які були "останнім великим оживленням старого епічного дерева" [8: 209]. Вони зберігають епічних героїв, але більше ніхто не вірить у реальність написаного. Оповідь, як і в епічній поемі, залишається головним знаряддям рицарського роману. Але і епопея, і рицарський роман відрізняються від роману новітнього часу, зорієнтованого на пересічну людину маси: перші оповідають, останній описує [8: 209]. Роман є цариною реалізму. Таким чином, з плином часу в самій художній формі як модусі переживання повноти життя ми спостерігаємо зниження героїчного, піднесення й збільшення буденного, дрібного. Аналогічну еволюцію відзначає Ортега, вивчаючи розвиток трагічного й комічного. Висока героїка трагедії поступається місцем комічному й еволюціонує в напрямку трагікомедії.
"Дон Кіхот" як літературний твір і Дон Кіхот як літературний персонаж перебувають на тій межі, коли жанрові системи, започатковані епопеєю, і нові жанрові системи, репрезентовані романом, а також різні розуміння людини в переході від Середньовіччя до модерності зустрічаються в часі, коли одне ще співіснує з іншим. Це перетворює роман Сервантеса на унікальне явище, яке несе на собі ознаки і попередніх, і наступних епох, виражає форми естетичного осягнення світу, властиві і минулому, і теперішньому, і майбутньому. Твір Сервантеса є водночас епопеєю у фазі лицарського роману і першим романом у сучасному розумінні цього слова, він є високою трагедією і безжалісною комедією, а точніше найдосконалішим утіленням трагікомедії. Не менш важливим для розуміння жанрового складу твору є могутній ліричний струмінь, який надає внутрішньої глибини його стилю. Дон Кіхот як персонаж символізує розпад традиційної середньовічної системи цінностей і народження модерної людини. Він є і героєм, і блазнем. Він трагічний і комічний, він ліричний і фарсовий водночас. Дон Кіхот є всім відразу, по-справжньому вселюдиною, а сам твір Сервантеса стає "контактною зоною", в якій перетинаються різні форми історичної вітально- сті, зафіксовані в жанрових формах, внаслідок чого твір Сервантеса вміщує небачену повноту буття.
Сучасний іспанський дослідник П.С.Галан назвав Сервантеса "демоном", "якому Ортега виповів свою місію серед іспанців" [4: 10]. Дослідник також веде мову про той самий резонанс, "принцип збігу" між Ортегою і Сервантесом. Звичайно, ці слова не можна брати на віру, але велика доля істини в них є. Шукаючи розв'язання "проблеми Іспанії", Ортега відчув, що справжнім виходом є не консервування нації, а її максимальна відкритість, перетворення її на "контакту зону". Розширивши у такій спосіб власні горизонти бачення, він відкрив для себе, для Іспанії і для всього світу нового Сервантеса
Література
Ортега-і-Гассет Х. Вибрані твори. - К.: Основи, 1994. - 420 с.
Проект "Візія": Хосе Ортега-і-Гассет. - http:// www.management.com.ua/ vision/ vis014.html
Bretz, M.L. Encounters Across Borders. The Changing Visions of Spanish Modernism, 1890-1930. - Lewinsburg: Bucknell University Press; London: Associated University Presses, 2001. - 638 р.
Galan, P. C. Cervantes, el espanol "profundo y pobre"// Revista de Occidente. - 2005. - Num. 288. - Р. 7-38.
Marias, J. El primer libro de Ortega // Ortega y Gasset, J. Meditaciones del Quijote. - Madrid: Catedra, 2005. - Р. 17-32.
- абсолютне втілення вітального синтезу. Він також розгледів у ньому мислителя і письменника, який, перебуваючи на перетині культур, часів і жанрових систем, виявляє унікальні здібності до включення і творчого освоєння чужого. Саме цю рису геніального Сервантеса Ортега радить успадкувати іспанській нації, аби відродитися з ганьби й занепаду.
Ortega y Gasset, J. Espana invertebrada. Obras Completas. - Madrid: Revista de Occidente. - T. III. - 1968. - Р. 34-123.
Ortega y Gasset, J. Europa y la idea de naciцn. - Madrid: Revista de Occidente, 1985. - 215 p.
Ortega y Gasset, J. Meditaciones sobre la literatura y el arte. (La manera espanola de ver las cosas). - Madrid: Castalia, 1987. - 394 p.
Ortega y Gasset, J. Vieja y nueva politica. Obras Completas. - Madrid: Revista de Occidente. - T. I. - 1966. - Р. 265-307.