З нашої точки зору, слід погодитися з економістами Ю.Рубіним, А.Чухно, О.Шмельовим та іншими, які вважають, що розводити поняття «змагання» і «конкуренція» не зовсім вірно, бо змагання притаманне людській природі і завжди проявлялося в умовах праці. А.Чухно стверджує, що «конкуренція і змагання - не антиподи, змагання завжди існувало там, де складалася колективна праця» [11]. Змагання було внутрішньо притаманне уже простій кооперації, яка існувала задовго до капіталізму. Але економічне змагання не завжди виступає у формі конкуренції. Змагання за соціалізму передбачало виробничі відносини з приводу успіхів у праці, готовність до співробітництва і т.ін. Та «спільність інтересів» зводила нанівець суть змагання, воно найчастіше було формальним. На нашу думку, конкуренція не може бути товариським співробітництвом, бо в її процесі зіштовхуються протилежні інтереси, одночасно вона не є війною усіх проти усіх. О.Шмельов, наприклад, вважає, що «конкуренція - це якщо не співробітництво, то і не антагоністичний конфлікт на знищення». Він порівнює конкуренцію зі спортом, де переможених не знищують, і за умов її чесності всі учасники біжать, просуваються вперед [12].

Узагальнюючи вищесказане, відзначимо, що економічне змагання як конкуренція існує тоді, «коли саме є протистояння, зіткнення інтересів» [13], «успіхи в конкурентній боротьбі на ринку, які б мізерні вони не були, завжди є результатом ущемлення інтересів інших конкурентів» [14]. Отже, дане розуміння не розходиться з тлумаченням зарубіжних авторів.

Вірною, з нашого погляду, є думка, що конкуренція властива різним способам виробництва як загальноекономічна категорія, що набуває специфічних рис в умовах панівних виробничих відносин, історично визначеного способу виробництва [15]. Ю.Рубін, наприклад, вважає, що «конкуренція не може бути ні соціалістичною, ні феодальною, ні рабовласницькою, ні первіснообщинною. Інша справа, що в різних суспільствах вона відбиває їх специфічні риси» [16].

Отже, конкуренція - це загальноекономічна категорія, елемент ринкового механізму, форма взаємодії ринкових суб'єктів, що ототожнює індивідуальні, спрямовані на отримання максимального прибутку, і суспільні інтереси, та сприяє ефективному використанню рідкісних економічних ресурсів, максималізуючи задоволення суспільних потреб.

Конкуренція як економічне змагання реалізується лише за умови певної кількості його учасників і відсутності певних обмежень. За визначенням західних вчених, конкуренція вимагає «наявності на ринку великої кількості незалежних покупців і продавців і можливість для покупців і продавців вільно виходити на ринок і залишати його» [17].

Економіка будь-якої країни вирішує однакові фундаментальні проблеми, які включають визначення обсягу виробництва і обсягу використання матеріальних і людських ресурсів; конкретизацію асортименту товарів і послуг для найбільш повного задоволення матеріальних потреб; організацію виробництва і застосування передових технологій; розподіл і споживання результатів виробництва і адаптацію до змін споживчого попиту і кон'юнктури ринку.

Їх вирішення за умов ринку регулюється конкуренцією (або адміністративно-командними органами за відсутності останньої). Регулююча роль конкуренції здійснюється через зіткнення протилежних інтересів учасників економічного змагання за максималізацію прибутків і потреб. Цей мотив визначає поведінку учасників ринкової взаємодії.

Виробники, керуючись мотивом отримання прибутку і недопущення збитків, беруться за виробництво таких товарів і послуг, які гарантують їм задоволення вищевказаних мотивів. Даний процес стимулюється отриманням економічного прибутку, що складає різницю між загальним доходом і витратами виробництва. Економічний прибуток виникає за умов ненасиченого ринку і є стимулом до розширення виробництва. Насичення ринку певного різновиду продукції є бажаним і можливим за відсутності бар'єрів для входження в нього. Сигналом для входження в ринок потенційних виробників слугує невдоволений попит споживачів на даний різновид товарної продукції чи послуги і наявність простору для підняття цін. Відбувається поступовий процес розширення ринку і зменшення дефіциту аж до моменту появи ринкової рівноваги і зникнення економічного прибутку. Нульове значення економічного прибутку сигналізує про необхідність пошуку для скорочення виробничих витрат, покращення якості даної продукції, або переорієнтація на випуск іншого різновиду. Отже, обсяг і профіль виробництва регулюється взаємодією виробників і споживачів в залежності від переваг останніх.

Якщо ринок монополізований, то ринкова поведінка буде відмінною від конкурентної. Фірма-монополіст штучно підтримує ситуацію деякої ненасиченості ринку, що дає можливість утримувати такий рівень цін, який забезпечує стійкий економічний прибуток.

Конкурентний ринок орієнтує виробника на створення високоякісної продукції за найнижчих витрат виробництва на базі використання найновіших технологій та передової організації праці. В конкурентній економіці виробництво здійснюють саме ті фірми, які бажають і здатні застосовувати найбільш ефективну комбінацію наявних на даний період часу економічних ресурсів, які забезпечують адаптацію до зміни споживчого попиту і кон' юнктури ринку.

Отже, обсяг виробництва, його профіль та технологічний рівень, з одного боку, і розподіл, з іншого, певною мірою визначаються «голосуванням доларом», або потребами і можливостями споживача. Водночас дані показники визначаються виробничими можливостями економіки і фірми зокрема.

Таким чином, конкурентні відносини, будучи зовнішньою формою прояву економічних законів ринку, охоплюють виробництво, обмін, розподіл і споживання. Основним завданням конкуренції, її центральною функцією є завоювання ринку і забезпечення отримання сталого прибутку, яка реалізується в процесі суперництва за переваги споживача. Позитивна економічна роль конкуренції полягає у