ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Лазуренко Валентин Миколайович

УДК – 94 - 058. 244.6 (477) “192”

ЗАМОЖНЕ СЕЛЯНСТВО УКРАЇНИ

В УМОВАХ НЕПУ

07.00.01 - історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Донецьк – 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Черкаському інженерно-технологічному інституті Міністерства освіти і

науки України

Науковий керівник - доктор історичних наук, професор

Морозов Анатолій Георгійович,

завідувач кафедри новітньої історії та права

Черкаського державного університету

ім. Богдана Хмельницького

Офіційні опоненти - доктор історичних наук, професор,

Заслужений працівник народної

освіти України

Тригуб Петро Микитович,

завідувач кафедри історії та філософії Миколаївської філії Національного університету “Києво-Могилянська Академія”

кандидат історичних наук, доцент

Нікольський Володимир Михайлович,

доцент кафедри історії України

Донецького національного університету

Провідна установа – Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна

Міністерства освіти і науки України (м. Харків)

Захист відбудеться “ 20 ” грудня 2001 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 11.051.02 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24, II корп., ауд. 32

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Донецького національного університету (83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24)

Автореферат розісланий “19” листопада 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.В. Крапівін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасні трансформаційні процеси в аграрному секторі економіки України стимулюють зростання значного інтересу як дослідників-фахівців, так і широкої громадськості до специфічних особливостей перебігу аграрних перетворень, що мали місце в українському селі в добу непу і які багато в чому схожі із нинішніми.

Відхід від кріпацько-колгоспної системи господарювання на селі, яка проіснувала понад сім десятиліть, та надання селянству можливості вільно господарювати, працювати на себе, а в кінцевому разі покращувати добробут українського народу, його держави, розгортання приватної ініціативи закономірно приведе до появи заможного селянства. Цей процес інтенсивно розвивався в 20-ті рр., в період нової економічної політики.

В умовах існування самостійної незалежної української держави дослідження історії України CC століття буде неповним без якісно нового висвітлення тієї важливої соціально-економічної ролі, яку відігравало в житті села доколгоспного періоду заможне селянство.

Сучасні трансформаційні процеси в аграрно-промисловому комплексі України, які активно розгорнулись після виходу у світ 3 грудня 1999 р. Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки", ще раз підкреслили важливість і актуальність дослідження ролі й значення міцних селянських господарств за умов недостатньо розвинутого товарного виробництва.

Нововведення в аграрному секторі народного господарства, що мали місце в 20-ті роки, і ті, які впроваджуються нині, мають у своїй основі досить багато спільного. Їх об'єктивне вивчення, врахування досвіду минулого, який мав як позитивні, так і негативні наслідки, має не лише пізнавальне, але і важливе практичне значення. Без його детального й критичного аналізу важко уникнути ускладнень на шляху ефективного реформування сільськогосподарського виробництва в сучасних умовах.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Тема дисертаційної роботи тісно пов'язана з програмою досліджень Науково-дослідного інституту селянства Черкаського державного університету ім. Б. Хмельницького та Інституту історії України НАН України: “Історичні форми ментальності, соціально-економічного та громадського самоврядування українського селянства”. Поряд з цим дисертаційне дослідження є складовою частиною держбюджетної науково-дослідної теми “Державотворчі процеси в Середньому Подніпров'ї в контексті творення історії України” (держ. рег. № 0199U003996), що дало змогу всебічно вивчити соціально-економічне життя селянства в період непу. Результати дослідження можуть залучатися в якості складової частини навчального посібника з аграрної історії,до вузівської та шкільної програм.

Об'єктом дисертаційного дослідження є та група українського селянства 20-х рр. XX ст., яка в результаті ефективного, раціонального господарювання зараховувалась радянською владою до розряду заможного, її місце та роль в соціально-економічному та політичному житті УСРР.

Предметом дослідження є процес функціонування економічно міцних заможних селянських господарств, соціальні, економічні та політичні особливості їх буття в українському радянському суспільстві доколгоспного періоду, їх взаємовідносини з державними структурами.

Хронологічні межі дослідження 1921 - 1929 рр., тобто час запровадження, реалізації та згортання нової економічної політики.

Географічні межі дослідження відповідають тогочасним кордонам УСРР.

Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі комплексного вивчення джерельної бази дослідити соціально-економічне та суспільно-політичне життя заможного селянства в роки непу.

Для досягнення поставленої мети необхідно розв'язати наступні завдання:

·

· з'ясувати характерні ознаки селянської заможності в доколгоспний період;

· визначити місце й роль заможних селянських господарств в аграрному секторі народного господарства тогочасної України;

· розглянути податкову політику радянської держави щодо економічно міцного селянства;

· об'єктивно відобразити вагоме значення участі заможних селянських господарств у роботі сільськогосподарської кооперації;

· розкрити внутрішні причини політики більшовиків, спрямованої на суспільно-політичну ізоляцію заможного селянства;

· висвітлити характер участі заможного селянства в суспільно-політичному житті села, зокрема, у виборчому процесі.

У ході вирішення поставлених завдань автором були використані спеціально-історичні методи:

1) історико-порівняльний (дуже важливо шляхом порівняння встановити особливості становища заможного селянства в порівнянні з іншими соціальними групами села);

2) статистичний (в роботі фігурує велика кількість фактів і статистичних зведень, що потребує їхньої систематизації);

3) типологічний (слід виділити типові явища та дослідити їх на різних етапах непу);

4) генетичний (велике значення має вивчення специфічних витоків особливого соціально-економічного становища заможного селянства в добу непу).

Наукова новизна дисертації полягає в наступному. По-перше, у новому підході до проблеми, який дозволив відійти від усталених у радянській історіографії стереотипів висвітлення даної теми. По-друге, здійснена спроба комплексного, об'єктивно-реалістичного, вивчення специфічних особливостей життя селянства в 20-ті роки XX ст., яке в результаті ефективного, раціонального виробництва та достатньої прибутковості своїх господарств піднялось на високий економічний рівень розвитку і правомірно термінологічно повинно визначатися як заможне селянство. По-третє, пропонується сучасне бачення як спільних, так і відмінних соціально-економічних ознак різних прошарків селянства України доколгоспного періоду. На їх основі й визначається поняття “заможне селянство”.

Теоретичне значення запропонованої дисертації полягає в можливості її використання в якості складової частини навчального посібника з аграрної історії України для студентів, аспірантів, включені до вузівської та шкільної навчальних програм.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що його зміст, висновки та положення можуть бути використані органами державної влади в ході реалізації програми сучасних аграрних перетворень.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації та результати дослідження обговорювались на засіданнях кафедри історії України Черкаського інженерно-технологічного інституту, кафедр історії України та новітньої історії та права Черкаського державного університету імені Богдана Хмельницького.

Загальна концепція дослідження, його окремі аспекти знайшли відображення у доповідях і повідомленнях автора на Другій міжнародній конференції "Наука і освіта '99" (Дніпропетровськ - Черкаси, січень 1999 р.); на Третій міжнародній конференції "Наука і освіта '2000" (Дніпропетровськ - Черкаси, січень 2000 р.); на науковій конференції, присвяченій пам'яті українського історика, правознавця, громадського й політичного діяча Андрія Яковліва (Черкаси, травень 2000 р.); на ІІІ Всеукраїнському симпозіумі з проблем аграрної історії (Черкаси – Мліїв, травень 2001 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 8 наукових робіт загальним обсягом 4,2 др. арк. Результати дослідження викладено у п'яти статях, одна з яких написана у співавторстві із А.Г.Морозовим, одній доповіді на аграрному симпозіумі, та двох повідомленнях на наукових конференціях. В названих вище працях висвітлено як загальну концепцію дисертації, так і окремі її положення та специфічні питання.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури. Дисертація містить 18 таблиць, загальним обсягом 9 сторінок. Повний обсяг дисертаційного дослідження становить 217 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтована актуальність теми, визначені предмет та об'єкт дослідження, хронологічні та територіальні межі, мета і завдання дослідження, наукова новизна та практичне значення.

У першому розділі - “Історіографія, джерельна база та методологія дослідження” проаналізована фахова література з визначенням рівня наукової розробки теми, показана ступінь інформативності залучених джерел, обґрунтовані методологічні засади дослідження.

Історіографію обраної теми умовно поділено на три основні етапи та ряд підетапів. 1) - період 20-х років, коли з'явились перші праці, в яких досліджувались соціально-економічні аспекти історії українського селянства перших пореволюційних років і, зокрема - заможного; 2) – власне радянський, період від початку колективізації і до 1990 року. Виходячи з особливостей висвітлення життя селянства, визначений період можна умовно розділити на декілька підетапів. Перший – це 30-ті – початок 50-х рр., коли власне будь-яка відверто не сфальсифікована розробка питань соціально-економічної диференціації села доколгоспного періоду в той чи інший спосіб розвінчувала офіційно визначену колективістську міфологему і практично була припинена. Другий – це період “хрущовської відлиги” (ІІ п. 50-х – І п. 60-х рр.). Третій підетап – це хронологічний проміжок ІІ п. 60-х – І п. 80-х рр. Незважаючи на значно вищий рівень фахової майстерності, дослідження цього етапу, в порівнянні з роботами доби “відлиги” відчутно програють внаслідок тиску пануючої у тогочасному радянському суспільстві “сусловської ідеології”. Четвертий підетап розпочався в другій половині 80-х рр., коли в радянському суспільстві було започатковано перебудовчі процеси, які привели до об'єктивності та реалізму у висвітленні історичних процесів, і відкидання, хоч і з певними застереженнями усталених радянських стереотипів мислення; 3) сучасна історіографія.

Проблемі визначення специфічних ознак заможності присвячена значна кількість літератури 20-х рр. XX cт. Так, зокрема, В. Богушевський у 1925 р. подав досить оригінальну концепцію визначення економічних критеріїв заможності селянства1.

Цікавим дослідженням є робота Л. Кріцмана, який виділив близько десятка специфічних ознак заможності селянства, вважаючи його носієм прогресу в сільському господарстві2.

Господарсько-економічні процеси, які мали місце в господарствах економічно міцного селянства розглядав авторитетний на той час партійний публіцист А. Попов3.

Вагоме значення мають численні публікації заступника Наркомзема УСРР В. Качинського4. Концентруючи увагу на степовій зоні УСРР керівник Наркомзему наголошував на виключному значенні заможних селянських господарств у тогочасному сільськогосподарському виробництві. Питання визначення критеріїв селянської заможності в роки непу знайшли своє відображення в працях та статтях А. Хрящової5. В її роботах усе селянство, яке за ступенем економічного розвитку, на нашу думку, слід віднести до заможного поділялося на три групи - "заможне", "експлуататорське" і "куркульське". Натомість Я. Яковлєв тогочасне міцне селянство розподіляв на дві групи: "заможне" і "багате"6.

Ґрунтовний аналіз цілого комплексу економічних питань, тісно пов'язаних із функціонуванням заможного селянського господарства в складі аграрного комплексу української радянської держави був виконаний М. Гуревичем7 та відомим фахівцем у галузі сільськогосподарського кредиту А. Дідусенком8. Науковці зробили спробу пошуку економічних критеріїв, за якими слід визначати заможне селянство.

Значну увагу цій проблемі приділяв у 20-ті рр. і відомий економіст-аграрник О. Шліхтер9. Характеризуючи економічно міцне селянство України, він вживав термін "заможне", а не загальноприйняте "куркульське".

Важливе значення для дослідження даної проблеми мають праці не лише дослідників, але і практичних керівників державних установ 20-х рр. XX ст.: М. Скрипника, П. Любченка, В. Батуринського, І. Батюка, М. Вольфа, М. Гершонова, Б. Колесникова, Г. Тремля, І. Смілги, Е. Дешка, С. Дубровського, ____________________

1 Богушевський В.О. О деревенском кулаке или о роли традиций в терминологии // Большевик. – 1925. – №9 –10. – С. 59–64.

2 Классовая дифференциация крестьянства в современной советской деревне (Доклад Л. Крицмана, прочитаный 17 ноября 1925 года) // Весник Коммунистической Академии. – 1925–1926. – №14. – С. 184–225.

3 Попов А. Расслоение деревни (опыт обследования одной волости) // Под знаменем коммунизма. – Л., 1925. – №2. – С. 55–70.

4 Качинский В. Молодая поросль фермерства в украинской степи // Хозяйство Украины. – 1925. – №6. – С. 98-106. Його ж. Наша сельскохозяйственная кооперация // Украинский экономист. – 1923. – 7 июля.

5 Хрящова А. К вопросу об изучении расслоения крестьянства // На аграрном фронте. – 1925. - №1. – С. 80-85.; Її ж. Группы и классы в крестьянстве. – 2-е изд. - М.: Изд-во ЦСУ СССР, 1926. – 172 с.

6 Яковлев Я.А. О путях закрепления союза рабочих и крестьян // На аграрном фронте. – 1925. - №1.- С. 11-14.; Його ж. Об ошибках хлебофуражного баланса ЦСУ и его истолкований. – 2-е изд. - М.: Изд-во Комакадемии, 1926. – 87 с.

7 Гуревич М.Б. К вопросу о дифференциации сельского хозяйства Украины: Очерк I. – Х., 1925. – 57 с.; Його ж. К вопросу о дифференциации сельского хозяйства Украины: Очерк второй / ЦСУ УССР. – Х., 1925. – 61 с.; Його ж. Питання сучасного селянського господарства України. – Харків: Вид-во ЦСУ УСРР. – 1927. – XX . – 182 с.

8 Дідусенко А. Система сільськогосподарського кредиту на Україні (1923 - 1928 р.р.). - Харків: Всеукраїнське сільськогосподарське видавництво "Радянський селянин", 1929. - 120 с.

9 Шліхтер О. Українське сільське господарство за 10 років (підсумки радянської аграрної політики) // Український агроном. – 1927. – №10–11. – С. 8–20.

К. Хоменка, В. Якиманського, М. Бєлоніна та М. Гаражі, О. Одінцова10. В їх роботах, присвячених аналізу загальних проблем та перебігу соціально-економічних процесів на селі, значне місце посідають і сюжети, пов'язані із визначенням особливостей соціально-економічного становища заможного селянства.

Для ґрунтовного висвітлення проблеми важливе значення має аналіз концепцій та матеріалів, що містяться у ряді творів лідера всеросійського більшовизму В. Леніна11.

Отже, історіографія 20-х рр. характеризується неоднозначністю точок зору щодо визначення об'єктивних соціально-економічних критеріїв заможності доколгоспного селянського господарства.

В 30-ті рр. об'єктивна розробка питань сутності соціальної диференціації села в умовах дрібнотоварного виробництва стала відверто заважати курсу на суцільну колективізацію і практично була припинена.

До розкриття всебічних аспектів життя різних груп українського селянства доби непу, а в цьому контексті зверталась увага і на соціально-економічне становище заможного селянства, дослідники повернулись вже у післясталінський період. В цей час з'являються роботи Ю. Полякова, П. Загорського та П. Стояна, П. Бакуменка, Б. Бабія, В. Голікова, В. Цибульського, Є. Талан, П. Денисовця, А. Полоза, Є. Євсєєва, М. Ксьонзенка, Л. Яковлєвої, Ю. Бокарьова, І. Рибака12, а

________________________________________

10 Скрыпник М. Обзор современного состояния сельскохозяйственных колективов // На аграрном фронте. – 1926. - №5-6. – С. 119-128.; Любченко П. Всеукраїнські збори уповноважених сільськогосподарської кооперації // Сільський господар. – 1924. – №5. – С. 28.; Батуринский Д.К. К вопросу о совхозной политике // На аграрном фронте. – 1925. - №1. – С. 68-77.; Батюк І. Сільськогосподарська кооперація на Україні. – Х.: Книгоспілка, 1925. – 91 с.; Вольф М. К аграрной политике на Украине // На аграрном фронте. - 1925. - №11-12. – С. 45-50.; Гершонов М.М. Крестьянские семейные разделы на Киевщине // Местное хозяйство. – К.- 1924. – Январь, №4. – С. 95-101.; Колесников Б. Деревня: Куда она идет. Очерки. – Х.: Пролетарий, 1925. – 140 с.; Тремль Г.А. О едином сельскохозяйственном налоге на Украине в 1924/1925 гг. //Хозяйство Украины. – 1925. - №1-2. – С. 61-67.; Смилга И.Т. Пять лет новой экономической политики // Плановое хозяйство. – 1926. - №3. – С. 47-59.; Дешко Е. Кооперація на Україні. – Х., 1927. – 100 с.; Дубровський С. Расслоение крестьянства и задачи партии в деревне // На аграрном фронте. – 1927. - №11-12. – С. 23-41.; Хоменко К. Наем и сдача живого и мертвого инвентаря на Украине // На аграрном фронте. – 1927. - №7. – С. 139-154.; №8-9. – С. 179-193.; Якиманський В.А. Бюджети селян у 1923-1924 рр. – Х.: Вид-во ЦСУ УССР, 1927. – 62 с.; Бєлонін М., Гаража М. Характеристика землевпорядження на Україні. - Харків, 1928. - 136 с.; Одінцов О. Сільське господарство, хлібозаготівля та сільськогосподарська кооперація. – Х., 1928. – 32 с.

11 Ленін В.І. Первісний начерк тез по аграрному питанню / Для Другого з'їзду Комуністичного інтернаціоналу // Повне зібрання творів. – Т. 41. - К.: Вид-во політичної літератури України, 1974. - С. 162–175.; Його ж. Про продовольчий податок (значення нової політики і її умови) // Повне зібрання творів. - Т.43. - К.: Вид-во політичної літератури України, 1974. - С. 187 – 224.; Його ж. Лист у Політбюро ЦК РКП(б) про тези Є.О. Преображенського “Основні принципи політики РКП у сучасному селі” // Повне зібрання творів. - Т.45. - К.: Вид-во політичної літератури України, 1974. - С. 39 – 43.

12 Поляков Ю.А. Переход к непу и советское крестьянство. – М.: Наука, 1967. – 511 с.; Загорський П.С., Стоян П.К. Нариси історії комітетів незаможних селян України. – К.: АН УРСР. Ін-т історії, 1960. – 163 с.; Бакуменко П.І. Українська РСР в період відбудови народного господарства (1921-1925 рр.). – К.: Вид-во КДУ, 1960. – 106 с.; Бабій Б.М. Українська Радянська держава в період відбудови народного господарства (1921-1925 рр.). – К.: Вид-во АН УРСР, 1961. – 384 с.; Голиков В.А. Важнейший этап развития сельскохозяйственной коопереции в СССР (1921-1929 гг.). – М.: Сельхозиздат, 1963. – 200 с.; Цибульский В.А. Налоговая политика в деревне в первые годы нэпа // Вопросы истории. – 1965. - №10. – С. 46-59.; Талан Є.П. До питання про суспільно-політичне життя на селі в Українській РСР (1925 – 1927 рр.) // Український історичний журнал (далі – У.І.Ж.). – 1967. – №1. – С. 36–42.; Денисовець П.М. Диференціація селянства України в умовах непу та її вплив на виробниче кооперування села // (1921 – 1929 рр.) // У.І.Ж. – 1968. – №1. – С. 57–67.; Полоса А.И. Кредитование крестьянских хозяйств в доколхозной деревне (по материалам юга Украины, 1923-1927 гг.) // Финансы и кредит. – 1968. – Вып. 8. – С. 77-83.; Євсєєв Є.Т. Практичне здійснення податкової політики на Україні в 1925-1929 роках // Питання історії народів СРСР. – 1972. – Вип. 14. – С. 84-93.; Його ж. Економічні заходи Компартії України по зміцненню бідняцько-середняцьких господарств (1925 – 1929 рр.) // У.І.Ж. – 1980. – №1. – С. 92–97.; Ксьонзенко М.І. Результати аграрних перетворень на Україні після Великої Жовтневої Соціалістичної Революції // У.І.Ж. – 1978. - №4. – С. 77-87.; Яковлєва Л.В. Комітети незаможних селян у боротьбі за встановлення і зміцнення Радянської влади на Україні. ( До 60-річчя створення КНС // Архіви України. – 1980. - №3. – С. 40-45.; Бокарев Ю.П. Бюджетные обследования крестьянских хозяйств 20-х годов как исторический источник. – М.: Наука, 1981. – 309 с.; Рибак І.В. Організація селянської взаємодопомоги в 1925 – 1932 рр. // У.І.Ж. – 1981. – №2. – С. 55–59.

також Г. Капустян, Н. Рогаліної, Л. Беренштейна, О. Ганжі, В. Верстюка13.

Проте майже всі вищезазначені науковці при визначені соціально-економічних параметрів заможності українського селянства змушені були керуватись офіційно встановленими соціальними критеріями. Однак незважаючи на це ряд з них, відходячи від офіційного термінологічного визначення доколгоспоного заможного селянства як "куркульства", знайшли змогу подати власні термінологічно-понятійні визначення сутності заможного селянства.

Серед повоєнних істориків-аграрників варто виділити роботи Б. Мигаля14, який сформулював достатньо об'єктивне, як на той час, визначення критеріїв селянської заможності в добу непу.

Особливу увагу в цей період привертають роботи відомого дослідника селянського господарства доколгоспного періоду В. Калініченка15, які стали новим кроком до об'єктивного вивчення соціальної диференціації доколгоспного українського селянства.

Важливим етапом в історіографії постсталінського періоду стали наукові праці В. Данілова16. Дослідник, не зважаючи на політичні обставини, намагався підходити до проблеми майнового розшарування доколгоспного селянства України. Так, зокрема, він намагався уникати вживання загальноприйнятого стереотипу “куркуль”, замінюючи його такою дефініцією як “заможно-куркульські” групи.

Ряд важливих аспектів функціонування заможних селянських господарств періоду непу розглядається Ю. Борисовим, Л. Гордоном, Е. Клоповим, В. Наумовим, Л. Куріном17 наприкінці 80-х рр.

Новий етап в досліджені проблеми об'єктивного визначення критеріїв заможності доколгоспного селянства був започаткований у 90-ті рр., коли Україна стала на шлях незалежності і з'явилась реальна можливість без наперед заданих ідеологічних стереотипів мислення подавати науковому й громадському загалу реалістичну картину становища селянства України і, зокрема, економічно заможного селянства. В 1990 р. побачила світ ґрунтовна монографія С. Ляха18. В ній автор при аналізі доколгоспного селянства виділяє критерії селянської заможності. Основним науковець вважав використання в господарстві найманої робочої сили.

___________________________________________

13 Капустян Г.Т. Суспільно-політична активність селянства (1924-1925 рр.) // У.І.Ж . - 1985. - № 10. - С. 87-92.; Рогалина Н.Л. Социальная динамика советского доколхозного крестьянства: классовое расслоение, социальные перемещения (1921 – 1929 гг.). – М.: Наука, 1986. – 158 с.; Її ж. Социальная динамика советского крестьянства 1920-х годов // История СССР. – 1987. - №1. – С. 136-151.; Беренштейн Л.Ю. Великий Жовтень і соціалістичні перетворення в сільському господарстві України // У.І.Ж. – 1987. – №12. – С. 64–76.; Ганжа О.І. Боротьба з куркульством на Україні в 1921-1923 рр. // У.І.Ж. – 1987. - №5. – С. 109-117.; Верстюк В.Ф. В.І. Ленін про куркульську контрреволюцію і боротьбу проти неї // У.І.Ж. – 1987. – №12. – С. 29–41.

14 Мигаль Б.К. Класова боротьба в українському селі навколо питань землеустрою (1921-1925 рр.) // Вісник Харківського університету. Історична серія. Вип. 3. – 1969. - №35. – С. 22-27.; Його ж. Здійснення аграрної політики на Україні у відбудовний період (1921-1925 рр.). - Х.: Вид-во при Харк. держ ун-ті, 1974. - 168 с.

15 Калініченко В.В. Відчуження надлишків землі в куркульських господарствах Лівобережної України: (1920-1923) // Вісник Харківського університету. Історія. – 1980. - №201. – Вип. 12. – С. 38-44.; Його ж. Крестьянская поземельная община на Украине в доколхозный период // Вестник Харьковского университета. – 1984. - №226. – С. 3-12.; Його ж. Крестьянское хозяйство Украины накануне перехода Советской страны к нэпу // Вестник Харьковского университета. – 1986. - №2296. – С. 26-34.

16 Данилов В.П. О характере социально - экономических отношений советского крестьянства до коллективизации сельского хозяйства. - М.: Институт истории АН СССР, 1961. - 60 с.; Його ж. Советская доколхозная деревня: социальная структура, социальние отношения. – М.: Наука, 1979. – 359 с.

17 Борисов Ю.С. Эти трудные 20-30-е годи // Страницы истории советского общества: Факти, проблемы, люди. - М.:Политиздат, 1989. - С. 121-157.; Гордон Л.А., Клопов Э.В. Форсированый рывок конца 20-х и 30-х годов: исторические корни и результаты // Страницы истории советского общества: Факти, проблемы, люди. - М.:Политиздат, 1989. - С. 157-173.; Наумов В., Курин Л. Нэп: суть, опыт, уроки // Урок дает история. – М., 1989. – С. 91-106.

18 Лях С.Р. Наймана праця в сільському господарстві України в умовах непу. - К.: Вища школа, 1990. - 127 с.

Запропоновані у 80-х рр. В. Калініченком наукові ідеї, думки, знайшли своє відображення на початку 90-х рр. у глибоко змістовній, аналітичній монографії "Селянське господарство України в доколгоспний період (1921-1929 рр.)"19. В цьому фундаментальному дослідженні подаються цікаві матеріали щодо визначення критеріїв заможності тогочасного селянського господарства. До досліджуваних нами заможних груп українського селянства автор відносить як дрібнокапіталістичне селянське господарство, так і заможне середняцьке.

Побіжно проблема визначення об'єктивних критеріїв, за якими слід виділяти сільського заможника знайшла відображення в роботах В. Верстюка20.

Питанням експропріації у заможних селянських господарств України наприкінці 20-х рр. присвячена низка ґрунтовних публікацій Є. Шаталіної21. Дослідниця акцентує увагу на жорстокості радянської влади по відношенню до заможних груп селянства у реалізації політики "ліквідації куркульства як класу".

Значний внесок у розробку питання участі заможного селянства України в роботі сільськогосподарської кооперації у доколгоспний період та визначенню його характерних соціально-економічних рис, зробили у першій половині 90-х рр. у своїх ґрунтовних монографіях А. Морозов та В. Марочко22.

Окремі сюжети з питань ролі та місця заможного селянства в суспільно-політичному житті села відображені в публікаціях сучасних дослідників М. Венера, В. Адамського та О. Мельничука23.

Принципово новий підхід до визначення соціально-економічних критеріїв селянської заможності в роки непу започаткувала відома дослідниця О. Ганжа24. Вона акцентує увагу, насамперед, на невирішеній до цього часу проблемі термінологічного визначення більш заможних, тобто економічно зміцнілих за роки непу селянських господарств. На її думку вживання терміну "куркуль" є історично неправильним і некоректним.

Якісно новим рівнем наукового осмислення міжвоєнного періоду історії України позначені праці С. Кульчицького25. Весь комплекс сучасних робіт автора спрямований на критичне переосмислення усталених стереотипів та усунення штучних, але все ще живучих аксіом, які тривалий час насаджувались у суспільній свідомості тоталітарною системою щодо існування в селянському середовищі доби непу деструктивних по відношенню до селянства соціальних груп.

Із встановленням незалежності України в широкому науковому обігу з'являються чисельні праці істориків діаспори. Серед них виділяються роботи Т. Гунчака та О. Субтельного, в яких науковці висловлюють схоже розуміння проблеми соціальної диференціації селянства доколгоспного періоду: в українському селі періоду непу існувало економічно міцне трудове, а відповідно _____________________________

19 Калініченко В.В. Селянське господарство України в доколгоспний період (1921 – 1929 рр.). – Харків: Основа, 1991. – 129 с.

20 Верстюк В.Ф. Махновщина: селянський повстанський рух на Україні (1918-1921). – К.: Наук. Думка, 1992. – 365 с.

21 Шаталіна Є.П. Експропріація селянських господарств в Україні у 1929 - 1932 рр. //У.І.Ж. - 1992. - №3. - С. 109-123.

22 Морозов А.Г. Село і гроші. Українська кредитна кооперація в добу непу. – Черкаси: НДІТЕХІМу, 1993. – 274 с.; Марочко В.І. Українська селянська кооперація. Історико-теоретичний аспект (1861-1929 рр.). – К.: М.Р. Коts Publishing, 1995.- 224 с.

23 Венер М. Лицом к деревне: советская власть и крестьянский вопрос (1924-1925 гг.) // Отечественная история. – 1993. - №5. – С. 86-107.; Адамський В. Земельна реформа в контексті традицій і ментальності українського селянства // Розбудова держави. – 1994. -№10. – С. 41-44.; Мельничук О. Боротьба за владу на селі в 1920 – 1925 роках: Сільські ради проти комнезамів // Нова політика. – 1998. - №2. – С. 35-36.

24 Ганжа О.І. Українське селянство в період становлення тоталітарного режиму ( 1917 - 1927 рр. ). - К.: Ін-т історії НАН України, 2000. - 208 с.

25 Кульчицький С.В. Комунізм в Україні: перше десятиріччя ( 1919 - 1928 ). – К.: Основи, 1996. – 396 с.; Його ж. Україна між двома війнами (1921-1939 рр.). – К.: Видавничий дім “Альтернативи”, 1999. – 336 с.

заможне селянство, яке раціонально вело власні високопродуктивні господарства26.

Вирішенню поставлених в роботі завдань допомагає широка джерельна база. За походженням і змістом вона поділяється на наступні групи.

До першої групи належать неопубліковані архівні матеріали та збірники документів. Для написання дисертації використовувались, насамперед, документи Центрального державного архіву громадських об'єднань України (ЦДАГО України). Найповніше використаним в даному архіві був фонд 1 (ЦК КП(б) України), який містить величезний масив конкретних статистичних, інформаційних та аналітичних документів, що відображають дійсний стан соціально-економічного й суспільно-політичного життя на селі в 1921-1929 рр. В роботі широко використані також і фонди Центрального державного архіву вищих органів влади й органів державного управління України (ЦДАВО України). Серед них фонд 27 - Народного комісаріату землеробства УСРР та фонд 290 - Всеукраїнського союзу сільськогосподарської кооперації "Сільський господар".

Друга група - статистичні матеріали. Вони дозволяють всебічно проаналізувати соціально-економічний розвиток заможного селянства в роки непу.

Вивченню проблеми соціально-економічного становища заможного селянина в системі сільськогосподарської кооперації допомагають "Відчити всеукраїнського союзу сільськогосподарської кооперації "Сільський господар"", річні звіти систем кооперації, а також офіційна статистика Центрального Статистичного Управління України про становище кооперації на Україні27.

Цінні відомості про податкову політику та практику радянської держави щодо економічно зміцнілого в доколгоспний період селянства, містяться в збірниках документів спеціально присвячених проблемі селянського оподаткування в Україні28. Глибшому розкриттю політики радянської держави по знищенню провідного економічного становища заможного селянства в аграрному секторі, допомагають збірники статистики про стан сільського господарства України29. Визначенню кількості заможного селянства наприкінці 20-х рр. допомагає статистичний збірник "Україна. Статистичний щорічник. 1929"30 .

Третю групу джерел складають документи вищих партійних органів. Для об'єктивного розуміння сутності курсу більшовицької партії на суспільно-політичну та соціально-економічну ізоляцію заможного селянства України цінними є стенографічні звіти з'їздів ВКП(б) та КП(б)У, всесоюзних та українських партконференцій, пленумів ЦК ВКП(б) та ЦК КП(б)У, матеріали спеціальних партійних нарад, пленумів та сесій ВУЦВК, на яких вирішувались подальші кроки радянської влади у напрямку трансформації аграрного

____________________

26 Гунчак Т. Україна: перша половина xx століття: Нариси політичної історії. - К.: Либідь, 1993. - 288 с.; Субтельний Орест. Україна: історія. - К.: Либідь, 1993. - 720 с.

27 Сільський господар. Відчит за 1926-27 операційний рік (1 жовтня 1926 р. - 1 жовтня 1927 р.). Частина Перша. - Харків: Сільський господар, 1928. - 39 с.; Сільський господар. Відчит за 1926-27 операційний рік (1 жовтня 1926 р. - 1 жовтня 1927 р.). Частина Друга. - Харків: Сільський господар, 1928. - 68 с.; Кооперація на Україні в 1925-26 роках. Статистика України. – Х.: ЦСУ, 1929. – XXVI, 178 с.; Кооперація на Україні в 1926-1927 році. Статистика України. – Х.: ЦСУ, 1929. – XXXII, 126 с.; Річний звіт системи бурякової кооперації за 1928 рік. - Х.: Укрбуряксоюз, 1929. – 89 с.

28 Сельськохозяйственный налог 1924/25 г. и источники его выполнения. – Х., 1925. - Вып.9. – 36 с; Сельськохозяйственный налог на Украине в 1928 / 29 гг. – Х., 1929. – 34 с.

29 Государственная статистика УССР: (Ее достижения и перспективы). 1921-1925 гг. – Х.: ЦСУ УССР, 1925. – 187 с.; Сдвиги в сельском хозяйстве СССР между XV и XVI партийными съездами: Стат. сведения по сельскому хозяйству СССР за 1927 - 1930 гг. - М.; Л.: Соцэкгиз, 1932. - 216 с.

30 Україна: Статистичний щорічник. 1929. – Х.: ЦСУ УРСР. - XXII, 1929. – 399 с.

сектора економіки держави та нові підходи у ставленні до заможного селянства31.

До четвертої групи належать як загальні партійні видання, так і видання наркоматів УСРР, аналіз яких дає змогу з'ясувати об'єктивні причини політики більшовиків, спрямованої на суспільно-політичну та соціально-економічну ізоляцію заможного селянства32.

П'ята група - матеріали періодичних видань 20-х рр. в яких розкривається тогочасна атмосфера в селянському середовищі у зв'язку з переходом до колективізації.

Шостою групою джерел є довідкові та енциклопедичні видання. Повніші відомості з даної проблеми містяться в таких виданнях як: "Енциклопедія Українознавства", "Історія селянства Української РСР", "Історія Української РСР. В 2-х томах", "Історія Української РСР. Короткий нарис", "Радянська енциклопедія історії України", "Нариси історії Комуністичної партії України", "Малий словник історії України", "Україна і світ. Історія господарства від первісної доби і перших цивілізацій до становлення індустріального суспільства: Навчальний посібник", "Історія України", "Сторінки історії Компартії України".

Наукову достовірність результатів дослідження забезпечують порівняльний, критичний аналіз та синтез використаних джерел.

У другому розділі - “Соціально-економічні критерії заможності селянського господарства України в добу непу” аналізуються погляди вчених на визначення показників заможності селянського господарства в 20-і та післявоєнні роки, а також подається позиція союзного та українського партійно-радянського керівництва 20-х років щодо цього.

Визначити реальні соціально-економічні параметри заможного господарства в добу недостатньо розвинутого товарного виробництва об'єктивно досить складно. Не сформульовано навіть єдиного термінологічного визначення, яке б давало чітку характеристику заможного господарства. Даному типу господарства давались різні визначення: “куркульське”, “глитайське”, “міцне”, “багате”, “велике”, “дрібнокапіталістичне”, “господарство сільської буржуазії”, “великоексплуататорського” тощо.

В науковій літературі розрізняються три типи господарств заможних селян (“куркулів”): а) дореволюційні “куркулі”; б) “куркулі радянські”; в) “куркулі” за назвою, а в дійсності – середняки і навіть бідняки, що чинили опір насильницькій колективізації.

Перехід до непу об'єктивно полегшив для заможного селянства відхід на хутори, оренду землі та залучення сторонньої (найманої) робочої сили. Наслідком непу стала поява на селі нової верстви – “радянських” заможних селян. В другій половині 20-х рр. їх кількість становила 3 – 4% від загальної кількості всіх селянських господарств України.

____________________

31 КПСС в резолюциях и решениях съездов, конференций и пленумов ЦК. 1898-1970. - М.: Политиздат, 1970. -Т.2. (1917-1924). - 543 с.; Пятнадцатий съезд ВКП(б). Декабрь 1927 г. Стенографический отчет. – М., 1961. – Ч. 2. – 720 с.; КПСС в резолюциях и решениях съездов, конференций и пленумов ЦК. 1898-1970. - М.: Политиздат, 1970. - Т.4. (1927-1931). - 583 с.; Коллективизация сельского хозяйства. Важнейшие постановления Коммунистической партии и Советского правительства. 1927 - 1935 гг. - М.: Изд-во АН СССР, 1957. - 575 с.; Труды 1-го Всеукраинского съезда работников по коллективизации сельского хозяйства 25-28 февр. 1923 г. – Х.: Изд. отд. НКЗ, 1923. – 49 с.; Закон о комитетах незаможных селян: Постановление Всеукраинского Центрального исполнительного комитета Советов от 13 апр. 1921 г. (Издан Всеукр. Центр. исполн. ком. 13 апреля 1921 г.). – Х., 1921. – 12 с.; Расслоение села и задачи партии: Материалы Всеукраинского совещания по работе на селе. (15-17 апреля 1924 г.) (ЦК КП(б)У). – Х., 1924. – 62 с.; Партия и село: Материалы Всеукраинского совещания по работе на селе (1-5 декабря 1924 г.) (КП(б)У). – Х., 1925. – 155 с.; Всеукраїнский Центральний Виконавчий Комітет. Сесія 4-та, 8-го скликання. – Х., 1925. - 53 с.

32 Сельское хозяйство Украины. – Х.: Изд-во Наркомзема УССР, 1923. – 232 с.; Коллективизация сельского хозяйства на Украине. – Х.: Рад. Селянин, 1925. – 36 с.

В період розгортання непу економічно стале, забезпечене худобою та реманентом селянство загальноприйнятно називали “заможним”, а не куркульським, оскільки термін “куркуль” у цей час був синонімом “контрреволюціонеру”.

Докладний аналіз значного комплексу статистичних, інформаційних, довідкових, аналітичних матеріалів, які протягом 1921 – 1929 рр. направлялися у відділи ЦК КП(б)У дає підстави твердити, що термін “куркуль” і термін “заможник” у різні періоди вживалися в згаданих документах із різним значенням. Починаючи з 1921 і по 1923 рр. термін “куркуль” використовували на позначення економічно сильних селянських господарств. Починаючи з 1924 р. в більшості обіжників ЦК КП(б)У термінологічно вживається термін “заможний” селянин. У 1927-1929 рр. паралельно вживаються два терміни на позначення економічно сильних груп селянства: “заможне” і ”куркульське”.

Впродовж доколгоспної доби, в партійних колах так і не були чітко визначені критерії, за якими селянина можна було б віднести до групи заможників. Яким чином відрізнити експлуататора-куркуля від заможного селянина чи старанного трудівника, однозначну відповідь на це питання не могло дати навіть вище союзне та українське партійно-радянське керівництво. Хоча у вищих партійних колах, особливо в середній період непу, зазначалось, що так звані “куркулі” в селі відсутні, їх лише можна підшукати по резолюції XІІІ з'їзду. Наголошувалось також на тому, що будь-який старанний середняк розглядався місцевими комуністами як “куркуль”.

В травні 1927 р. вперше за десять років радянської влади комісією Раднаркому СРСР було затверджено методику визначення соціальної структури населення СРСР. Відповідно до неї все сільське населення було поділено на 4 групи: пролетарі, бідняки, середняки та куркулі. Зважаючи на тогочасну політичну позицію щодо одноосібних прибуткових господарств дана комісія вважала, що політичний термін “куркуль” найбільш відповідає визначенню сутності заможних прошарків селянства.

Особисте бачення кількісних і якісних ознак групи господарств, яких зараховували до так званої куркульської групи визначила ще в I-й п. 20-х рр. для внутрішнього користування і Компартія України. Головною ознакою куркуля, на відміну від середняка, на думку керівництва КП(б)У, було те, що окрім сільського господарства куркуль займається різного роду торгівельними справами, лихварством, підрядами, постачаннями, переробними підприємствами, на яких використовує найману працю, експлуатацію великих сільськогосподарських машин тощо. Разом