УДК 361.072+338.075+331.024 Манько В.О.

Ціна та ціноутворення - важливі елементи мікрорівневого управління в АПК

І теорія і практика роботи сільськогосподарських підприємств стверджують, що краще всього будь- якому підприємству або фірмі, особливо в агропромисловому комплексі слід розібратися в основних базових проблемах бізнесу, а вже потім братися за вирішення поточних питань.

В умовах ринкової економіки перед усіма комерційними і багатьма некомерційними структурами в агропромисловому комплексі України в якості однієї з основних стає проблема встановлення ціни на свої товари та послуги. Ціна в умовах ринку, то є складна економічна категорія, що означає суму грошей, за яку продавець хоче продати, а покупець готовий купити товар. Звідси випливає, що ціна певної кількості товару в агропромисловому комплексі складає його вартість, отож вона є грошовою вартістю товару. В цих умовах важливим елементом мікрорівневого управління стає ціноутворення, на яке впливає цілий комплекс факторів. В агропромисловому комплексі України діють дві основні системи ціноутворення - ринкове ціноутворення (функціонує на основі взаємодії попиту та пропозиції) та державне ціноутворення (ціну формують органи державної влади).

Таким чином, вибір загального напрямку в ціноутворенні, головних шляхів у встановлені цін на нову та традиційну продукцію, послуги тощо, стає однією з головних складових маркетингу сільськогосподарського товаровиробника.

Цінова політика сільськогосподарського товаровиробника повинна встановлюватися передовим його власним потенціалом, наявністю необхідного капіталу, кваліфікованих кадрів, організацією справи, а не лише станом попиту та пропозицій на ринку. Відомо, що маючи певний попит необхідно бути спроможним його задовольнити у певний час, у певній кількості, у певному місці та при забезпечені потрібного ринку якості товару і послуг.

Ціна перебуває у тісному взаємозв'язку з іншими сторонами діяльності сільськогосподарського підприємства. Звідси випливає, що від рівня цін багато у чому залежить його комерційний результат. В умовах ринку, при вирішені питань мікрорівневого управління правильна чи неправильна цінова політика кожного сільськогосподарського товаровиробника суттєво впливає на всі його рішення. Головне завдання мікрорівневого управління в агропромисловому комплексі складається з того, щоб встановлювати такі ціни, так маневрувати ними, залежно від ситуації на ринку, аби заволодіти його максимально можливою часткою, досягти запланованого обсягу прибутку та успішно вирішити всі стратегічні і тактичні завдання.

Кожне сільськогосподарське підприємство підходить до вирішення проблем ціноутворення зі своїх позицій. Головним недоліком цієї роботи є те, що нею займаються управлінці всіх рівнів і ніхто конкретно не відповідає за це. Тому цінову політику в сільськогосподарських підприємствах створюють керівники облікових, фінансових, виробничих та інших підрозділів, що прямо не займаються маркетингом.

Механізм цін, ціноутворення, цінова політика (в агропромисловому комплексі особливо) - то є складний і тонкий інструмент ринкової економіки, в діяльності якого розібратися дуже важко. Тому звернемося до теорії цін. Виходячи з неї вартість товару є усуспільнена у ньому праця товаровиробника, а сама вартість є кількість праці, що необхідна для виробництва товару. Остання вимірюється робочим часом, що необхідно витратити для виготовлення конкретного товару. Ринкова ціна в цьому випадку формується із середніх витрат виробників, що виробляють (випускають) цей товар.

У цю теорію кожен із її авторів уніс свої поняття, терміни та формули. Так, А. Сміт увів поняття встановлення витрат праці в якості фактору ціноутворення на товарних ринках. Тому ціноутворюючим фактором він вважає витрати на робочу силу, формуючи ціну товару за рахунок ренти, оплати праці та прибутку. Свою модель формування ціни запропонував і Д.Рікардо, яку він визначив як суму витрат праці, встановлених за принципом доданої вартості в рамках вертикально інтегрованого виробництва товарів. К. Маркс увів поняття «суспільно необхідних витрат праці», яке він вважає основним стержнем ціноутворення, розуміючи під ним витрати, що необхідні для виготовлення будь якої споживчої вартості при наявних суспільних нормальних умов виробництва та при середніх у цьому суспільстві рівнях інтенсивності праці і кваліфікації робітників. Це дає змогу враховувати вартість необхідного та новоствореного продукту.

На думку автора, всі вищевикладені теорії вимагають доопрацювання відповідно до сучасного стану розвитку продуктивних сил і економічних відносин в агропромисловому виробництві.

Багато країн світу на власному досвіді історично довели, що більш практичною в умовах ринку є концепція, запропонована американським економістом П. Самуельсоном та його послідовниками. Головним у цій концепції є індивідуальний вибір споживача, що реалізується шляхом спостереження за процесом продажу. П.Самуельсон запропонував індексну функцію потужності всієї маси товарних наборів, встановлення кількісного розміру корисності одних товарних наборів у співставленні з іншими. Але практична сторона ціноутворення, особливо на мікрорівні і головне в агропромисловому комплексі і тут залишилася в тіні.

Дещо пізніше з'явилися розробки англійського економіста А.Маршалла, підготовлені лише для умов вільної конкуренції, та роботи його послідовників Дж.Робінсона, Е.Чемберліна, А.Пігу та інших. Характерною особливістю цих робіт є розгляд попиту і пропозицій як рівнозначущих ціноутворюючих факторів; необхідність досягнення рівноваги на важелів; облік та аналіз співвідношення попиту і пропозиції.

Останній підхід суттєво змінює уявлення про ціну, що характерна для теорії трудової вартості. Концепція маржиналізму заснована на адаптації цінових ричагів до поточного та перспективного попиту. Цінове рішення, що не відповідає попиту, призводить до серйозних змін господарській діяльності сільськогосподарських підприємств, у результаті чого може бути втрачена конкурентоспроможність товарів підприємства, скорочення долі ринку, погіршення фінансового стану тощо.

На рішення керівництва сільськогосподарського товаровиробника в галузі