідеології, а вже потім слідують логічні закони формування ієрархічності системи. Дещо подібне
6 Найпершими вагомими, щодо повного загалу історичного генезису класифікаційної думки, різноетапними формулюваннями поєднання догматичних передумов з раціоналістичною методикою вираження змісту і роз'яснення змісту, були схоластичні класифікаційні форми, що слугували інструментом теологічного вчення (прим. авт.).
ми можемо зустріти і у класифікаційних системах радянського періоду коли в основу закладалась не класифікація наук, а набуті систематизаційні звершення [12], адаптувались і здійснювалась ротація основних розділів згідно з вимогами ідеологічної суті. Загалом же, характеризуючи схоластичну класифікацію наук, слід відмітити її накопичувальну здатність та в той же час стабільність основного ряду системи, що формувались протягом кількох століть періоду Середньовіччя.
Класифікаційна система Еріугени являє собою оригінальну структуру як в елементному вираженні, так і в компетентному представленні логічності операцій мислення. Бачення Еріугеною процесу світотворення з позиції чотирикомпонентності основного ряду класифікації дозволяє говорити про діалектичність аналізу мислителя та загальну відповідність видів природи до поділу діалектики. Спроба поєднання теїзму з монізмом дала неочіїуваний результат цілісності його системи з позиції християнської ідеології та філософських бачень щодо даної ідеології. Він бачить релігію та філософію у тісній співпраці, як інструментарій, що дозволяє втілювати спроби дослідження Божественного початку шляхом
