осягнення основних рис буття. З іншого боку, використання у своїй класифікації фактично предикатних елементів у співвідношенні творить / творитись [16, с. 192] дало змогу мислителю здійснити формування змістового окреслення узагальнювальних рубрик, що є фактично пропедевтичним щодо сучасного пошукового образу документа та процесу запит - видача. Отже, класифікація Иоана Скотта Еріугени своєю появою внесла певну тенденційність та систему орієнтирів щодо подальшої роботи інших мислителів, спрямованої на розвиток та вдосконалення систематизаційних форм та механізмів як життєдайних елементів у загальному становленні класифікаційної думки.
Також можна зробити висновок і виділити чотири основні складники формування розділу Філософії, що виступають інструментарієм процесів пізнання, та говорити про квадрозначність основного ряду класифікації наук Гуго Сен-Вікторського . В результаті аналізу усієї структури класифікації мислителя встановлено, що елементи Тривіуму та Квадріуму в Семи вільних мистецтвах схоластів та в Семи мистецтвах механіки Гуго Сен-Вікторського - це певним чином складники зовнішнього та внутрішнього характеру природи людини (речей) [5, с. 52-93], що є основною рисою, відповідно до якої вибудована структура розділу «Механіка» в класифікаційній системі мислителя. Запропоноване мислителем впорядкування наук дає змогу компетентно (з огляду на значущість і першочерговість розділів класифікації) визначитись із пріоритетністю предмета читання та власне механізму здійснення цього процесу, спираючись на структуру класифікації. Тобто, ставлячи перед собою мету щось читати, ми тим самим окреслюємо передумову відповіді, але тільки за допомогою впорядкованого за пріоритетністю списку предметних рубрик, і отримуємо релевантну відповідь у вигляді рубрик самої ж класифікації, компетентність якої є енетелехіальною до змістовності отриманого в кінцевому результаті, що саме я читаю.
Можна стверджувати, що класифікація наук Фоми Аквіната за своєю структурою була новаторською саме в плані вираження ідеологічного наповнення. Адже дійсно, поставивши перед собою непросте завдання систематизаційно подати науки в аспекті віросповідання, на благо вивчення та доведення постулатів християнства, Фома Аквінський тим самим сформував таку модель класифікаційної системи, коли умовно поділ спрямовано на два окремих крила, але фактично продемонстровано привілей одного (структурно ідентичного) поділу щодо іншого. Тому й класифікаційна схема Аквіната є результатом аналізу вище означеної структурної суті вчення мислителя. У його класифікації цілком об'єктивно висвітлені основні принципи формування певних елементів у певні групи і тим самим вказано на складність такого процесу систематизації. Справді, історія формування систематизаційного подання наук Аквіната нерозривно пов'язана із сентенціями й окремим творами старогрецького мислителя Аристотеля, зокрема щодо розділів «Політика» та «Чесноти» [4, с. 496]. Більше того, можемо говорити про певний акцент аристотелізму в монотеїчному вченні Фоми Аквінського. Повертаючись безпосередньо до структури класифікації, слід ще раз наголосити на певному дуалізмі в рамках зазначеного вище монотеїзму. Адже Аквінат не відкидає значення наук в аспекті дослідження або ж пізнання богословських невизначень.
Тому наявність наукового складника поруч з суто теологічним («Природна теологія») зумовлює констатацію двоелементного ядра класифікації, що й символізує певну, так би мовити, дуалістичність. Найголовнішим же висновком, що концентрує в собі всі попередні, є, безперечно, розуміння значення класифікації Фоми Аквіната у розвитку систематизації наук та інформації. І структура класифікації, і ідеологічне її наповнення внесли координуючу роль у розвиток подальших варіантів систематизаційних проявів наукової думки. Більше того, не тільки за життя Фоми Аквінського, але й після його смерті твори, що залишилися по ньому, містили в собі той конструктив, який він у них вклав, систематизуючи науки. Зрештою, жодним чином не ідеологізуючи богословські сентенції мислителя, варто все ж таки наголосити, що, відштовхуючись від завдань класичної науки, ми можемо констатувати забезпечення динамічності еволюції класифікаційної думки в рамках класифікаційної системи середньовічного схоласта Фоми Аквінського.
За вченням Ніколая Кузанського , принцип ієрархії дотримано у вигляді передання змістовної належності та залежності одних елементів від інших. Зрештою, в результаті аналізу творів філософа і сам принцип ієрархії «по-Кузанському» відкривається для нас як підпорядкування змістовності у змісті, а не як підпорядкування відповідно до кількісного чи формного. Така змістовність змістовності вказує на фактичність реальності «інформації інформації», символізуючи в першу чергу ідею інформації про інформацію. У такий спосіб закладається те сутнісне зерно, яке, проростаючи, відкриває інші обрії сприйняття і розуміння значення інформації, а, отже, і її змісту. З іншого боку, принцип згортання / розгортання формує ті підвалини, спираючись на які, абсолютно адекватно реаліям, можна здійснювати процеси уніфікації інформації шляхом представлення змісту, без загрози зменшення інформативності документа або групи документів. А можливо це тому, що, як тепер це зрозуміло, Ніколай Кузанський у своїх дослідницьких підходах окреслив теоретичну платформу для обгрунтування і затвердження гіпотез стосовно можливості згортання / розгортання інформації. Не применшуючи досягнення мислителя, слід нагадати, що містико-діалектичний раціоналізм філософа символізує перспективу для різних епістомологічних моделей пізнавального процесу. Його ідеї і дослідження в астрономії були рушійними для Джордано Бруно, Коперніка та Галілео Галілея [20, с. 13- 23]. Він перший склав географічну карту Європи, винайшов розсіювальну лінзу для окулярів, запропонував реформу юліанського календаря, яку було проведено тільки сто п'ятдесят років потому, та сформулював ряд проектів значних взаємопов'язаних церковних та політичних реформ [7, с. 116]. Своїми думками, своїми діяннями Ніколай Кузанський вивів із мороку ті питання, що стосувались радикальності й безапеляційності в баченні церкви та теологічних учень його попередників.
