До речі, існуючі гендерні стереотипи ускладнюють життя не лише жінкам, а й чоловікам. Економічна криза, кажуть соціологи, насамперед вдарила по чоловіках. Великий і середній бізнес переважно тримається на їхніх плечах. Виплата кредитів також. Ментально суспільство асоціює чоловіка як годувальника родини, тому безробіття сильно позначається саме на чоловіках, заганяючи їх психологічно в глухий кут. Глобальною стає і криза батьківства [6].

Таким чином, для викорінення гендерних стереотипів, необхідною є зміна менталітету жінок і чоловіків, і в цьому плані ще необхідно багато чого зробити, у тому числі через ЗМ І. Говорячи про ситуацію на ринку праці, учасниця круглого столу «Участь жінок у політичному житті та жіноче лідерство в Україні» голова Бершадської райдержадміністрації С. Шульц (Вінницька обл.) зазначила, що хоча в Україні жінки на сьогодні становлять 53 % населення країни, їх частка в загальній кількості підприємців становить 30 %. В основному вони зайняті в малому та середньому бізнесі. У великому бізнесі жінки - рідкість.

Становлення жіночого бізнесу в більшості випадків відбувається за рахунок ініціативи жінок, а не як результат дії спеціальних державних програм. Жіночий бізнес орієнтований, в основному, на роздрібну торгівлю, медицину, культуру та науку. Разом з тим серед найманих працівників показником дискримінації є рівень заробітної плати, який в цілому становить 2/3 від чоловічої. Гендерна нерівність в оплаті праці є прямим порушенням принципу рівної оплати за рівну працю. Майже в усіх галузях народного господарства жінки обіймають низькооплачува- ні посади. Всі ці роки на ринку праці простежується ще одна закономірність: чоловіки витісняють жінок з перспективних добре оплачуваних посад.

Світова практика демонструє: у провідних країнах серед тих, хто приймає важливі для країни рішення, до 50 % - жінки. Необхідно звернути увагу на той факт, що з 450 народних депутатів за всі роки лише 3,9 % становлять жінки; їх одиниці серед голів обласних та районних адміністрацій. Роль жінки в суспільно-політичному житті на сьогодні недооцінюється. Зміни ж у становищі жінок в Україні можливі лише за умови послідовної державної гендерної політики в даній сфері.

Існує тенденція відображення управлінського аспекту гендерних проблем у викривленому вигляді, де послідовно відображають жінку в образі пасивної, емоційної, слабкої, залежної людини, у той же час чоловік зображується як людина активна, інтелектуально розвинута, сильна, незалежна. Така специфіка спотворює образ жінки-управлінця та продовжує формувати негативний імідж жінок-політиків. Потрібно розглядати відображення гендерних категорій на прикладі категорії партнерства [7].

До речі, в умовах нинішньої кризи ринок праці став більш справедливим до жінок, стверджують міжнародні експерти. До кризи, жінкам платили за ті ж самі зобов'язання на 15-20 % менше ніж чоловікам. Те - пер оклади чоловіків скоротилися, і з представниками обох статей вже розраховуються однаково. Утім, вітчизняні кадровики переконують: у нас гендерної нерівності ніколи не було. Проте тепер роботодавці почали запрошувати жінок частіше. Поки чоловіки вичікували вигідні пропозиції, жінки погоджувалися на наявні вакансії. Охочіше беруть жінок і на керівні посади. Особливо на посаду фінансового директора [8].

Позначилася нинішня криза і на збільшенні кількості жінок, що бажають служити в армії. Своє бажання служити в українській армії дедалі частіше висловлюють жінки, і нині вони становлять третину від контрактників. Перспективи служби в армії за контрактом мало приваблюють українських чоловіків: солдатська зарплата від 800 до 1200 грн., ліжко в кімнаті гуртожитку на 3-4 особи. За інформацією, наданою Ген - штабом ЗСУ, на квітень 2009 р. в Україні в Збройних силах на службі перебувало близько 16 тис. жінок - всі вони за контрактом [9].

Можна констатувати наявнісь прихованої дискримінації за статевою ознакою в системі освіти в Україні. Останніми роками в нашій державі, як і в багатьох західних суспільствах, спостерігається тенденція до зростання рівня освіти серед жінок та їх академічних досягнень порівняно з чоловіками. В останні декілька років в Україні кількість дівчат, які здобувають освіту у вишах, на 10 % перевищує кількість хлопців. Крім цього, школярки та студентки нерідко виявляють лідерські здібності та організаторський хист. Однак на ринку праці усіх цих здібних дівчат навряд чи побачимо на провідних позиціях у відповідних галузях та професіях. У цьому й полягає феномен «зникання жіночої обдарованості».

Основна причина криється в соціальних очікуваннях щодо того, якою є головна сфера та спосіб жіночої самореалізації: ними традиційно продовжують вважати сім'ю та материнство. Наразі ситуація така, що жінці часто доводиться робити вибір - або сім'я, або кар'єра. З цією складною дилемою мають справу безліч сучасних жінок, проте її конструктивне вирішення є неможливе доти, доки не будуть створені умови, за яких материнство не ставатиме перешкодою для професійного розвитку [10].

Істотні загрози посилення гендерної асиметрії в освіті пов'язані з поширенням платної освіти. Очевидно, що сьогодні існують два типи загроз, пов'язані з платною освітою. Перший - збільшення кількості студентів вузів відбувається головним чином за рахунок платної освіти, особливо це стосується гуманітарно-соціальних і економічних спеціальностей, а ці спеціальності в основному «жіночі». Тож безперечно, що, скорочуючи витрати на освіту, держава встановлює