Кабінет Міністрів України

Національний аграрний університет

ЖМУДЬ Олексій Віталійович

УДК 636.086

ВДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ВИРОБНИЦТВА СИЛОСУ,

ЗАГОТІВЛІ І ЗБЕРІГАННЯ ЗЕРНОСУМІШІ З КУКУРУДЗИ

та СОЇ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ТВАРИН

06.02.02 — годівля тварин і технологія кормів

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Київ — 2001

Дисертацією є рукопис.

Дисертаційна робота виконана в племзаводі “Дружба” Тростянецького району Вінницької області та лабораторії підвищення поживності кормів Інституту кормів УААН.

Науковий керівник:  доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспондент УААН, заслужений діяч науки і техніки України КУЛИК Михайло Федорович, Інститут кормів УААН, заст. директора з наукової роботи.

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор КАРПУСЬ Микола Михайлович, Інститут агроекології і біотехнології УААН, головний науковий співробітник групи координації науково-дослідної роботи і підготовки наукових кадрів.

доктор сільськогосподарських наук, професор ГНОЄВИЙ Віктор Іванович, Інститут тваринництва УААН, завідувач лабораторії технології заготівлі кормів.

Провідна установа: Львівська академія ветеринарної медицини ім. С. З. Гжицького, кафедра годівлі тварин, Міністерство АП України, м. Львів.

Захист дисертації відбудеться “11” травня 2001 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради в Національному аграрному університеті за адресою: 03041 м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65, сектор захисту.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041 м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 11, навчальний корпус 10, читальний зал.

Автореферат розісланий “10” квітня 2001 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л. М. Цицюрський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Збільшення валового виробництва молока, покращення його якості можливе за умов підвищення молочної продуктивності корів, створення стабільної кормової бази та поліпшення поживної цінності та якості кормів. В кормовому балансі вагому частку в структурі раціонів лактуючих корів займають силосовані корми. Однак поживність кукурудзяного силосу при згодовуванні тваринам не висока. З метою підвищення біологічної дії, протеїнової повноцінності та продуктивної дії силосованих кормів рекомендовано заготовляти кукурудзу на силос, вирощену у сумісних посівах із зернобобовими культурами, в тому числі із соєю (Зубрилі А.А., 1962; Гіренько А.П. та ін., 1964; Лихвар Д.Ф., 1976; Бабич А.О., 1975; Суворова В., 1975; Єрмакова І.А., 1976; Боярський Л.Г., 1988; Бабич А.О. та ін., 1990; Зубрич О., 1996; Кулик М.Ф. та ін., 1999).

Актуальність теми. Заготівлю силосу із зеленої маси кукурудзи та сої, вирощеної у сумісних посівах проводять у фазу кінця молочно-воскової і воскової стиглості кукурудзи та у фазу пожовтіння бобів нижнього ярусу сої. В цих фазах вегетації рослин зелена маса обох культур хоч і має високу поживну цінність, за рахунок накопичення в зерні запасних поживних речовин - ліпідів, білків, вуглеводів, однак бідна на цілий ряд біологічно активних речовин.

Тому пошуки нових способів підвищення поживної цінності та продуктивної дії силосу із кукурудзи та сої шляхом вдосконалення агротехнічних прийомів вирощування кукурудзи у змішаних посівах з соєю, визначення стадії розвитку сої, при якій спостерігається висока фізіологічна активність синтезу біологічно активних речовин заготівля зеленої маси кукурудзи та сої на силос, покращення біологічної цінності кукурудзяно-соєвого силосу, розробка нових ефективних методів консервування вологого зерна сої і кукурудзи з використанням біологічних консервантів рослинного походження з метою підвищення продуктивності лактуючих корів та покращення якості молока – головні завдання, які і сьогодні залишаються актуальними для розробки нових теоретичних і практичних підходів в технології силосування кормових культур та годівлі лактуючих корів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою до науково-технічної програми “Кормовиробництво”, завдання 05 “Розробити і впровадити технологію заготівлі високоякісного силосу з кукурудзи з використанням біологічних консервантів” та завдання 26. “Розробити і впровадити технологію заготівлі і використання в раціонах дійного стада високобілкового зернофуражу з кукурудзи, сої та гороху з використанням консервантів рослинного і мінерального походження”. Номер державної реєстрації .

Мета і задачі досліджень. Основна мета роботи – вдосконалення технології заготівлі силосу із кукурудзи, вирощеної у сумісних посівах з соєю, розробка нового способу консервування вологого зернофуражу із кукурудзи та сої для підвищення молочної продуктивності корів та покращення якості молока.

У задачу досліджень входило: —

вдосконалення технології вирощування кукурудзи на силос у змішаних посівах з соєю; —

оцінка якості силосу із кукурудзи та сої різних фаз вегетації з використанням препарату “Літосил”; —

вивчення впливу кукурудзяно-соєвого силосу на молочну продуктивність корів, якість молока та показники білкового та мінерального обміну; —

розробка нового способу консервування вологих кукурудзяно-соєвих зерносумішей;

- оцінка продуктивної дії консервованої кукурудзяно-соєвої зерносуміші при згодовуванні лактуючих коровам та ремонтним телицям.

Об’єкт дослідження. Вегетативна маса сої і кукурудзи різних фаз стиглості, силос із кукурудзи та сої, консервована кукурудзяно-соєва зерносуміш, лактуючі корови, плазма крові, молоко, ремонтні телиці.

Предмет дослідження. Технологічні прийоми вирощування кукурудзи на силос у змішаних посівах з соєю, заготівля кукурудзяно-соєвого силосу, дослідження його якості та продуктивної дії на організм лактуючих корів, способи консервування вологої кукурудзяно-соєвої зерносуміші та ефективність їх використання в годівлі лактуючих корів та ремонтних телиць.

Методи досліджень. В роботі при проведенні досліджень використані загальноприйняті зоотехнічні та хімічні методи оцінки якості кормів та продуктивності тварин, хімічні методи визначення якості молока, спектрофотометричні, потенціометричні – при визначенні фізико-хімічних показників кормів, показників білкового та мінерального обміну, статистичні методи – при математичній обробці результатів досліджень.

Наукова новизна. Вдосконалено технологію заготівлі силосу із кукурудзи, вирощеної у сумісних посівах з соєю. Науково обґрунтовано та доведено експериментально, що силос із кукурудзи та сої, зібраної у фазу початку наливу бобів нижнього ярусу має високий вміст поживних та біологічно активних речовин позитивно впливає на молочну продуктивність корів, підвищує вміст жиру та білку в молоці. Розроблено новий спосіб консервування вологої зерносуміші кукурудзи і сої з використанням біологічного консерванту насіння гірчиці білої, включення якої до раціону корів та ремонтних телиць сприяє підвищенню продуктивності тварин.

Практичне значення Проведенні дослідження розкривають один із важливих напрямків вдосконалення способів підвищення поживної цінності силосованих кормів шляхом вдосконалення технології вирощування сої і кукурудзи на силос у змішаних посівах, вплив фази вегетації рослин на біологічну повноцінність силосу, розробити новий спосіб консервування та зберігання вологих кукурудзяно-соєвих зерносумішей. Використання силосу із кукурудзи та сої в годівлі лактуючих корів, одержаного за розробленою технологією позитивно впливає на метаболічний статус тварин, підвищує надої молока та вміст жиру в молоці. Консервована кукурудзяно-соєва зерно суміш, одержана за розробленою технологією, має високу поживну цінність, позитивно впливає на молочну продуктивність корів, якість молока та середньодобові прирости ремонтних телиць.

Особистий внесок здобувача в обсязі виконаної роботи полягає в самостійному проведенні дослідів, освоєнні методів досліджень. Дисертантом вдосконалено та апробовано технологію заготівлі силосу із кукурудзи, вирощеної у сумісних посівах з соєю. Розроблено та запропоновано новий спосіб консервування вологого зерна кукурудзи і сої з внесенням біологічного консерванту - насіння гірчиці білої. Із спільних наукових експериментів і публікацій дисертантом за згодою співавторів використано лише свою частину результатів досліджень, яка становить 70% від загального обсягу виконаної роботи.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційної роботи доповідалися на обласних і районних семінарах з питань розвитку тваринництва, проведених у Вінницькій області в 1998-1999 рр., та в 2000 р. на Всеукраїнській науково-практичній конференції по сої, що відбулася в Інституті кормів УААН. В 1999-2000 рр. запропонована технологія вирощування кукурудзи на силос у змішаних посівах із соєю, заготівлі силосу з кукурудзяно-соєвих сумішей впроваджувалася в господарствах Вінницької, Хмельницької та Рівненської областей, області новий спосіб консервування зерносуміші кукурудзи і сої з використанням біологічного консерванту насіння гірчиці білої в господарствах Вінницької впроваджується з 1997 року.

Публікація результатів досліджень. Основні положення дисертації опубліковані у 7 наукових працях, в тому числі 3 статті в фахових виданнях.

Обсяг роботи. Дисертація викладена на 124 листках комп’ютерного тексту і складається із вступу, чотирьох розділів, висновків та пропозицій виробництву. Робота включає 29 таблиць, 1 малюнок. До списку використаної літератури входить 195 джерел.

МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження проведені у племзаводі “Дружба” Тростянецького району, СВК “Родина” Калинівського району Вінницької області, агрофірмі “Світанок” Васильківського району Київської області, дослідному господарстві “Бохоницьке” та лабораторії підвищення поживності кормів Інституту кормів УААН.

В проведених експериментах вивчали способи вдосконалення технології вирощування кукурудзи на силос у змішаних посівах із соєю, заготівлі і оцінки якості силосу кукурудзи з соєю різних фаз вегетації, консервуванню кукурудзяно-соєвої зерносуміші та вивчення впливу різних видів заготовлених кормів на молочну продуктивність корів, вміст жиру і білку в молоці, густини, показники СОМО та t° замерзання молока, визначення концентрації калію, натрію, загального білку і фракцій глобулінів та вмісту глюкози в плазмі крові корів. Продуктивну дію раціонів при згодовуванні в їх складі консервованої кукурудзяно-соєвої зерносуміші вивчали на ремонтних телицях. Всього проведено 8 наукових та науково-господарських дослідів.

Об’єктами досліджень були нові елементи технології вирощування кукурудзи на силос при підсіві її у вегетуючу сою, вегетативна маса сої і кукурудзи різних фаз стиглості, силоси з кукурудзи з соєю, консервована кукурудзяно-соєва зерно суміш, кров і молоко лактуючих корів, інтенсивність росту ремонтних телиць.

Аналіз зразків силосів та консервованої кукурудзяно-соєвої зерносуміші на вологу, загальний протеїн, клітковину, жир, золу, кальцій фосфор проводили згідно “Зоотехнического анализа кормов” (Лукашик Н. А., Тащилин В. А., 1981).

Науково-господарські досліди на коровах проводили за методом груп (Овсянников А. И., 1976). В кожному досліді виділявся зрівняльний та основний періоди. Годівля піддослідних тварин нормувалася відповідно до загальновизначених рекомендацій (Калашніков А. П. и др., 1985). Раціони складали на основі наявних кормів, потреби тварин в поживних та біологічно активних речовинах відповідно схеми досліду. Утримання тварин контрольної і дослідних груп було аналогічним. При формуванні піддослідних груп корів враховували вік, живу масу, лактацію і надій за попередню лактацію, період лактації, добовий надій, вміст жиру в молоці. У дослідах на коровах один раз в декаду проводили контрольний удій та з двох надоїв відбирали середню пробу молока на вміст жиру і білка. Кров для аналізу брали з яремної вени у 5 тварин-аналогів з кожної групи до початку та через 5 годин після ранішньої годівлі.

Вміст органічних кислот і спирту в силосі і консервованій зерносуміші визначали за допомогою газової хроматографії, концентрацію аміаку за класичним методом Конвея, а величину рН водної витяжки корму за допомогою рН-340. Активність уреази та вміст антитрипсину в зерні сої та силосі визначали загальноприйнятими методами. Вміст жиру, білку в молоці контролювали за. Концентрацію глюкози в крові, загального білку та білкові фракції (альбуміни, ?1-, б2-, в- ? г-?лобуліни) в плазмі крові визначали за Колб В.Г. та ін., 1982; вміст натрію та калію в плазмі крові – за допомогою полум’яного фотометра.

Економічна ефективність визначалась на основі біоенергетичної оцінки виробництва молока з одиниці посіву сої на зерно при врожайності 10 ц/га та одержання молока при збиранні сої на силос у фазу високої фізіологічної активності — початку наливу бобів нижнього ярусу (Кулик М. Ф. та ін., 1999). Основні показники досліджень оброблені біометрично (Плохинский И. А., 1969).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Вдосконалення технології вирощування кукурудзи при підсіві її в сою та заготівлі кукурудзяно-соєвого силос.

Одним із ефективних засобів підвищення поживної та біологічної цінності кукурудзяно-соєвого силосу є встановлення найбільш оптимальної фази вегетації рослин, дотримання технології заготівлі зеленої маси на силос та закладки силосу, тривале зберігання заготовленого силосу без значних витрат поживних та біологічно активних речовин.

В науково-господарському досліді проведеному, в племзаводі “Дружба” Тростянецького району Вінницької області показано, що сумісний посів сої з кукурудзою на силос є ефективним способом підвищення біологічної цінності корму, стимулятором молочної продуктивності корів. Основним елементом вдосконалення технології вирощування кукурудзи на силос із соєю є соя, яка знаходиться в фазі 2-го трійчастого листка. Посів сої при цьому способі проводили в ранні строки сівалкою “Містраль-6000” з міжряддями 25 см, нормою висіву сої 300 тис. га. В передпосівну культивацію вносили гербіцид “Харнес” в дозі 2,5 л/га. Цей прийом можна також застосовувати до появи сходів сої.

Всівання кукурудзи в посів сої проводили сівалкою СУПН-8 з добре відточеним і наплавленим кілем сотника для доброго входження в грунт. Всівання насіння кукурудзи проводили поперек (по діагоналі) до основного посіву, але так щоб рядки кукурудзи розміщувались з півночі на південь, щоб виключити сильне затінення сої. Густота посіву кукурудзи складала 100-110 тис. га. При такому способі вирощування культур вдається збирати зелену масу на силос, коли кукурудза знаходиться у фазі молочної стиглості, а соя – у фазі початку наливу бобів нижнього ярусу. Саме в цей період вегетативна маса сої містить значну кількість біологічно активних речовин – попередників синтезу вуглеводів, ліпідів та білків, регуляторів цих процесів, а також рослинних гормонів та гормоноподібних речовин (Griffith et all., 1965; Бабич А.А., 1991, 1998).

Встановлено, що збирання зеленої маси при таких фазах вегетації кукурудзи та сої вдається забезпечити високу врожайність зеленої маси, достатній вміст сухої речовини в кормі, високу енергетичну, протеїнову та біологічну цінність силосу, хороші санітарно-гігієнічні властивості корму (табл. 1).

Органолептична оцінка кукурудзяно-соєвого силосу, закладеного в господарстві, яку проводили за такими показниками, як консистенція, колір, запах, показала відповідність корму встановленим зоотехнічним вимогам. Силос із кукурудзи та сої, в порівнянні з традиційним кормом, характеризувався підвищеним вмістом протеїну (3,36-3,44), жиру (0,92-0,96%), аміаку (38-40 мг%) та дещо зниженим рівнем сухої речовини (21,2-21,8%). Вміст клітковини, цукру та БЕР в кукурудзяно-соєвому силосі коливався в допустимих межах і відповідав зоотехнічним нормам (табл. 1).

Таблиця 1

Хімічний склад силосу із кукурудзи та сої

Термін зберігання | Суха речовина, % | Вміст, % на натуральну вологість

протеїн | жир | клітковина | БЕР | цукор | аміак, мг%

І-місяць

ІІ-місяць

ІІІ-місяць | 21,2

21,8

21,8 | 3,36

3,41

3,44 | 0,96

0,94

0,92 | 5,9

6,1

6,1 | 13,4

13,2

13,4 | 0,29

0,31

0,31 | 38

39

40

На другий місяць зберігання кукурудзяно-соєвий силос мав практично аналогічні показники хімічного складу, що й перший місяць. Не встановлено також різниці в показниках хімічного складу та в даних органолептичної оцінки кукурудзяно-соєвого силосу і на третій місяць зберігання в порівнянні з аналогічними показниками корму на перший місяць (табл. 1). Одержані результати свідчать про високу якість силосу із кукурудзи та сої на протязі тривалого періоду зберігання, що проходять без втрат поживних та біологічно активних речовин.

Показано, що силосування зеленої маси кукурудзи молочної стиглості не в повній мірі забезпечує одержання корму високої якості. Величина рН такого силосу підвищена, а вміст органічних кислот переважає допустимий рівень. Величина рН водної витяжки силосу, закладеного із кукурудзи з соєю у співвідношенні 1:1 була на 0,5 одиниці вище, а сума органічних кислот на 12% нижче ніж в контролі (табл. 2).

Таблиця 2

Біохімічні показники силосу із кукурудзи та сої

Варіант досліду | рН | Сума кислот, % | Співвідношення кислот, % | Вміст

Молочна | оцтова | масляна | пропіонова | валеріанова | аміак, мг% | спирт, %

Силос кукурудзяний (контроль)

Кукурудза та соя (співвідношення 1:1)

Кукурудза та соя (співвідношення 2:1) |

3,4

3,9

4,1 |

2,85

2,50

2,45 |

85,0

51,3

67,3 |

21,7

47,3

31,4 |

0,1

0,1

0,1– |

0,9

0,8 |

0,4

0,4

0,4 |

22,4

36,4

32,1 |

0,32

0,52

0,38

При такому співвідношенні компонентів в силосі із кукурудзи та сої рівень молочної кислоти знизився на 33,7% і становив 51,3% від загальної суми кислот, а вміст оцтової кислоти підвищився на 25,6%, аміаку – на 62%, спиртів – на 62% в порівнянні з аналогічними показниками в контролі (табл. 2). Одержані дані вказують на те, що співвідношення компонентів 1:1 при закладанні силосу із кукурудзи та сої не є оптимальним.

Значно кращі показники хімічного складу силосу одержано в досліді при співвідношенні компонентів кукурудзи та сої 2:1 (табл. 2). Величина рН водної витяжки цього корму склала 4,1 одиниці, загальний вміст органічних кислот – 2,45%, вміст молочної кислоти підвищився до рівня 67,3%, оцтової кислоти знизився до 31,4% від загальної кількості кислот, вміст спирту знизився до 0,38%, а рівень аміаку залишався практично без змін у порівнянні з аналогічними показниками у силосі із кукурудзи та сої при співвідношенні компонентів 1:1 (табл. 2).

Визначення уреазної активності зерна соєвих бобів показало відсутність її в кормі, тоді як у вихідній зеленій масі активність була високою була високою і складала 2,2-2,4 од. рН. Таким чином, можна зробити заключення, що найбільш оптимальним співвідношенням при закладці зеленої маси кукурудзи та сої на силос є співвідношення компонентів 2:1, при якому одержують корм високої поживної цінності та біологічної активності.

Аналіз показників хімічного складу силосу із кукурудзи молочно-воскової стиглості з аналогічними показниками силосу із кукурудзи та сої показав, що в силосі із кукурудзи сухої речовини містилося 26,4%, тоді як у силосі із кукурудзи з соєю— 21,8% тобто на 4,6% більше. Сума органічних кислот в силосі із кукурудзи складала 2,30, а із кукурудзи з соєю 2,45%, концентрація аміаку - відповідно 20,4 і 39,0 мг%. Вміст протеїну на натуральну вологість в силосі із кукурудзи молочно-воскової стиглості становив 2,20%, а в силосі із кукурудзи з соєю 3,36-3,41%, сирого жиру відповідно — 0,39 і 0,98%. Як видно з наведених даних, силос із кукурудзи з соєю переважає традиційний кукурудзяний силос лише за вмістом протеїну та жиру.

Показники якості силосу з кукурудзи та сої різних фаз стиглості при використанні біологічного консерванту “Літосил”

Дослідження, проведені в лабораторії підвищення поживності кормів Інституту кормів УААН, по вивченню інтенсивності бродильних процесів у силосі із кукурудзи та сої, хімічного складу корму та активності уреази показали, що характер і напрям біохімічних процесів при дозріванні корму відповідав встановленим параметрам (табл. 2).

Заготівля силосу із зеленої маси одержаної з сумісних посівів кукурудзи з соєю зібраних в фазу кінця молочно-воскової і воскової стиглості кукурудзи та сої в фазу пожовтіння бобів нижнього ярусу не дає можливості одержати корм високої біологічної активності. В таких фазах збирання вегетативна маса обох культур має найвищу поживну цінність, але поряд з цим характеризується завершенням циклу біосинтезу ліпідів, різних видів білків та інших біологічно активних сполук.

Показано, що додавання до зеленої маси кукурудзи та сої, вирощених у окремих посівах, зібраних відповідно у фазах молочно-воскової стиглості та початку пожовтіння бобів нижнього ярусу і закладених у співвідношенні 2:1 бактеріального консерванту “літосил” в дозі 20 г на 1 т вихідної сировини стимулює процеси молочно-кислого бродіння цукрів. Так, в дослідних зразках силосу із кукурудзи та сої бродильні процеси припинялись вже на 9 день, тоді як в контролі лише на 13 день після закладання силосу, що сприяло кращому збереженню поживних та біологічно активних речовин.

Показано, що загальний об’єм газів бродіння в засилосованій масі кукурудзи та сої при співвідношенні компонентів 2:1 без біологічного консерванту “Літосил” досяг максимального рівня в на 2 день після закладання, тоді як у силосмі із бактеріальною закваскою на день пізніше (рис. 1).

Рис. 1 - Динаміка бродильних процесів у силосованій масі кукурудзи

та сої під дією літосилу (співвідношення компонентів 2 : 1)

Однак, уже на третій день після закладання зеленої маси кукурудзи та сої на силос загальний об’єм виділених газів бродіння в контрольних зразках корму зменшився у 2 рази, на 4 день більш, як у 4 рази, а на 5 день знизився до мінімального рівня, який спостерігався і на 6-13 день досліду. Такий тривалий (13 днів) перебіг бродильних процесів у зеленій масі кукурудзи та сої при дозріванні силосу без літо силу сприяв не тільки більш глибокому розщепленню поживних речовин і зменшенню поживної цінності корму, але й впливав на співвідношення бродильних процесів (табл. 3, 4).

На відміну від контролю інтенсивність бродильних процесів у зеленій масі кукурудзи та сої закладеної з використанням біологічного консерванту “Літосил” досягла найвищого рівня на 3 день після закладання і була нижча за об’ємом виділених газів бродіння на 17,5% в порівнянні з контролем (рис. 1). На четвертий день досліду інтенсивність бродильних процесів в засилосованій зеленій масі кукурудзи та сої знизилась в 6,6 рази, а потім на 5, 6, 7 і 8 день знову підвищилася в порівнянні з контролем і повністю затухала на 9 день досліду.

Таблиця 3

Вплив літосилу на показники якості силосу із кукурудзи та сої, M±m, n=5 (співвідношення компонентів 2:1)

Показник | Контроль | Дослід

РН | 4,07±0,004 | 3,99±0,008*

Загальна кислотність, Т° | 16,3±0,07 | 16,8±0,08*

Аміачний азот, мг% | 36,4±0,28 | 32,03±0,10*

Етиловий спирт, % | 0,51±0,003 | 0,38±0,002*

* - р 0,05

Зниження тривалості бродильних процесів у силосованій масі з використанням літо силу в процесі дозрівання корму сприяло не тільки зниженню втрат поживних речовин, але й покращувало співвідношення органічних кислот в кормі (табл. 3, 4).

Таблиця 4

Вміст та співвідношення органічних кислот силосі із кукурудзи та сої при використанні літо силу (співвідношення компонентів 2:1)

Варіант | Сума кислот | Оцтова | Пропіонова | Масляна | Валеріанова | Молочна

% | процентне співвіднош. | % | процентне співвіднош. | % | процентне співвіднош. | % | процентне співвіднош. | % | процентне співвіднош.

Контроль | 2,48 | 1,056 | 40,9 | 0,030 | 1,2 | 0,065 | 2,5 | 0,014 | 0,6 | 1,415 | 54,8

Дослід | 2,50 | 0,845 | 33,7 | 0,014 | 0,6 | 0,077 | 3,1 | 0,016 | 0,6 | 1,551 | 62,0

Біологічний консервант “Літосил” внесений під час закладання зеленої маси кукурудзи та сої (співвідношення компонентів 2:1) в дозі 20 г на 1 т суттєво не впливав на загальну кислотність і величину рН силосу, але достовірно зменшував концентрацію амінного азоту на 11,3% та етилового спирту на 25,5% в порівнянні з контролем (табл. 3).

Зниження вмісту аміачного азоту та етилового спирту у силосі із кукурудзи та сої з літосилом свідчить про краще збереження протеїну та легкорозчинних цукрів у кормі під час його дозрівання.

Показано, що внесення біологічного консерванту “Літосил” до зеленої маси кукурудзи та сої при закладанні в скляні ємності знижує на 20% вміст оцтової кислоти, на 53% - пропіонової кислоти, підвищує на 10% концентрацію молочної кислоти та не впливає на рівень масляної та валеріанової кислот (табл. 4). Одержані дані свідчать про те, що внесення бактеріальної закваски “Літосил” до зеленої маси кукурудзи, зібраної у фазу молочно-воскової стиглості, та сої, зібраної у фазу пожовтіння бобів нижнього ярусу забезпечує одержання силосу високої якості та поживної цінності.

Вплив кукурудзяно-соєвого силосу на молочну продуктивність корів та хімічний склад молока

Вплив кукурудзяно-соєвого силосу, заготовленого із зеленої маси кукурудзи та сої у співвідношенні компонентів 2:1 та зібраної у фазу молочної стиглості кукурудзи на початку наливу бобів нижнього ярусу сої вивчали в досліді на лактуючих коровах з урахуванням лактації, живої маси, середньодобового удою, раціону та способу утримання. Зрівняльний період досліду тривав 20 днів, а дослідний – 40 днів.

Показано, що згодовування в складі раціону дослідної групи 18 кг силосу із кукурудзи та сої, замість аналогічної кількості кукурудзяного силосу позитивно впливає на молочну продуктивність тварин та вміст жиру в молоці (табл. 5).

Таблиця 5

Молочна продуктивність корів та вміст жиру в молоці при згодовуванні кукурудзяно-соєвого силосу (дослідний період)

Групи

корів | Кількість тварин у групі | Середньодобовий удій | Вміст жиру, %

29.12.98 р. | 11.01.99 р. | 15.01.99 р. | 20.01.99 р. | середнє М±m

Контрольна | 10 | 14,0 | 3,65 | 3,55 | 3,57 | 3,69 | 3,61±0,02

Дослідна | 10 | 15,3 | 4,37 | 4,30 | 4,33 | 4,20 | 4,30±0,04*

*р<0,05

Так, на протязі 40 днів дослідного періоду середньодобові надої молока корів дослідної групи збільшилися, в порівнянні з контролем на 9,3%. Важливим є той факт, що уже через 20 днів після початку згодовування коровам дослідної групи кукурудзяно-соєвого силосу вміст жиру в молоці корів зріс в середньому на 19,7% і становив 4,37% проти 3,65% у контролі. Вміст жиру в молоці корів дослідної групи залишався вищим на 21,1% в першу декаду січня та на 13,8% - в другу в порівнянні з аналогічними показниками в контролі (табл. 5). Оскільки вміст сирого жиру в кормах корів дослідної і контрольної груп не відрізнявся, можна допустити, що одним із факторів стимуляції біосинтезу ліпідів в молочній залозі і підвищення вмісту жиру в молоці корів дослідної групи є більш високий рівень оцтової кислоти та небілкового азоту в кукурудзяно-соєвому силосі. Не виключено, що процес синтезу ліпідів в молочній залозі корів дослідної групи стимулюється невідомим гормоноподібним фактором.

Аналіз органолептичних властивостей молока, одержаного від корів дослідної групи, показав, що за зовнішнім виглядом, консистенціює, кольором, запахом та смаком молоко корів дослідної групи не відрізнялося від аналогічних показників у контролі і задовольняло вимоги стандарту. Однак, в молоці корів дослідної групи був вище на 0,34% вміст білку і на 1,2% - сухої речовини в порівнянні з контролем.

На користь висунутої гіпотези про наявність ліпідостимулюючого фактора у кукурудзяно-соєвому силосі, заготовленого із зеленої маси кукурудзи та сої у фазу початку наливу бобів нижнього ярусу свідчать результати згодовування кукурудзяно-соєвого силосу, але заготовленого із зеленої маси кукурудзи та сої у фазу пожовтіння бобів нижнього ярусу з використанням біологічного консерванту “Літосил”.

Дослідами показано, що заготівля силосу із зеленої маси кукурудзи молочно-воскової стиглості та сої у фазі пожовтіння бобів нижнього ярусу з використанням літо силу, хоч і дає можливість одержати силос високої якості і продуктивної дії, але суттєво вплинути на вміст жиру в молоці корів не вдається. При цьому середньодобові надої молока у корів дослідної групи зростали на 11%, в порівнянні з контролем, а вміст жиру в молоці залишався без змін на рівні (3,59-3,64%).

Одержані результати по підвищенню вмісту жиру в молоці корів за рахунок згодовування кукурудзяного силосу, що містив вегетативну масу сої, скошену у фазу початку наливу бобів нижнього ярусу підтверджено і наступними дослідженнями проведеними в СВК “Родина” Вінницької області та агрофірмі “Світанок” Київської області.

Показано, що згодовування лактуючих коровам дослідної групи у складі раціону 15 кг силосу із кукурудзи та сої, зібраної у фазу початку наливу бобів нижнього ярусу, замість аналогічної кількості кукурудзяного силосу, при рівних інших умовах годівлі та утримання тварин, підвищувало середньо добовий надій молока в середньому на 1,8 кг, вмісту жиру в молоці на 0,39%, білка – на 0,31% у порівнянні з аналогічними показниками у корів контрольної групи.

З метою перевірки одержаних результатів по стимуляції біосинтезу ліпідів та білків в молочній залозі корів при згодовуванні кукурудзяно-соєвого силосу, заготовленого у фазу початку наливу бобів нижнього ярусу сої, проведено два науково-господарських досліди, в яких вивчали показники білково-мінерального обміну в тканинах, хімічний склад та фізико-хімічні властивості молока, молочну продуктивність корів (табл. 6).

Встановлено, що часткова заміна у раціоні високопродуктивних лактуючих корів силосу із кукурудзи на силос із кукурудзи та сої, зібраної у фазу початку наливу бобів нижнього ярусу, підвищує уже на 4 день досліду вміст жиру в молоці на 8,6%, на 5 день – на 7,0% і на 6 день – на 9,9% у порівнянні з аналогічними показниками у цих тварин до згодовування вказаного корму.

В меншій мірі часткова заміна силосу із кукурудзи молочно-воскової стиглості на силос із кукурудзи та сої впливала на вміст білку, сухого знежиреного моло-

Таблиця 6

Вплив силосу із кукурудзи на хімічний склад та фізико-хімічні властивості молока, M±m, n=7

Показник | До згодовування | Під час згодовування

1 | 2 | 3 | 4 | 5

Середньодоб. удій, кг | 28,03±0,73 | 28,66±1,08 | 29,29±0,77 | 28,04±0,93 | 28,63±0,68 | 27,53±0,79

Жир, % | 3,85±0,14 | 3,89±0,14 | 3,95±0,15 | 4,18±0,11* | 4,12±0,10 | 4,23±0,14*

Білок, % | 3,40±0,03 | 3,44±0,03 | 3,49±0,03 | 3,51±0,04 | 3,52±0,03* | 3,50±0,02*

СЗМЗ, % | 8,95±0,08 | 9,13±0,08 | 9,25±0,07* | 9,31±0,11* | 9,25±0,03* | 9,25±0,07*

Густина, г/см3 | 1,028±0,0004 | 1,029±0,0003 | 1,03±0,0003 | 1,03±0,0003 | 1,03±0,0003 | 1,03±0,0003

t замерзання, °С | -0,583±0,005 |

-0,596±0,004 |

-0,602±0,004 |

-0,605±0,005 |

-0,603±0,005 |

-0,604±0,003

чного залишку (СЗМЗ), густину та температуру замерзання молока і не впливала на середньодобовий надій молока високопродуктивних корів (табл. 4).

Таблиця 7

Показники мінерального та білкового обмінів у лактуючих корів, M±m, n=7

Показник | Група тварин

Контрольна | Дослідна

Білок плазми, г/л | 77,8±1,6 | 72,8±2,7

Альбуміни, % | 44,8±1,2 | 46,0±1,6

Глобуліни, %

б1 | 7,4±0,2 | 8,2±0,7

б2 | 9,6±0,4 | 11,0±0,5

в | 15,8±1,0 | 13,8±0,6

г | 22,4±0,9 | 21,6±1,2

А/Г | 0,80 | 0,84

Калій, ммоль/л | 4,8±0,2 | 4,5±0,2

Натрій, ммоль/л | 187,0±2,6 | 182,4±0,6

Дослідження показників білкового та мінерального обміну в організмі корів під впливом кукурудзяно-соєвого силосу показали, що за вмістом загального білку в плазмі крові, рівнем альбумінів, ?1-, б2-, в- ?а ?-глобулінів, А/Г індексу та концентрації натрію і калію різниці між тваринами дослідної і контрольної груп не встановлено (табл. 7).

На основі проведених досліджень можна зробити висновок, що згодовування високопродуктивним лактуючих коровам кукурудзяно-соєвого силосу позитивно впливає на молочну продуктивність корів, підвищує вміст жиру та білку в молоці і не впливає на показники білково-мінерального обміну в організмі.

Таким чином, згодовування вегетативної маси сої в складі кукурудзяно-соєвого силосу має стимулюючий ефект як на молочну залозу так і на організм в цілому, чи опосередкована така дія естрогенними ізофлавонами поки що невідомо. Слід відзначити, що естрогенна активність корму зростає при силосуванні і термічній обробці, при його висушуванні в природних умовах естрогенна активність значно зменшується (Голосницкий А. К., 1979).

Технологія заготівлі силосованих кукурудзяно-соєвих зерносумішей

Показано, що поєднане силосування подрібненої зерно-стрижневої суміші кукурудзи і подрібненого зерна сої дає можливість одержати корм високої якості, але з підвищеним вмістом органічних кислот загальний рівень яких становить 3,57-3,74%.

Проведені дослідження показали, що консервування кукурудзяно-соєвої зерносуміші в подрібненому вигляді з використанням біологічного консерванту насіння гірчиці білої замінює бродильні процеси в кормовій масі порівняно з силосуванням без консерванту. Так, вміст органічних кислот при силосуванні зерно суміші без консерванту досягає 3,5-3,7%, тоді як при консервуванні 1,1%, концентрація аміаку відповідно становить 80 і 41 мг%. Величина рН консервованого корму є критерієм оцінки інтенсивності бродильних процесів. При силосуванні зерносуміші величина рН корму становила 4,25, а при консервуванні — 4,06. Визначення уреазної активності в консервованій зерно суміші показало, що вона знизилася до 0,06 одиниці рН, або на 96,5% порівняно до його значення у зерні.

Вплив силосованої кукурудзяно-соєвої зерно суміші на продуктивність лактуючих корів та ремонтних телиць

Показано, що згодовування 2,5 кг кукурудзяно-соєвої зерносуміші вологістю 34% в якій містилося 30% зерна сої і 1,0% насіння гірчиці білої збільшувало середньодобовий надій молока корів на 0,8 л (4,5%), вміст жиру в молоці на 0,14% та валового надою молока від корови на 400 кг (9,4%) в порівнянні з контролем. Згодовування лактуючих коровам в складі раціону силосованого зерна кукурудзи знижувало середньодобові надої молока на 3,1 кг, вміст жиру на 0,1%, що значно нижче ніж аналогічні показники у тварин контрольної групи.

Дослідженнями встановлено, що в умовах зимової годівлі включення до раціону ремонтних телиць консервованої кукурудзяно-соєвої зерно суміші стимулює інтенсивність росту молодняку, про що свідчить підвищення на 5,5% середньодобових приростів у тварин контрольної групи.

Згодовування ремонтним телицям силосованого зерна кукурудзи знижувало середньодобові прирости тварин, які склали в середньому 479 г проти 716 в контролі.

АНАЛІЗ І УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ

Виробництву рекомендовані різні технологічні прийоми вирощу-вання змішаних посівів кукурудзи з соєю для заготівлі силосу. До речі слід зазначити, що це питання має досить продовжений період його ви-вчення і впровадження в практику виробництва Проте виникає питання невідповідності рекомендацій із реальністю їх застосування в виробни-цтві. Практично вирощування на силос змішаних посівів кукурудзи з соєю має епізодний характер. І пояснюється це відсутністю переконли-вих даних високої продуктивної дії такого корму, зокрема, в молочному скотарстві. (Даниленко И. А. и др., 1972).

В основу нової технології виробництва силосу для стимулювання жирномолочності корів покладено підсів кукурудзи в сою з тією метою, щоб кукурудза мала запізнілий фізіологічний розвиток. Ведучою куль-турою за такою технологією є соя, тоді як в усіх попередніх технологіях рахується кукурудза воскової стиглості. За новою технологією збирання зеленої маси сої на силос проводиться в фазу високої фізіологічної та

біохімічної активності в рослині біосинтезу ліпідів, різних видів білків та інших біологічно активних речовин. А це є початок наливу зерна в нижніх ярусах бобів сої, а кукурудза в цей період має молочну стиг-лість. Досягається це всіванням кукурудзи в посів вегетуючої сої в фазі 2-го трійчастого листка при висоті стебла останньої 5-8 см.

Підтвердженням перспективи нових технологій виробництва ко-рмів із кукурудзи та сої є висока їх окупність. Так, біоенергетична оцін-ка за продуктивною дією — продукцією молока — технології вирощу-вання сої на зерно при врожайності 10 ц/га виражається одержанням 32 ц молока з 1 га посівної площі. Така ж одиниця посіву сої з підсівом кукурудзи за новою технологією та заготівлі силосу при врожайності обох культур у мінімальних показниках 200 ц/га виробництво молока становить 40 ц/га або на 20% більше в порівнянні з технічно стиглим зерном. Другим важливим аргументом перспективи нової технології виробництва силосу в ланці сівозміни є оптимальний строк посіву пше-ниці, адже звільняється площа практично на 3-4 тижні раніше, ніж посів зернової сої. Нова технологія заготівлі зерносуміші з кукурудзи та сої в консервованому вигляді за енергозатратами є енергозберігаючою порі-вняно з технологією сушіння зерна та екструдування.

Проведені дослідження на коровах при згодовуванні вегетативної маси сої цілої рослини в період найвищої фізіологічної та біохімічної активності біосинтезу поживних і біологічно активних речовин дають підставу зробити заключения, що фактор підвищення високого рівня жиру в молоці обумовлюється високою активністю інсуліноподібної сполуки в сої початку наливу зерна бобів нижнього ярусу.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

Основними агротехнічними прийомами вдосконалення технології заготівлі силосу із кукурудзи та сої з метою підвищення його поживної цінності і продуктивної дії в організмі лактуючих корів є вирощування кукурудзи у змішаних посівах з соєю із підсівом кукурудзи у вегетуючий посів сої, що знаходиться у фазі 2-го трійчастого листка (висота стебла 5-8 см). Збирання зеленої маси кукурудзи та сої на силос, вирощеної у сумісних посівах проводять у фазу початку наливу бобів нижнього ярусу сої та молочної стиглості кукурудзи.

Показано, що силос заготовлений із кукурудзи та сої зібраної у фазу наливу бобів нижнього ярусу за вмістом сухої речовини, протеїну, жиру, клітковини, БЕР та аміаку на протязі трьох місяців зберігання відповідав корму високої поживної цінності. При співвідношенні компонентів у кукурудзяно-соєвому силосі 2:1 встановлено найбільш оптимальні значення загального рівня та співвідношення органічних кислот (молочної, оцтової, пропіонової, масляної та валеріанової), величини рН, вмісту аміаку та спиртів характерних для силосованих кормів.

Використання біологічного консерванту “Літосил” в дозі 20 г на 1 тону зеленої маси при закладанні силосу із кукурудзи та сої зібраної у фазу пожовтіння бобів нижнього ярусу зменшує період дозрівання силосу, посилює утворення молочної кислоти, знижує рівень оцтової і пропіонової кислот, а також вміст аміаку та етилового спирту в кормі.

Згодовування силосу із кукурудзи та сої, закладеної із зеленої маси у співвідношенні компонентів 2:1, які зібрані у фазу наливу бобів нижнього ярусу, лактуючим коровам збільшує середньодобові надої молока в середньому на 9,3%, підвищує вміст жиру в молоці на 0,39-0,69%, білку на 0,31-0,34%, позитивно впливає на рівень сухого знежиреного молочного залишку та густину молока, поліпшує його смакові властивості.

Тривале використання в раціонах лактуючих корів силосу із кукурудзи та