Відомий український економіст М. І. Туган-Барановський причиною економічних коливань називав диспропорції між різними галузями національної економіки. Французький економіст Сісмонді головною причиною економічних коливань вважав недостатнє споживання населення.

Незважаючи на таку багатоманітність поглядів, більшість сучасних економістів погоджується з тим, що чинником, який безпосередньо визначає рівні виробництва і зайнятості, є рівень загальних, або сукупних, видатків. В економіці, що ґрунтується на ринкових засадах, підприємства виготовляють товари і послуги тільки тоді, коли їх можна вигідно продати. Іншими словами, якщо загальні видатки невеликі, багатьом підприємствам невигідно виготовляти товари і послуги у великих обсягах. Звідси низький рівень виробництва, зайнятості і доходів. Вищий рівень загальних видатків означає, що зростання виробництва приносить прибуток, тому виробництво, зайнятість і доходи також будуть зростати. Коли в економіці виникає повна зайнятість, реальний обсяг продукції стає постійним, а додаткові видатки просто підвищують рівень цін.

Важливо відзначити, що не всі коливання ділової активності є економічними циклами. Наприклад, існують сезонні коливання ділової активності. Це, зокрема, характерно для сільського господарства, автомобільної промисловості, будівництва тощо. Ділова активність залежить і від тривалої тенденції в економіці, тобто від підвищення чи зниження економічної активності протягом довгострокового періоду. Важливо відзначити, що у повоєнний період для багатьох промислово розвинутих країн, передусім для Японії і ФРН, довгостроковою тенденцією було значне економічне зростання.

Вплив циклів на різні сектори економіки.

Економічні цикли пронизують усі сторони суспільного життя. Проте, варто відзначити, що економічний цикл різними шляхами і різною мірою впливає на окремих індивідів і на окремі сектори економіки. Більше за все він впливає на ті галузі промисловості, які випускають засоби виробництва і споживчі товари тривалого користування. Особливо вразлива будівельна промисловість.

Виробництво і зайнятість у галузях промисловості, що випускають споживчі товари щоденного вжитку, звичайно менше реагують на цикли. Галузі промисловості і робітники, пов'язані з будівництвом житлових будинків і промислових споруд, з важким машинобудуванням, виробництвом сільськогосподарських знарядь, автомобілів, холодильників, газової апаратури тощо, зазнають важкого удару. І навпаки, галузі промисловості, які виготовляють товари тривалого користування, у фазі піднесення отримують максимальні стимули для розвитку.

Справа в тому, що купівлю товарів тривалого користування можна на певний час відкласти. Коли економіка переживає скруту, виробники часто перестають купляти сучасніше устаткування і будувати нові заводи. За такої кон'юнктури просто нема сенсу збільшувати запаси інвестиційних товарів. У всіх випадках підприємство ще може використовувати наявні потужності і споруди. У сприятливі періоди засоби виробництва звично замінюються до їхнього повного зношення.

Та коли настає спад, підприємство ремонтує своє застаріле устаткування і пускає його в діло. Тому інвестиції в засоби виробництва різко скорочуються. Можливо, що деякі підприємства, які мають надлишкові виробничі потужності, навіть не намагаються відновлювати весь капітал, який вони в цей момент споживають. У таких випадках їхні чисті капіталовкладення можуть скорочуватися.

Чимало із цих міркувань справедливі і Щодо товарів тривалого користування. Спад виробництва і скорочення сімейних бюджетів передусім зменшують купівлю товарів тривалого користування (автомобілі, побутова техніка тощо). Дещо інший підхід до харчових продуктів і одягу, тобто споживчих товарів короткострокового користування. Купівлю цих товарів не можна надовго відкладати, оскільки кожна сім'я повинна їсти й одягатися. Проте кількість і цих покупок буде дещо зменшуватися і, звичайно, погіршуватиметься їхня якість, але не такою мірою, як товарів тривалого користування.

Галузі промисловості, що виробляють засоби виробництва і товари тривалого користування, здебільшого відрізняються високою концентрацією, коли на ринку панує порівняно невелика кількість великих підприємств. Унаслідок цього такі фірми володіють достатньою монопольною владою, щоб протягом певного періоду протидіяти зниженню цін, обмежуючи випуск продукції через падіння попиту. Тому зменшення попиту впливатиме головним чином на виробництво і зайнятість.

Протилежне відбувається у галузях промисловості, що випускають товари короткострокового користування. Ці галузі здебільшого конкурентоспроможні і характеризуються низькою концентрацією. Вони не здатні протидіяти підвищенню цін, і падіння попиту більше відбивається на цінах, ніж на рівні виробництва. Тобто йдеться про різке падіння виробництва і скромне падіння цін у галузях з високою концентрацією, з одного боку, і про значне падіння цін і порівняно невелике зниження обсягу продукції в галузях з низькою концентрацією — з іншого.