Міністерство охорони здоров’я України

Київська медична академія післядипломної

освіти ім. П.Л.Шупика

Ісса Махмуд Ахмед

УДК 616 832 004-056.24; 615.835,3

Значення інфрачервоного випромінювання у комплексному лікуванні стійких вертеброгенних попереково-крижових больових синдромів

14.01.15 - нервові хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2001 р.

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Київській медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України

Науковий керівник: член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор Мачерет Євгенія Леонідівна, Київська медична академія післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика, кафедра рефлексотерапії, завідувач кафедри.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Маньковський Микита Борисович, Інститут геронтології АМН України, відділ клінічної фізіології та патології нервової системи, консультант відділу

доктор медичних наук, професор Євтушенко Станіслав Костянтинович

Донецький державний медичний університет МОЗ України, факультет післядипломної освіти, кафедра дитячої і загальної неврології з курсом рефлексотерапії, завідувач кафедри

Провідна установа:

Харківський науково-дослідний інститут неврології, психіатрії, та наркології АМН України відділ нейроінфекції і патології вегетативної нервової системи

Захист відбудеться 20.06.2001 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.01 у Київській медичній академії післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика МОЗ України (04112 м. Київ – 112, вул.Дорогожицька,9, аудиторія №3).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київської медичної академії післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика МОЗ України за адресою: 04112 м.Київ – 112, вул.Дорогожицька,9.

Автореферат розісланий 18.05.2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради Усатенко О.Г.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Вертеброгенні попереково-крижові больові синдроми (ВПКБС) є поширеною патологією, що часто зустрічаються в медичній практиці, особливо лікарів-невропатологів, нейрохірургів, ортопедів-травматологів. Порівняно з попередніми десятиліттями частота їх виникнення мало змінилася і посідає одне з перших місць, складаючи для різних контингентів населення від 10 – 12 до 49 – 50% (Т.Г.Лукачер, 1984; І.П.Антонов, 1985, 1990; Я.Ю.Попелянський, 1989, 1992; Є.Я.Красикова, 1986).

Серед неврологічної патології частота захворювань периферійної нервової системи в амбулаторного контингенту хворих становить 56 – 75%, відсоток днів непрацездатності у такому разі досягає 72, а у хворих стаціонарів – відповідно 52 – 56% і 43 – 48%. Особливо актуальною є проблема лікування хронічних форм вертеброгенних стійких больових синдромів, що виникли на тлі попереково-крижового остеохондрозу, які погано піддаються традиційним методам терапії.

Зазначена висока захворюваність серед найбільш працездатного контингенту населення віком від 22 до 55 років (І.П.Антонов, 1984; Л.С.Гіткіна і співав., 1986; І.Р.Шмідт, 1992). Багато авторів підкреслюють, що проблема вертеброгенних попереково-крижових больових синдромів у разі остеохондрозу хребта і в останій час має не лише медичне, а й соціально-економічне значення (Я.Ю.Попелянський, 1992; М.А.Фарбер, Н.М.Маджидов, 1986; Е.В.Барабанові, 1985; В.А.Шустик, А.І,Панюшин, 1985; Є.Л.Мачерет, 1990, 1995, 1997).

Остеохондроз хребта звичайно має хронічний перебіг, у зв’язку з чим його неврологічні прояви, зокрема вертебральний попереково-крижовий больовий синдром, схильні до частих рецидивів і прогресування. Відомо, що у разі випадіння міжхребцевого диска застосовується хірургічні методи лікування, хоч лише у незначної частини хворих воно призводить до стійкої ремісії (Г.С.Юмашев, Н.Є.Фурман, 1984; В.П.Веселовський, 1991; Ф.А.Хабіров, 1995; Є.Л.Мачерет і співав., 1990). Тому основним методом лікування лишається консервативний. Необхідно зазначити, що найрізноманітніші методи консервативного лікування далеко не завжди призводять до швидкого і, що значно важливіше, стійкого ефекту (Іванишина і співав., 1986; Ю.О.Ісаєв, 1993; К.Левіт і співав., 1993; В.І.Шапкін і соавт., 1994; Н.І.Стрєлкова, 1991; V.Evertz, 1986; J.Y.Trabell, 1992); крім того, у багатьох хворих є протипоказання до них чи інших видів лікування, особливо через медикаментозну алергію (С.К.Євтушенко, 1986, 1995).

Усе вищезазначене і зумовило зростання інтересу до немедикаментозних видів терапії, зокрема до рефлексотерапії. Існує велика кількість методів лікування (В.А.Іванов, 1981; Я.А.Луньян, 1987; С.К.Євтушенко, А.Л.Глизнуус, 1999; Т.П.Архетюк, 1997; Д.М.Стояновський, 1997; F.J.Keefe, E.Dolan; І.С.Зозуля, 1994; Є.Л.Мачерет, 1989; Є.Л.Мачерет, О.О.Коркушко, 1992, 1993, 1997). Однак і донині спостерігається намагання збільшити ефективність і ще більше удосконалити цей перспективний метод лікування.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Праця виконана згідно з основним планом науково-дослідної роботи кафедри рефлексотерапії Київської медичної академії післядипломної освіти ім..П.Л.Шупика МОЗ України “Рефлексотерапія у разі захворювань периферійної нервової системи” (№ Держреєстрації УА 01013676 Р).

Мета і задачі дослідження. Мета роботи – розробити нові підходи до лікування хворих з больовими синдромами у разі попереково-крижового остеохондрозу для отримання більш стійкого терапевтичного ефекту.

Для досягнення мети було поставлено наступні задачі:

1. Розробити індивідуальні схеми патогенетичного лікування у разі больових синдромів попереково-крижового остеохондрозу інфрачервоним випромінюванням у поєднанні з остеоперіостальною електроакупунктурою.

2. Оцінити ефективність остеопериостальної електроакупунктури в комплексному лікуванні у разі неврологічних проявів попереково-крижового остеохондрозу.

3. Вивчити терапевтичну ефективність лікувального застосування інфрачервоного лазерного випромінювання у разі рефлекторних і корінцевих синдромів попереково-крижового остеохондрозу.

4. Оцінити значимість поєднання остеопериостальної електроакупунктури та інфрачервоного лазерного випромінювання в комплексному лікуванні хворих з неврологічними проявами попереково-крижового остеохондрозу.

5. Порівняти ефективність застосування загальноприйнятих методів лікування і розробленого нами нового комплексного методу лікування у разі вищезазначеної патології.

Об’єкт дослідження: хворі з остеохондрозом попереково-крижового відділу хребта.

Предмет дослідження: вплив інфрачервоного лазерного випромінювання та остеопериостальної електроакупунктури на больові синдроми у разі попереково-крижового остеохондрозу.

Методи дослідження. Для завдань і досягнення поставленої мети проводилося клініко-неврологічне дослідження і спеціальні електрофізіологічні та акупунктурні дослідження за Накатані.

Для вивчення вегетосудинних порушень за умови ураження периферійної нервової системи досліджувались зміни тонусу судинної стінки і кровонаповнення периферійних судин методом реовазографії.

Для дослідження електрозбудливості нервово-м’язового апарата використовували метод електроміографії. Температуру шкіри вимірювали електротермометром ТПЕМ – 1.

З метою детального вивчення можливості ліквідування больового синдрому залежно від характеру застосованого лікування була використана (крім оцінки вираженості больового синдрому за І.П.Антоновим, 1989) ще й оцінка болю в балах за методикою університету Mc Gill в Канаді, а також диференційована оцінка болючості за Я.Ю.Попелянським (статопрацюівання).

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше запропоновано і на достатній кількості клінічних спостережень застосовано комбінований метод лікування хворих зі стійкими вертеброгенними больовими синдромами за умови остеохондрозу попереково-крижового відділу хребта: вплив остеопериостальної електроакупунктури у поєднанні з дією на точки акупунктури інфрачервоного лазерного випромінювання. Доказано його добрий клінічний ефект, який перевершує інші методи лікування, а також позитивний вплив на органи системи. Показано потенціюючий вплив інфрачервоного лазерного випромінювання і остеопериостальної електроакупунктури у разі ліквідації стійких больових синдромів і розроблено раціональну схему застосування комплексного лікування хворих з люмбоішіалгією і корінцевим синдромом попереково-крижового остеохондрозу. Використано діагностичний підхід з використанням методу акупунктурної діагностики За Накатані з метою визначення оптимальних точок для лазеропунктури. Ефективність пропонованого комплексного методу лікування підтверджена даними інструментального електрофізіологічного дослідження і нормалізацією фізіологічного стану меридіанів за Накатані.

Практичне значення отриманих результатів. Уперше доведена доцільність застосування лазеропунктури у поєднанні з остеоперіостальною електроакупунктурою на тлі традиційних методів лікування, що значно збільшує їх ефективність і зменшує медикаментозне навантаження на організм. У зв’язку з цим апробований нами метод може широко використовуватися у клінічній практиці. Метод не вимагає дорогої та громіздкої апаратури і не має протипоказань для впровадження його у практику.

Запропонований метод лікування впроваджено у І і ІІ неврологічних відділеннях Київської обласної клінічної лікарні №1 і в районних лікарнях Київської області, а також у деяких містах України. Цей метод також включено в навчальний процес на кафедрі рефлексотерапії Київської медичної академії післядипломної освіти ім..П.Л.Шупика і медичного інституту УАНМ.

Особиста участь дисертанта. Автором особисто була проаналізована література з теми дисертації, проведений інформаційний пошук. Разом з науковим керівником член-кореспондентом АМН України, професором Є.Л.Мачерет сформульовані мета і завдання дослідження, обговорена тактика лікування хворих із попереково-крижовим остеохондрозом зі стійкими больовими синдромами шляхом застосування комплексного методу рефлексотерапії – інфрачервоного лазерного випромінювання (лазеропунктури) у поєднанні з остеоперіостальною електроакупунктурою. Автор самостійно здійснив клінічне обстеження хворих, обстеження їх з допомогою методу акупунктурної діагностики за Накатані, а також лікування інфрачервоним лазером та остеоперіостальною електроакупунктурою. Застосування методів функціональної діагностики – реовазографії та електроміографії – проведено на базі клінічного відділу Інституту геронтології АМН України під керівництвом доктора медичних наук К.Г.Саркисова. Первинне опрацювання отриманих результатів, їх аналіз, складання огляду літератури, розділів власних досліджень і висновків виконані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження були повідомлені на ІІ науково-практичній конференції “Нетрадиційні методи діагностики і лікування” (Київ, 25 – 26 вересня 1997 – 1999 рр.) на студентській науково-практичній конференції, присвяченій 5-м роковинам КМУУАНМ (1997 р.), на спільному засіданні кафедр рефлексотерапії, неврології і з циклом дитячої неврології Київської медичної академії післядипломної освіти.

Публікації: Отримані результати відображені у 7 працях: трьох журнальних статтях (1 самостійна), чотирьох тезах конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 123 сторінках, ілюстрована 56 таблицями, 14 малюнками і клінічними спостереженнями. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження, трьох розділів власних досліджень, розділу аналізу узагальнення результатів, висновків. Покажчик літератури містить 346 джерел, із них 106 зарубіжних.

Зміст роботи

Матеріали і методи дослідження. Підґрунтям праці є результати клінічних спостережень за 283 хворими зі стійким больовим синдромом у разі остеохондрозу попереково-крижового відділу хребта, із яких жінок – 99 (35%), чоловіків – 184 (65%) віком від 24 до 63 років. Найбільшу групу пацієнтів складали особи, які хворіють протягом 10 років.

Усі хворі були поділені на 4 групи залежно від методу лікування, що застосувався. І група була основною, вона складалася із 162 хворих, які отримували комплексну терапію, що включала лазеропунктуру інфрачервоним випромінюванням у поєднанні з остеоперіостальною електроакупунктурою; ІІ група складалася із 41 хворого, які отримували лише лазеропунктуру; ІІІ група – це 40 хворих, яким проводилася остеоперіостальна електроакупунктура.

Хворі усіх трьох груп додатково отримували традиційне медикаментозне лікування. Хворі ІV групи, що складалися із 40 осіб, лікувалися лише медикаментозно.

Крім детального загально клінічного обстеження було проведено спеціальні електрофізіологічні дослідження та використані методи акупунктурної діагностики за Накатані. Дослідження проводилися до початку лікування і після його завершення.

Для лікування було використано сучасний апарат вітчизняного виробництва “Біомед 001”. Довжина хвилі лазерного випромінювання – 0,89 мкм. Апарат може працювати у двох режимах – в імпульсно-безперервному та імпульсно-модульованому. Несуча частота – 3000 Гц. Частота модуляції від 0,1 до 1000 Гц. Різноманітні види фокусуючих насадок дозволяють забезпечити щільний контакт зі шкірою під час дії на акупунктурну точку. Лікування проводилося щоденно, курс лікування – 10 – 16 сеансів. Час дії на одну корпоральну точку – від 1 до3 хв, вушну – 30 – 60 с, сумарна експозиція під час одного сеансу до 40 хв. Під час однієї процедури використовували 10 – 18 точок.

Остеоперіостальна електроакупунктура проводилась шляхом внурішньокісткової пункції та електричної стимуляції протягом 25 – 30 хв (тривалість імпульсу 0,1 мс, частота 5 – 10 Гц, сила струму до 200 мкА) остистих відростків хребців і кісткових виступів таза з використанням за 1 сеанс не більше трьох зон дії. Курс терапії складався із 2 – 6 процедур, які проводились через день.

Для вивчення вегето-судинних порушень за умови ураження периферичної нервової системи досліджували зміни тонусу судинної стінки і кровонаповнення периферійних судин методом реографії на симетричних ділянках нижніх кінцівок (реовазогрфія). Реографічні дослідження проводилися за допомогою чотирьох канального географічного пристрою ЧРГ-1М. Реєстрація здійснювалась за допомогою полі кардіографа.

Кількісна і якісна оцінка реографічних кривих проводилась з урахуванням форми, характеру підйому анакроти, розташування вираженості додаткових хвиль, розрахунком показників величини пульсового кровонаповнення – реографічного індекса (в Омах) – основного показника кровонаповнення, L (с) – найстабільнішого показника реограми, що відображає період повного кровонаповнення судини і дає чітку інформацію про стан судинної стінки; модуля пружності – L/T (%), венозного індекса – Ві (%).

Для дослідження електрозбудливості нервово-м’язового апарата використовували метод електроміографії, що ґрунтується на реєстрації та аналізі біоелектричної активності м’язових і периферійних нервових волокон. Дослідження проводились за допомогою стимулювального містка поодинокими імпульсами тривалістю 0,2 мс і частотою 3 імп/с. Визначалась швидкість проведення (t) імпульсів (у мс) по рухових нервових волокнах великогомілкового і малогомілкового нервів та амплітуда М-відповіді м’яза (в мкВ).

Отримані результати досліджень опрацьовувалися методами варіаційної статистики з використанням параметричних і непараметричних критеріїв відмінності (О.П.Мінер і співав., 1991).

Вимірювання температури шкіри проводилось за допомогою електротермометра ТПЕМ-1 у стандартних умовах, температурні показники знімались із підошовної поверхні стопи у проекції точки акупунктури R1. Поділ хворих у всіх чотирьох групах був ідентичним як за віком і статтю, так і за основними клінічними і лабораторно-інструментальними проявами попереково-крижового остеохондрозу.

Результати власних досліджень. Результати ліквідації больового синдрому з використанням комплексної терапії (І група хворих) виявилися найкращими. Так, у хворих з люмбоішіалгіями повна ліквідація болю ІІ і ІІІ ступеня вираженості була досягнута у всіх пацієнтів, а за наявності больового синдрому ІV ступеня вона значно зменшилась – з 30,2 0, 62 бала до 2,3 0,45 бала (р< 0,01). У хворих з корінцевим больовим синдромом ліквідація болю була найбільш значною: у хворих із II ступенем його вираженості з 16,9 0,62 до 0,2 0,06 бала, III ступенем – з 28,3 0,62 до 3,2 0,24 бала, IV ступенем – з 32,2 0,84 до 4,6 0,34 бала, що суттєво вище, ніж у хворих II і III груп (р<0,01) і, особливо, порівняно з IV групою (р<0,01).

Можливості ліквідації больового синдрому корінцевої природи також були більш значними у хворих І групи, (р<0,05); ніж у хворих з люмбоішіалгіями у цій же групі. Однак вони були значимішими порівняно з такими у хворих ІІ і ІІІ клінічних груп (р<0,01) і, особливо, у хворих ІV групи, де результати лікування значно скромніші. Водночас больовий синдром у хворих з люмбоішіалгіями краще (р<0,05) піддався лікуванню, ніж у хворих з корінцевим больовим синдромом. Таким чином, можливості ліквідації больового синдрому в залежності від застосовуваного виду лікування найнижчими були у хворих ІV групи за наявності корінцевого характеру болю.

Вивчення сумарної екстравертебральної і вертебральної болючості у разі корінцевого синдрому були значнішими, ніж у разі люмбоішіалгії (р<0,01). Водночас вираженість екстравертебральної болючості переважала сумарну вертебральну болючість як за наявності корінцевого больового синдрому, так і люмбоішіалгії (р<0,01). Найкращий лікувальний ефект під час контролю за сумарною вертебральною та екстравертебральною болючістю було виявлено у хворих І групи, результати лікування яких значно (р<0,01) перевищували результати лікування хворих ІV групи (лише медикаментозне).

Найчастішими неврологічними симптомами були сплощення лордозу (50,9%), підвищення тонусу поперекових м’язів (67,5%), обмеження рухомості хребта (86,2%), болючість остистих відростків поперекових хребців (76,7%), болючість у ділянці точок Гара (68,6%) і Валлє (64%), гіпотонія м’язів гомілки на боці болю (60%), симптом Ласега (90%) та інші симптоми натягування(43,8%), зниження ахіллового рефлексу (31,4%), майже у всіх хворих (96,5%) виявили корінцеві вегетативні симптоми.

Після проведеного лікування у хворих І групи усі неврологічні симптоми або значно зменшилися (р<0,01), або повністю зникли. У хворих ІІ і ІІІ груп неврологічні симптоми зменшились у меншому ступені, особливо у разі корінцевого синдрому, наприклад, обмеження рухливості хребта (р<0,02), гіпотонія м’язів гомілки на хворому боці (р<0,01), зниження ахіллового рефлексу (р<0,01). Суттєвих відмінностей у частоті появи неврологічних симптомів у хворих ІІ і ІІІ груп після лікування не було (р<0,05). Стабільнішими неврологічні симптоми виявилися у хворих ІV групи: різниця між результатами позитивних зрушень порівняно з І групою була високо вірогідною (р<0,01).

Вогнища нейроміофіброзу (у вигляді вузлів), як поодинокі, так і множинні, у хворих І групи зникли, у хворих ІІ і ІІІ груп зникли тільки поодинокі вогнища, а кількість множинних зменшилась (у кількості до двох) у разі корінцевого синдрому. У ІV групі хворих з корінцевим синдромом кількість множинних вогнищ зменшилась втричі – до 5. У хворих ІІ, ІІІ і ІV груп вузли, що залишилися, значно зменшились у розмірах і стали м’якими.

Таким чином, найрезультатнішим виявився комбінований метод лікування.

Реовазографічне дослідження судин гомілки у 50 хворих з люмбоішіалгіями виявило патологічні зміни усіх показників, і насамперед географічного індексу (р<0,01), що свідчать про підвищення судинного тонусу, більш вираженого на хворому боці, з утруднення венозного відтоку та зниження кровонаповнення судин. Реперкусійні зміни були помірними (р0,05). У хворих І групи після лікування відбулися позитивні зміни (р<0,01) з боку всіх показників реовазограми, які практично досягли нормальних величин, зникли реперкусійні зміни на здоровому боці. У хворих ІV групи зміни на реовазограмі були найменшими, хоч і мали у низці основних показників (географічному індексу і коефіцієнту його асиметрії) чіткі зрушення у бік їх нормалізації. У хворих ІІ і ІІІ груп позитивні зрушення показників реограми нижніх кінцівок наближалися до таких у хворих І групи, хоч і не досягли (р0,05) того ступеня вираженості. Порівняно з хворими ІV групи результати лікування у них було значно кращими (р<0,02).

У хворих з корінцевим синдромом (50 осіб) показники реовазограми були дещо іншими. Особливо чіткі зрушення у бік погіршення периферійного кровообігу (р<0,05), порівняно з хворими на люмбоішіалгії, мали показники реографічного індексу і його асиметрії. Виразну тенденцію до погіршення мали й інші показники реовазограми, реперкусійні зміни на здоровому боці також були виразнішими (р<0,05). Після проведеного лікування у хворих з корінцевим синдромом також спостерігалися зміни реовазографічних показників, які свідчать про поліпшення кровообігу в нижніх кінцівках, однак вони мають менший ступень вираженості (р<0,05), ніж у хворих з люмбоішіалгіями. Після лікування найзначніші позитивні зрушення показників реовазограми були у хворих І групи, що особливо виразно видно на прикладі географічного індексу, який зріс з 1,040,017 до 1,340,02 (р<0,001). Позитивні зрушення практично наближалися до таких же результатів, як і в хворих з люмбоішіалгіями. Водночас у хворих ІІ і ІІІ груп результати лікування були гіршими (р0,05), позитивні зміни у хворих ІV групи – найменш помітними.

Температура шкіри стоп була знижена як у хворих з люмбоішіалгіями, так і в хворих з корінцевим синдромом. Під впливом лікування відбулися виразні зміни у бік нормалізації у всіх групах, але ступінь її вираженості був різний.

Найвищий ступінь її нормалізації визначався у I групі хворих – з 28,20,19 до 30,60,17 (р<0,01). У II і III групах результат був однаковим (р>0,05), але дещо меншим (р<0,05), ніж у I групі. Найменш вираженою нормалізація була в IV групі – з 28,20,22 до 29,10,14, яка не досягла норми (р<0,05). Аналогічним чином змінювалися і показники термоасиметрії: у I групі вона знизилася з 1,480,12 до 0,270,07 (р <0,01). Під час проведення стимуляційної електроміографії з ураженого боку спостерігалося зниження показників М і С з боку великогомілкового і малогомілкового нервів. Збільшення показника Т було більш вираженим (р<0,01) у хворих з корінцевим синдромом, ніж у хворих з люмбоішіалгіями. Так, у хворих з люмбоішіалгією у І групи М великогомілковою і малогомілковою нервів дорівнювало відповідно 2,060,27 і 1,980,19 мВ; Т – 3,810,15 і 3,720,13с, а С – 50,162,24 і 51,012,12м/с. Водночас у разі корінцевого синдрому вони були однаковими: М – 0,680,08 і 0,620,11мв, Т – 4,250,25 і 4,270,29с, С – 40,612,8 і 41,324,77м/с (р<0,01).

Після проведеного лікування усі три показники виразно змінилися в бік нормалізації у всіх групах хворих, що було особливо помітно у хворих з люмбоішіалгіями, особливо в І групі. Так, показник М за умови стимуляції великогомілкового нерва зріс до 2,790,2 мВ (р<0,01), малогомілкового – до 2,640,11 мВ (р<0,01), показник Т знизився відповідно до 3,060,14с і 3,150,13с (р<0,01), С – зріс до 51,012,12 і 58,050,17м/с (р<0,01), що відповідало їх величині у нормі.

У хворих з корінцевим синдромом показник М за умови стимуляції великогомілкового нерва збільшився з 0,680,008 до 2,700,15 мВ (р<0,01) і малогомілкового з 0,620,11 до 2,530,22 мВ (р<0,01): показник Т знизився відповідно з 4,250,25 до 3,050,18с (р<0,01) і з 4,270,29 до 3,010,24 с (р<0,01); С – збільшився відповідно з 40,612,88 до 55,91,33 м/с (р<0,01) і з 41,324,73 до 55,231,82 м/с (р<0,01), і в зв’язку з цим зникли відмінності її названих циклів на хворому і здоровому боці (р<0,05).

Результати лікування хворих з люмбоішіалгією у ІІ і ІІІ групах, де використовувалися відповідні методи рефлексотерапії, були приблизно однаковими (р<0,05) і перевищували результати хворих І групи.

У хворих з корінцевими синдромами результати лікування були найвищими також у пацієнтів І групи, перевищуючи результати лікування хворих ІІ і ІІІ груп (р0,02), найнижчі вони були у хворих ІV групи. І лише у хворих І групи після лікування показники стимуляційної електроміографії досягли нормальних величин.

Наведені результати інструментальних нейрофізіологічних досліджень свідчать про виражений позитивний вплив інфрачервоної лазеропунктури у поєднанні з остеоперіостальною електроакупунктурою.

Дослідження методом Накатані були проведені у всіх хворих у динаміці – до і після лікування. Контрольну групу склали 40 практично здорових осіб, які відповідали хворим за віком і статтю. Результати були опрацьовані за допомогою комп’ютерної програми, у відповідності з якою було створено карту ріодераку з визначення графіка параметрів меридіанів і фізіологічного коридора.

Під час порівняння даних дослідження методом Накатані осіб контрольної групи та хворих зі стійкими больовими синдромами вертебральної природи були виявлені ознаки “надмірності”. Найбільш відхилення за межі функціонального коридора спостерігалися з боку інь та ян системи меридіанів за рахунок “надмірності” меридіанів сечового міхура V (VII), жовчного міхура VB (XI) і шлунку E (III), а також “недостатності” меридіанів нирок R (VIII), печінки F (XIII) і селезінки – підшлункової залози RP (IV).

Після проведеного лікування зникли або зменшилися патологічні зрушення в системі меридіанів; найвища позитивна динаміка спостерігалася у хворих І групи. Таким чином, ефективність пропонованого методу лікування і його патогенетична суть є обґрунтованими і з точки зору акупунктурної діагностики за Накатані.

Аналіз результатів лікування засвідчив, що у хворих з люмбоішіалгіями у першій клінічній групі “видужання” спостерігалося у 70,3%, “значне поліпшення” – у 23,4% і “поліпшення” – у 6,3%. “Незначного поліпшення” і повного відсутності ефекту не спостерігалося. У хворих ІІ групи “видужання” було у 26,7%, “значне поліпшення” – у 40%, “поліпшення” – у 26,7% хворих, “незначне поліпшення” – у 6,6% хворих. У хворих ІІІ групи “видужання” спостерігалося у 33,3%, “значне поліпшення” – теж у 33,3%, “поліпшення” – у 25%, а “незначне поліпшення” – у 8,4%. Таким чином, результати лікування у двох останніх групах були приблизно однаковими (р0,05). У ІV групі результати лікування були менш значними: “видужання” – у 14,3% хворих, “значне поліпшення” – у 21,4%, “поліпшення” – у 50% і “незначне поліпшення” – у 14,3%.

Отже, найкращими результати лікування були у хворих І групи, відсоток “видужання” і “значного поліпшення” у яких досяг 93,7.

Результати лікування хворих із корінцевим синдромом у І групі також були найкращими: “видужання” спостерігалося у 44,9%, “значне поліпшення” – у 41,9% і “поліпшення” – у 13,2% пацієнтів. У хворих ІІ групи результати виявилися дещо гіршими: “видужання” – у 15,4%, “значне поліпшення” – у 38,5%, “поліпшення” – у 42,3% і “незначне поліпшення” – у 3,8%. У хворих ІІІ групи результати лікування наближалися (р0,05) до результатів у ІІ групі: “видужання” – 15,4%, “значне поліпшення” – у 34,6%, “поліпшення” – у 46,2% і “незначне поліпшення” – у 3,8%. У хворих ІV групи результати лікування були найнижчими (р0,02): “видужання” – у 7,7%, “значне поліпшення” – у 26,9%, “поліпшення” – у 50%, “незначне поліпшення” – у 15,4.

Таким чином, результати лікування хворих у разі використання комплексного методу рефлексотерапії – лазеропунктури інфрачервоним випромінюванням у поєднанні з остеоперіостальною електроакупунктурою – були найкращими як у пацієнтів з люмбоішіалгією, так і з корінцевим синдромом, хоча в останньому випадку вони були дещо гіршими (р0,05). Отже, лазеропунктура інфрачервоним випромінюванням значно підвищує ефективність остеоперіостальної електроакупунктури.

Дані катамнезу свідчать, що протягом двох років спостереження хворі І групи за допомогою не зверталися, а в осіб, які були виписані зі “значним поліпшенням”, спостерігався подальший регрес симптомів. Із хворих ІІ і ІІІ груп за допомогою зверталися відповідно 1 і 2 особи з корінцевим синдромом, у яких під час виписки було “поліпшення”. Серед хворих ІV групи, які лікувалися повторно, був 1 хворий з люмбоішіалгією і 4 хворих - з корінцевим синдромом; усі вони були із числа тих, хто був виписаний, з “поліпшенням”.

Клінічні, лабораторні та електрофізіологічні методи дослідження і методи акупунктурної діагностики за Накатані дозволили установити, що застосування комплексного методу лікування – лазеропунктури інфрачервоним випромінюванням у поєднанні з остеоперіостальною електроакупунктурою на тлі медикаментозної терапії хворих зі стійкими больовими синдромами попереково-крижового остеохондрозу с патогенетично обґрунтованим і високоефективним.

Запропонований метод лікування є простим і доступним широкому колу невропатологів, рефлексотерапевтів, фізіотерапевтів, не вимагає громіздкої апаратури і може застосовуватися як у стаціонарі, так і в поліклініці для відвищення рівня медичної допомоги населення України.

Таблиця

Результати лікування стійкого попереково-крижового болю вертеброгенної природи у разі застосування різних методів лікування хворих з рефлекторним (люмбоішіалгія) і корінцевим больовим синдромом

Больовий синдром | Група хворих | Кіль-кість хворих | Видужання | Значне поліпшення | Поліпшення | Незначне поліпшення

абс. | % | m | абс. | % | m | абс. | % | m | абс. | % | m

Люмбоішіалгія

Корінцевий |

I | 64

98 | 45

44 | 70,3

44,9 | 1

0,7 | 15

41 | 23,4

41,9 | 0,6

0,7 | 4

13 | 6,3

13,2 | 0,3

0,4 | 0

0 | 0

0 | 0

0

Люмбоішіалгія

Корінцевий |

II | 15

26 | 4

4 | 26,7

15,4 | 1,3

0,8 | 6

10 | 40

38,5 | 1,6

1,2 | 4

11 | 26,7

42,3 | 1,3

1,3 | 1

1 | 6,6

3,8 | 0,7

0,4

Люмбоішіалгія

Корінцевий |

III | 12

26 | 4

4 | 33,3

15,4 | 1,7

0,8 | 4

9 | 33,3

34,6 | 1,7

1,2 | 3

12 | 25

46,2 | 1,4

1,3 | 1

1 | 8,4

3,8 | 0,8

0,4

Люмбоішіалгія

Корінцевий |

IV |

14

26 | 2

2 | 14,3

7,7 | 1

0,5 | 3

7 | 21,4

26,9 | 1,2

1 | 7

13 | 50

50 | 1,9

1,4 | 2

4 | 14,3

15,4 | 1

0,8

Висновки

1. Запропоновано нове вирішення проблеми лікування ВПКБС, яке полягає у дії інфрачервоного лазерного випромінювання на акупунктурні точки у поєднанні з остеоперіостальною електроакупунктурою на тлі традиційного медикаментозного лікування і дає високий терапевтичний ефект.

2. Комплексний метод лікування – лазеропунктура інфрачервоним випромінюванням у поєднанні з остеоперіостальною електроакупунктурою – призводить до повного і стійкого зникнення больового синдрому у 91,3% випадків із значного поліпшення – у 8,7% випадків, що переважає результативність кожного окремо застосованого методу лікування.

3. Застосування запропонованого методу лікування дозволяє досягти стійких позитивних результатів не лише у разі рефлекторних, а й корінцевих синдромів, що пов’язано із поєднаним впливом на місцеві механізми патогенезу із мобілізацією загально біологічних відновних чинників.

4. Важливим компонентом лікування є інфрачервоне лазерне випромінювання, яке має протизапальну і протинабрякову дію та поліпшує мікроцикуляцію і функціональний стан нервово-м’язових структур, підвищуючи таким чином протибольовий ефект.

5. Дані акупунктурної діагностики за Накатані є важливим додатковим критерієм, як і клінічні та електрофізіологічні методи, оскільки, визначаючи функціональний стан меридіанів, дозволяє оптимізувати лікування ВПКБС.

6. Лазеропунктура інфрачервоним випромінюванням у поєднанні з остеоперіостальною електроакупунктурою має потенційовану терапевтичну дію і значно підвищує ефективність лікування.

Практичні рекомендації

1. У хворих зі стійким вертеброгенним больовим синдромом у разі попереково-крижового остеохондрозу хороший лікувальний ефект дає використання лазеропунктури інфрачервоним випромінюванням у поєднанні з остеоперіостальною електроакупунктурою в комплексі з традиційною медикаментозною терапією.

2. З метою оптимізації застосування лазеропунктури слід використовувати дані методи акупунктурної діагностики за Накатані.

3. Оцінюючи ефективність лікування, слід використовувати також комплекс показників вираженості прояву больового синдрому, отриманих з допомогою електрофізіологічних методів дослідження – реовазографії нижніх кінцівок, визначення термоасиметрії і стимуляційної електроміографії, як свідчить про стан провідності по нервових стовбурах, що формують попереково-крижове сплетіння.

4. За наявності стійких вертеброгенних больових синдромів попереково-крижового остеохондрозу для лазеропунктури рекомендуємо використовувати найбільш активні точки меридіана сечового міхура V22 – 28, 31 – 34, 46 – 50, 54, 60 – 67, задньосерединного меридіана Т 3, 4, 5, а також точки шлунка Е 36, 42, 44.

перелік опублікованих праць по темі дисертації.

1. Мачерет Е..Л., Исса Махмуд Ахмед, Чуприна Г.Н. Результаты лечения стойкого болевого синдрома при неврологическом проявлении пояснично- крестцового остеохондроза остеопериостальной электро- и лазеропунктурой // Лікарська справа Врачебное дело. – 2000. – №5. – С. 124-125.

2. Исса Махмуд Ахмед, А.О.Коркушко Изменения некоторых нейрофизиологических показателей в лечении пояснично-крестцового остеохондроза остеопериостальной электроакупунктурой в сочетании лазеропунктурой // Лікарська справа. Врачебное дело – 2000.– №6. – С. 84-86.

3. Исса Махмуд Ахмед Сравнительное изучение эффективности лечения неврологических проявлений остеохондроза пояснично-крестцового позвоночника с применением осстеопериостальной электроакупунктуры в сочетании с лазеропунктурой инфракрасным излучением // Ліки України. – 2001. - №1. – С. 25-27.

4. Исса Махмуд Ахмед Использование лазеропунктуры в комплексном лечении проявлений остеохондроза поясничного отдела позвонка // Матеріали ІІ науково-практичної конференції “Нетрадиційні методи діагностики та лікування”. – К.: Серж, 1997. - С.55 – 56.

5. Ісса Махмуд Ахмед, Чуприна Г.М. Використання лазеропунктури в комплексному лікуванні больових синдромів при остеохондрозі попереково-крижового відділу хребта // Тези ІV студентської науково-практичної конференції, присвяченої п’ятій річниці Київського медичного інституту УАНМ. - Київ, 11 квітня 1997 р. – К: КМІ УАНМ. – С. 71-71.

6. Исса Махмуд Ахмед, Осташко В.Г. Количественная оценка дисковых грыж // Матеріали ІІІ науково-практичної конференції “Нетрадиційні методи діагностики та лікування”. – Київ, 22-23 жовтня 1999 р.–К.: Серж. – С.48-49.

7. Исса Махмуд Ахмед Роль инфракрасного излучения в комлексном лечении стойких вертеброгенных пояснично-крестцовых болевых синдромов // Матеріали ІІІ науково-практичної конференції “Нетрадиційні методи діагностики та лікування”. – Київ, 22-23 жовтня 1999 р. – К.: Серж. – С.49.

Анотація

Ісса Махмуд Ахмед. Значення інфрачервоного випромінювання у комплексному лікуванні стійких вертеброгенних попереково-крижових больових синдромів. – Рукопис.

Дисертація на присвоєння вченого ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.15 – нервові хвороби. – Київська медична академія післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика МОЗ України, Київ, 2001.

Дисертація присвячена питанням обґрунтування клінічного застосування комплексного методу лікування – лазеропунктури інфрачервоним лазерним випромінюванням у поєднанні з остеоперіостальною електроакупунктурою для лікування стійких вертеброгенних попереково-крижових синдромів при остеохондрозі хребта. Показано, що акупунктурна діагностика по Накатані є інформативним критерієм визначення функціонального стану акупунктурних меридіанів у хворих зі стійкими больовими синдромами попереково-крижового остеохондрозу. Показано, що застосування лазеропунктури при больових синдромах попереково-крижового остеохондрозу має вплив на визначені ланки його патогенезу і є патогенетичним методом лікування. Показано, що запропоновані лікувальні методи дозволяють досягти стійкого терапевтичного єфекту.

Ключові слова: стійкий больовий синдром, попереково-крижовий синдром, лазеропунктура, інфрачервоне лазерне випромінювання, остеоперіостальна електроакупунктура.

SUMMARY

Issa Mahmoud Ahmed. The role of infra-red irradiation laseropuncture in connection with osteoperiostal electroacupuncture for treatment vertebrogenous lumbosacral pain syndrome. – Manuscript.

Thisis for a candiadates degree of medical sciences by speciality 14.01.15 – nervous diseases. – Kyiv Medical Academy of Postgraduate Education of HM of Ukraine, Kyiv, 2001.

The dissertation deals with ground reasons for implementation in a clinic the combined treatment methods infra-red irradiation laseropuncture in connection with osteoperiostal electroacupuncture for the treatment of persistent vertebral lumbosacral pain syndrome in spinal osteochondrosis. It is proved that laseropunctures applying for pain syndrom‘s of spinal osteochondrosis affect certain links in its pathogenesis and is a pathogenetic treatment method in connection osteoperiostal electroacupuncture increasingly makes the results better. It is shown, that acupuncture diagnosis according to Nacatani is an information criteria of determining functional state of acupuncture meridians of the patients with stable pain syndromes of lumbosacral osteochondrosis. The method of treatment has been proved. It‘s advantage in comparison with other methods of conservative treatment is indicated.

Key words: persistent pain syndrome, lumbosacral osteochondrosis, laseropuncture, infra-red lasero irradiation, osteoperiostal electroacupuncture.

АННОТАЦИЯ

Исса Махмуд Ахмед. Значение инфракрасного излучения в комплексном лечении стойких вертеброгенных пояснично-крестцовых болевых синдромов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.15 - нервные болезни. - Киевская медицинская академия

последипломного образования им. П.Л.Шупика МЗ Украины, Киев, 2001.

Диссертация посвящена изучению эффективности и целесообразности клинического использования комплексного метода лечения - лазеропунктуры инфракрасным лазерным излучением в сочетании с остеопериостальной электроакупунктурой в лечении стойких вертеброгенных пояснично-крестцовых болевых синдромов при остеохондрозе позвоночника.

Под наблюдением находились 283 больных с остеохондрозом пояснично-крестцового остеохондроза со стойким вертеброгенным болевым синдромом II - IV степени выраженности (по И.П.Антонову). В зависимости от применявшегося метода лечения больные были распределены на четыре группы: I - 162 больных, у которых был применен комплексный метод лечения, II - 41 больной, лечившихся изолированным применением инфракрасного лазерного излучения, III - 40 больных, у которых была использована остеопериостальная электроакупунктура. Во всех трех группах была использована также базисная медикаментозная терапия. IV - группа в составе 40 больных лечились только традиционной терапией.

Клиническое неврологическое обследование было проведено всем больным в динамике - до начала и после курса лечения. Специально была определена степень интенсивности болевого синдрома по методике университета Мак Гилла (Канада), определение вертебральной и экстравертебральной суммарной болезненности. Клинические, лабораторные, электрофизиологические исследования (электромиография, реовазография, термометрия кожных покровов) и применение акупунктурной диагностики по Накатани позволили установить, что применение комплексного метода лечения лазеропунктурой инфракрасным излучением в сочетании с остеопериостальной электроакупунктурой на фоне медикаментозной терапии больных со стойкими болевыми синдромами пояснично-крестцового остеохондроза является патогенетически обоснованным и высоко эффективным – терапевтическая эффективность комплексного метода превышала результаты лечения в группах контроля.

Результаты исследования позволяют утверждать, что использование лазеропунктуры инфракрасным лазерным излучением значительно повышает эффективность остеопериостальной электроакупунктуры, помогает достигнуть лучшего лечебного эффекта и уменьшить медикаментозную нагрузку на больного. Установлены наиболее эффективные точки акупунктуры для воздействия инфракрасным лазерным излучением, оптимальные режимы воздействия, количество сеансов и курсов лечения, зависящее от типа и степени выраженности болевого синдрома.

Предложннный метод прост и доступен для широкого круга врачей, не имеет противопоказаний, не требует громоздкой аппаратуры и может использоваться как в стационаре, так и в условиях поликлиники, что улучшает качество медицинской помощи населению.

Ключевые слова: стойкий болевой синдром, пояснично-крестцовый остеохондроз, лазеропунктура, инфракрасное лазерное излучение, остеопериостальная электроакупунктура.