Класичні моделі економічної рівноваги створювалися на основі вільного ціноутворення як регулятора забезпечення пропорційності та збалансованості в економіці.

Дж. М. Кейнс у своїй основній праці "Загальна теорія зайнятості, процента та грошей" (1936) розробив повну модель макроекономічної рівноваги, яку описав за допомогою системи семи рівнянь.

Перше рівняння характеризує рівновагу на ринку товарів та послуг, передбачає рівність між обсягом заощаджень та обсягом інвестицій, останні виступають як функція норми процента.

Друге рівняння описує рівновагу на грошовому ринку і означає рівність між готівкою та вартістю угод. Рівновага на ринку праці описується третім рівнянням, яке вказує, що пропозиція праці є функцією грошової, номінальної заробітної плати. Четверте та п'яте рівняння відображають взаємозв'язок між рівнем заробітної плати і повною зайнятістю. Пропозиція праці стає функцією реальної заробітної плати. Шосте рівняння відображає зв'язок між рівнем зайнятості та виробничою функцією. Сьоме рівняння показує, що гранична продуктивність праці визначає реальну заробітну плату.

Кейнсіанська модель загальної рівноваги основана на пріоритеті сукупного попиту, регулюючої ролі обсягу продажу, можливості забезпечити рівновагу за наявності безробіття й інфляції, спаду виробництва. Держава повинна здійснювати активну політику експансії, впливаючи на рівень сукупного попиту за допомогою збільшення державних витрат, зменшення податків та зниження процентної ставки. Дж. М. Кейнс відкрив ефект мультиплікатора — загальне зростання національного доходу перевищує державні витрати на стимулювання сукупного попиту, що веде до розширення виробництва та підвищення рівня зайнятості.

В основу кейнсіанської повної моделі загальної рівноваги покладено такі положення. Зміни сукупного попиту визначають точку макроекономічної рівноваги, загальний рівень цін, обсяг реалізації валового національного продукту та рівень зайнятості. Зростання національного доходу веде до того, що обсяг заощаджень збільшується відносно швидше, ніж обсяг споживчих витрат, тобто чим більший національний дохід, тим менший сукупний попит. Щоб призупинити зменшення сукупного попиту, Дж. М. Кейнс запропонував збільшувати витрати на інвестування, що забезпечить підвищення зайнятості та приріст національного доходу, при цьому сукупний попит залишиться на тому самому рівні. Для розвитку підприємництва державі слід регулювати норму процента; її розмір має бути менший за норму прибутку.

У середині XX ст. американський економіст М. Фрідмен, засновник сучасного монетаризму, обгрунтував монетаристську модель економічної рівноваги, в якій запропонував замість державної політики експансії політику стримання, тобто обмеження доходів населення, рівня сукупного попиту, грошових виплат населенню, державних витрат, приросту грошової маси. При цьому може спостерігатися зростання безробіття та зниження інфляції. Держава за такого стану економіки повинна застосовувати політику лібералізації, тобто надання більшої свободи розвиткові ринкових відносин, ціноутворенню.

Макроекономічна рівновага в моделі "сукупний попит і сукупна пропозиція"

Макроекономічна рівновага означає рівність сукупного попиту (АD) і сукупної пропозиції (АS). Це зображено графічно на рисунку 22, де РО — рівень цін; ОQ — реальний обсяг виробництва; АD — крива сукупного попиту; АS — крива сукупної пропозиції.

Перетинання кривих АD і АS визначає загальний для всієї економіки Q1 рівноважний рівень цін Р1 та рівноважний обсяг виробництва продукції.

Національний дохід (НД) дорівнюватиме добуткові обсягу виробництва (Q1) на величину загального рівня цін (Р1).

Крива сукупного попиту АD означає кількість товарів та послуг, які споживачі готові придбати за кожного можливого рівня цін. Рух уздовж кривої АD відображає зміни сукупного попиту залежно від рівня цін. Сукупний попит визначається за формулою:

де АD — сукугший попит; М — кількість грошей в обігу; V — швидкість обігу грошей у русі доходів; Р — рівень цін.

Між АD і рівнем цін (РО), за інших рівних умов, існує зворотна (або заперечна) залежність: чим нижчий рівень цін, тим більший обсяг національного продукту зможуть купити споживачі. Характер кривої АD аналогічний графіку індивідуального попиту, але чинники, або ефекти, що зумовлюють зміни сукупного попиту й індивідуального попиту, неоднакові.

Сукупний попит (АD) — це сума всіх витрат на кінцеві товари і послуги, вироблені в економіці. Він відображає зв'язок між обсягом сукупного випуску продукції, на який існує попит економічних агентів, та загальним рівнем цін в економіці.

Сукупний попит складається з таких структурних елементів: попит на споживчі товари та послуги (С); попит на інвестиційні товари (І); попит на товари та послуги з боку держави (СР); попит на наш експорт з боку іноземців (X). Таким чином.

На сукупний попит впливають такі цінові чинники. Зі зростанням рівня цін збільшується попит на гроші, що призводить до збільшення процентної ставки. Чим вона вища, тим більша частина споживачів прагне заощаджувати гроші та менше покувати. Спостерігається зростання приватних заощаджень, подорожчання кредитів і скорочення інвестицій підприємців, їх виробничих закупівель, тобто зменшується попит з боку приватних споживачів та підприємців. Діє "ефект процентної ставки, який знижує сукупний попит на реальний національний продукт, і крива АD набуває низхідного (з наближенням до осі абсцис) характеру.

Механізм впливу на сукупний попит "ефекту Пігу" (або "ефекту реальних касових залишків", чи "ефекту багатства") полягає в тому, що зі зростанням цін відбувається знецінення готівки у населення і цінних паперів, зниження їх купівельної спроможності, а значить, і багатства. Як наслідок виникає ажіотажний поточний попит, підвищення попиту та цін. І, навпаки, відбувається скорочення сукупного попиту в результаті відкладання купівлі товарів (особливо тривалого використання) за відсутності повноцінних грошей.

Коли ціни на товари та послуги на внутрішньому ринку вищі порівняно із зовнішнім ринком, спостерігається "ефект імпортних закупівель", вплив якого на сукупний попит призводить до збільшення закупівель дешевших імпортних товарів за кордоном та зниження сукупного попиту на товари всередині країни.

Внаслідок дії цінових чинників на сукупний попит відбувається зміщення точки на незмінній кривій АD.

Але на рівень сукупного попиту впливають також нецінові чинники, які змішують криву АD паралельно вниз чи вгору, їх можна згрупувати відповідно до чотирьох основних складових сукупного попиту (таблиця 9).

Споживчі витрати залежать від рівня доходів споживачів, що відображає зміщення кривої АD праворуч (вгору). Чинник очікування майбутнього зростання доходів збільшує витрати споживачів і сукупний попит. Чинник зростання заборгованості споживачів за вже придбані товари знижує поточні витрати та сукупний попит.

Політика зниження (збільшення) ставок податку породжує збільшення (зменшення) чистого доходу і збільшення (зменшення) сукупного попиту.

Таблиця 9.

Особисте споживання (С) | Інвестиції (І) | Державні закупівлі (СР) | Чистий експорт (X)

Доходи споживачів | Процентні ставки | Зміни у

державних

витратах | Зміни в умовах

зовнішньої

торгівлі

Очікування | Очікувані прибутки | Прийняття державних програм | Національний дохід в іноземних країнах

Заборгованість | Рівень податків | Валютні курси

Податки | Технологія

Рівень інвестиційних витрат залежить від змін процентної ставки; її зростання зумовлює зменшення інвестиційних витрат, закупівлі засобів виробництва; очікування підприємців, їх прогнози майбутнього прибутку, збільшення податків з підприємств спричинюють зниження їхнього прибутку, а отже, і витрат; необхідність впровадження нових технологій збільшує інвестування.

Рівень державних витрат залежить від прийняття різних урядових програм, від обсягу закупівель національного продукту бюджетними організаціями; зростання цих витрат збільшує сукупний попит і навпаки.

Зміни в обсязі чистого експорту країни за незмінного рівня цін впливають на зміщення кривої сукупного попиту АD: зниження обсягу національного експорту чи його зростання залежать від курсу, наприклад, гривні Якщо курс гривні знизиться, це збільшить експортні закупівлі з боку іноземних споживачів і зменшить імпорт товарів, збільшить попит на національний товар та сукупний попит (крива АD зміститься праворуч). Зі зростанням курсу національної валюти та знеціненням іноземної валюти товари країни подорожчають для імпортерів, що знизить обсяг чистого національного експорту і сукупний попит (крива АD зміститься ліворуч чи вниз).

Сукупна пропозиція - це загальна кількість кінцевих товарів та послуг, вироблених в економіці. Показниками сукупної пропозиції є валовий національний продукт (ВНП) та валовий внутрішній продукт (ВВП).

Крива сукупної пропозиції АБ показує, який обсяг сукупного випуску продукції пропонує виробник на ринку за означеного рівня цін. Сукупну пропозицію можна зобразити у вигляді формули:

АS = ОР, або:

АS = заробітна плата + рента + процент + прибуток.

Форма кривої АБ залежно від тривалості періоду, що розглядається, може бути різною (короткостроковий та довгостроковий періоди). З наведеного графіка (рис. 23) бачимо, що крива АS відрізняється від кривої пропозиції одиничного товару (мікрорівень) і складається з трьох відрізків: а — горизонтальний (кейнсіанський); б — висхідний (проміжний); в — вертикальний (класичний і неокласичний).

Класична школа економічної теорії вважає, що вся крива АБ є вертикальною, бо економіка працює на повну потужність і при повній зайнятості ресурсів. Класична модель описує поведінку економічних агентів в економіці в довгостроковому періоді (понад три роки). При цьому сукупна пропозиція аналізується за таких умов:

обсяг випуску залежить тільки від кількості факторів виробництва та технології і не залежить від рівня цін; зміни у