Харківський державний медичний університет
Харківський державний медичний університет
Міністерство охорони здоров’я України
ПАЛАМАРЧУК ОКСАНА ОЛЕКСАНДРІВНА
УДК 618.12-002-036,12:616.8-009.62-08
НЕМЕДИКАМЕНТОЗНА ТЕРАПІЯ В КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНІ НЕСПЕЦИФІЧНІ САЛЬПІНГООФОРИТИ З БОЛЬОВИМ СИНДРОМОМ
14.01.01 – акушерство та гінекологія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового
ступеня кандидата медичних наук
Харків - 2001
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Харківському державному медичному університеті
МОЗ України
Науковий керівник:
заслужений діяч науки і техніки України,
доктор медичних наук, професор Богдашкін
Микола Григорович, Харківський державний
медичний університет МОЗ України, професор
кафедри акушерства та гінекології №2
Офіційні опоненти:
доктор медичних наук, професор Грищенко
Ольга Валентинівна, Харківська
медична академія післядипломної
освіти, завідувач кафедри
перинатології та гінекології
доктор медичних наук, професор Беседін
Віктор Миколайович, Львівський державний
медичний університет ім. Д.Галицького,
завідувач кафедри акушерства та гінекології №1
Провідна установа:
Національний медичний університет
ім. О.О.Богомольця, кафедра акушерства та гінекології №3,
МОЗ України, м. Київ.
Захист дисертації відбудеться “13” вересня 2001 р. о 13-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.01 при Харківському державному медичному університеті за адресою: 61022, м. Харків, пр. Леніна, 4., т. 43-07-26
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного медичного університету (адреса: 61022 м. Харків, пр. Леніна, 4)
Автореферат розісланий “22” червня 2001 р.
Вчений секретар спеціалізованої
вченої ради, кандидат медичних наук
доцент Танько О.П.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. У структурі запальних захворювань внутрішніх статевих органів жінок хронічні сальпінгоофорити займають провідне місце та складають 57-85%. (Г.М.Савельєва та співавт; 1990; З.М. Дубоссарська та співавт., 1991; Я.П.Сольський та співавт., 1995). Вони нерідко призводять до необоротних функціональних та анатомічних порушень жіночої статевої системи, трубного безпліддя (Б.І. Железнов, 1990; Л.І. Іванюта та співавт.; 1990; Е.К. Айламазян, 1991; Б.Л. Гуртовий, 1994).
Актуальність проблеми запальних захворювань придатків матки визначається порівняно частим виникненням на фоні цього процесу різних форм порушень менструальної функції, залученням до ланцюга патологічних реакцій ендокринної, нервової, імунної та інших систем організму, які визначають відповідні реакції хворої на розвиток захворювання.
В останні роки відмічається збільшення частоти запальних захворювань придатків матки, у тому числі з розвитком тяжких форм перебігу. (Е.К.Айламазян, 1991).
На сучасному етапі хронічний сальпінгоофорит розглядається як захворювання зі складним етіопатогенетичним механізмом. Для нього характерний “стертий” початок, тривалий перебіг.
Клінічна картина захворювання характеризується поліморфністю, при цьому на перший план виступає больовий синдром (В.І.Бодяжина, 1978). У наш час ефективність терапії, яка проводиться хворим на хронічний сальпінгоофорит з больовим синдромом, недостатня.
Незадоволеність акушерів-гінекологів існуючими методами терапії жінок з запальними захворюваннями внутрішніх статевих органів викликає необхідність пошуку нових, більш ефективних методів лікування. У цьому плані представляють інтерес наукові дослідження, котрі доводять перевагу використання немедикаментозних методів лікування (А.Е.Франчук, 1990; Н.Г.Тітова та співавт., 1991; М.Г.Богдашкін та спвавт., 1996, 1999).
В останні роки велика увага дослідників звернена на використання в медичній практиці холодових дій на організм (В.І.Грищенко, Б.П.Сандомирський, Ю.Ю.Колонтай, 1987).
Можливість проведення високоефективної терапії як на рівні клітини, так і цілого організму є основою для широкого використання гіпербаричної оксигенації, лазеротерапії при різних захворюваннях у гінекології (А.Н. Іванян та співавт., 1990; Н.М.Побединський та співавт., 1992; М.Г.Богдашкін та співавт., 1999).
Вищевказане визначає перспективність використання піхвової гіпотермії та лазерної терапії в комплексному лікуванні хворих на хронічний неспецифічний сальпінгоофорит з больовим синдромом, що стало метою та визначило задачі нашої роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі акушерства та гінекології №2 Харківського державного медичного університету (науковий керівник заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор М.Г.Богдашкін), на базі гінекологічного відділення Харківської обласної клінічної лікарні. Дисертаційна робота пов’язана з виконанням Комплексної НДР ХДМУ (держреєстрація № 01990001774). Автором розроблений патогенез та тактика лікування жінок з хронічним сальпінгоофоритом та больовим синдромом.
Мета і задачі дослідження. Метою роботи була розробка нових наукових підходів до лікування, профілактики, прогнозування та поетапної реабілітації хворих на хронічні сальпінгоофорити з больовим синдромом з урахуванням стану вегетативної нервової системи та імунорезистентності організму.
Для досягнення мети вважали необхідним вирішити такі задачі:
1.
Вивчити особливості клінічного перебігу хронічного неспецифічного сальпінгоофориту з больовим синдромом з урахуванням тривалості захворювання.
2.
Уточнити патогенез захворювання з урахуванням імунорезистентності організму.
3.
Розробити та клінічно апробувати патогенетично обгрунтовану терапію хворих на хронічний сальпінгоофорит з больовим синдромом.
4.
Сформулювати критерії оцінки ефективності лікування груп хворих, що спостерігались.
Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є хворі на хронічний сальпінгоофорит з больовим синдромом.
Предмет дослідження. Предметом дослідження були: обстеження 125 хворих на хронічний неспецифічний сальпінгоофорит та 20 здорових жінок (контрольна група).
У хворих визначено патогенез запального процесу придатків матки, вироблена схема лікування з включенням немедикаментозних методів терапії: гіпербарична оксигенація, піхвова гіпотермія, лазерне опромінювання.
Методи дослідження.
1.
Огляд хворих у динаміці в період госпіталізації та лікування, після виписки зі стаціонару протягом 6 місяців.
2.
Бактеріологічне дослідження для встановлення етіології сальпінгоофориту та розробки немедикаментозної терапії.
3.
Інструментальні – УЗД, електроенцефалограма; лабораторні: клінічні аналізи крові, біохімічні та імунологічні методи дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів. На підставі проведених досліджень розроблена наукова концепція патогенезу хронічного неспецифічного сальпінгоофориту з больовим синдромом, яка основана на зниженні або перенапрузі захисних функцій неспецифічної резистентності, котрі характеризуються в кінцевій фазі модуляції імунної реакції одужанням, аутоалергізацією або аутосенсебілізацією організму.
Патогенетично обгрунтована тактика лікування хворих з включенням немедикаментозної терапії – гіпербаричної оксигенації, піхвової гіпотермії, лазерного опромінювання. Проаналізовані критерії ефективності лікування з урахуванням стану вегетативної нервової системи на основі інтегральних показників імунорезистентності організму.
Практичне значення одержаних результатів. Розроблений нами комплексний метод терапії хворих на хронічний неспецифічний сальпінгоофорит з больовим синдромом, який включає гіпербаричну оксигенацію, піхвову гіпотермію та лазерне опромінювання, забезпечує одужання 92% хворих, на відміну від існуючого до теперішнього часу комплексного методу (42,3%).
Об’єктивний контроль за ефективністю лікування методом УЗД, показників імунної резистентності організму та вегетативних проб дозволяє констатувати повноцінність реабілітації хворих на субклінічному рівні.
Розроблений нами комплексний метод з включенням немедикаментозної терапії знижує витрати на лікування, зменшує тривалість перебування хворих у стаціонарі та може використовуватися в амбулаторних умовах без видачі листка непрацездатності.
Особистий внесок здобувача. Автором самостійно визначена тема роботи, обгрунтовані мета та задачі, проаналізовані джерела літератури за темою дисертації, проведені клініко-лабораторні дослідження та немедикаментозні методи лікування (гіпербарична оксигенація, піхвова гіпотермія, лазерне опромінювання). У процесі проведення гіпотермії встановлений найбільш оптимальний температурний режим (+7 - +10С). Узагальнені отримані результати, сформульовані висновки та надані практичні рекомендації.
Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи доповідалися на Міжнародній науковій конференції “Стратегия и тактика борьбы с инфекционными заболеваниями” 27-29 жовтня 1998 р. (Харків); на ХІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Применение лазеров в медицине и биологии”, 22-23 квітня 1999 р. (Харків); ХІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Применение лазеров в медицине и биологии”, 5-8 жовтня 1999 р. (Алупка); на ІІ-му Конгресі Української асоціації спеціалістів з УЗД в перинатології, генетиці та гінекології “Плід як частина родини”, 2000 р. (Харків); на конференціях молодих вчених ХДМУ “Медицина третього тисячоліття”, 15 травня, 2000 р. та 17-18 січня, 2001 р. (Харків); ХІV Міжнародній науково-практичній конференції “Применение лазеров в медицине и биологии”, 16-19 травня, 2000 р. (Харків); засіданні Харківського обласного наукового товариства акушерів гінекологів 17 травня, 2000 р. (Харків); ХV Міжнародній науково-практичній конференції “Применение лазеров в медицине и биологии”, 26 квітня 2001 р. (Харків).; на 8-му Міжнародному Конгресі Європейської Медичної Лазерної Асоціації (EMLA) та І-му Російському Конгресі Медичної Лазерної Асоціації (РМЛА),Росія, Москва, 23-26 травня, 2001 р.
Публікації за темою дисертації. За темою дисертації опубліковано 12 наукових праць, із них 5 в журналах рекомендованих ВАК України.
Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 137 сторінках машинописного тексту та складається зі вступу, 6 розділів: огляду літератури (1), власних досліджень (5), висновків, практичних рекомендацій та переліку літератури вітчизняних (207) та іноземних авторів (75). Робота ілюстрована 11 таблицями та 12 рисунками.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Об’єкт та методи дослідження. Відповідно до завдання дослідження було обстежено 125 жінок з хронічним неспецифічним сальпінгоофоритом і больовим синдромом віком від 18 до 45 років. Тривалість захворювання - від 2 до 13 років. Крім того, обстежено 20 здорових жінок аналогічного віку зі збереженою менструальною та репродуктивною функцією (група порівняння).
Хворі, які знаходились під наглядом, проходили поглиблене клінічне обстеження з детальним вивченням спадковості, загального і спеціального анамнезу, перенесених інфекційних соматичних і гінекологічних захворювань.
Для оцінки стану вегетативної нервової системи у жінок, що страждають на хронічний неспецифічний сальпінгоофорит з больовим синдромом, була використана схема, запропонована А.М. Вейн, А.Д. Соловйовою, О.А.Колосовою (1981), яка включає об’єктивні та суб’єктивні вегетативні розлади, що виражаються у балах. Синдром вегетативної дистонії вважається діагностованим за наявності 15 та більше балів за суб’єктивним відчуттям, 25 та більше балів за об’єктивними критеріями.
Гінекологічний статус встановлювали на підставі комплексного обстеження: пальпації живота, огляду зовнішніх статевих органів, уретри, бімануального дослідження. Стан піхви та шийки матки визначали за допомогою огляду в дзеркалах, кольпоскопії.
Усім хворим проводили загально-клінічні обстеження, які використовуються у сучасній гінекологічній клініці: дослідження загального аналізу крові і сечі, крові на RW і ВІЛ. Брали мазки виділень з уретри, каналу шийки матки та заднього склепіння піхви на флору та чутливість до антибіотиків.
Забір матеріалу, виділення та ідентифікація мікроорганізмів проводились відповідно до методичних вказівок “Об унификации микробиологических (бактериологических) методов исследования, применяемых клинико-диагностическими лабораториями и лечебно-профилактическими учреждениями” (наказ №535 від 22.04.1985 р.).
Оцінка кількісного росту бактерій проводилась за кількістю колоній, що виросли при первинному посіві.
Визначення чутливості мікроорганізмів до хіміотерапевтичних речовин проводили за методичними вказівками з використанням уніфікованих методів визначення чутливості мікроорганізмів до хіміотерапевтичних препаратів (наказ МОЗ СРСР №250 від 13.03.1975 р.).
У процесі обстеження хворих ми використовували ультразвукове сканування як один з найбільш доступних неінвазивних методів дослідження, який у більшості хворих на хронічний сальпінгоофорит дозволяє підтвердити правильний діагноз.
Ультразвукова діагностика хронічного сальпінгоофориту, якій не має характерних акустичних ознак, значно ускладнена.
Ми вважаємо, що ехографічними критеріями хронічного сальпінгоофориту може бути збільшення розмірів яєчника; наявність усередині численних утворень овоїдної форми різного діаметру з високим рівнем звукопровідності, які розділені тонкими гіперехогенними перетинками; стовщення та підвищення ехогенності капсули яєчника.
За нашими даними діагностика спаєчного процесу в ділянці придатків матки базується на непрямих ознаках, до яких відноситься наявність гіперехогенних структур, а також “підтягнутість” та незміщуваність придатків по відношенню до матки.
Для ультразвукового обстеження 125 жінок з хронічним неспецифічним сальпінгоофоритом нами був використаний ультразвуковий апарат Siеmens Sonoline Si-450. Ультразвукове дослідження проводилось за загальноприйнятою методикою, на фоні наповненого сечового міхура всім хворим на хронічний неспецифічний сальпінгоофорит у динаміці, включаючи період реабілітації. Строк спостереження склав 2 роки.
При ехографії до початку лікування хворих, крім збільшення розмірів придатків матки, змін їхньої ехогенності та ехоструктури, нечіткості контурів у 99 (з 125) обстежених жінок були виявлені ультразвукові ознаки варикозного розширення вен малого таза.
Для визначення імунологічного статусу організму (125 жінок із хронічним сальпінгоофоритом та 20 здорових) проводили дослідження основних показників клітинного та гуморального імунітету. Вивчали стан фагоцитуючих клітин, вираженість аутоімунних реакцій, вміст циркулюючих імунних комплексів (ЦІК), фактори неспецифічної та загальної резистентності організму.
Статистична обробка результатів клінічного спостереження проводилася з використанням параметричних (критерій Ст’юдента) та непараметричних методів аналізу (х-квадрат, точний метод Фішера), регресивного аналізу за допомогою стандартних програм статистичного аналізу Microsoft Excel 5.0.
Результати дослідження та їх обговорення. Хворі (125) на хронічний сальпінгоофорит з больовим синдромом протягом декількох років (до 15) неодноразово отримували амбулаторне та стаціонарне лікування з короткочасним ефектом.
У процесі обстеження хворих нами було відмічено, що пізнє звернення за медичною допомогою і недостатня антибіотикотерапія були однією з основних причин хронічного сальпінгоофориту. Хворі починали лікуватися при значному розвитку мікробних популяцій у статевих шляхах, отже за відсутності ефективної етіотропної терапії гострий запальний процес, як правило, набував хронічного характеру.
Для того, щоб запобігти цьому, при гострому сальпінгоофориті необхідно було застосовувати лікувальні засоби з урахуванням чутливості патогенних бактерій до хіміотерапевтичних препаратів або використовувати комбіновані схеми лікування з включенням препаратів із широким взаємодоповнюючим спектром протимікробної активності.
Жінки, яких ми спостерігали, в минулому мали 308 вагітностей, з них 126 закінчилися спонтанними абортами, 68 – штучним перериванням вагітності. З 114 пологів – 86 термінових та 28 передчасних. Високий відсоток передчасного переривання вагітності, можливо, зумовлений частими штучними абортами та хронічним запаленням придатків матки.
У 79% хворих на хронічний сальпінгоофорит з больовим синдромом виявлені зміни з боку вегетативної нервової системи у вигляді цефалгії, що підтверджено даними електроенцефалограм. У 9% хворих цефалгія була хронічною, тривала більш 27 днів на місяць з різною інтенсивністю.
У 57% жінок найбільш частим був біль напруження.
У процесі розробки тактики лікування хворих на неспецифічний хронічний сальпінгоофорит з больовим синдромом ми вважали першорядною необхідністю проведення пригнічення активності мікроорганізмів, зменшення запального процесу внутрішніх геніталій, активацію імунної системи та нормалізацію порушених функцій органів та систем. Це дало підставу включити в комплексну терапію найбільш ефективні, і до теперішнього часу недостатньо вивчені у плані їх впливу на запальний процес внутрішніх геніталій та вегетативну нервову систему, немедикаментозні методи терапії.
Ефективність лікування хворих, яке ми проводили, враховувалась в процесі та після курсу терапії. Результати лікування оцінювали за клінікою захворювання, об’єктивними та інструментальними даними, а також показниками крові, імунного статусу та стану вегетативної нервової системи.
Залежно від методів лікування хворі (125) були розподілені на 4 клінічні групи:
Першу групу склали хворі (31), які отримували традиційну терапію.
Другу групу склали жінки (31), які отримували тільки фізіотерапевтичне лікування (гіпербарична оксигенація, локальна гіпотермія та піхвова лазерна терапія).
Третя група жінок (31) отримала комбіноване лікування (фізіотерапія в сполученні з фітотерапією).
Четверта група жінок (32) отримувала медикаментозне лікування за розробленою нами схемою, яка включає неогемодез, 30% розчин натрію тіосульфату, 0,25% спиртовий розчин хлорофіліпту, 0,05% прозерин, відвар ромашки, Ново-Пасит (у сполученні з фізіотерапією – гіпербарична оксигенація, локальна гіпотермія, піхвова лазеротерапія).
Гіпербарична оксигенація хворим на хронічний неспецифічний сальпінгоофорит проводилась нами на одномісному апараті БЛКС-3-01. Режим ізопресії 0,3-0,5 атмосфер, експозиція 30 хвилин, компресія 10 хвилин, декомпресія 10 хвилин при температурі 20-23С та відносній вологості 65-85%, кількість сеансів – 10.
Локальна піхвова гіпотермія проводилась за допомогою апарата “Север-01”, з температурою наконечника +7 - +10С. Тривалість сеансу 20 хвилин, щоденно, протягом 10 днів.
Дія на придатки матки проводилась за допомогою напівпровідникового інфрачервоного лазерного зонда “БАРВА” з довжиною хвилі випромінювання 850-890 нм. Вплив проміню на стінки піхви тривав 5 хвилин щоденно. Курс лікування - 10 днів.
У процесі лікування на початку (5 днів) проводили гіпербаричну оксигенацію, яка стимулює імунну систему, піхт вову гіпотермію, котра знімає набряк придатків матки та компресію навколишніх тканин, а потім доповнювали піхвовою лазеротерапією, яка виконує антибактеріальну функцію та нейтралізує бактеріальні токсини.
Ефективність комплексної терапії порівняно з традиційним лікуванням оцінювалась нами за інтегральними показниками стану неспецифічної імунорезистентності та завершеності фагоцитозу.
У жінок, що лікувалися традиційним методом (табл. 1), порівняно з періодом до лікування у лейкограмі периферичної крові мало місце зниження загальної кількості лейкоцитів, зменшення відсоткового вмісту еозинофілів, паличкоядерних та сегментоядерних нейтрофілів з одночасним ростом кількості лімфоцитів та моноцитів. Усі відмічені зсуви показників лейкограми знаходились у межах фізіологічної норми, що характеризує відновлюючий період у системі гемопоезу.
У системі неспецифічної резистентності після проведеного лікування спостерігалась активація захисної функції клітинних та зменшення напруги гуморальних факторів. Однак, рівень цих змін не характеризував відновлення їх захисних властивостей у межах фізіологічних нормативів. Це й обумовило зниження рівня фагоцитозу та елімінації аутоантигенів. Вміст циркулюючих імунних комплексів був зменшеним.
Таблиця №1
Показники неспецифічної резистентності жінок 4-ї основної групи (комплексна терапія: медикаментозна терапія в сполученні з фізіотерапією та фітотерапією) до лікування та після його закінчення (Мm). |
Ф.І.абс.ч. | 1,60,48 | 6,81,5 | 0,05 | Продовження таблиці №1
ПЗ | 0,088
0,004 | 0,0124
0,005 | 0,01 | Ф.Ч.% | 30,02,4 | 43,01,26 | 0,05 | ПН | 0,660,03 | 0,860,02 | 0,05
Гумор.ланка неспец. резистентності | Акт.
лизоц. % | 42,01,21 | 57,01,4 | 0,05 | ПНР | 77,482,9 | 101,32,1 | 0,05 | Титр агглют | 620,035,0 | 160,026,2 | 0,01 | ЦІК | 99,01,2 | 85,02,1 | 0,05 | Лейкоформула % | Моноцит. | 2,00,34 | 8,01,4 | 0,05 | Лімфоцити | B | 22,80,4 | 33,41,1 | 0,05 | Лімфоц. | 20,00,31 | 29,00,72 | 0,05 | T | 49,00,1 | 57,70,34 | 0,05 | С/я.н. | 6,71,34 | 58,01,2 | 0,05 | Імуноглобуліни | G | 11,91,0 | 11,91,0 | 0,05 | П/я.н. | 5,20,08 | 4,00,07 | 0,05 | M | 1,910,02 | 2,920,01 | 0,05 | Еозин | 5,90,28 | 1,00,7 | 0,05 | A | 1,380,14 | 3,80,7 | 0,05 | Лейкоц
г/л | 8,800,79 | 7,10,1 | 0,05 | КЗФ | 0,590,04 | 0,710,02 | 0,05 | n31 | 31 | Р | n31 | 31 | Р | Групи обстеження | 1-а основна
до лікувания | 1-а основна після лікування | Критерій дост. | Групи обстеження | 1-а основна
до лікувания | 1-а основна після лікування | Критерій дост. | № п/п | 1 | 2 | 3 | № п/п | 1 | 2 | 3 |
Усі відмічені зміни в системі імунорезистентності сприяли зниженню рівня ПНР (інтегральний показник неспецифічної резистентності) та підвищенню напруги імуногенезу ПН (інтегральний показник рівня напруги процесу модуляції захисної реакції) при модулюванні реакції антиген-антитіло.
Враховуючи кореляційну залежність вказаних факторів, які складають імунну реакцію, можна вважати, що традиційна терапія не сприяє повноцінному формуванню репаративної стадії захворювання, а викликає підвищення напруженості реакції антиген-антитіло, що в кінцевому результаті спричиняє аутоалергізацію (низький рівень ПЗ – інтегральний показник завершеності імунної реакції при формуванні остаточної репаративної стадії одужання) організму.
У жінок 2-ї та 3-ї груп, які отримували тільки фізіотерапію у сполученні з фітотерапією порівняно з періодом до лікування у лейкограмі периферичної крові відмічалось зниження загальної кількості лейкоцитів, зменшення відсоткового вмісту еозинофілів, паличкоядерних та сегментоядерних нейтрофілів з одночасним збільшенням кількості лімфоцитів та моноцитів.
У системі неспецифічної резистентності після проведеного лікування спостерігався високий рівень активності процесів фагоцитозу та елімінації з організму продуктів розпаду (нормальний рівень ПНР).
Проведена комбінована терапія викликала напругу імуногенезу, підвищення кількості Ig класу М і тим самим підвищила рівень формування реакції антиген-антитіло (достатньо високий вміст циркулюючих імунних комплексів), що і викликало аутоалергізацію організму (знижений рівень ПЗ) у заключній стадії формування імунної реакції.
У хворих на хронічний неспецифічний сальпінгоофорит 4-ї основної групи, яким проводилось комплексне лікування (неогемодез, 30% розчин натрію тіосульфату, 0,25% розчин хлорофіліпту, 0,05% прозерин, відвар ромашки та фізіотерапія (гіпербарична оксигенація, локальна гіпотермія, піхвова лазеротерапія), порівняно з періодом до лікування (табл 2.) у лейкограмі периферичної крові відмічалось зниження загального числа лейкоцитів, зменшення відсоткового вмісту еозинофілів, паличкоядерних та сегментоядерних нейтрофілів з одночасним збільшенням кількості лімфоцитів та моноцитів. Усі відмічені зсуви параметрів лейкограми знаходились у фізіологічних межах, що характерно для відновлюючого періоду у системі гемопоезу.
У системі неспецифічної резистентності після проведеного лікування спостерігалась активація захисної функції клітинних та гуморальних факторів, котрі зумовили високий рівень активності процесів фагоцитозу та елімінації з організму продуктів розпаду (нормальний рівень ПНР).
Таблиця №2
Показники неспецифічної резистентності жінок 4-ї основної групи (комплексна терапія: медикаментозна терапія в сполученні з фізіотерапією та фітотерапією) до лікування та після його закінчення (Мm). |
Ф.І.абс.ч. | 1,30,8 | 2,80,06 | 0,05 | Продовження таблиці №2
ПЗ | 0,0800,002 | 0,0500,004 | 0,05 | Ф.Ч.% | 39,02,4 | 82,02,55 | 0,01 | ПН | 0,680,04 | 0,490,003 | 0,05 | Гумор.ланка неспец. резистентності | Акт.
лизоц. %41,00,75 | 78,90,5 | 0,01 | ПНР | 87,008,90 | 148,47,4 | 0,05 | Титр агглют | 619,035,0 | 256,012,0 | 0,01 | ЦІК | 92,23,0 | 54,30,46 | 0,01 | Лейкоформула % | Моноцит.2,00,08 | 5,00,09 | 0,01 | Лімфоцити | B | 26,80,04 | 34,00,69 | 0,05 | Лімфоц. | 18,00,96 | 30,00,24 | 0,05 | T | 54,00,7 | 62,92,8 | 0,05 | С/я.н. | 6,9,00,21 | 58,00,25 | 0,05 | Імуноглобуліни | G | 12,70,9 | 10,10,283 | 0,05 | П/я.н. | 5,00,4 | 3,00,08 | 0,05 | M | 1,940,30 | 1,40,088 | 0,05 | Еозин | 6,00,22 | 4,00,08 | 0,05 | A | 2,020,14 | 4,80,31 | 0,01 | Лейкоц
г/л | 8,20,08 | 6,80,26 | 0,05 | КЗФ | 0,620,02 | 0,80,005 | 0,05 | n32 | 32 | Р | n32 | 32 | Р | Групи обстеження | 4-а основна
до лікувания | 4-а основна після лікування | Критерій дост. | Групи обстеження | 4-а основна
до лікувания | 4-а основна після лікування | Критерій дост. | № п/п | 1 | 2 | 3 | № п/п | 1 | 2 | 3 |
Відмічені зміни, що характеризують фагоцитарну здатність лейкоцитів-фагоцитів, сприяли відновленню та нормалізації процесу антитілоутворення в імунній системі (нормальний рівень ПН) і, крім того, зняли перенапругу процесів імуногенезу (знижений до норми рівень Ig класу М). Підтвердженням всьому викладеному є стабільний інтегральний показник завершеності імунної реакції (ПЗ) при формуванні остаточної репаративної стадії одужання (рис.3).
Після проведеного лікування нами спостерігався стійкий клінічний ефект, покращання загального стану хворих, зникнення больового синдрому. Анальгезуюча дія зумовлена зниженням, під впливом локальної гіпотермії та
піхвової лазеротерапії, електричної активності інтерорецепторів, зменшенням інтерстиціального набряку та напруженням тканини, а також больової домінанти у корі головного мозку. Об’єктивні дані (УЗД) підтверджують ефективність лікування (одужання хворих).
Після проведеного комплексного курсу лікування хворих на хронічний сальпінгоофорит за нашою схемою рецидивів захворювання протягом 6 місяців не спостерігалось.
Таблиця №3
Ефективність комплексної терапії порівняно з традиційним лікування за інтегральними показниками стану неспецифічної імунорезистентності (Мм)
Показники | Методи лікування | Критерії вірогідності
традиційний | комплексний
ПНР | 101,36,3 | 148,47,4 | Р0,05
ПН | 0,860,02 | 0,490,03 | Р0,05
ПЗ | 0,0120,005 | 0,0500,004 | Р0,05
Статистичне порівняння рівнів інтегральних показників та стану імунорезистентності (табл. 3), дозволило встановити, що у жінок, які отримали традиційне лікування, порівняно з комплексною терапією спостерігався знижений рівень активності загального неспецифічного опору (ПН), напруженість модуляції імунної відповіді (високий рівень ПН) і активна реакція аутоалергізації (ПЗ низький рівень).
При комплексному лікуванні всі вищевказані інтегральні показники знаходились у межах фізіологічної норми.
Показник завершеності імунної реакції (ПЗ) у репаративній стадії характеризував одужання хворої.
Таким чином, найбільш ефективним методом лікування хворих на хронічний неспецифічний сальпінгоофорит з больовим синдромом порівняно з традиційним є запропонована нами комплексна терапія.
З 125 хворих на хронічний неспецифічний сальпінгоофорит з больовим синдромом через 2 місяці після проведеного комплексного курсу лікування 6 жінкам з супутньою патологією (проктосигмоїдит) амбулаторно проведена реабілітаційна терапія, яка включала:
1.
Неогемодез по 200,0 мл внутрішньовенно, крапельно, через 2 доби, 5 разів.
2.
Прозерин 0,05% по 1,0 мл підшкірно, один раз на добу, 10 діб.
3.
Натрію тіосульфат 30% - 10,0 мл внутрішньовенно, через добу, 12 діб.
4.
Натрію тіосульфат 3-5 % розчин, електрофорез на низ живота через добу, 12 діб.
5.
Хлорофіліпт 2,0 мл (0,25% спиртовий розчин), розведений в 38 мл ізотонічного розчину хлориду натрію, внутрішньовенно, щоденно, 15 діб.
6.
Ново-Пасит по5 мл три рази на добу, 10 діб.
Після проведеного курсу реабілітаційної терапії хворі були практично здоровими.
ВИСНОВКИ
1.
У структурі запальних захворювань внутрішніх геніталій жінок провідне місце займають хронічні сальпінгоофорити з больовим синдромом, що зумовлено порушенням імунореактивності організму та станом вегетативної нервової системи.
2.
У хворих на хронічні сальпінгоофорити розвивається дезінтеграція лімбіко-ретикулярних структур за рахунок хронічного больового синдрому в результаті виснаження симпато-адреналової системи та наявності периферичного вогнища патологічно посиленого збудження вегетативних утворень на надсегментарні.
3.
Дисфункція неспецифічних систем мозку призводить до розвитку синдрому вегетативної дистонії, який посилює абдомінальний больовий синдром.
4.
Хронічний неспецифічний сальпінгоофорит з больовим синдромом порушує захисні функції імунорезистентності організму, викликає перенапругу модуляції імуногенезу, що сприяє розвитку аутоалергізації та продовжує перебіг захворювання.
5.
Традиційні методи терапії стимулюють неспецифічну резистентність, але не знімають перенапруги модуляції імуногенезу, що гальмує активність блоку елімінації продуктів розпаду та сприяє аутоалергізації.
6.
Немедикаментозні фізіотерапевтичні методи лікування (гіпербарична оксигенація, локальна гіпотермія, піхвова лазеротерапія) активують імунореактивність на рівні стабільної стимуляції захисної реакції танормалізують процеси формування репаративної стадії імуногенезу, що в сукупності характеризує період одужання.
7.
Комплексна терапія, яка включає використання медикаментозної терапії у сполученні з фізіотерапією та фітокорекцією, дозволили використовувати адекватні методи лікування залежно від тяжкості, та тим самим, більш ефективно стимулювати захисну функцію гематоімунної системи в цілому, що прискорювало формування репаративної стадії імуногенезу, параметри якої свідчили про період одужання.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Враховуючи наявність змін імунного статусу організму та завершеності фагоцитозу у хворих на хронічний сальпінгоофорит, рекомендується така терапія:
-
неогемодез по 200,0 мл внутрішньовенно, крапельно, через 2 доби, 5 разів
-
хлорофіліпт 0,25% спиртовий розчин по 2,0 мл, розведений на 38,0 мл 0,9% натрію хлориду внутрішньовенно, щоденно, 15 діб
-
натрію тіосульфат 30% розчин по 10,0 мл, внутрішньовенно, щоденно, 12 діб
-
прозерин 0,05% по 1,0 мл підшкірно, щоденно, 10 діб
-
Ново-Пасит по 5 мл, 3 рази на добу
-
відвар ромашки по 200,0 мл внутрішньо два рази на добу, 20 діб
Немедикаментозна терапія: гіпербарична оксигенація, локальна гіпотермія, піхвова лазеротерапія.
Комплексне лікування хворих з включенням неогемодезу, натрію тіосульфату, фітотерапії (Ново-Пасит) та фізіотерапії дозволяє більш ефективно впливати на стан гемопоетичної та імунологічної систем в цілому. В результаті проведеної комплексної терапії нормалізується гемопоез та активація захисних функцій в системі імунорезистентності, забезпечується одужання 92,5% хворих (аналогічний показник для комплексного методу, який використовується зараз – 42,3%).
У хворих на хронічний сальпінгоофорит при наявності кольпіту необхідно проводити патогенетично обгрунтовану терапію з включенням піхвової лазеротерапії.
СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1.
Состояние вегетативной нервной системы у женщин с хроническими неспецифическими сальпингоофоритами с болевым синдромом //Експериментальна і клінічна медицина. – 1999. Х. - № 4. – С. 92-93.
2.
Состояние иммунорезистентности организма женщин с хроническим сальпингоофоритом и болевым синдромом, тактика лечения // Медицина сьогодні і завтра. – 2000. – Х, - №1. – С. 113-116.
3.
Показники імунорезистентності хворих на хронічні неспецифічні сальпінгоофорити з больовим синдромом з урахуванням немедикаментозної терапії // Педіатрія, акушерство та гінекологія. – 2001. - №2. – С.103-105
4.
Вплив немедикаментозної терапії на стан імунореактивності хворих на хронічні неспецифічні сальпінгоофорити з больовим синдромом // Медицина сьогодні і завтра. – 2001. - №1. – С.128-130.
5.
Результаты лечения больных с хроническими неспецифическими сальпингоофоритами и болевым синдромом с применением гипербарической оксигенации, локальной влагалищной гипотермии и лазеротерапии // Фотобіологія та Фотомедицина. – 2001. – №1,2. – С.88-89.
6.
Лазеротерапия в лечении больных с кольпитом и цервицитом на фоне хронического сальпингоофорита с болевым синдромом /соавт. Паращук Ю.С., Богдашкин Н.Г., Коробов А.М., Краснов В.И., Грабина В.А., Гринюк А.В. // Фотобіологія та Фотомедицина. - 2001 – №1,2 – С.89.
Автором проводилась піхвова лазеротерапія 110 жінок з хронічним сальпінгоофоритом та больовим синдромом.
7.
Ультразвукові критерії ефективності немедикаментозної терапії в комплексному лікуванні хворих з хронічними неспецифічними сальпінгоофоритами (ХНС) з больовим синдромом // Плід як частина родини: Тез. ІІ Конгр. Укр. асоц. спеціалістів УЗД в перинатології, генетиці та гінекології. Харків, 2000. – Х., 2000. – С. 313-314.
8.
Гипербарическая оксигенация, лазеротерапия и локальная влагалищная гипотермия в комплексе лечения больных с хроническими сальпингоофоритами и болевым синдромом // Медицина третього тисячоліття. Тез. конф. молодих вчених ХДМУ, 2001. – Х., 2001 – С.64.
9.
Лазерная и локальная влагалищная гипотермия в комплексном лечении больных с воспалением внутренних гениталий /соавт. Богдашкин Н.Г., Грабина В.А., Ж.Б.Йллойе // Применение лазеров в медицине и биологии: Тез. ХІІ Междунар. науч.-практ. конф. - Х., 1999. – С. 57-58.
Автором встановлений оптимальний температурний режим для проведення локальної піхвової гіпотермії у жінок з хронічним неспецифічним сальпінгоофоритом з больовим синдромом. Проведено лікування 76 жінок з запаленням придатків матки та ускладенням в післяопераційному періоді.
10.
Результаты использования полупроводникового лазера в сочетании с локальной влагалищной гипотермией у женщин детородного возраста с хроническими сальпингоофоритами / соавт. Богдашкин Н.Г., Грабина В.А., Лисиченко Н.Л. // Применение лазеров в медицине и биологии: Тез. ХІІІ Междунар. науч.-практ. конф. Алупка, 1999. – Х., 1999 – С. 69-70.
Проведено комплексне лікування 57 жінок з хронічним сальпінгоофоритом та больовим синдромом.
11.
Применение фотодинамического воздействия низкоинтенсивного лазерного излучения на микрофлору влагалища при кольпитах и цервицитах у женщин с хроническим сальпингоофоритом /соавт.Паращук Ю.С., Богдашкин Н.Г., Грабина В.А., Коробов А.М., Лисиченко Н.Л., Колесник В.В. // Применение лазеров в медицине и биологии: Тез. ХІУ Междунар. науч.-практ. конф. - Х., 2000. – С. 109.
Проведено лікування 78 жінок з хронічним сальпінгоофоритом, кольпітом та цервіцитом з використанням піхвової лазеротерапії.
12.
Laser therapy in the complex physiotherapy of patients with a chronic salpingo-oophorite and a pain syndrome / со-auth. N. Bogdashkin, A.Korobov, V.Krasnov) // Book of abstracts and poster of The 8-th International congress of European Medical Laser Association (EEMLA) and 1-st Russian Congress Medical Laser Association (RMLA)/ Russia, Moscow, May 23-26, 2001 – г.Казань, 2001. – Р. 122-123. Проведено лікування 105 жінок з хронічним запаленням придатків матки з використанням гіпербаричної оксигенації, піхвової гіпотермії та лазеротерапії.
АННОТАЦІЇ
Паламарчук О.О. Немедикаментозна терапія в комплексному лікуванні хворих на хронічні неспецифічні сальпінгоофорити з больовим синдромом – Рукопис.
Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 – акушерство та гінекологія. Харківський державний медичний університет МОЗ України. Харків, 2001.
Дисертація присвячена розробці нових наукових підходів до патогенезу, лікування, профілактики, прогнозування та реабілітації хворих на хронічний сальпінгоофорит з больовим синдромом з урахуванням стану вегетативної нервової системи та імунорезистентності організму.
Для вирішення поставленої мети обстежено 145 жінок, з них 125 хворих на хронічний сальпінгоофорит з больовим синдромом та 20 практично здорових жінок (контрольна група).
Діагноз хронічного сальпінгоофориту з больовим синдромом ставився на підставі клініко-лабораторних та інструментальних (УЗД, ЕЕГ) даних, результатів імунологічних досліджень.
В процесі обстеження хворих на хронічні неспецифічні сальпінгоофорити з больовим синдромом встановлено порушення захисних функцій неспецифічної імунореактивності організму, яка характеризується зниженням активності загального опору, перенапругою процесів модуляції імуногенезу, що і зумовлює розвиток аутоалергізації організму, яка сприяє пролонгованому перебігу захворювання.
Виявлена дисфункція неспецифічних систем мозку, що приводить до розвитку синдрому вегетативної дистонії, який посилює абдомінальний больовий синдром.
На підставі проведених досліджень автором розроблена наукова концепція патогенезу хронічного неспецифічного сальпінгоофориту з больовим синдромом, яка основана на зниженні або перенапрузі захисних функцій неспецифічної резистентності, котрі характеризуються в кінцевій фазі модуляції імунної реакції одужанням, аутоалергізацією або аутосенсибілізацією організму.
Отримані автором дані сприяли оптимізації лікувально-реабілітаційної програми терапії хворих та профілактиці рецидивів захворювання.
Патогенетично обгрунтована тактика лікування хворих з включенням немедикаментозної терапії (гіпербарична оксигенація, локальна гіпотермія, піхвова лазеротерапія), дозволила нормалізувати гемопоез та активацію захисних функцій організму в системі імунорезистентності, що забезпечило одужання 92,5% хворих.
Ключові слова: сальпінгоофорит, больовий синдром, вегетативна нервова система, імунорезистентність, лікування.
Паламарчук О.А. Немедикаментозная терапия в комплексном лечении больных хроническими неспецифическими сальпингоофоритами с болевым синдромом – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.01 – акушерство и гинекология. Харьковский государственный медицинский университет МЗ Украины. Харьков, 2001.
Диссертация посвящена разработке новых научных подходов к патогенезу, лечению, профилактике, прогнозированию и реабилитации больных хроническим сальпингоофоритом с болевым синдромом с учетом состояния вегетативной нервной системы и иммунорезистентности организма.
Для решения поставленной цели обследованы 145 женщин, из них 125 больных хроническим сальпингоофоритом с болевым синдромом и 20 практически здоровых женщин (контрольная группа).
Диагноз хронического сальпингоофорита с болевым синдромом ставился на основании клинико-лабораторных и инструментальных (УЗИ, ЭЭГ) данных, результатов иммунологических исследований.
В процессе обследования больных хроническим неспецифическим сальпингоофоритом с болевым синдромом установлено нарушение защитных функций неспецифической иммунореактивности организма, которая характеризуется снижением активности общей сопротивляемости, перенапряжением процессов модуляции иммуногенеза, что и обуславливает развитие аутоаллергизации организма, способствующей пролонгированному течению заболевания.
Выявлена дисфункция неспецифических систем мозга, которая приводит к развитию синдрома вегетативной дистонии, усугубляющего абдоминальный болевой синдром. В решении проблемы хронической боли при хронических неспецифических сальпингоофоритах нами предложены концепции формирования хронически поддерживающего болевого синдрома, развития специфической формы патологических изменений в сомато-псхической сфере больных, определена структурная характеристика болей, их зависимость от типов личности и социального статуса больных.
На основании проведенных исследований автором разработана научная концепция патогенеза хронического неспецифического сальпингоофорита с болевым синдромом, основанная на снижении или перенапряжении защитных функций неспецифической резистентности, которые характеризуются в конечной фазе модуляции иммунной реакции выздоровлением, аутоаллергизацией или аутосенсибилизацией организма.
У женщин, лечившихся комплексной терапией, в сравнении с периодом до лечения в лейкограмме периферической крови отмечалось снижение общего числа лейкоцитов, уменьшение процентного содержания эозинофилов, полочкоядерных и сегментоядерных нейтрофилофилов, с одновременным увеличением количества лимфоцитов и моноцитов. Все отмеченные сдвиги параметров показателей, входящих в состав лейкограммы, находились в пределах физиологических границ, что характерно для восстановительного периода в системе гемопоэза.
В системе неспецифической резистентности после проведенного лечения наблюдалась активация защитной функции клеточных и гуморальных факторов, которые обусловили высокий уровень активности процессов фагоцитоза и элиминации из организма продуктов распада ( нормальный уровень ПНР).
В результате проведенной комплексной терапии у женщин с хроническим неспецифическим сальпингоофоритом и болевым синдромом наблюдалась нормализация гемопоэза и активация защитных функций в системе иммунорезистентности. Коррелятивная зависимость гемопоэза и иммунорезистентности обеспечила высокий уровень неспецифической сопротивляемости, нормализацию иммуногенеза и формирование репаративной стадии иммунной реакции, параметры которой свидетельствовали о стабильном гомеостазе организма на уровне адаптации, т.е. полного выздоровления.
Полученные автором данные способствовали оптимизации лечебно-реабилитационной программы терапии больных и профилактике рецидивов заболевания.
Патогенетически обоснованная тактика лечения больных с включением немедикаментозной терапии (гипербарическая оксигенация, локальная
гипотермия, влагалищная лазеротерапия) позволила нормализовать гемопоэз и активацию защитных функций организма в системе иммунорезистентности, что обеспечило выздоровление 92,5% больных.
Ключевые слова: сальпингоофорит, болевой синдром, вегетативная нервная система, иммунорезистентность, лечение.
Palamarchuk O.A. Non-medicamental therapy in complex treatment of patients with chronic non-specific salpingo-oophoritis with pain syndrome. – Manuscript
Thesis for scientific degree of candidate of science (medicine) by speciality 14.01.01. – obstetrics and gynecology. – Kharkiv State Medical University (Ministry of Health of Ukraine), Kharkiv, 2001.
The work is devoted to development of new scientific approaches to pathogenesis, treatment, prevention, prognosis and rehabilitation of the patients with chronic salpingo-oophoritis with pain syndrome with the account of the state of vegetative nervous system and immune resistance of the organism.
To achieve the aim 145 women, of them 125 with chronic salpingo-oophoritis with pain syndrome and 20 healthy women (controls) were studied.
The diagnosis of chronic salpingo-oophoritis with pain syndrome was made on the basis of clinical laboratory and instrumental (ultrasoud, EEG) findings as well as results of immune assays.
The investigation of the patients with chronic non-specific salpingo-oophoritis with pain syndrome demonstrated disturbances of protective functions of non-specific immune reactivity of the organism which provides development of autoallergization of the organism accounting for prolonged course of the disease. Dysfunction of unspecific system of the brain causing the development of vegetative dystonia syndrome and aggravating pain syndrome was revealed.
Using the results of the performed study the author worked out a scientific concept of the pathogenesis of chronic non-specific salpingo-oophoritis with pain syndrome which is based on reduction or overstrain of protective functions of non-specific resistance characterized in the terminal phase of immune system modulation by recovery, autoallergization and autosensibilization of the organism.
The obtained data allowed to optimize the therapeutic program in the patients and prevention of the relapses.
Pathogenetically substantiated therapeutic tactics including non-medicamental therapy (hyperbaric oxygenation, local hypothermia, vaginal laser therapy) allowed to normalize hemopoiesis and activation of the protective functions of the organism in the system of immune resistance, which provided recovery
