Як складова частина економіки, агропромисловий комплекс розвивається у відповідності з об'єктивними економічними законами. Агропромислове виробництво має багато спільного з іншими галузями народного господарства, тому конкуренція в АПК буде діяти за тими ж принципами, що і в інших галузях економіки.

Література

Макконнел Р., Брю Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. - Т. 1. - М.: Республика, 1992. - С. 52.

Чухно А.А. Перехід до ринкової економіки. - К.: Наукова думка, 1993. - С. 162.

Жамс Э. История экономической мысли ХХ века. - М.: Издательство иностранной литературы, 1959. - С. 137.

Макконнел Р., Брю Л. Вказ. твір. - С. 95.

5. Долан Э. Дж., Линдей Д. Рынок: макроэкономическая модель. - СПб., 1992. - С. 311.

6. Бойко М.В. Теория несовершенной конкуренции и рыночный механизм // Соревнование двух систем. - М.: Наука, 1990. - С. 159-170; Брачинский С.В., Певзнер Я.А. Политическая экономия: дискуссионные проблемы, пути обновления. - М.: Мысль, 1991. - С. 229.

Корнаї Янош. Шлях до вільної економіки. - К.: Наукова думка, 1991. - С. 139; Лившиц А.Я. Введение в рыночную экономику. - Ч. 1. - М.: Станкин, 1992. - С. 152.

Самуэльсон П. Экономика. - М.: Прогресс, 1964. - С. 380.

Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. - Т. 25. - С. 45.

Степанова О. Соревнование или конкуренция? // Экономические науки. - 1991. - № 9. - С. 140-142; Холодков В. Развернуть социалистическую конкуренцию // Экономические науки. - 1993. - № 11. - С. 11.

Чухно А. А. Вказ. твір. - С. 30.

Шмелев А. Открытое общество и конкуренция // Новый мир. - 1991. - № 2. - С. 206.

Рубин Ю.Б., Шустов В.В. Конкуренция: реалии и перспективы. - М.: Знание, 1990. - С. 64.

Ibid. - С. 4.

Абалкин Л. Рынок в экономической системе социализма // Вопросы экономики. - 1989. - № 7. - С. 5; Рубин Ю. Так ли надо трактовать социалистическую конкуренцию? // Экономические науки. - 1990. - № 6. - С. 78.

Рубин Ю. Вказ. твір. - С. 78.

Макконнел Р., Брю Л. Вказ. твір. - С. 389.

УДК 338.43 (477.73) Погорелова О.В.

Проблеми матеріальної мотивації праці у період переходу до ринкової економіки

(на прикладі АПК Миколаївської області)

Досвід країн із ринковою економікою свідчить, що посилення матеріальної мотивації праці опирається на систему її матеріального стимулювання, яка, в свою чергу, базується на тарифній системі оплати праці.

Вважаємо, що в першу чергу, з метою удосконалення тарифної системи у сільському господарстві, стоїть завдання підвищення гнучкості основної заробітної плати, посилення її ефекту на період переходу до ринкової економіки.

Диференціація заробітної плати досягається шляхом застосування різноманітних сіток та за рахунок різного рівня тарифних ставок, установлених за допомогою безлічі підвищуючих коефіцієнтів для всіляких категорій робітників.

Такий підхід ускладнює роботу з організації ефективної заробітної плати на сільськогосподарських підприємствах будь-якої форми власності. Тарифікація, що діє, видається громіздкою та характеризується браком наочності, а головне, не дає можливості здійснювати єдину кількісну та якісну оцінку аграрної праці, що є різноманітним за функціями та складністю.

Гадається, що складність сітки та наявність великої кількості підвищуючих коефіцієнтів обумовлені визначенням мінімальної ставки першого розряду. Незважаючи на те, що нинішнім узгодженням встановлені більш високі гарантії оплати праці робітників АПК і мінімальний гарантований розмір тарифної ставки робітника, що виконує некваліфіковану роботу, з розрахунку на місяць, становить 40 гривень (в 1996 р. дана цифра дорівнювала 29,4 гривням), вони залишаються на дуже низькому рівні.

Установлена мінімальна тарифна ставка значно нижча не тільки від прийнятого рівня мінімального споживацького бюджету, але й від мінімальних тарифних ставок, установлених в інших галузях. Це призводить до ставлення сільськогосподарських товаровиробників у дискримінаційне положення.

У господарствах з метою доведення заробітної плати до певного рівня застосовуються різні підвищуючі коефіцієнти, що часто-густо не завжди обгрунтовані.

Окрім гарантованих доплат та надбавок впроваджуються додаткові в різні періоди сільськогосподарських робіт. Власні тарифні системи на основі рекомендованих мінімальних тарифних сіток на більшості сільськогосподарських підприємств не розробляються. Мінливість тарифних умов лати, суб'єктивізм керівництва при встановленні доплат, надбавок, коефіцієнтів зменшують стимулюючу роль тарифної оплати, не заохочують сільськогосподарських робітників до росту кваліфікації.

Суть перебудови тарифної системи за умов переходу суб'єктів аграрного виробництва до ринку має зводитись до її сприйнятливості щодо змін, що відбуваються в економіці.

Вважається, що за ринкових умов господарювання тарифна система повинна бути доповнена елементами, які дозволяють зважати не тільки на кваліфікацію працівника, але і на її реалізацію під час господарської діяльності. Це дозволить диференціювати основну заробітну плату не тільки в залежності від професійних якостей, стажу роботи, але і від різної результативності праці.

У зв' язку з цим пропонуємо диференціювати заробітну плату в межах одного тарифного розряду або посадового окладу для посилення матеріальної мотивації робітників однієї фахово-кваліфікаційної категорії.

Також вважаємо за необхідне для забезпечення спільних критеріїв оцінки складності та якості праці розробити інтегровану (єдину) тарифну сітку, загальну для всіх категорій робітників сільського господарства з урахуванням внутрірозрядної диференціації оплати праці.

В статті запропоновано варіант 12-розрядної єдиної тарифної сітки, що включає міжрозрядні співвідношення з урахуванням рівня результативності.

Під час розробки даного варіанту тарифної сітки автор користувався досвідом з оплати праці в Японії, США, Німеччині та певними розробками